Постанова № 69135293, 27.09.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1337/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-громадянина ОСОБА_1 до Зіньківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

10.08.2017 фізична особа-громадянин ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Зіньківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови начальника Зіньківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_2 від 25.07.2017, ВП №54292544, про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на незаконність оскаржуваної постанови з огляду на те, що виконавче провадження відкрито після сплину строку пред'явлення до виконання виконавчого документа. Крім того, зазначив, що постанова не містить обов'язкових реквізитів; виконавче провадження відкрито щодо фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця; код стягувача не відповідає коду зазначеному в резолютивній частині постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 у справі №816/3/13-а.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, якою просив провести судове засіданні за його відсутності (а.с.29).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання повістки (а.с.27), письмових заперечень та витребуваних копій матеріалів виконавчого провадження №54292544 не надав.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до положень частини п'ятої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

За приписами частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2013, у справі №816/3/13-а, адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування задоволено, стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; АДРЕСА_1, 38100) на користь управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області (код ЄДРПОУ 22534570; вул. Леніна, 40, м. Зіньків, Зіньківський район, Полтавська область, 38100) недоїмку зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в розмірі 1498 грн. 80 коп. (одна тисяча чотириста девяносто вісім гривень вісімдесят копійок) (а.с. 38-39 ).

25.06.2013 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №816/3/13-а (а.с.17).

З автоматизованої системи виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua) встановлено, що виконавчий документ надійшов до Зіньківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 12.07.2017 (а.с. 32-34).

25.07.2017 начальником Зіньківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_2 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54292544 з примусового виконання виконавчого листа у справі №816/3/13-а (а.с.12).

Позивач не погодився із постановою про відкриття виконавчого провадження від 25.07.2017, ВП №54292544, у звязку з чим оскаржив її до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваній постанові, суд виходить з такого.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), який набрав чинності 05.10.2016, крім статей 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які введено в дію через три місяці з дня набрання чинності Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (в редакції на дату відкриття виконавчого провадження) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 1 частини першої статті 3 вищевказаного закону передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

У відповідності до частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

За приписами частини п'ятої статті 26 вказаного Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно із частиною четвертою статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Аналіз наведених норм свідчить, що державний виконавець повинен не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження, за умови відсутності підстав повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону №1404-VIII.

При цьому пропущення встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання є однією з підстав повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Судом встановлено, що 25.07.2017 начальником Зіньківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою відкрито виконавче провадження №54292544 з примусового виконання виконавчого листа у справі №816/3/13-а (а.с.12).

Зі змісту виконавчого листа від 25.06.2013 №816/3/13-а слідує, що судове рішення у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування набрала законної сили 16.02.2013, а строк пред'явлення виконавчого документа до виконання до 17.02.2014 (а.с.17).

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, який втратив чинність з 05.10.2016, крім статті 4, яка втратила чинність з 05.01. 2017 (у редакції на дату видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

А відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону №1404-VIII (у редакції на дату винесення оскаржуваної постанови) встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

При цьому згідно з пунктом 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Таким чином, Законом №1404-VIII змінено в бік скорочення строки предявлення до виконання виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з висновками Конституційного Суду України у рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Виходячи з імперативних норм Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII, враховуючи рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 року, суд зазначає, що після набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред'явлені до примусового виконання у строки, встановлені цим Законом, при цьому беручи до уваги конституційний принцип, що закони не мають зворотної дії в часі, цей строк складає - три місяці з наступного дня після набрання чинності цим Законом - 05.10.2016, за умови, що річний строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, що був встановлений Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, не закінчився раніше 05.10.2016.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що на дату звернення (12.07.2017) до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 25.06.2013 №816/3/13-а, стягувач пропустив встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, а відтак мала місце підстава для повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання згідно із пунктом 2 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII.

Крім того, відповідачем не дотримано вимоги частини п'ятої статті 26 Закону №1404-VIII, а саме виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 25.06.2013 №816/3/13-а відкрито не на наступний день після надходження виконавчого документа до виконавця.

Також необхідно зазначити, що згідно з пунктом 7 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №9489/20802 (далі - Інструкція), постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови. До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами. Постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою. Постанова складається у необхідній кількості примірників, один з яких залишається у виконавчому провадженні, а інші надсилаються за належністю. Якщо постанова надсилається у формі електронного документа, вона підписується електронним цифровим підписом. У разі якщо постанова виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 4 Закону. Інші посадові особи органів державної виконавчої служби у випадках, передбачених Законом та цією Інструкцією, виносять постанови з урахуванням вимог, визначених цим пунктом.

Як вбачається з оскаржуваної постанови вона не скріплена печаткою, що свідчить про недотримання вимог пункту 7 розділу 1 Інструкції в частині скріплення постанови печаткою.

Разом з тим, суд не погоджується з доводами позивача про відсутність мотивувальної частини в спірній постанові. Так, начальником Зіньківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_2 зазначено статті, якими останній керувався при прийняті спірної постанови, що свідчить про дотримання вимог Інструкції в частині зазначення мотивувальної частини постанови.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2013, у справі №816/3/13-а, стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; АДРЕСА_1, 38100) на користь управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області (код ЄДРПОУ 22534570; вул. Леніна, 40, м. Зіньків, Зіньківський район, Полтавська область, 38100) недоїмку зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в розмірі 1498,80 грн.

Тобто, вказаним судовим рішенням визначено особу, яка повинна бути стягувачем у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" від 21.12.2016 № 988, встановлено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком 1.

Згідно з Переліком територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом злиття (додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №988) Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області та Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області реорганізуються шляхом злиття та утворюється Гадяцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Судом встановлено, що 30.03.2017 проведено державну реєстрацію юридичної особи Гадяцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (ідентифікаційний код 41247075, місцезнаходження: площа Миру, будинок 12, м. Гадяч Полтавська область, 37300) , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с.35-37).

У свою чергу, управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області (ідентифікаційний код 22534570) припинено в результаті реорганізації, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.03.2017 внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи № 15641120005000251 (а.с.14-16).

Отже, управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області 30.03.2017 припинено в результаті реорганізації та його права та обов'язки перейшли до Гадяцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області.

Враховуючи вищевикладене, слід прийти до висновку про неможливість звернення (12.07.2017) управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області, в якості стягувача, із заявою про примусове виконання рішення, оскільки останнє припинено 30.03.2017.

В спірній постанові зазначено код ЄДРПОУ 41247075, що належить Гадяцькому об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Полтавської області.

Частиною першою статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

А відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону №1404-VIII у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Разом з тим, матеріали адміністративної справи №816/3/13-а (в межах розгляду якої стягнуто з ОСОБА_1 недоїмку зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування на користь управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області) не містять доказів звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Вищевикладене свідчить про порушення відповідачем вимог Закону №1404-VIII.

Щодо посилань позивача на те, що в постанові про відкриття виконавчого провадження від 25.07.2017 ВП №54292544 в якості боржника має бути зазначено фізична особа-підприємець ОСОБА_1, як і в постанові Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 у справі №816/3/13-а, суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 46 Закону України від 15.05.2003 №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції, чинній на дату внесення запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності) передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Згідно з відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.12.2015 внесено запис за №25640060003001091 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с. 29-31).

Отже, 24.12.2015 позивач був позбавлений статусу фізичної особи-підприємця.

Наслідки припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем визначені Цивільним кодексом України.

Згідно зі статтею 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Статтею 609 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Наведеними нормами передбачено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи.

Однак, відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Аналізуючи положення вищевказаних статей слід дійти висновку, що однією із особливостей припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання зі сплати заборгованості (недоїмки) не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою до проведення остаточного розрахунку, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїх майном.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 04.12.2013 у справі №6-125цс13 щодо зобов'язань фізичної особи-підприємця у договірних правовідносинах.

Отже, відповідачем правомірно визначено у якості боржника фізичну особу ОСОБА_1, а відтак твердження позивача є безпідставними.

Враховуючи наведене, постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.07.2017 ВП №54292544 не ґрунтується на вимогах Закону №1404-VIII, прийнята без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення, тому підлягає скасуванню.

Відтак позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Зіньківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_2 від 25.07.2017, ВП №54292544, про відкриття виконавчого провадження.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Зіньківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 640,00 (шістсот сорок гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяК.І. Клочко