Постанова № 69135350, 21.09.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2017 рокум. ПолтаваСправа №816/1182/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.

та представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" (надалі - позивач, ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2017 №0002681405, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2016 року у розмірі 361597,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність висновків контролюючого органу про порушення ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у зв'язку з визнанням безтоварними господарських операцій з ТОВ "Агроінтелект-Н". Зазначив, що право позивача на податковий кредит підтверджено належним чином складеними податковими накладними та первинним документами бухгалтерського обліку, що надані відповідачу у ході проведення перевірки, а копії залучені до матеріалів справи.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, встановлені позаплановою виїзною документальною перевіркою ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Агроінтелект-Н" за період з 01.08.2016 по 30.09.2016, відображені у акті перевірки від 23.02.2017 №191/16-31-14-05-09/31059651.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 31059651 /т. 1, а.с. 59-63/.

Позивач з 05.12.2011 перебуває на обліку платників податків в Глобинському відділенні Кременчуцької ОДПІ та є платником податку на додану вартість (надалі також ПДВ), зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість /т. 1, а.с. 44, 45/.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є вирощування зернових культур (кррім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11) /т. 1, а.с. 61/.

Фахівцем Головного управління ДФС у Полтавській області у період з 03.02.2017 по 16.02.2017 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Агроінтелект-Н" за період з 01.08.2016 по 30.09.2016.

За результатами перевірки складено акт від 23.02.2017 №191/16-31-14-05-09/31059651 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересе6нь 2016 року у розмірі 361597,00 грн /т. 1, а.с. 11-40/.

На підставі згаданого вище Акта перевірки відповідач 24.03.2017 сформував податкове повідомлення-рішення №0002681405, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2016 року у розмірі 361597,00 грн /т. 1, а.с. 42-43/.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Полтавській області, позивач оскаржив його до суду.

В основу спірних рішень контролюючим органом покладені дані Акта перевірки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту - ТОВ "Агроінтелект-Н" у складі ціни товарів (послуг).

Зокрема, відповідач зазначив, що позивачем на перевірку не надано сертифікати якості на запчастини, що були предметом поставки за договором від 01.02.2016 №5. Крім того, звертав увагу на те, що згідно наданих на перевірку товарно-транспортних накладних доставку товарів здійснював директор ТОВ "Агроінтелект-Н" ОСОБА_3 власним автомобілем Opel Vivaro фургон малотоннажний, тоді як на підприємстві загалом працюють дві особи, що може свідчити про неможливість ведення нормальної господарської діяльності у зв'язку із постійною зайнятістю директора підприємства у перевезеннях вантажів.

Також контролюючий орган посилався на дані Єдиного реєстру податкових накладних, зокрема, стверджував про те, що у ланцюгу постачання товарів до позивача не можливо прослідкувати походження придбаних у ТОВ "Агроінтелект-Н" запасних частин, адже основні постачальники останнього у спірний період не декларували придбання запчастин та комплектуючих до сільськогосподарської техніки.

Враховуючи вищевикладене, відповідач стверджував, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали фіктивний характер, товари та послуги фактично не поставлялись, а договори та інші фінансово-господарські документи учасники господарських операцій склали з метою незаконного отримання податкової вигоди.

За таких обставин, фіскальний орган дійшов висновку, що позивач неправомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість за серпень - вересень 2016 року , що, в свою чергу, призвело до завищення відємного значення суми ПДВ за вересень 2016 року на 361597,00 грн.

Оцінюючи наведені твердження контролюючого органу та досліджуючи фактичні обставини справи в їх сукупності, суд виходить з такого.

Спірні відносини сторін стосуються права позивача на податковий кредит з ПДВ.

Податковий кредит, за змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених положень податкового законодавства є підставою для висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд також зауважує, що позивач у спірний період був зареєстрований як сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування ПДВ.

Так, згідно з пунктом 209.1 статті 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Як визначено пунктом 209.2 цієї статті, позитивна різниця між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена:

а) за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва) підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 50 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 50 відсотків;

б) за операціями із зерновими і технічними культурами підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 85 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 15 відсотків;

в) за операціями з продукцією тваринництва підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 20 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 80 відсотків.

А відповідно до підпункту пункту 209.2.1 згаданої статті, сільськогосподарські підприємства для забезпечення перерахування, зазначеного у:

а) підпункті "а" пункту 209.2 цієї статті, зараховують кошти на власні рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкриті для перерахування коштів до державного бюджету та на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів для здійснення операцій з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва);

б) підпункті "б" пункту 209.2 цієї статті, зараховують кошти на власні рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкриті для перерахування коштів до державного бюджету та на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для здійснення операцій з постачання зернових і технічних культур;

в) підпункті "в" пункту 209.2 цієї статті, зараховують кошти на власні рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкриті для перерахування коштів до державного бюджету та на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для здійснення операцій із продукцією тваринництва.

Таким чином, позивач у спірний період сплачував податок на додану вартість із особливостями, визначеними статтею 209 Податкового кодексу України.

Разом з цим, суд зауважує, що позивач у позовній заяві безпідставно посилається на редакцію пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, що була чинною до 01.01.2016, адже спірні відносини стосуються періоду серпень - вересень 2016 року.

Судом встановлено, що між ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" (покупець) та ТОВ "Агроінтелект-Н" (постачальник) 01.02.2016 укладено договір поставки №5, за умовами якого постачальник зобовязувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти у свою власність та оплатити запасні частини до сільськогосподарської техніки /т. 1, а.с. 136-139/. Найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість партії товару, строки, умови і місце поставки визначаються сторонами у додатках до цього договору (пункт 1.2).

До матеріалів справи залучено копії додатків до договору поставки зі специфікаціями товарів, зі змісту яких суд встановив, що предметом поставки були запасні частини до сільськогосподарської техніки /т. 1, а.с. 140-142/.

Крім того, між ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" (замовник) та ТОВ "Агроінтелект-Н" (виконавець) 01.02.2016 укладено договір про надання послуг №5, за умовами якого виконавець зобовязувався згідно заявок замовника виконати роботи з ремонту та обслуговування сільськогосподарської техніки /т. 1, а.с. 143-144/.

Зі змісту залучених до матеріалів справи заявок на виконання робіт суд встановив, що предметом договору був ремонт та обслуговування техніки /т. 1, а.с. 145-146/.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За змістом пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження факту придбання у ТОВ "Агроінвест-Н" товарів і послуг позивач надав копії податкових накладних: від 01.08.2016 №1, від 02.08.2016 №№4, 5, від 03.08.2016 №6, від 04.08.2016 №№8, 9, 16, від 05.08.2016 №25, від 08.08.2016 №26, від 17.08.2016 №53, від 23.08.2016 №№63, 68, від 25.08.2016 №№74, 78, 79, від 26.08.2016 №84, від 29.08.2016 №90-92, від 30.08.2016 №№96, 97, 103, від 31.08.2016 №108, від 01.09.2016 №№2,4, від 05.09.2016 №11, від 07.09.2016 №18, від 08.09.2016 №№23-25, 27, від 09.09.2016 №№28, 29, 31-33, від 13.09.2016 №№34, 35, від 14.09.2016 №46, від 15.09.2016 №50, від 16.09.2016 №58, від 23.09.2016 №77, від 29.09.2016 №84, від 29.09.2016 №86, від 23.08.2016 №№61, 62, 64, 65, 66, 67, від 30.08.2016 №№98-100, від 05.09.2016 №№12, 13, від 13.09.2016 №42 /т. 3, а.с. 141-197/. .

Дослідивши в судовому засіданні вказані копії податкових накладних, суд встановив, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зазначені податкові накладні зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідачем не заперечувалось.

Зауваження відповідача щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки та письмових запереченнях проти позову відсутні.

Також, контролюючим органом не спростовано того, що на момент складення згаданих вище податкових накладних контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Отже, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "Агроінвест-Н" товарів (послуг) на суму ПДВ у розмірі 361597,00 грн, є підставою для віднесення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належні докази у справі.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як визначено частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, про реальність вчинення платником податків господарських операцій та, як наслідок, правомірність формування останнім податкового кредиту з ПДВ свідчать наявність руху активів у процесі здійснення господарської операції та звязок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені належним чином складеними та своєчасно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, на підставі яких платник податку формує дані податкового обліку.

На підтвердження права формування податкового кредиту позивач надав суду копії видаткових накладних та актів приймання-передачі наданих послуг.

Застережень щодо змісту та форми видаткових накладних, актів приймання-передачі наданих послуг Акт перевірки та письмові заперечення відповідача проти позову не містять.

Доставку товарів здійснював постачальник власним автомобілем директора ТОВ "Агроінтелект-Н" ОСОБА_3, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено копії товарно-транспортних накладних.

Доводи контролюючого органу про те, що директор підприємства не міг одночасно здійснювати перевезення товарів та керівництво юридичною особою є припущеннями та не підтверджені належним чином.

Також позивачем надано копії подорожніх листів вантажного автомобіля на підтвердження факту доставки запасних частин та сільськогосподарської техніки до ТОВ "Агроінвест-Н" для виконання ремонтних робіт /т. 4, а.с. 90-101/.

Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі, про що до матеріалів справи залучені копії платіжних доручень /т. 4, а.с. 65-89/.

Придбані товари використані позивачем у господарській діяльності шляхом їх списання у виробництво, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями накладних на переміщення, дефектних актів та лімітно-забірних карток /т. 1, т. 2, т. 3/.

Стосовно доводів представника відповідача щодо не підтвердження позивачем якості товару та його відповідності технічним характеристикам, суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Зважаючи на підтвердження позивачем фактів отримання товару (послуг), його оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, суд вважає доведеною реальність спірних господарських операцій.

До того ж, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.12.2015 №1699 "Про внесення змін до Переліку продукції, що підлягає обовязковій сертифікації в Україні, та визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів" сільськогосподарську техніку виключено з Переліку продукції, що підлягає обовязковій сертифікації в Україні.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій, факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів (послуг) ПДВ загалом у розмірі 361596,64 грн, наявність в діях позивача ділової мети та розумних економічних причин для вчинення спірних господарських операцій.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно враховано при розрахунку податкового кредиту за спірний період суму ПДВ загалом в розмірі 361597,00 грн.

З приводу посилань відповідача на наявність "пересорту" товарів у ланцюгах постачання до позивача, суд зауважує, що відповідні відомості не є достатнім та належним доказом для твердження про безтоварність спірних господарських операцій з придбання товарів у ТОВ "Агроінвест-Н", адже у ході проведення перевірки контролюючим органом взято до уваги лише господарські операції за звітний (податковий) період, а інші періоди не перевірялись.

До того ж, суд звертає увагу на індивідуальний характер відповідальності платників податків, закріплений у частині другій статті 61 Конституції України.

А відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо.

У зв'язку з цим, суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог статей 44, 198, 201 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

В силу положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій, факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів та послуг податку на додану вартість в розмірі 361597,00 грн, наявність в діях позивача ділової мети та рух активів в ході ведення господарської діяльності.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" повністю.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 24 березня 2017 року №0002681405.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" (код ЄДРПОУ 31059651) судові витрати у розмірі 5423,95 грн (п'ять тисяч чотириста двадцять три гривні дев'яносто п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 26 вересня 2017 року.

Суддя(підпис)О.О. Кукоба