Ухвала суду № 69136205, 21.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/605/17 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Кобаля М.І., Файдюка В.В.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа: Тальнівська районна державна адміністрація про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Черкаській області щодо неукладення з ТОВ «Надія» додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 01.03.2004 № 64/1; зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Черкаській області вчинити дії щодо укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 01.03.2004 № 64/1, укладеного між Тальнівською РДА та ТОВ «Надія».

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою закрити провадження у справі.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 01.03.2004 між Тальнівською РДА та ТОВ «Надія» був укладений договір № 64/1 оренди земельної ділянки (з додатковими договором від 18.04.2005 № 125 та додатковими угодами від 25.01.2006 № 36, від 23.01.2007, від 19.04.2011 № 243) загальною площею 178,1272 га, в адміністративних межах Лісівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області строком до 28.02.2017 (а.с. 24-25, 28-40).

Вказаний договір зареєстровано в Тальнівському районному відділі земельних ресурсів 17.04.2004 за № 14.

У подальшому, 26.01.2017 позивач направив на адресу відповідача лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі від 01.03.2004 № 64/1, що був укладений між Тальнівською РДА та ТОВ «Надія» на новий строк, з клопотанням встановити розумний відсоток розміру орендної плати за земельні ділянки, додавши проект додаткової угоди та необхідний пакет документів (а.с. 41-42).

Листом від 28.02.2017 № 2195/2-17 ГУ Держгеокадастру у Черкаській області повідомило ТОВ «Надія» про не дотримання вимог ст.33 Закону України «Про оцінку земель», оскільки в проекті додаткової угоди відсутня інформація про розміри встановленої ставки по платі за земельні ділянки, тому позитивне вирішення питання не є можливим (а.с. 43).

Листом-повідомленням від 03.03.2017 № 27-23-0.32-2312/2-17 відповідач відмовив позивачеві в продовженні договору оренди земельної ділянки та зобов'язав останнього здійснити її повернення (а.с. 45).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки договір оренди земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Лісівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області від 01.03.2004 № 64/1, укладений між Тальнівською РДА та ТОВ «Надія», в силу вимог частини шостої ст.33 Закону України «Про оцінку земель» є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені вказаним договором, у зв'язку з чим бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Черкаській області щодо неукладення з ТОВ «Надія» додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 01.03.2004 № 64/1 є протиправною.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria2» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …».

Відповідно до частини першої ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.

При цьому, відповідно до частини другої ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.

Частиною першою статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Отже, з викладених законодавчих норм вбачається, що до юрисдикції адміністративних судів належать публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, який здійснює управлінські функції та реалізує свою компетенцію на основі законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що зверненню до суду з даним позовом слугувала відмова Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у неукладенні з ТОВ «Надія» додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 01.03.2004 № 64/1.

Частиною першою та другою статті 2 Земельного кодексу України, визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з частинами першою та другою статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону. Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Частиною першою статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Положеннями статті 170 Цивільного кодексу України встановлено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, відповідно до статті 5 Земельного кодексу України, має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими воно вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Тобто, при здійсненні повноважень власника землі Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею.

У відповідності п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» № 10 від 24 жовтня 2011 року господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані, зокрема, з: укладенням, зміною, виконанням і розірванням усіх господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи договори, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо. До таких договорів відносяться, зокрема, такі: про відчуження об'єктів приватизації (крім приватизації державного житлового фонду); передачу державного або комунального майна в оренду; закупівлю товарів (робіт, послуг) для державних потреб.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з метою захистити своє переважне право на оренду земельної ділянки згідно договору оренди від 01.03.2004 №64/1, оскільки таке право було порушене.

Таким чином, у даній справі правовідносини, що склались між сторонами, є правовідносинами, що пов'язані та витікають з виконання господарського договору оренди землі.

У разі відмови суб'єктом владних повноважень укласти (продовжити, підписати тощо) договір, останні з суб'єктом господарювання діють як рівноправні учасники господарських правовідносин (ст. 5 ЗК України), а тому спір в цій частині має вирішуватись в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Згідно з пунктами 1 та 6 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, та справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а слід розглядати в порядку господарського судочинства.

За правилами п. 1 частини першої ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини другої цієї статті якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, підтверджені доказами, колегія суддів вважає, що спір, що розглядається є спором господарської юрисдикції, а тому приходить до висновку про помилковість застосування судом першої інстанції правил Кодексу адміністративного судочинства України та розгляд спору як публічно-правового, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у даній справі - закриттю.

Згідно з частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно зі статтею 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ст. 205 КАС України розглянувши апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу в разі скасування судового рішення і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 41, 157, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 203, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа: Тальнівська районна державна адміністрація про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: М.І. Кобаль,

В.В. Файдюк

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Файдюк В.В.

Кобаль М.І.