Ухвала суду № 69135648, 14.09.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2017 рокусправа № 804/6826/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання:Кязимової Д.В.,

представників сторін:

позивача :- ОСОБА_2,дов. від 04.01.16 р.

відповідача:- ОСОБА_3, дов. від 15.02.17, ОСОБА_4 дов. від 05.12.16.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенкар"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 р. у справі № 804/6826/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенкар"

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тенкар" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 22.07.2016 № НОМЕР_1 (форми «Р») про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 46 667 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 11 666,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та необґрунтованістю висновків податкового органу щодо порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки реальний характер здійснюваної господарської діяльності та правомірність відображення її результатів в податковому обліку підтверджено первинною документацією.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 р. у справі № 804/6826/16 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано погодженням з висновками податкового органу, зробленими в акті від 07.07.2016 №333/04-36-14-01/38873394 щодо не спрямованості правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Меркурінс», на реальне настання правових наслідків, у зв'язку з тим, що за умовами договору від 05.06.2015 № 584 ТОВ «Меркурінс» взяло на себе зобов'язання саме з ремонту автотранспорту, а не з постачання авто кабіни, у той же час, цивільне та господарське законодавство розрізняє такі види договорів як договори купівлі-продажу і поставки від договору надання послуг, в звязку чим суд критично оцінив як належні докази на підтвердження постачання товару первинні документи, які складені ТОВ «Меркурінс» на підставі вказаного договору.

Також судом відзначено, що у ТОВ «Тенкар» відсутні документи на підтвердження здійснення транспортування товару, а з огляду на габарити автокабіни сідлового тягача Volvo FM400, під час його транспортування мали бути оформлені відповідні дозволи, які також позивачем до суду не надано. В той час в матеріалах справи наявний акт виконаних робіт № 501488 від 19.08.2015 на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту колісного транспортного засобу, складений ТОВ «Дніпро-Скан-Сервіс» на суму 130798,93 грн., яким підтверджується, що ТОВ «Дніпро-Скан-Сервіс» проведено ремонт автотранспортного засобу кабіни Volvo FM400, включаючи рихтування та фарбування автокабіни із заміною пошкоджених деталей.

Також судом встановлено, що ТОВ «Тенкар» отримало Volvo FM400 у строкове платне користування від ТОВ «Скайбер» за відповідним договором і даний транспортний засіб у процесі експлуатації наймачем т пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується довідкою з УДАІ, в якій не зазначено, що кабіна сідлового тягача відновленню не підлягає, а лише вказано про її деформацію.

Крім зазначеного судом взято до уваги, що згідно з приписами Інструкції про порядок здійснення підрозділами державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом МВС України від 11.08.2010 № 3769, здійснення заміни деталей автотранспортних засобів проводиться в установленому порядку та підлягає державній реєстрації, натомість позивачем до суду не надані документи, які б підтверджували здійснення заміни кабіни сідлового тягача Volvo FM400, що спростовує сам факт здійснення такої заміни, а відтак і нівелює ділову мету для здійснення придбання ТОВ «Тенкар» вказаного товару у ТОВ «Меркурінс».

Окрім того, суд взяв до уваги наявну податкову інформацію стосовно ТОВ «Меркурінс», підтверджену викликаним в судове засідання в якості свідка головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_4, який приймав участь у проведенні документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Тенкар», згідно з якою ТОВ «Меркурінс» не знаходиться за місцем реєстрації, у штаті підприємства обліковується лише одна особа, податкова звітність з податку на прибуток за 2015 рік не подана, що свідчить про відсутність господарської діяльності підприємства у 2015 році, не подавалася ТОВ «Меркурінс» також і звітність з податку на додану вартість за червень 2015 рік, податки, за наслідками таких операцій, ТОВ «Меркурінс» не сплачено, а також згідно електронних баз даних податкового органу стосовно ТОВ «Меркурінс» зареєстровано кримінальне провадження щодо факту реєстрації підприємства на недійсні (втрачені, загублені) підроблені документи.

Не погодившись з постановою суду, ТОВ "Тенкар" подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 р. у справі № 804/6826/16, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно застосовує до спірних правовідносин положення Інструкції про порядок здійснення підрозділами державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом МВС України від 11.08.2010 № 3769, яка встановлює обов'язок про перереєстрацію транспортних засобів лише в разі заміни деталей (кузов, рама, шасі) які мають ідентифікаційні номери, або в разі переобладнання транспортного засобу, оскільки під час ремонту пошкодженого в результаті ДТП сідлового тягача Volvo FM400, держ. номер № НОМЕР_2 проведено заміну кабіни, яка не має ідентифікаційного номеру та пошкоджених деталей, без заміни шасі (має ідентифікаційний номер), й відновлювальний ремонт тягача, який не призвів до зміни типу та призначення транспортного засобу. При цьому відсутність нумерації кабіни заводом-виробником підтверджується наданою позивачем обліковою карткою № 36009751 від 27.02.2014 відповіддю офіційного представника Volvo від 28.04.2017.

Скаржник звертає увагу, що посилання суду першої інстанції про відсутність зазначення у довідці про ДТП, що кабіна сідлового тягача не підлягає відновленню, є протиправними, оскільки відповідно до Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.97 № 341 на територіальні органи Державтоінспекції покладено лише функції з фіксації факту дорожньо-транспортної пригоди, а функцій щодо визначення та оцінки ступеня пошкодження транспортних засобів під час ДТП на вказані органи діючим законодавством взагалі не покладено.

Крім того, скаржник зазначає, що Товариство, укладаючи договір № 584 від 05.06.2015 на технічне обслуговування та ремонт автотранспорту з ТОВ «Меркурінс», мало на меті провести відновлювальний ремонт постраждалого в ДТП сідлового тягача Volvo FM400. При цьому скаржник вважає, що даний договір включає в себе елементи договорів підряду та поставки, тобто є змішаним у відповідності до ч.2 ст.628 ЦК України, а тому порушень приписів як цивільного, так й господарського законодавства ТОВ «Тенкар» не допускало, укладаючи з ТОВ «Меркурінс» договір, за яким, зокрема, у п.1.2 вказаного договору передбачалось, що виконавець проведе ремонт пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу з використанням власних запасних частин та витратних матеріалів з подальшою їх компенсацією у вартості наданих послуг.

Також скаржник наголошує, що вирішальним при укладенні договору з ТОВ «Меркурінс» було саме те, що останнє мало можливість поставки в межах укладеного договору на ремонт автотранспортного засобу нової кабіни, оскільки стару під час ДТП пошкоджено, а ТОВ «Дніпро-Скан-Сервіс», з яким ТОВ «Тенкар» мало укладений та діючий договір надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів №400035 від 25.03.2014, такої складової частини пошкодженого сідлового тягача, як кабіна, не мало взагалі, у зв'язку з чим, ремонт тягача фактично не проводився з лютого 2015 року до того часу, доки Товариство не знайшло у травні 2015 року ТОВ «Меркурінс», яке мало саме необхідну кабіну сідлового тягача марки Volvo, але в результаті того, що пошкодження транспортного засобу були значними, а саме виходячи зі складності робіт щодо відновлювального ремонту та заміни досить значної частини деталей, ТОВ «Меркурінс» виконало в межах укладеного договору № 584 від 05.06.2015 лише поставку нової кабіни, що не є порушенням приписів діючого законодавства та умов самого договору.

Стосовно посилань суду першої інстанції на відсутність доказів транспортування кабіни скаржник зазначає, що за видатковою накладною № 35 від 05.06.2015 уповноважений представник ТОВ «Тенкар» на підставі довіреності № 32 від 05.06.2015, зареєстрованої у Журналі реєстрації довіреностей за 2013-2014, 2015-2016 механік ОСОБА_5, який є працівником підприємства, про що свідчить наказ № 80-К від 1.06.2014 про прийняття на роботу останнього механіком, прийняв кабіну від уповноваженої особи ТОВ «Меркурінс» за адресою поставки: Дніпропетровський район, м.Підгороднє, вул.Смоленська, 1Б (ремонтні бокси ТОВ «Дніпро-Скан-Сервіс»), і відразу ж, 05.06.2015, за актом прийому-передачі від 05.06.2015 в межах договору № 400035 від 25.03.2014 кабіна була передана представнику ТОВ «Дніпро-Скан-Сервіс» ОСОБА_6 (менеджер з ремонту), що свідчить, що ТОВ «Тенкар» не являлось перевізником кабіни, та безпосередньо не замовляло послуги перевезення цієї кабіни, а тому наявність перевізних документів у Товариства не є обов'язковою та не може слугувати підставою для невизнання факту реальності господарської операції і отримання кабіни.

Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції в підтвердження правомірності заперечень відповідача приймає в якості належних доказів щодо нереальності господарської операції ТОВ «Тенкар» та ТОВ «Меркурінс» в червні 2015 року роздруківки з невідомих комп'ютерних баз даних щодо фіктивності ТОВ «Меркурінс», які не мають ні підписів відповідальних чи посадових осіб контролюючого органу, ні будь-які реквізитів, а з залученої до матеріалів справи копії листа ГУ ДФС у Дніпропетровській області про наявність та стан кримінальних проваджень відносно посадових осіб ТОВ «Меркурінс» вбачається, що підставою запиту інформація, отримана під час перевірки ТОВ «ГД «АС-Терра», а не ТОВ «Тенкар», з яким останнє не мало жодних правовідносин, тому вказаний лист ніяким чином не може підтверджувати факту фіктивності ТОВ «Меркурінс».

Також скаржник вважає безпідставними посилання свідка та суду першої інстанції на те, що в базі даних платників податків наявна інформація про те, що ТОВ «Меркурінс» з серпня 2015 року має ознаки фіктивності, у липні 2015 року анульовано свідоцтво платника податків на додану вартість цього підприємства, оскільки Податковий кодекс України не ставить право позивача на отримання бюджетного відшкодування в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представниками сторін правові позиції, визначені по справі, підтримано в повному обсязі, надано пояснення та заперечення на доводи апеляційної скарги.

Матеріалами справи підтверджується, що обставини, повязані з проведенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Тенкар" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07.10.2013 по 31.03.2016, валютного та іншого законодавства за період з 07.10.2013 по 31.03.2016 (акт від 07.07.2016 № 333/04-36-14-01/38873394, а. с.12-44), встановлене під час цієї перевірки порушення, зміст цього порушення та зміст прийнятого на підставі вказаного акту перевірки спірного податкового повідомлення-рішення (а. с.10) відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 і відповідають матеріалам даної справи.

Спірним є питання щодо правомірності висновків відповідача про незаконність формування Товариством податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого у ціні придбання автокабіни за договором № 584 від 05.06.2015 на технічне обслуговування та ремонт автотранспорту з ТОВ «Меркурінс», реальність якої не встановлена.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Тенкар" не підлягає задоволенню з таких підстав:

За висновками акту перевірки від 07.07.2016 ТОВ "Тенкар" порушено п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за червень 2015 року в сумі 46 667 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується, зокрема, на даних інформаційних баз ДФС України, згідно з якими ТОВ «Меркурінс» не знаходиться за місцем реєстрації, у штаті підприємства обліковується лише одна особа, у липні 2015 року анульовано свідоцтво платника податків на додану вартість цього підприємства, податкова звітність з податку на прибуток за 2015 рік не подана, звітність з податку на додану вартість за червень 2015 рік не подана (а. с.25), ТОВ «Меркурінс» відсутні матеріальні та технічні ресурси для здійснення господарської діяльності, а також до перевірки не були надані товарно-транспортні накладні, що, на думку податківців, свідчить про формальне складання первинних документів, які суперечать фактичним обставинам, з метою штучного завищення показників бухгалтерського та податкового обліків.

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Так, переглядаючи постанову суду першої інстанції у відповідності до вимог ч.2 ст.11, ч.1 ст.195 КАС України, колегія суддів бере до уваги, що Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові від 06.03.2008 зауважив, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Таким чином, колегія суддів досліджує реальність вчинення господарської операції позивача з ТОВ «Меркурінс» за наданими Товариством документальними доказами.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-XIV, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України (тут і надалі в редакції на період, який перевірявся), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз.1, 2 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами абз.1, 2 п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Тобто податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У відповідності до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфінансів України від 24.05.95 № 88 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704 (далі Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування.

Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Тенкар» (наймач) на підставі договору найму транспортних засобів від 11.03.2014 № 07-14, укладеного з ТОВ «Скайбер» (наймодавець) отримало від останнього у строкове платне користування транспортні засоби, серед яких і сідловий тягач Volvo FM400 4X2, 2014 року виготовлення, шасі № YV2JSG0A0EB686462, держ. номер НОМЕР_3 (а с.89, 91).

Також з матеріалів справи вбачається і не заперечується сторонами, що ТОВ «Тенкар» укладений договір надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів № 400035 від 25.03.2014 з ТОВ «Дніпро-Скан-Сервіс» (Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, м.Підгороднє).

Згідно з довідкою Полтавської роти ДПС УДАІ УМВС України внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 02.02.2015 транспортний засіб марки Volvo FM400, номерний знак НОМЕР_3, двигун АЕ0702ХР, кузов (рама шасі) №YV2JSG0A0EB686462, деформовано кабіну тягача, а також деформовано правий бік цистерни (а. с.97).

05.06.2015 між ТОВ «Тенкар» (Замовником) та ТОВ «Меркурінс» (м.Київ) (Виконавець) укладений договір № 584 на технічне обслуговування та ремонт автотранспорту (а. с.56-59).

За твердженням, укладаючи даний договір, Товариство мало на меті здійснення відновлювального ремонту постраждалого в ДТП сідлового тягача Volvo FM400 ТОВ «Меркурінс», яке, зі свого боку, мало можливість поставки в межах укладеного договору на ремонт автотранспортного засобу нової кабіни, оскільки стару під час ДТП було пошкоджено.

Згідно з п.1.1 цього договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобовязання з проведення технічного обслуговування та/або ремонту автомобілів Замовника, а Замовник зобовязується прийняти виконані роботи і оплатити їх у відповідності до умов даного договору.

При цьому у п.1.2 договору наведено, що запасні частини та витратні матеріали для проведення технічного обслуговування або ремонту надаються Виконавцем.

На підтвердження реальності вказаної господарської операції позивачем надано суду:

- видаткову накладну від 05.06.2015 № 35 на поставку кабіни на суму 280 000 грн., у т. ч. ПДВ 46 666,676 грн., яка, з посиланням на договір № 584 від 05.06.2015 на технічне обслуговування та ремонт автотранспорту, свідчить про отримання вказаного товару представником ТОВ «Тенкар» за довіреністю № 32 від 05.06.2015 ОСОБА_5 (а. с.60);

- платіжне доручення № 629 від 25.06.2015, яке, з посиланням на договір № 584 від 05.06.2015 на технічне обслуговування та ремонт автотранспорту, свідчить про оплату Товариством вартості кабіни (а. с.68);

- витяг з Журналі реєстрації довіреностей за 2013-2014, 2015-2016, який свідчить що ОСОБА_5 видано довіреність № 32 від 05.06.2015 (а. с.99-101).

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що саме податкова накладна за приписами Податкового кодексу України та положенням Наказу Мінфінансів України «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» 22.09.2014 № 957 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за №1235/26012, є підставою для формування податкового кредиту платника податків.

При цьому у п.6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого вищезазначеним Наказом Мінфінансів України, встановлено, що у графі „ОСОБА_4 цивільно-правового договору податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобовязань, визначених Цивільним кодексом України. Дата укладання договору заповнюється в порядку, передбаченому абзацом другим пункту 4 цього Порядку.

Так, у податковій накладній від 05.06.2015 № 120, виписаній ТОВ «Меркурінс», у графі «ОСОБА_4 цивільно-правового договору» податкової накладної зазначено договір поставки від 05.06.2015 № 584 (а. с.61).

За приписами ч.ч.1, 4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачається не лише обов'язок субєкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

Проте, позивачем не надано суду доказів наявності укладеного між ТОВ «Тенкар» та ТОВ «Меркурінс» договору поставки № 584 від 05.06.2015, що свідчить про недоведеність тверджень позивача про поставку ТОВ «Меркурінс» автокабіни в межах договору № 584 від 05.06.2015 на технічне обслуговування та ремонт автотранспорту.

При цьому колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.

Тобто будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Також на користь висновку податківців про нереальність господарської операції з поставки позивачу від ТОВ «Меркурінс» нової автокабіни свідчить акт виконаних робіт №501488 від 19.08.2015 на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту колісного транспортного засобу, складений ТОВ «Дніпро-Скан-Сервіс» на суму 130798,93 грн. в межах вищевказаного договору № 400035 від 25.03.2014 (а. с.64-67).

Даний акт, серед іншого, містить перелік видів робіт та запчастин (деталей) витрачених при проведенні ТОВ «Дніпро-Скан-Сервіс» ремонту Volvo FM400, номерний знак НОМЕР_3, кузов (рама шасі) № YV2JSG0A0EB686462.

Так, у вказаному акті виконаних робіт № 501488 від 19.08.2015 зазначений такий розділ робіт як «розбирання/збирання кабіни для рихтування», до якого, зокрема, увійшли такі види ремонтних (відновлювальних) робіт як зняття та установка рульової колонки; зняття та установка кабіни; зняття і установка дверей на кабіні; заміна плафона освітлення кабіни в стелі; заміна панелі оббивки на задньої стійки двері з боку пасажира та водія; зняття і установка речового відділення під панеллю приладів, зняття і установка підстави сидіння в кабіні, заміна дзеркала заднього виду на кабіні; заміна бічного спойлера правого або лівого боку; заміна верхньої секції бічного спойлера на кабіні; зняття і установка додаткового підігрівача в кабіні; додаткова робота відновлення верхнього речового відділення та ін., а також зазначені такі розділи робіт як «рихтування» і «фарбування» (а. с.65, 66).

Отже, характер робіт, наведений в акті виконаних робіт № 501488 від 19.08.2015, підтверджує обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що ТОВ «Дніпро-Скан-Сервіс» проведено саме ремонт та відновлення «старої» кабіни Volvo FM400, яка була пошкоджена внаслідок ДТП.

Доказів, які б спростували цей висновок суду першої інстанції і довели, що будь-яким підрядником (виконавцем робіт) або власними силами Товариства проведені роботи саме з установки на Volvo FM400 нової автокабіни, за документами придбаної у ТОВ «Меркурінс», позивачем суду не надано.

Таким чином, позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за господарською операцією з ТОВ «Меркурінс».

За таких обставин, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає що законні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 22.07.2016 № НОМЕР_1, яким Товариству збільшено суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 46 667 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 11 666,75 грн. відсутні.

При цьому колегія суддів погоджується з доводами скаржника про безпідставність застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень Інструкції про порядок здійснення підрозділами державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом МВС України від 11.08.2010 №3769, яка встановлює обов'язок про перереєстрацію транспортних засобів лише в разі заміни деталей (кузов, рама, шасі) які мають ідентифікаційні номери, або в разі переобладнання транспортного засобу, оскільки автокабіна за визначенням не є вузлом (агрегатом), яка має ідентифікаційний номер, що також підтверджується листом дилера заводу-виробника від 28.04.2017 (а. с.177) та обліковою карткою № 36009751 від 27.02.2014, виданою Дніпропетровським ВРЕР-2 (а. с.180).

Також колегія суддів погоджується з доводами скаржника про безпідставність посилань суду першої інстанції про відсутність зазначення у довідці про ДТП, що кабіна сідлового тягача не підлягає відновленню, з огляду на не наведення судом першої інстанції норми чинного законодавства, яка б покладала на органи Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ функцій щодо визначення та оцінки ступеня пошкодження транспортних засобів під час ДТП.

Проте, враховуючи встановлені вище колегією суддів обставини щодо невідповідності податкової накладної заявленій господарській операції та щодо фактичного здійснення ТОВ «Дніпро-Скан-Сервіс» ремонтних робіт з відновлення автокабіни Volvo FM400, яка була пошкоджена внаслідок ДТП, наведені доводи скаржника не впливають на позицією колегії суддів щодо не доведення позивачем реальності господарської операції з придбання нової авто кабіни у ТОВ «Меркурінс».

Посилання скаржника на те, що договір № 584 від 05.06.2015 на технічне обслуговування та ремонт автотранспорту з ТОВ «Меркурінс» є змішаним у відповідності до ч.2 ст.628 ЦК України і включає в себе елементи договорів підряду та поставки, оскільки у п.1.2 вказаного договору передбачалось, що виконавець проведе ремонт пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу з використанням власних запасних частин та витратних матеріалів з подальшою їх компенсацією у вартості наданих послуг, колегія суддів до уваги не приймає.

За положеннями ч.1 ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Тим більш, що за приписами ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків встановлених законом (яким є недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення правочину).

Отже, правовідносини з поставки (купівлі-продажу) автокабіни між ТОВ «Тенкар» та ТОВ «Меркурінс» могли бути здійснені усно у спрощений спосіб, без укладення письмового договору, у порядку та у спосіб, що передбачений ст.181 ГК України, тобто шляхом виписки видаткових і податкових накладних та їх оплатою.

Проте, доказів наявності укладеного в такий спрощений спосіб «усного» договору (купівлі-продажу) автокабіни між ТОВ «Тенкар» та ТОВ «Меркурінс», тобто не в межах письмових договорів, позивачем суду не надано. Тому суд має брати до уваги ті надані позивачем первинні документи, які свідчать, що податковий кредит з ПДВ у сумі 46 666,67 грн. був сформований Товариством на підставі податкової накладної від 05.06.2015 № 120, виписаної ТОВ «Меркурінс» саме у межах договору поставки від 05.06.2015 № 584, який в матеріалах справи відсутній.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника щодо наданої податкової інформації, яка, на думку позивача, не є належним доказом фіктивності ТОВ «Меркурінс», а також щодо причин відсутності доказів транспортування автокабіни, оскільки вказані доводи податківців не були визначальними для висновку судів про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «Тенкар».

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ТОВ «Тенкар».

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенкар" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 р. у справі № 804/6826/16 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 р. у справі № 804/6826/16 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий:Н.А. Бишевська

Суддя:І.Ю. Добродняк

Суддя:Я.В. Семененко