Ухвала суду № 69135796, 26.09.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року справа №805/1461/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Компанієць І.Д.

ОСОБА_2

при секретарі судового засідання Терзі Д.А.,

за участю сторін по справі:

позивач: ОСОБА_3 (за довіреністю)

відповідач: ОСОБА_4 (за довіреністю)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року у справі № 805/1461/17-а (головуючий І інстанції Бабіч С.І.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання недійсною індивідуальної податкової консультації, як правового акту індивідуальної дії, викладеної у листі №12131/10/28-10-01-03-11 від 01.03.2017 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання недійсною податкової консультації викладеної у листі №12131/10/28-10-01-03-11 від 01.03.2017 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року позов задоволено, визнано недійсною індивідуальну податкову консультацію, як правовий акт індивідуальної дії, викладений у листі №12131/10/28-10-01-03-11 від 01.03.2017 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що перерахована нерезиденту винагорода за надання послуги поруки, яка не знайшла врегулювання в Угоді між Урядом України та Урядом Російської Федерації, підпадає під дію Податкового кодексу України, відповідно до якого резидент, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, утримує податок з таких доходів за ставкою в розмірі 15 відсотків.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач звернувся до відповідача з листом за № 13/204 від 31 січня 2017 року про надання розяснення стосовно податку на доходи нерезидентів, а саме чи потрібно утримувати податок з доходу нерезидента з джерелом його походження з України за ставкою 10 % при виплаті винагороди за договором поруки.

На наведене звернення відповідач листом від 01.03.2017 року № 12131/10/28-10-01-03-11 надав розяснення про те, що перерахована поручителю винагорода за надання послуги поруки, яка не знайшла врегулювання в Угоді між Урядом України та Урядом Російської Федерації, підпадає під дію Податкового кодексу України, відповідно до якого резидент, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, утримує податок з таких доходів за ставкою в розмірі 15 відсотків.

Згідно з визначенням, що міститься у підпункті 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Пунктами 52.1, 52.2 статті 52 Податкового кодексу України передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до частини першої пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Як встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного провадження, між позивачем (боржник) та нерезидентом з Російської Федерації Акціонерним товариством «Атомний енергопромисловий комплекс» (поручителем) було укладено договір поруки відповідно до якого поручитель зобовязується за певну плату (винагороду) відповідати перед кредитором за неналежне виконання боржником його зобовязань за договором поставки, який укладений між боржником та кредитором.

Підставою відповідальності поручителя є невиконання або неналежне виконання боржником своїх зобовязань по договору поставки в частині повернення авансу.

За надання поруки боржник перераховує поручителю винагороду, встановлену у відсотках від розміру відповідальності.

Поняття договору поруки визначено статтею 553 Цивільного кодексу України, згідно частини 1 якої за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За приписами ст. 558 Цивільного кодексу України поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надання гарантій та поручительств віднесено до фінансових послуг.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що винагорода за договором поруки є платою за надання поручителем боржнику фінансової послуги.

Особливості оподаткування нерезидентів визначено п. 141.4. ст..141 Податкового кодексу України, згідно п.п. 141.4.1 якої доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до цього розділу; є)доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертвувань на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

У відповідності до п.п.14.1.206 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

До процентів включаються: а) платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; б) платіж за використання коштів, залучених у депозит; в) платіж за придбання товарів у розстрочку; г) платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу); ґ) винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з викупом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум. У разі якщо залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань чи ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, або шляхом врахування векселів та здійснення операцій з придбання цінних паперів із зворотним викупом, сума процентів визначається шляхом нарахування їх на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення (продажу) та ціною погашення (зворотного викупу) такого цінного паперу.

Платежі за іншими цивільно-правовими договорами незалежно від того, встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках суми договору або іншої вартісної бази, не є процентами.

У п. 141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Враховуючи, що винагорода, яку позивач сплачує нерезиденту за договором поруки, є компенсацією вартості фінансової послуги,яка не належить до доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 п.141.4 ст.141 ПК України ; виплата наведеної винагороди не знайшла врегулювання в Угоді між Урядом України та Урядом Російської Федерації, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що у позивача, в даному випадку, відсутні зобовязання утримувати податок з таких доходів у розмірі 15%, а тому правомірно визнано недійсною спірну податкову консультацію.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року у справі №805/1461/17-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року у справі №805/1461/17-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 26 вересня 2017 року.

Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 27 вересня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Компанієць І.Д.

ОСОБА_2