Ухвала суду № 69136008, 25.09.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

25 вересня 2017 року м. Київ № 826/12778/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келебер, розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника позивача про стягнення судових витрат у справі за позовом Підприємства "БЛАГОДАР" Всеукраїнської організації Інвалідів Союзу Організацій Інвалідів України до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.02.2015.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві із заявою про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2015 зв'язку з нововиявленими обставинами у справі № 826/12778/15 за позовом Підприємства "БЛАГОДАР" Всеукраїнської організації Інвалідів Союзу Організацій Інвалідів України до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.02.2015.

Як зазначив заявник, підставою для перегляду постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2015 у справі №826/12778/15 за нововиявленими обставинами стали істотні для справи обставини, що не були і не могли бути йому відомі на час розгляду даної адміністративної справи.

У судовому засіданні 14.02.2017 року представник позивача надав усні пояснення (заперечення) по суті заяви, а також заявив клопотання про стягнення судових витрат. Заявник у судове засідання не прибув.

Клопотання про стягнення судових витрат ОСОБА_1 мотивовує тим, що відповідно до п. 1 ст. 91 КАС України поверненню позивачу підлягає компенсація у розмірі 300, 90 грн.

З урахуванням викладеного, враховуючи положення частин 6 статті 128 КАС України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду клопотання в порядку письмового провадження.

Згідно зі статтею 168 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Аналіз зазначеної норми вказує на те, що чинне законодавство передбачає можливість прийняття додаткового рішення, серед іншого, у разі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи.

Згідно з частиною 1 статті 91 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Частина друга цієї статті передбачає, що стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З аналізу вказаних норм випливає, що компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку. Тому для компенсації втраченого заробітку суду слід надати докази, які підтверджують середньомісячний заробіток сторони.

Якщо сторона, на користь якої постановлено рішення не працює і не має самостійного доходу, вона має право одержати компенсацію за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, оскільки ОСОБА_1 займає посаду директора Підприємства "БЛАГОДАР" Всеукраїнської організації Інвалідів Союзу Організацій Інвалідів України, він є зайнятою особою, а тому не має права одержати компенсацію за відрив від звичайних занять.

Водночас, оскільки така особа є найманим працівником, так як займає відповідну посаду на підприємстві, а не самозайнятою особою, з урахуванням наведених вище положень відсутні підстави для відшкодування їй і компенсацій за втрачений заробіток.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено обґрунтованість вимог клопотання про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення компенсації за рахунок бюджетних асигнувань відповідача за відрив від звичайних занять, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 160, 165, 168 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити директору Підприємства "БЛАГОДАР" Всеукраїнської організації Інвалідів Союзу Організацій Інвалідів України ОСОБА_1 в задоволенні клопотання щодо стягнення судових витрат.

Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.

Суддя В.І. Келеберда