Ухвала суду № 69136158, 26.09.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції- Сараєв І.А.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2017 р. справа № 266/4269/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 02 лютого 2016 року у справі № 266/4269/15-а за позовом Управління соціального захисту населення Сумської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеної особи,-

ВСТАНОВИВ:

22.12.2015 року Управління соціального захисту населення Сумської міської ради (надалі позивач, Управління) звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (надалі відповідач) про стягнення на користь позивача сум безпідставно отриманої грошової допомоги у розмірі 1668,19 грн. (а.с. 1-2).

Постановою Приморського районного суду м. Маріуполя від 02 лютого 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Управління соціального захисту населення Сумської міської ради ( код ЄДРПОУ 26440890, МФО 837013 УДКУ в Сумській області р/р 35212074025712) безпідставно переплачену суму щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за період з 24.12.2014 р. по 31.01.2015 р. в розмірі 1668,19 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь держави судовий збір у розмірі 1218,00 гривень. (розрахунковий рахунок № 31114106700055 ГУДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34686694, одержувач платежу Маріупольське УК/Приморський район м. Маріуполя, 22030001, код платежу 21081100) (а.с. 36-37).

Відповідач із вказаним судовим рішенням не погодилась, звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що цивільно-правові відносини про стягнення заборгованості у сумі 1668,19 грн. повинні розглядатись не в порядку цивільно-процесуального законодавства України, а за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що прийняте передчасно, оскільки обставини, викладені судом першої інстанції у спірній постанові не було зясовано у повному обсязі, а саме, не було зясовано, що адресну допомогу позивач отримувала на законних підставах, оскільки м. Маріуполь Донецької області входить до Переліку населених пунктів, на території яких проводилась антитерористична операція. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що зазначена в адміністративному позові сума заборгованості позивачем не вірно визначена, у звязку з чим, на переконання апелянта, за рішенням суду з позивача підлягає стягненню неправомірно нарахована сума (а.с. 64).

Позивач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання також не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

25 вересня 2017 року засобами електронного звязку відповідач надіслала до суду заяву, в якій просила відкласти розгляд справи на іншу дату у звязку із захворюванням та просила зупинити виконавчі дії по виконавчому провадженню, відкритому у 2016 році державним виконавцем Приморського ВДВС ОСОБА_3, відкритого на підставі виконавчого листа 266/4269/15-а від 02.02.2016 року за позовом УСЗН Сумської міської ради до до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів у розмірі 1668,19 грн. на час розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши доводи, викладені відповідачем у заяві від 25 вересня 2016 року дійшла до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2, оскільки, по-перше, відповідачем не надано жодних письмових доказів перебування її на лікуванні, а явка відповідача не визнавалась судом обов'язковою, а що стосується зупинення виконавчих дії по виконавчому провадженню, колегія суддів зазначає, що суд не вправі був вживати такі заходи, оскільки відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», такої підстави для зупинення виконавчих дій по виконавчому провадженню, як рішення (ухвала) суду якою зупинено виконання судового рішення немає.

Відповідно до вимог ст. 195 ч.1 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2 позивачем взято на облік, як особу яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується відповідною довідкою від 24.12.2014 року № НОМЕР_2 (а.с. 4,14).

У той же день, 24.12.2014 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі, на оплату житлово-комунальних послуг, в якій зазначила, серед іншого, що у будь-кого з членів сімї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції немає, що не заперечується відповідачем (а.с.3).

Рішенням Управління соціального захисту населення Сумської міської ради від 26 грудня 2016 року позивачу призначено допомогу, як переміщеній особі на проживання у розмірі 1326 грн. з 24.12.2014 року по 23.06.2015 року (а.с. 7).

В подальшому, позивачем зясовано, що під час оформлення адресної допомоги, відповідач не повідомила Управління та не зазначила в заяві про призначення щомісячної адресної допомоги про те, що у власності її чоловіка ОСОБА_5 є житлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Про цей факт позивачу стало відомо з довідки КП «Сумижитло» СМР від 11.02.2015 року № 7, куди Управління зверталось з відповідним запитом (а.с. 8).

У звязку із вище встановленим фактом, УСЗН Сумської міської ради 15 лютого 2015 року прийнято рішення про припинення допомоги переміщеним особам на проживання (а.с. 9).

На підставі розпорядження позивача від 15.02.2015 року ОСОБА_2 зобовязано повернути переплачену суму допомоги переміщеним особам на проживання готівкою по особовому рахунку № 691573 за період з 24.12.2014 року по 31.01.2015 року (а.с. 10)

Відповідно до розрахунку переплати переміщеним особам від 16.02.2015 року, сума переплата позивачу адресної допомоги складає 1668,19 грн. (а.с. 11).

У звязку з тим, що позивачем добровільно не повернуто надміру сплачені Управлінням кошти у сумі 1668,19 грн., позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції виходив з того, що переданий на вирішення суду спір є справою адміністративної юрисдикції, однак з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України субєктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому, ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Частиною 2 ст. 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Колегія суддів доходить висновку, що правовий аналіз пунктів 14 частини четвертої статті 50 КАС України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

За пунктом 4 частини четвертої статті 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

У випадку, що розглядається, УСЗН Сумської міської ради заявлено позов про стягнення на користь позивача сум безпідставно отриманої грошової допомоги та не підпадає під дію пункту 4 частини четвертої статті 50 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що зазначеній у позові спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів зазначає, що у справах про стягнення з фізичної особи переплаченої суми допомоги по безробіттю та пенсії, висловлені колегією суддів Судової палати у цивільних справах і Судової палати в адміністративних справах 22 вересня 2015 року у справі № 21-2209а15 та колегією суддів Судової палати в адміністративних справах 22 вересня 2015 року у справі № 21-1884а15, 21 червня 2016 року у справі №819/1825/13-а, останні дійшли до висновку, що такі спори є не публічно-правовими, а приватно-правовими і мають розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що за суб`єктним складом сторін, змістом заявлених позивачем вимог та предметом спору, дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинна розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 4 частини 1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

Частиною 1 ст.203 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність у переданому на вирішення суду спорі ознак справи адміністративної юрисдикції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження по справі.

Керуючись статтями 157, 160, 167, 196, 198, 203, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 02 лютого 2016 року у справі № 266/4269/15-а скасувати.

Провадження в адміністративній справі № 266/4269/15-а за позовом Управління соціального захисту населення Сумської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеної особи - закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: Л.В. Ястребова

ОСОБА_6

ОСОБА_7