Постанова № 69135819, 26.09.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Толстолуцька М.М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року справа № 805/2198/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Чебанова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Апеляційного суду Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року у справі № 805/2198/17-а за позовом ОСОБА_2 до Апеляційного суду Донецької області, треті особи ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, ОСОБА_4 судова адміністрація України про визнання протиправною бездіяльність та стягнення суддівської винагороди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Апеляційного суду Донецької області (далі відповідач), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення нарахування суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 3 200 (три тисячі двісті) гривень, визначеної Законом України «Про ОСОБА_4 бюджет України на 2017 рік»; стягнути з відповідача на його користь недоплачену суддівську винагороду з січня 2017 року по травень 2017 року включно в сумі 140 225 (сто сорок тисяч двісті двадцять пять гривень) 65 копійок; постанову суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць в сумі 63 360 (шістдесят три тисячі триста шістдесят гривень) 00 копійок допустити до негайного виконання (а.с. 4-9).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року було залучено до участі в адміністративній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (а.с. 24).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року було залучено до участі в адміністративній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 судову адміністрацію України (а.с. 52-53).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року у справі № 805/2198/17-а адміністративний позов було задоволено у повному обсязі, внаслідок чого: визнано протиправною бездіяльність Апеляційного суду Донецької області щодо не здійснення нарахування судді Апеляційного суду Донецької області Яременку Анатолію Федоровичу суддівської винагороди, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 3 200 (три тисячі двісті) гривень, визначеної Законом України «Про ОСОБА_4 бюджет України на 2017 рік»; стягнуто з Апеляційного суду Донецької області (адреса місцезнаходження: 84500, м. Бахмут Донецької області, вул. Свободи, буд. 10, р/р 35225113015851 ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02891428) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: 84511, АДРЕСА_1) недоплачену суддівську винагороду за період з січня 2017 по травень 2017 року включно у розмірі 140 225 (сто сорок тисяч двісті двадцять пять) гривень 65 копійок; постанову суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць у розмірі 63 360 (шістдесят три тисячі триста шістдесят) гривень допущено до негайного виконання (а.с. 63-66).

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 69-72).

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, а також документи, які містяться в матеріалах адміністративної справи, встановила наступне.

Позивач ОСОБА_2 обраний суддею безстроково згідно постанови Верховної Ради України від 13 липня 2000 року № 1895-ІІІ «Про обрання суддів». Указом Президента України від 19 грудня 2001 року № 1237/2001 ОСОБА_2 переведений на роботу на посаду судді Апеляційного суду Донецької області. Наказом голови Апеляційного суду Донецької області від 17 січня 2002 року № 10/1 ОСОБА_2 прийнято на посаду судді судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області безстроково за переведенням з 17 січня 2002 року. На теперішній час позивач працює на посаді судді судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області, що підтверджується відомостями з трудової книжки ОСОБА_2 серія БТ-І № 3804365 (а.с. 10-16).

Відповідно до довідки від 06 червня 2017 року № 3.5-13/78/2017, виданої Апеляційним судом Донецької області нарахування суддівської винагороди ОСОБА_2 за період січень-травень 2017 року здійснювалось із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1 600, 00 грн. Загальна сума суддівської винагороди у зазначений період склала 222 372, 25 грн., з яких: 77 903,16 грн. посадовий оклад, 62 322,53 грн. доплата за вислугу років (80%) згідно наказу Апеляційного суду Донецької області від 01 березня 2013 року № 50к «Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_2Ф.» (а.с. 18), 64 487,45 грн. відпускні та 17 659,11 грн. допомога на оздоровлення (а.с. 17).

Колегією суддів встановлено, що на час розгляду даної справи позивач не проходив кваліфікаційного оцінювання на предмет підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді чи відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», що передбачено підпунктом 4 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України, пунктом 22 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням вимог пункту 23 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402, частини третьої статті 133 Закону № 2453 посадовий оклад позивача з 01 січня 2017 року до проходження кваліфікаційного оцінювання повинен був становити суму у розмірі 35 200,00 грн. (з розрахунку 10 мінімальних заробітних плат з урахуванням відповідного коефіцієнту: 10* 3 200,00 * 1,1).

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

Спірним питанням при вирішенні справи по суті є визначення розміру посадового окладу судді апеляційного суду, який не проходив кваліфікаційного оцінювання.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип збалансованості бюджетної системи України.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про ОСОБА_4 бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про ОСОБА_4 бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Питання гарантій незалежності суддів, їх правового захисту, матеріального та соціального забезпечення неодноразово були предметом розгляду Конституційного Суду України.

Так, у пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 18-рп/2011 щодо офіційного тлумачення поняття «щомісячне довічне грошове утримання», що міститься у підпункті «е» пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України, Конституційний Суд України вказав, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частини п'ята, шоста статті 47 Закону № 2453-VІ).

В п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 зазначено, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобовязана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави (пункт 2.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011). Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012).

Частиною 2 ст. 130 Конституції України визначено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402 (далі за текстом - Закон № 1402).

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону № 1402 суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 135 Закону № 1402 (в редакції чинній з 01.01.2017) встановлено базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно п. 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 01.01.2017 для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Водночас, абз. 1 п. 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 встановлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

При цьому, п. 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі за текстом - Закон № 2453-VI).

Згідно з ч. 3 ст. 133 Закону № 2453-VI посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 4 ст. 133 Закону № 2453-VI, посадові оклади інших суддів встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом: 1) судді апеляційного суду - 1,1.

З аналізу вищезазначених норм чинного законодавства слідує, що посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційного оцінювання, визначається відповідно до розміру, встановленого ч.ч. 3, 4 ст. 133 Закону № 2453-VI.

Як встановлено колегією суддів позивач на теперішній час працює на посаді судді судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області та не проходив кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді), що є підставою обрахунку його посадового окладу з огляду на розмір, визначений ч.ч. 3, 4 ст. 133 Закону № 2453-VI.

Відтак, положення абз. 2 п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі за текстом Закон № 1774-VIII) слід тлумачити так, що ним встановлено розмір мінімальної заробітної плати, а не розмір «розрахункової величини». Це положення не змінює ч.ч. 3, 4 ст. 133 Закону «Про судоустрій і статус суддів» у частині визначення саме мінімальної заробітної плати як величини, на основі якої обчислюється суддівська винагорода. У звязку із цим, відсутні ознаки невідповідності цього положення ч. 2 ст. 130 Конституції України.

Разом із тим, ДСА України листом від 20.03.2017 № 11-1025/17 розяснено територіальним управлінням та апеляційним, апеляційним спеціалізованим та місцевим спеціалізованим судам порядок виплати посадових окладів суддям.

Відтак, у штатному розписі чисельність суддів слід розподіляти на три категорії, зокрема: судді, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання з посадовим окладом 16000 грн. для місцевих судів та 17600 грн. для апеляційних судів; судді, які станом на 01.01.2017 пройшли кваліфікаційне оцінювання та здійснюють правосуддя в суді з розміром нового базового посадового окладу (для місцевих судів 24000 грн., для апеляційних судів 40000 грн.) збільшеного на відповідний регіональний коефіцієнт; судді, які на 01.01.2017 пройшли кваліфікаційне оцінювання та не здійснюють правосуддя в суді з розміром нового базового посадового окладу (для місцевих судів 24000 грн., для апеляційних судів 40000 грн.) без застосування регіонального коефіцієнта.

Згідно ч. 1, 2 ст. 145 Закону № 1402 фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 149 Закону № 1402 суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених ОСОБА_4 бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Статтею 8 Закону України «Про ОСОБА_4 бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VIII встановлено, що у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 гривень.

Згідно із ст. 7 Закону України від 21.12.2016 № 1801-VIII «Про ОСОБА_4 бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600 грн.

Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Аналізуючи зазначені положення колегія суддів вважає, що розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат у 2017 році у порівнянні із груднем 2016 року не зменшився, отже, втручання у розмір суддівської винагороди як гарантію незалежності суддів не відбулося.

Також колегія суддів вважає, що оскільки розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для обчислення суддівської винагороди визначається не ст. 133 Закону № 2453, а законом про державний бюджет на відповідний рік, тому положення п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII слід вважати запровадженням змін (спеціального регулювання стосовно обчислення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат) по відношенню до загального правового регулювання розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України «Про ОСОБА_4 бюджет України на 2017 рік». Відсутність змін до бланкетної норми ч. 3 ст. 133 Закону № 2453 не є перешкодою для застосування п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 1774-VIII.

Згідно зі ст. 147 Конституції України, Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

Адміністративний суд повноважний відмовитися від застосування закону, який є аналогічним до того, що був визнаний неконституційним. Аналіз практики Конституційного Суду України засвідчує відсутність його рішень про неконституційність певного положення (яке може бути предметом регулювання виключно закону про державний бюджет) через його закріплення не у законі про державний бюджет на певний рік, а в іншому законі.

На теперішній час положення п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII не визнані неконституційними та приймаються колегією суддів до даних правовідносин.

Отже, положення абзацу другого пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону про внесення змін слід тлумачити так, що ним встановлено розмір мінімальної заробітної плати, а не розмір «розрахункової величини». Це положення не змінює частину третю статті 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у частині визначення саме мінімальної заробітної плати як величини, на основі якої обчислюється суддівська винагорода.

Згідно зі ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гудвін проти Сполученого Королівства» від 27.05.1996, суд визначив, що у певних сферах може бути важко формулювати закони з високою чіткістю, а певний рівень гнучкості навіть може бути бажаним, щоб дати національним судам змогу застосовувати право в світлі оцінки того, які заходи необхідні за конкретних обставин кожної справи.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що кваліфікаційне оцінювання судді це встановлена законом процедура визначення Комісією професійного рівня знань судді та відповідності його займаній посаді, поетапне проведення якої породжує різні правові наслідки у осіб, що пройшли таке оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді від осіб, які таке оцінювання не пройшли.

Тобто, метою проведення кваліфікаційного оцінювання є виявлення та заохочення суддів, які змогли підтвердити достатній рівень знань та відповідність його займаній посаді.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За таких обставин та з урахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому постанова Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року у справі № 805/2198/17-а підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Апеляційного суду Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року у справі № 805/2198/17-а - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року у справі № 805/2198/17-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Апеляційного суду Донецької області, треті особи ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, ОСОБА_4 судова адміністрація України про визнання протиправною бездіяльність та стягнення суддівської винагороди відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя О.О. Чебанов

Судді І.В. Сіваченко

ОСОБА_5