Постанова № 69135850, 25.09.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2017 року справа № 823/730/17

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рідзеля О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасихліб ЛТД» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасихліб ЛТД» (далі позивач) з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі відповідач), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07.06.2017, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.12.2016 №0001172301, №0001182301, №0001192301.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток за 2013 рік на суму 17327 грн., за 2014 рік в сумі 44866 грн., за 2015 року на суму 74730 грн. та заниження позивачем податку на додану вартість за вересень, грудень 2013 року, березень, квітень, травень 2014,березень 2015 року на загальну суму 83476 грн. по господарським правовідносинам з контрагентами ПП «Інтер Дрід Фуд» та ПП «Інтер Парс», оскільки із зазначеним контрагентом здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні первинні документи. Представник позивача зазначає, що висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами.

Відповідач надав до суду письмові заперечення проти позову в яких зазначив, що проведеною фактичною позаплановою виїзною документальною перевіркою товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасихліб ЛТД» встановлено заниження позивачем податку на прибуток за 2013 рік на суму 17327 грн., за 2014 рік в сумі 44866 грн., за 2015 року на суму 74730 грн. та заниження позивачем податку на додану вартість за вересень, грудень 2013 року, березень, квітень, травень 2014,березень 2015 року на загальну суму 83476 грн. по господарським правовідносинам з контрагентами ПП «Інтер Дрід Фуд» та ПП «Інтер Парс», у звязку з відсутністю фактичного здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасуванню не підлягають, а надані позивачем до суду документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій позивача із ПП «Інтер Дрід Фуд» та ПП «Інтер Парс».

Розгляд справи розпочато у відкритому судовому засіданні, однак суд дійшов висновку здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому на підставі ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасихліб ЛТД» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради 27.05.2011, ідентифікаційний код 37715680.

Відповідно до наказів від 02.11.2016 №1789, від 08.11.2016 №1815 та на підставі направлень від 23.05.2016 №75-79 службовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з ПП «Інтер Дрід Фуд» за період з 01.09.2013 по 30.09.2013, з 01.12.2013 по 31.12.2013, з 01.03.2014 по 31.05.2014, з 01.12.2014 по 31.12.2014, з 01.01.2015 по 31.01.2015 та з ПП «Інтер Парс» за період з 01.03.2015 по 31.03.2015, за наслідками чого склали акт перевірки від 17.11.2016 №766/23-01-14-02/37715680.

Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 (далі ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 17327 грн., за 2014 рік в сумі 44866 грн., за 2015 року на суму 74730 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі ПДВ) за вересень, грудень 2013 року, березень, квітень, травень 2014,березень 2015 року на загальну суму 83476 грн.

На підставі вказаного акту перевірки від 17.11.2016 №766/23-01-14-02/37715680 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 06.12.2016 №0001172301, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на загальну суму 104345 грн., в тому числі за основним платежем 83476 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 20869 грн.;

- від 06.12.2016 №0001182301, згідно якого позивачем завищено суму відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 67616 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 16904 грн.;

- від 06.12.2016 №0001192301, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 152471 грн., в тому числі за основним платежем 136923 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 15548 грн.

У звязку із оскарженням позивачем вищевказаних податкових повідомлень-рішень, рішенням Головного управління ДФС у Черкаській області від 13.02.2017 №2948/23-00-10-0210 скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.12.2016 №0001182301 про зменшення розміру відємного значення з податку на додану вартість частково на суму 16904 грн. штрафних санкцій, а іншій частині на суму 67616 грн. зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а також залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 06.12.2016 №0001172301 та №0001192301.

Також, рішенням Державної фіскальної служби України від 25.04.2017 №8811/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.12.2016 №0001192301 в частині донарахування по операціях за період 2015 року щодо яких підтверджено здійснення оплати грошовими коштами скаржником на користь ПП «Інтер Дрід Фуд» та ПП «Інтер Парс» і не встановлено наявність дебіторської заборгованості за 2015 рік, а в іншій частині зазначене рішення та податкові повідомлення-рішення від 06.12.2016 №0001172301 та №0001182301 залишено без змін.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 06.12.2016 №0001172301, №0001182301 та №0001192301 позивач звернуся до Черкаського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом за захистом свої прав та інтересів.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що відповідно до положень ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Судом встановлено, що за результатами адміністративного оскарження, рішенням Головного управління ДФС у Черкаській області від 13.02.2017 №2948/23-00-10-0210 скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.12.2016 №0001182301 про зменшення розміру відємного значення з податку на додану вартість частково на суму 16904 грн. штрафних санкцій, а іншій частині на суму 67616 грн. зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а також залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 06.12.2016 №0001172301 та №0001192301.

Крім того, рішенням Державної фіскальної служби України від 25.04.2017 №8811/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.12.2016 №0001192301 в частині донарахування по операціях за період 2015 року щодо яких підтверджено здійснення оплати грошовими коштами скаржником на користь ПП «Інтер Дрід Фуд» та ПП «Інтер Парс» і не встановлено наявність дебіторської заборгованості за 2015 рік, а в іншій частині зазначене рішення та податкові повідомлення-рішення від 06.12.2016 №0001172301 та №0001182301 залишено без змін.

Суд звертає увагу, що ст. 60 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

- 60.1.1 сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

- 60.1.2 контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу;

- 60.1.3 контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

- 60.1.4 рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

- 60.1.5 рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

У випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

У випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

У звязку із вищевикладене та враховуючи те, що рішенням Головного управління ДФС у Черкаській області від 13.02.2017 №2948/23-00-10-0210 частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.12.2016 №0001182301 та рішенням Державної фіскальної служби України від 25.04.2017 №8811/6/99-99-11-01-01-25 частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.12.2016 №0001192301, тому вказані податкові повідомлення-рішення від 06.12.2016 №0001182301, №0001192301 станом на час розгляду справи в суді вважаються відкликаними, що виключає можливість їх повторного скасування в судовому порядку, однак має наслідком винесення контролюючим органом нових податкових повідомлень-рішень із залишковою сумою грошового зобовязання.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 06.12.2016 №0001172301, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на загальну суму 104345 грн., в тому числі за основним платежем 83476 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 20869 грн., то суд зазначає таке.

Згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентами ПП «Інтер Дрід Фуд» та ПП «Інтер Парс» на підставі договору поставки від 04.12.2013 №04/12-13 (з ПП «Інтер Дрід Фуд») та на підставі договору поставки від 03.02.2015 №03/02-15 (з ПП «Інтер Парс»).

Перевіряючи реальність здійснення вказаних господарських операцій між позивачем та ПП «Інтер Дрід Фуд», ПП «Інтер Парс» на підставі вказаних договорів поставки 04.12.2013 №04/12-13, від 03.02.2015 №03/02-15, судом встановлено, що позивачем не надано первинні документи, які зазначені у вказаних договорах поставки, а саме: посвідчення якості, протоколи санітарно-епідеміологічної служби на відсутність ГМО та документи щодо проходження радіологічного контролю. Суд звернув увагу, що до позивачем надано висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 12.08.2013 №05.03.02-03/62 02, від 10.10.2014 №05.0.3.02-03/63354, від 12.03.2015 №05.03.02-03/3962, однак у вказаних висновках не вказано кількості винограду сушеного, який пройшов відповідну експертизу, що ставить під сумнів проходження санітарно-епідеміологічної експертизи саме винограду сушеного, який поставлений позивачу.

Крім того, позивачем не надано журналу видачі довіреностей, наказів про відрядження директора позивача ОСОБА_1 у м. Харків для підписання вищезазначених договорів поставки з ПП «Інтер Дрід Фуд», ПП «Інтер Парс».

Необхідно зазначити, що договір поставки від 04.12.2013 №04/12-13 з ПП «Інтер Дрід Фуд» складений 04 грудня 2013 року у м. Харкові та підписаний зі сторони постачальника директором ПП «Інтер Дрід Фуд» ОСОБА_2, однак згідно АІС «Податковий блок» ОСОБА_2 призначений на посаду директора ПП «Інтер Дрід Фуд» лише з 29 квітня 2014 року.

Із наданих до суду позивачем документів судом встановлено, що перевізником винограду сушеного від постачальників ПП «Інтер Дрід Фуд», ПП «Інтер Парс» до покупця були ПАТ «Юрія» та СВ «Транс», однак згідно автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту АС «Податковий блок» не встановлено декларування податкових зобовязань з податку на додану вартість перевізниками ПАТ «Юрія» та СВ «Транс» у перевіряємий період.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Крім того, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкових накладних не є достатньою підставою для формування податкового кредиту з податку, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції саме із контрагентами ПП «Інтер Дрід Фуд» та ПП «Інтер Парс».

Також, відповідно до постанови СВ УСБ України в Харківській області, винесеної за результатми розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22014220000000328 (ст. ст. 110-2, 205 Кримінального кодексу України) згідно якої, досудовим слідством встановлено, що впродовж 2013-2015 років посадові особи ПП «Інтер Дрід Фуд» користувалися схемою мінімізації податкових зобовязань та. виведення грошових коштів із декларованого обігу шляхом проведення штучних фінансово-господарських операцій з «сумнівними» підприємствами, які мають ознаки фіктивності: ТОВ «Євроінтерторг», ПП «Інтер Парс», а також здійснювали маніпулювання податковою звітністю шляхом реалізації імпортованої продукції за готівкові кошти не відображаючи ці операції по бухгалтерському обліку підприємства.

Разом з цим, у звязку із визнанням підозрюваного вини у скоєні злочину, ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20.07.2016 задоволено клопотання прокурора та звільнено підозрюваного гр. ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та закрито кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22014220000000328.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 14.03.2017 по справі №21-2239а16 зазначила, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди. Висновки вказаної постанови Верховного Суду України у відповідності до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України мають враховуватись судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, а відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Атев проти Болгарії», яке прийняте у 2014 році, суд вважає, що відшкодування має компенсувати контрагент. Отже, заявнику, який є субєктом підприємницької діяльності та зареєстрований платником ПДВ, відмовили у відшкодуванні сум ПДВ за окремими операціями з постачальником після того, як податковий орган провів перевірки обох сторін. Як зясувалося згодом, у матеріалах перевірки постачальника не виявилося даних про проведені операції.

Попри надання заявником усіх необхідних документів, у тому числі належним чином оформлених рахунків-фактур, податковий орган відмовив у відшкодуванні сум ПДВ. Суди стали на бік податківців, аргументуючи тим, що провести зустрічну звірку неможливо, оскільки постачальник утратив бухгалтерські папери, а наданих заявником документів, зокрема рахунків-фактур, недостатньо.

Водночас суд зауважив, що заявник може звернутись у порядку цивільного провадження до свого контрагента з вимогою компенсувати завдану шкоду. Але той вирішив цього не робити та, вважаючи свою справу аналогічною до тих, що вже розглядались, звернувся до Європейського Суду з прав людини. Однак останній підтримав позицію болгарських судів і також указав, що заявник не використав усіх способів для захисту свого права.

Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

Враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність факту здійснення реальної господарської операції між позивачем та ПП «Інтер Дрід Фуд» та ПП «Інтер Парс», а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.12.2016 №0001172301 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 14, 86, 94, 128, 159-163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, або без виклику особи яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель