Ухвала суду № 69136224, 26.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3366/16 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Здраво» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Здраво» з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення №0028091706 від 26 листопада 2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року даний адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та свідчень сторін, ТОВ «Здраво» (код ЄДРПОУ 34603398) є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та знаходився на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем подані до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів:

- звіт від 18 лютого 2015 року за січень 2015 року із визначенням загальної суми єдиного внеску, що підлягає сплаті на суму 867 905,36 грн.;

- звіт від 19 березня 2015 року за лютий 2015 року із визначенням загальної суми єдиного внеску, що підлягає сплаті на суму 860 081,41 грн.;

- звіт від 06 квітня 2015 року за березень 2015 року із визначенням загальної суми єдиного внеску, що підлягає сплаті на суму «-61 124,85» грн., у тому числі р.8.1 «-162 506,34 грн.», та з сумою зменшеного нарахування єдиного внеску в розмірі 469 363,85 грн. (р.7 п.7.1);

- звіт від 27 травня 2015 року за квітень 2015 року із визначенням загальної суми єдиного внеску, що підлягає сплаті на суму «-68 868,64» грн., у тому числі р.8.1 «-163 754,11 грн.», та з сумою зменшеного нарахування єдиного внеску в розмірі 471 613,34 грн. (р.7 п.7.1).

26 листопада 2015 року заступником начальника ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування прийнято рішення №0028091706, яким на позивача накладено штраф у розмірі 200 935,89 грн. та нараховано пеню у розмірі 23 341,58 грн. за період з 21 лютого 2015 року по 30 квітня 2015 року.

При цьому, як стверджує позивач, у звіті за січень, лютий 2015 року у програмі «m.e.doc», за допомогою якої звіт відправляється до ДПІ, помилково було сформовано автоматичний розрахунок полів, через що після закриття звіту програма самостійно перерахувала звіт згідно проценту нарахування, встановленому для підприємства, без врахування понижуючого коефіцієнта 0,4, тобто податковий орган отримав звіт з помилковими показниками.

Числові показники звітів, в ході розгляду даної справи відповідачем жодним чином не заперечувалися та не спростовані.

Не погоджуючись зі спірним рішенням позивач оскаржив його в адміністративного порядку до Головного управління ДФС у м. Києві та до ДФС України.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду скарги від 24 грудня 2015 року № 19553/10/26-15-10-08-16 відмовлено ТОВ «Здраво» у задоволенні первинної скарги повністю, а рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 26 листопада 2015 року №0028091706 - залишено без змін. Рішенням ДФС України від 04 лютого 2016 року № 2295/6/99-99-10-02-07-25 залишено без задоволення скаргу ТОВ «Здраво», а рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 26 листопада 2015 року №0028091706 та Головного управління ДФС у м. Києві від 24 грудня 2015 року № 19553/10/26-15-10-08-16 - залишено без змін.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно п. 2 ч. 1 статті 1 вищевказаного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п. 1 ч. 1. статті 4 вказаного Закону, платниками єдиного внеску є зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно п.п.1, 4 ч.2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів у строки, в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади.

Згідно ч.7 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до ч.ч. 7, 8, 11 статті 9 Закону єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць. У пункті 10 тієї ж статті передбачено, що у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду - днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду.

Разом з тим, з 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» (далі по тексту - Закон № 77-VIII).

Так, пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закон № 77-VIII (в редакції, яка була чинна на момент подачі позивачем звіту) встановлювалося, що з 1 січня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами ставки єдиного внеску, встановлені частиною п'ятою статті 8 та статтею 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому та третьому пункту 1 частини першої статті 4 та статті 10, застосовуються з коефіцієнтом 0,4 (крім виключень, передбачених цією частиною), у випадку, якщо платником виконуються одночасно такі умови:

1) загальна база нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами, в 2,5 рази або більше перевищує загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік; або якщо загальна база нарахування єдиного внеску не перевищує в 2,5 рази, або більше загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік, то платник замість коефіцієнту 0,4 застосовує коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення загальної середньомісячної бази нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік на загальну базу нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода, за цивільно-правовими договорами (але в будь-якому випадку коефіцієнт не може бути менше 0,4);

2) середня заробітна плата по підприємству збільшилася мінімум на 30 відсотків у порівнянні з середньою заробітною платою за 2014 рік;

3) середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта складе не менше ніж 700 гривень;

4) середня заробітна плата по підприємству складе не менше трьох мінімальних заробітних плат.

Тобто, положеннями зазначеного Закону платникам єдиного внеску надано право на зменшення навантаження на фонд оплати праці, шляхом застосування роботодавцем коефіцієнта понижуючої ставки єдиного внеску.

В даному випадку, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, ТОВ «Здраво» з метою застосування понижуючого коефіцієнту було виконано всі умови, встановлені пунктом 3 розділу II Закону № 77-VIII, у зв'язку з чим в січні 2015 року підприємство отримало право на застосування понижуючого коефіцієнта 0,4.

Як вже зазначалось, при складанні позивачем Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за період січня 2015 року була допущена технічна помилка, а саме не було враховано понижуючого коефіцієнту 0,4.

Зокрема, після закриття звіту програма самостійно перерахувала звіт та при розрахунку суми єдиного внеску було зазначено суму єдиного внеску в розмірі 37,26 % без врахування понижуючого коефіцієнта 0,4 (37,26 % * 0,4 = 14,90 %).

Таким чином, позивачем було помилково завищено суму єдиного внеску у зв'язку з не врахуванням понижуючого коефіцієнта 0,4, тобто належна сума єдиного внеску, яка підлягала сплаті за січень 2015 року, складала 314 268,44, сплата якої була здійснена згідно платіжних доручень від 30 січня 2015 року, 05 лютого 2015 року, копії яких наявні в матеріалах справи. Згідно звіту за лютий 2015 року з урахуваннням застосування понижуючого коефіцієнту в розмірі 0,4, було нараховано єдиного внеску в сумі 312 550,12 грн., яка сплачена згідно платіжних доручень від 09 лютого 2015 року, від 20 лютого 2015 року, від 05 березня 2015 року, від 23 лютого 2015 року.

Наведені обставини стосовно виконання позивачем умов для застосування понижуючого коефіцієнту, а також числові показники звітів та правильність обрахування їх позивачем, факт сплати позивачем сум єдиного внеску з урахуванням понижуючого коефіцієнту ДПІ в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, жодним чином не заперечувалися та не спростовані належними та допустимими доказами.

Колегія суддів також погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що в даному випадку об'єктом правопорушення, визначеного пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI, є правовідносини щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску.

Об'єктивна сторона даного правопорушення сформульована як бездіяльність - несплата грошових зобов'язань у передбачених Законом розмірах.

Відповідальність за приписами п. 2 ч.11 статті 25 цього Закону настає, якщо платник податків не сплатить або несвоєчасно сплатить передбачені Законом суми. В цьому випадку сума штрафу становитиме 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сплачено єдиний внесок за січень - лютий 2015 року із застосуванням понижуючого коефіцієнта.

Технічна помилка, допущена у звіті з єдиного внеску з юридичних осіб, не є правопорушенням у розумінні п. 2 ч.11 статті 25 Закону № 2464-VI, оскільки визначена позивачем сума грошового зобов'язання перерахована до бюджету у визначений Законом строк та у повному обсязі.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи. викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року - залишити без змін

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.