Ухвала суду № 69136290, 26.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16848/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС м. Києва про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 жовтня 2016 року №0037761306 та №0037771306.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2017 року в задоволенні даного адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовою особою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС м. Києва на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати сум податків з доходів фізичних осіб.

Перевіркою встановлено порушення ОСОБА_3 підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164, пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, а саме - не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага, який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України та не сплачено податок на суму 597 873,28 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС м. Києва складено акт від 26 серпня 2016 року №649/26-53-13-06/НОМЕР_1 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 10 жовтня 2016 року №0037761306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 149 955,13 грн. за основним платежем та у розмірі 37 488,78 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0037771306, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судом встановлено факт отримання позивачем у 2013 році доходу у вигляді додаткового блага, то цей дохід підлягав оподаткуванню за ставками, визначеними пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України.

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач послався на необґрунтованість твердження контролюючого органу про необхідність враховувати під час визначення оподатковуваного доходу позивача за 2015 рік суму додаткового блага у розмірі 967378,18 грн., яку зазначив ПАТ «Укрсоцбанк» в розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, оскільки об`єкт і база оподаткування визначаються виключно нормами податкового законодавства України, тоді як визначена ПАТ «Укрсоцбанк» сума отриманого позивачем додаткового блага не відповідає чинному законодавству України і є завищеною.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками апелянта з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - Банк) та позивачем (позичальник) укладено договір №11399842000 про надання споживчого кредиту, за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику, а позичальник - прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 100600,00 доларів США (що в еквіваленті за курсом НБУ на дату укладення договору становить 489046,78 грн.) та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Кінцевий термін остаточного повного погашення кредитної заборгованості 01 жовтня 2018 року, при цьому, згідно умов договору, може бути встановлено інший термін повернення кредиту. За користування кредитними коштами процентна ставка встановлюється у розмірі 16,00% річних. Банк надає позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2 у Банку.

Згідно з п. 2.1 розділу 2 договору про надання споживчого кредиту, з метою забезпечення виконання зобов'язань позивальника Банком приймається:

- застава земельної ділянки, загальною площею 0,2499 га, кадастровий номер НОМЕР_3;

- застава домоволодіння, що складається з 3, загальною площею 54,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому право вимоги за вказаними вище договорами перейшло до ТОВ «Кей-Колект».

Листом ТОВ «Кей-Колект» позивача повідомлено, що у разі погашення заборгованості за договором №11399842000 про надання споживчого кредиту одним платежем у розмірі 53 852,00 доларів США ТОВ «Кей-Колект» анулює залишок заборгованості за зазначеним договором, розрахований на дату погашення вказаної суми.

При цьому, позивача також повідомлено про те, що анульована заборгованість призведе до виникнення у позивача доходу у вигляді додаткового блага і необхідності, відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 та п. 167.1 ст. 167 ПК України, відобразити такий дохід у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб та самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, позивачем погашено заборгованість у розмірі 53852,00 доларів США.

Листом від 17 травня 2013 року №083-10587 позивача повідомлено про анулювання заборгованості. Однак, позивачем не було відображено такий дохід у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб та самостійно не сплачено податок на доходи фізичних осіб з такого доходу.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 22.1 статті 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.п.23.1, 23.2 статті 23 ПК України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.

Підпунктом 162.1.1 п.162.1 статті 162 ПК України встановлено, що платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно п.163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Правовою підставою для нарахування і сплати «доходу» є норма абзацу «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 статті 164 ПК України, яка до січня 2015 року мала таку редакцію: до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

В січні 2015 року вступив в силу змінений варіант цієї норми: до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається: (164.2.17) дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді: д) основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Разом з тим, Законом України від 09 квітня 2015 року №321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань», який набрав чинності 07 травня 2015 року, внесено зміни до Кодексу в частині звільнення від оподаткування операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті.

Згідно з п.8 підрозділу 1 р.XX ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Тобто, не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума прощена (анульована) кредитором, у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п.8 підрозділ 1 р.XX ПК України.

Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми, прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX ПК України, слід розглядати окремо.

Враховуючи викладене, оскільки кредитором було здійснено прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п.8 підрозділу 1 р.XX ПК України, прощена (анульована) кредитором основна сума боргу визначена у валюті (доларах США) та не визначалась за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм пп.«д» пп.164.2.17 п.164.2 статті 164 ПК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідач дійшов обґрунтованих висновків, які викладені контролюючим органом в акті перевірки від 26 серпня 2016 року №649/26-53-13-06/НОМЕР_1, що свідчить про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 10 жовтня 2016 року №0037761306, №0037771306, які прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, з огляду на встановлені порушення ОСОБА_3 п.167.1 статті 167 ПК України, що призвело до заниження грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.