Постанова № 69135482, 22.09.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 вересня 2017 р. № 820/2945/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Кононовій О.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1М.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, контролюючий орган), в якому просить суд:

- скасувати рішення ГУ ДФС у Харківській області №5 /20-23-17-31 від 31.05.2017р. про опис майна у податкову заставу ФОП ОСОБА_1;

- скасувати податкову вимогу ГУ ДФС у Харківській області від 31.05.2017р. за №4464- 17 про визначення суми мого податкового боргу зі сплати єдиного податку фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.07.2017 ним отримано повідомлення з Головного управління ДФС у Харківській області, а саме:

- податкова вимога від 31.05.2017 року № 4464-17 на суму боргу по сплаті єдиного податку з фізичних осіб 1639,43 грн.,

- рішення №5/20-23-17-31 від 31.05.2017 року про опис майна у податкову заставу, в якому сума боргу не визначена.

Як стверджував позивач ним було зясовано, що податковий борг виник з у другому кварталі 2015 року, проте станом на 31.05.2017 року, у тому числі в сумі 1639,43 грн. по сплаті єдиного податку не існувало. У звязку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що 22.04.2015 року самозайнятою особою-адвокатом ОСОБА_1 було подано декларацію про майновий стан і доходи, отримані у 2014 році № НОМЕР_1 від 22.04.2015 року, терміном сплати до 01.08.2015 року та задекларовано суму податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті до бюджету в сумі 2100,00 грн. Самостійно платником сума податкового зобовязання сплачена не була, тому 31.07.2015 року ІКГ1 платника виник податковий борг в сумі 2100,00 грн. Згідно інтегрованої картки платника 05.04.2016 року само зайнятою особою-адвокатом ОСОБА_1 було сплачено до бюджету 2355,00 грн. Цю суму було зараховано на погашення боргу в сумі 2100,00 грн. та виниклої пені 239,59 грн. за несвоєчасну сплату.

В інтегрованій картці платника по коду платежу 18050400 єдиний податок з фізичних осіб існує податковий борг у сумі 1639,43 грн. згідно декларації платника єдиного податку, наданої до Харківської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області 14.07.2015 року за другий квартал 2015 року, в якій зазначено суму податку, який підлягає до сплати в бюджет 3916,00 грн.

Податковий борг виник в результаті невірного визначення суми податку до сплати. Платнику запропоновано було надати уточнюючу декларацію по єдиному податку за 2 квартал 2015 року для виправлення помилки з метою анулювання боргу, але платник відмовився від надання такої декларації.

У звязку з наявністю в інтегрованій картці фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу Головним управлінням у Харківській області сформовано та направлено платнику податків податкову вимогу від 31.05.2017 року №4464-17.

Право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобовязання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку, і поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Право податкової застави не потребує письмового оформлення. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу. У зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Із матеріалі справи встановлено, що ОСОБА_1 19.09.2007 зареєстрований як фізична особа - підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії В01 №061788 (а.с.10), перебуває на податковому обліку в Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Харківській області з 20.09.2007 року (а.с.39).

Згідно з свідоцтва платника єдиного податку серії Б №031952, позивач з 01.01.2012 поперебуває на спрощеній системі оподаткування, платник єдиного податку 3 групи за ставкою 5% від доходу (а.с. 38).

Окрім цього ОСОБА_1 знаходиться на обліку в органах ДФС як самозайнята особа, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податку № 4840 від 14.04.2005 та є платником з податку на доходи фізичних осіб.

Судом встановлено, що позивач отримав податкову вимогу від 31.05.2017 року № 4464-17 на суму боргу по сплаті єдиного податку з фізичних осіб 1639,43 грн. та рішення №5/20-23-17-31 від 31.05.2017 року про опис майна у податкову заставу, в якому сума боргу не визначена (а.с.8,9).

Не погодившись з вимогою та рішенням, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України.

Положеннями п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п. 300.1. ст. 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до вказаного Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Згідно з п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст.297 вказаного Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених вказаною главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Судом встановлено, що позивач своєчасно та у повному обсязі, сплатив податкові зобов'язання з єдиного податку, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями квитанцій від 21.04.2015, від 06.07.2015, від 09.10.2015, 18.01.2016, від 05.04.2016, від 08.07.2016, від 05.10.2016, від 19.01.2017, від 12.04.2017 та знаходячись на єдиному податку, як фізична особа - підприємець не є платником податку з доходів фізичних осіб (а.с. 40-48).

Також, як зазначено відповідачем у своїх письмових запереченнях, позивачем задекларовано отриманий дохід не повязаний з підприємницькою діяльністю, шляхом подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік сума податку 2355 грн, за 2016 рік сума податку 3123 грн. Квитанціями від 05.04.2016 та 12.04.2017 сплачено податок у сумі 2355 грн. та 3123 грн. відповідно.

Дослідивши матеріали справ, суд приходить до висновку, що у позивача відсутній податковий борг за результатами підприємницької діяльності, яка підлягає оподаткуванню за єдиним податком, тобто податкова вимога від 31.05.2017 №4464-17 винесена безпідставно та підлягає скасуванню.

Щодо рішення №5/20-23-17-31 від 31.05.2017 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

У зв'язку з тим, що відповідач при прийнятті оскарженої податкової вимоги № 4464-17 від 31.05.2017 року не врахував фактичних обставин у спорі, відсутність податкового боргу, тому зазначена вимога підлягає скасуванню. Скасовуючи податкову вимогу № 4464-17 від 31.05.2017 року, яка стала підставою для винесення рішення №5/20-23-17-31 від 31.05.2017 суд також вважає зазначене рішення таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкову вимогу ГУ ДФС у Харківській області від 31.05.2017р. за №4464- 17 про визначення суми податкового боргу зі сплати єдиного податку фізичних осіб.

Скасувати рішення ГУ ДФС у Харківській області №5 /20-23-17-31 від 31.05.2017р. про опис майна у податкову заставу ФОП ОСОБА_1.

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код за ЄДРПОУ 39599198) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (62480, Харківська область,с. Хролі, вул. Лермонтова, 2/6-а, код НОМЕР_2) у розмірі 1280, 00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.