Ухвала суду № 69136165, 27.09.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

27 вересня 2017 р. справа №805/1757/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15,

ОСОБА_1 Донецького апеляційного адміністративного суду ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у справі № 805/1757/17-а за позовом Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Донецького апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у справі № 805/1757/17-а.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року залишено без руху апеляційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у справі № 805/1757/17-а, встановлено термін для усунення виявлених судом недоліків апеляційної скарги протягом пяти днів з моменту отримання копії ухвали, шляхом надіслання на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду документу про сплату судового збору у сумі 1522,41 грн.

26 вересня 2017 року на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду від апелянта надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків за подання апеляційної скарги по справі №805/1757/17-а, з посиланням на те, що на даний час розгляд питання щодо виділення коштів покладено на інший орган ДФС, тобто буде вирішуватися в порядку взаємодії з урахуванням черговості, пріоритетності та достатності наявних коштів в межах асигнувань цього бюджетного року саме Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби. Також, відповідно до Витягу з тимчасового розпису асигнувань державного бюджету на 2017 рік Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби кошторисні видатки за кодом економічної класифікації видатків 2800 «Інші поточні видатки» відсутні.

Проте, зазначене клопотання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Частиною 3 статті 9 Закону України Про судовий збір № 3674-VI від 8 липня 2011 року (далі Закон № 3674-VI) передбачено, що кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.

Виходячи з викладеного, судовий збір є джерелом фінансового забезпечення судової системи із цільовим його спрямуванням виключно на потреби судочинства.

Стаття 5 Закону № 3674-VI визначає вичерпний перелік осіб звільнених від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Відповідно до вказаної статті, в редакції на час звернення з апеляційною скаргою, апелянт не входить до переліку осіб, яких звільнено від сплати судового збору.

За приписами статті 8 Закону № 3674-VI, суд, враховуючи майновий стан сторони суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом суду, заява сторони розглядається виходячи з наведених в ній обставин, які підтверджені належними доказами.

З вищевикладеного вбачається, що єдиною підставою для задоволення клопотання є врахування майнового стану сторони, обґрунтування цих обставин, які свідчать про неможливість оплати судового збору, покладається на сторону, яка звертається з заявою.

Посилання апелянта на відсутність коштів для сплати судового збору, не свідчіть про тяжке матеріальне становище апелянта яке позбавляє його можливості сплатити судовий збір, як зазначено в клопотанні.

При цьому, заявник відповідного клопотання повинен навести доводи і подати докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі. Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Апелянт не надав належних доказів щодо відсутності фінансування. Поданий відповідачем кошторис на 2017 рік як підстава для відстрочення сплати судового збору не заслуговує на увагу, а інших документів на підтвердження обставин, які унеможливлюють сплату судового збору, відповідачем не надано.

Також, апелянтом не надано до матеріалів справи доказів, здійснення дій щодо забезпечення сплати судового збору у майбутньому за рішенням суду, а саме звернення до відповідних органів з запитом щодо фінансування витрат на сплату судового збору, виділення асигнувань для оплати судового збору, доказів відмови в виділенні грошових коштів на відповідні цілі та будь-якого підтвердження можливості сплати судового збору у майбутньому за рішенням суду тощо.

Розглянувши клопотання відповідача, можна дійти до висновку про відсутність підстав для його задоволення у звязку з тим, що обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Таким чином, зважаючи на визначену судом розмір судового збору та оскільки скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин в підтвердження неможливості сплати судового збору, вищевказане обумовлює відмову в задоволенні клопотання апелянта.

Суддя вважає за необхідне також зазначити, що обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду, відповідає встановленим ст. 129 Конституції України основним засадам судочинства, а саме: рівності усіх учасників судового процесу перед законам і судом.

З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року отримана скаржником 19 вересня 2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, станом на 27 вересня 2017 року (з урахуванням довідки про відсутність даних в реєстрі підтверджень оплат із Казначейства про зарахування судового збору) апелянтом не було усунуто недоліки апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 187 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 108 цього Кодексу.

За приписами ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо апелянтом не усунені недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, вона повертається особі, яка її подала.

Відповідно до ч. 6 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст. ст. 108, 186, 189 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби продовження строку для усунення недоліків за подання апеляційної скарги по справі №805/1757/17-а - відмовити.

Апеляційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у справі № 805/1757/17-а - повернути апелянту.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 ОСОБА_2