Постанова № 69135880, 25.09.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 вересня 2017 року № 826/12664/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Лакталіс-Україна» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18 травня 2016 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Лакталіс-Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників та просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18 травня 2016 року № 0000334102, № 0000344102, № 0000354102, № 0000364102.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в основу оскаржуваних рішень відповідачем покладено висновки Акту № 541/28-10-41-02/25593656 документальної позапланової виїзної перевірки від 27 квітня 2016 року, відповідно до якого встановлені порушення Податкового кодексу України (далі - Кодекс, ПК України), зокрема щодо заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 7 823 408 грн, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту на загальну суму 1 555 975 грн., заниження нарахування ПДВ на суму 2 727 100, 00 грн, завищення суми бюджетного відшкодування на 1 537 462 грн.

Такі висновки акту перевірки позивач вважає необґрунтованими, а прийняті рішення контролюючого органу, ухвалені на його основі, незаконними, та зазначає, що 16 травня 2016 року подав заперечення відповідно до вимог пункту 86.7 ст. 86 ПК України, розглянувши які відповідач прийняв рішення залишити висновки Акту без змін.

Отримавши 20 травня 2016 року оскаржувані податкові повідомлення-рішення, позивач на підставі ст. ст. 55,56 ПК України оскаржив їх до Державної фіскальної служби України, рішенням якої за наслідками розгляду податкове повідомлення-рішення № 0000334102 від 18 травня 2016 року скасовано в частині донарахувань по операціях за період 2015 року, а в іншій частині всі оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Позивач зазначає, що порушення, зазначені у податкових повідомленнях-рішеннях, пов'язані з взаємовідносинами ДП «Лакталіс-Україна» та ПП «Орім», які виникли на підставі договорів про надання маркетингових послуг, та які відповідач вважає такими, що не носять реального характеру, а витрати ДП «Лакталіс-Україна» на придбання маркетингових послуг не пов'язує з господарською діяльністю підприємства та вважає їх економічно недоцільними, оскільки вони здійснені, на думку відповідача, без наміру отримати економічний ефект.

Відповідач - Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників проти позову заперечує з підстав, що викладені в письмових запереченнях, які містяться в матеріалах справи, у позові просить відмовити.

Ухвалою від 15 вересня 2016 року (протокольна) суд перейшов до письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Лакталіс-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Орім» за періоди з 01.10.2014 р. по 31.12.2014 р. та з 01.02.2015 р. по 31.12.2015 р. по деклараціях з податку на додану вартість та деклараціях з податку на прибуток, за результатами якої складено Акт № 541/28-10-41-02/25593656 від 27.04.2016 р.

Згідно акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем порушено:

- п.п.134.1.1., п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України, а саме: занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток у розмірі 7 823 408 грн.;

- п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвели до порушення п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, а саме: завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту на загальну суму 1 555 975 грн.;

- п. 200.1, 200.2, ст.. 200 ПК України, а саме: занижено нарахування ПДВ на суму 2 727 100, 00 грн.;

- п.200.1, 200.4 ст. 200 ПК України, а саме: завищено суму бюджетного відшкодування на суму 1 537 462 грн.

Відповідно до зазначених висновків вирішено:

- за податковим повідомленням-рішенням № 0000334102 зменшити позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7 823 408 грн. у зв'язку з порушенням підпункту п.п.134.1.1., п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України;

- за податковим повідомленням-рішенням № 0000344102 зменшити позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 537 462 грн у зв'язку з порушенням п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України та нарахувати штрафні санкції у розмірі 768 731 грн на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України;

- за податковим повідомленням-рішенням № 0000354102 зменшити позивачу суму від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1 555 975 грн. у зв'язку з порушенням п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України;

- збільшити позивачу суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на суму 4 900 650 грн. у зв'язку з порушенням п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.200.2 ст. 200 ПК України.

Позивач, не погоджуючись зі спірними рішеннями, оскаржив їх до Державної фіскальної служби України. Рішенням Державної фіскальної служби України від 25 липня 2016 року № 15957/6/99-99-11-01-02-25 податкове повідомлення-рішення № 0000334102 від 18 травня 2016 року скасовано в частині донарахувань по операціях за період 2015 року, а в іншій частині зазначене рішення, а також інші оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, у зв'язку з чим позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, звернувшись до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінивши наявні документи в матеріалах справи, з урахуванням пояснень представника позивача та письмових заперечень відповідача, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому та об'єктивному досліджені доказів дійшов до наступник висновків.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Так, п. 6.1 ст. 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з Акту № 541/28-10-41-02/25593656 від 27.04.2016 р., який міститься в матеріалах справи, під час перевірки повноти фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності контролюючим органом встановлено їх завищення по взаємовідносинах з ПП «Орім». Встановлено також, що взаємовідносини позивача з ПП «Орім» не носять реального характеру, витрати ДП «Лакталіс-Україна» на придбання маркетингових послуг не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, є економічно недоцільними, оскільки здійснені без наміру отримати економічний ефект, вчинені з метою ухилення від сплати податків.

Із матеріалів справи вбачається, що між ДП «Лакталіс-Україна», як замовником, та ПП «Орім», як виконавцем, були укладені договори про надання маркетингових послуг від 01.09.2014 року № 296 та від 01.01.2015 року № 296, відповідно до яких виконавець надає замовнику послуги, зазначені у Додатку 1, а замовник зобов'язується їх прийняти та оплатити.

Згідно з Додатком 1 до зазначених договорів виконавець надає замовнику наступні послуги:

- визначення обсягу продажу товарів торговельних точках, що приймали участь у дослідженні, у кількісному виразі;

- визначення обсягу продажу товарів в торговельних точках, що приймали участь у дослідженні, у грошовому виразі;

- визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні;

- визначення відносної динаміки продажу продукції у торговельній мережі;

- визначення середньоденних продажів продукції замовника через одну торгівельну точку; надання інформації по кожній окремій торговельній точці;

- проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування (закриті питання);

- проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування (відкриті питання);

- проведення телефонного опитування респондентів;

- проведення телефонного опитування респондентів;

- проведення моніторингу по визначенню кількості фейсів товарної позиції у розрізі торговельних точок;

- обробка результатів маркетингового дослідження та надання звіту;

- проведення фокус-груп;

- надання інформації щодо роздрібних цін у роздрібних цін у роздрібних торговельних точках;

- дослідження ставлення споживачів до видів реклами різних товарних груп;

- дослідження факторів вибору торговельної точки для придбання різних товарних груп;

- дослідження ставлення споживачів до найменування торгових марок;

- дослідження ставлення споживачів до упаковки товару;

- он-лайн опитування споживачів на основі розробленої анкети з фіксованою кількістю запитань;

- САРІ-опитування з використанням анкети з фіксованою кількістю питань.

За результатами маркетингових досліджень та на підставі звітів ПП «Орім» позивачем було вчинено ряд дій, як-то: знято з виробництва певну продукцію, виведено з асортименту продукти, які не користуються попитом, здійснено запуск нових видів продукції, посилено контроль якості продуктів харчування та т.і., тобто використання результатів досліджень призвело до збільшення обсягів продажів продукції, товарообігу, зростання маржинального прибутку, а також зростання частки на окремих ринках продуктів молочної промисловості.

На виконання умов зазначених договорів сторонами складено акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.10.2014 р. № 08776 з Додатком від 01.10.2014 р.; від 31.12.2014 р. № 0082216 з Додатком від 01.12.2014 р.; від 30.11.2014 р. № 005199 з Додатком від 01.11.2014 р.; від 31.12.2014 р. № 008462 з Додатком від 01.12.2014 р.; від 31.12.2014 р. № 008461 з Додатком від 01.12.2014 р.; від 31.12.2014 р. № 008463 з Додатком від 01.12.2014 р.; від 31.12.2014 р. № 008464 з Додатком від 01.12.2014 р.; від 31.01.2015 р. № 003133 з Додатком від 01.01.2015 р.; від 28.02.2015 р. № 028004 з Додатком від 01.02.2015 р.; від 31.03.2015 р. № 039003 з Додатком від 01.03.2015 р.; від 31.03.2015 р. № 039062 з Додатком від 01.03.2015 р., згідно з якими виконавець надав, а замовник отримав маркетингові послуги у повній відповідності до умов договорів про надання маркетингових послуг від 01.09.2014 р. № 296 та від 01.01.2015 р. № 296, виписано накладні № 328 від 31.10.2014 р.; № 698 від 28.11.2014 р. № 1238 від 17.12.2014 р.; № 1247 від 17.12.2014 р.; № 1249 від 17.12.2014 р., ; № 1248 від 17.12.2014 р.; № 1671 від 31.12.2014 р.; № 170 від 30.01.2015 р.; № 581 від 16.02.2015 р.; № 715 від 23.02.2015 р.; № 1066 від 28.02.2015 р.; № 1738 від 31.03.2015 р.; № 1937 від 31.03.2015 р. на вартість маркетингових послуг, на підставі яких ДП «Лакталіс-Україна» було включено ПДВ в розмірі 4 292 730, 00 грн. до складу податкового кредиту за період з листопада 2014 року по березень 2015 року. Оплата за надані маркетингові послуги підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 7428 від 21.11.2014 р.; № 7579 від 28.11.2014 р.; № 7932 від 17.12.2014 р.; № 634 від 30.01.2015 р.; № 635 від 30.01.2015 р.; № 0806 від 16.02.2015 р.; № 0922 від 23.02.2015 р.; № 1378 від 13.03.2015 р.; № 1654 від 31.03.2015 р.; № 1792 від 07.04.2015 р.; № 1813 від 10.04.2015 р. на суму 26 253 850, 00 грн.

Отже, на підтвердження факту виконання сторонами своїх зобов'язань за наведеними договорами ДП «Лакталіс-Україна» надало для перевірки контролюючому органу всі наявні документи, що відображають факт здійснення відповідних господарських операцій ПП «Орім», з яким позивач уклав відповідні договори, який був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та перебував на податковому обліку в органах державної податкової служби.

За таких обставин твердження відповідача про те, що в контексті договорів ДП «Лакталіс-Україна» провадило діяльність без мети реального настання правових наслідків, не знаходить свого підтвердження.

У розумінні Господарського кодексу України, оскільки між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, договори вважаються укладеними. Фактичні обставини справи також свідчать про те, що сторонами за договорами у повному обсязі виконані зобов'язання, що у свою чергу підтверджується відповідними первинними документами, долученими до матеріалів справи, у тому числі платіжними дорученнями, актами виконаних робіт, звітами про проведення маркетингових досліджень. Крім того, слід відмітити, що зміст господарських операцій, який наведений в Актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг) співпадає і відповідає переліку послуг, що перелічені у кожному із звітів про маркетингові дослідження.

Головною умовою для врахування у складі податкового кредиту витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв'язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку. Підтвердженням зв'язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб'єкта господарювання можуть бути, зокрема, договір на проведення маркетингових досліджень. У свою чергу підтвердженням фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути, зокрема, але не виключно, такі документи: акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує надання таких послуг; звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.

Судом досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку та податкового обліку, встановлено реальне виконання договорів про надання маркетингових послуг, укладених з контрагентом ПП «Орім». Слід зазначити також, що жодним нормативно-правовим актом не затверджено форми бланку акту приймання виконаних робіт (послуг) чи звіту про виконані (надані) послуги, крім законодавчо встановленого мінімуму обов'язкових реквізитів, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а крім того, наявність певних недоліків чи неточностей у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Вищевикладене свідчить про те, що послуги, отримані позивачем від ПП «Орім», мають безпосереднє відношення до господарської діяльності підприємства позивача, оскільки кінцевою їх метою є збільшення об'ємів продажу, а від укладення договорів про надання маркетингових послуг позивач отримав значну економічну вигоду.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, позивач належними та допустимими доказами, оцінка яких здійснена судом з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, спростував доводи податкового органу щодо вчинення ним податкових правопорушень, натомість відповідач - Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників правомірності винесених податкових повідомлень-рішень належним чином в суді не довів, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 17, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників від 18 травня 2016 року № 0000344102, № 0000334102, № 0000354102, № 0000364102.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г, код ЄДРПОУ 39440996) на користь Дочірнього підприємства «Лакталіс-Україна» (03062, м. Київ, вул.. Естонська, 120, код ЄДРПОУ 25593656) судовий збір у розмірі 131 443, 00 грн. (сто тридцять одна тисяча чотириста сорок три грн. 00 коп.)

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда