Постанова № 69134951, 22.09.2017, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2017 року 17 год. 10 хв. РівнеСправа № 817/1869/16

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Маринич В.М.; позивача ОСОБА_1; представника позивача адвоката ОСОБА_2 (договір про надання правової допомоги від 20 жовтня 2016 року); представника відповідача ОСОБА_3 (довіреність від 05 травня 2017 року); розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі іменується позивач) до Рівненської митниці ДФС (далі іменується відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 203000009/2016/00045/1 від 20.10.2016.

Ухвалою судді від 02.11.2016 провадження у справі відкрито та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 22.05.2017 справу прийнято до провадження суддею Недашківською К.М.

У судове засідання, призначене на 22.09.2017, прибув представник позивача, який підтримав позовні вимоги та зазначив, що 19.10.2016 позивачем було ввезено куплений у резидента ФРН компанії EB Edelweiss GmbH автомобіль марки Пежо 3008, вартість якого становила 6320 євро. Позивачем була подана вантажно-митна декларація, однак відповідачем направлена вимога про надання додаткових документів, а саме: висновок експерта-товарознавця, документи щодо вартості перевезення транспортного засобу від міста Люблін до пункту пропуску, банківський документ стосовно оплати за рахунком від 23.09.2016 №23092016.1 на суму 6100 євро. Позивачем листом від 20.10.2016 були надані пояснення та додаткові відомості. Однак, 20.10.2016 Рівненською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та визначено із застосуванням резервного методу митну вартість в розмірі 7833,60 євро.

Представник позивача наголосив, що митна вартість товарів підтверджується документами, передбаченими у частині другій статті 53 Митного кодексу України, і які були надані позивачем в повному обсязі при перетині кордону та митному оформленні. Основним методом визнання митної вартості товарів, які ввозяться в Україну, є перший метод за ціною договору. Даний метод і був застосований ОСОБА_1, а в митного органу були відсутні підстави для застосування інших методів визначення митної вартості, оскільки використані декларантом відомості, на думку представника позивача, підтверджені документально та є наявні всі складові митної вартості транспортного засобу. Крім цього, у судовому засіданні представник позивача вказав, що в силу вимог частини пятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. А сам факт неподання документів навіть на обгрунтований запит митного органу, не є достатньою підставою для відмови від визнання митної вартості заявленої декларантом. Крім того, представник ОСОБА_1 стверджує, що сплата вартості автомобіля дружиною позивача не суперечить вимогам законодавства, а документи, що підтверджують вартість транспортування автомобіля від м. Люблін до митного кордону України, були надані позивачем. Таким чином, представник просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач Рівненська митниця ДФС подав до суду заперечення проти адміністративного позову, де зазначив, що прийняте рішення про коригування митної вартості є правомірним та обґрунтованим. При проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, посадовою особою Рівненської митниці ДФС встановлено, що у документах, наданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містяться всі відомості відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Тому, відповідно до пояснень представника відповідача у судовому засіданні, митний орган витребував у ОСОБА_1 додаткові документи для перевірки правильності визначення митної вартості, оскільки при митному оформленні позивач надав три рахунки від однієї дати та за одним ти же номером, які містять різну інформацію стосовно фактурної вартості автомобіля; надано платіжні доручення, один з яких оплачений ОСОБА_4; підтвердження оплати за рахунком від 23.09.2016 №23092016.1 на суму 6100 євро не надано; не підтверджено вартість транспортування від м. Люблін до митного кордону. Крім того, позивач самостійно визначив митну вартість автомобіля за резервним методом, тому визначення митницею митної вартості за ціною договору є безпідставним. На запит відповідача про надання додаткових документів, ОСОБА_1 надав певні пояснення та зазначив, що надавати документи не буде.

Таким чином, Рівненською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товару на підставі інформації щодо ціни аналогічного транспортного засобу, наявної у довіднику Schwackeliste 10/2016, сторінка 857. За таких обставин, відповідач вважає прийняте рішення правомірним та обґрунтованим, а тому просить суд в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 22.09.2017 оголошена вступна та резолютивна частина рішення відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного зясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та зясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

19.10.2016 декларантом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 подано митну декларацію ІМ-40 ДЕ № 204050003/2016/018964 до митного оформлення ввезений з Німеччини громадянином України ОСОБА_1 транспортний засіб марки «Peugeot» модель «3008», ідентифікаційний номер (номер кузова) VF30U9HR8CS094330, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, призначення: для використання по дорогах загального користування (для перевезення пасажирів), номер двигуна (маркування) DV6C, пасажирський, тип двигуна дизельний, робочий обєм циліндрів 1560 см?, колісна формула 4х2, тип кузова універсал, бувший у використанні, календарний рік виготовлення -2012, модельний рік виготовлення 2012.

Фактурна вартість товару згідно рахунків від 23.09.2016 №23092016.1 та №23092016.1 становить 6100 EUR.

Ввезений товар задекларований декларантом у митній декларації за ціною 6320 євро (178366,35 грн.).

Рівненською митницею 19.10.2016 направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою надання:

1) висновку експерта-автотоварознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу, із врахуванням технічного стану транспортного засобу, терміну його експлуатації, його комплектації, відомості щодо яких вказані у ОСОБА_5 про проведення огляду (переогляду) товарів до МД від 14.10.2016 №209100501/2016/00466 та технічному паспорті від 20.04.2012 №2012ВV78974;

2) документів щодо вартості перевезення транспортного засобу від м. Люблін, Польща, до пункту пропуску «Рава Руська-Хребетне»;

3) банківського документа стосовно оплати за рахунком від 23.09.2016 №23092016.1 на суму 6100 ЕUR.

20.10.2016 декларантом на електронне повідомлення митниці стосовно необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів направлений лист, де позивач зазначив, що у звязку з важким фінансовим становищем не має можливості залучити експерта-автотоварознавця для отримання відповідного висновку; фактично сплачена вартість автомобіля становить 6320 євро, тому це і є митна вартість ввезеного транспортного засобу; документи, що підтверджують митну вартість автомобіля були надані декларантом: проформа на передоплату й доставку товару на 5100 євро та 1220 євро, інвойс на товар без врахування витрат на доставку на суму 6100 євро, сертифікат від 19.10.2016, платіжні доручення; причини наявності двох рахунків на 5100 євро та на 1220 євро є законодавчі обмеження щодо переказів за крдон, які повинні становити не більше 15000 грн.

20.10.2016 Рівненською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № 204000009/2016/000045/1, відповідно до якого вартість ввезеного транспортного засобу визначено у розмірі 7833,60 євро (а.с.22-23).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірного рішення на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Митного кодексу України визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативноправових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Відносини, повязані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

ОСОБА_6 зі статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. Уразі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

ОСОБА_6 з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, законодавцем регламентовано вичерпний перелік документів, що мають подаватись декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Крім того, за приписами частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Таким чином, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митного органу при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Отже, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеній у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, від 02.06.2015 №21-498а15

Судом встановлено, що Рівненською митницею ДФС у поданих позивачем для митного оформлення товару документах виявлено ряд розбіжностей, які мали суттєве значення для правильності визначення митної вартості таких товарів, саме:

1)До митного оформлення надано три рахунки (інвойс) від однієї дати та за одним тим же номером (від 23.09.2016 №23092016.1), що стосуються одного і того ж транспортного засобу, але які містять різну інформацію стосовно його вартості (6100 євро, 5100 євро, 1220 євро). Один з рахунків на суму 1220 євро виписаний на ОСОБА_4, а не на ОСОБА_1;

2)До митного оформлення надано два платіжні доручення від 26.09.2016 №МТ103, які відповідають за сумою оплати (5100 євро, 1220 євро) двом рахункам від 23.09.2016 №23092016.1 (один з них виписаний на ОСОБА_4, і нею ж оплачений). Підтвердження оплати за рахунком на 6100 євро до митного оформлення не надано;

3)Відповідно до сертифікату від 19.10.2016 №б/н транспортні витрати до м. Люблін, Польща, становлять 220 євро. Однак, до митного оформлення транспортного засобу не надано жодного документа, що підтверджує вартості транспортування від міста Люблін, Польща, до пункту пропуску «Рава-Руська Хребетне».

Крім того, у рішенні про коригування митної вартості Рівненська митниця ДФС вказала, що митниця володіє інформацією щодо іншої вартості подібних товарів (періодичне видання: довідник Schwackeliste 10/2016, сторінка 857), наданого до митного оформлення товару.

Таким чином, суд констатує, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості товару декларантом, тому митний орган мав достатні та законні підстави для витребування в декларанта додаткових документів, які в свою чергу, надані не були.

За результатом проведеної процедури консультацій з декларантом, останній не надав висновок експерта-товарознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу із врахуванням технічного стану транспортного засобу, терміну його експлуатації, його комплектації на момент подачі митної декларації до митного оформлення та документи щодо вартості перевезення транспортного засобу з м. Люблін до митного кордону.

Суд зазначає, що норми законодавства з питань митної справи регламентують, що у разі виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах, виявлення ознак підробки або наявності чи відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів, перелік яких визначено законодавцем.

Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, проведення консультацій у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

Матеріалами справи підтверджується, що митним органом для обґрунтування заявленої позивачем митної вартості товарів було запропоновано надати додаткові документи, однак позивач не надав необхідного для визначення вартості імпортованого автомобіля висновку експерта-автотоварознавця.

Відтак, суд дійшов висновку, що декларантом не були виконані вимоги контролюючого органу про надання додаткових документів. Тому, митний орган мав всі підстави для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які ввозились на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.

Таким чином, митним органом правомірно відмовлено позивачу в митному оформленні товару за основним методом визначення митної вартості, тобто за ціною договору (контракту), оскільки декларантом не були надані на вимогу контролюючого органу додаткові документи.

У зв'язку із неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Рівненської митниці було послідовно перейдено до другорядних методів визначення митної вартості.

Наявність у Митному кодексу України чітких визначень понять «ідентичні» та «подібні (аналогічні)» товари, унеможливлює використання при коригуванні вартісного рівня будь яких товарів бувших у використанні, у тому числі транспортних засобів (враховуючи їх фактичний технічний стан, який може значно різнитись), методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних (стаття 59 МКУ) та подібних (аналогічних) (стаття 60 МКУ) товарів. З цих же причин, та за умов відсутності достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МКУ), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 МКУ), неприйнятним для визначення митної вартості таких товарів є методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості. У звязку із зазначеним, при коригуванні бази оподаткування транспортних засобів б/в, застосовується резервний метод.

У разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість окремо взятого транспортного засобу зазвичай визначається декларантами у валюті довідника EUROTAX (Євро), з урахуванням: обєктивних причин коливання вартісних показників транспортних засобів протягом року, марки, моделі, технічних характеристик (повна маса, вантажопідйомність, база, тип, об`єм та потужність двигуна), комплектації, додаткових опцій, тюнінгу, фактичних терміну експлуатації, пробігу, технічного стану тощо.

Отже, у звязку в викладеним під час перевірки заявленої митної вартості товару та здійсненні митної оцінки виникла потреба у використанні різних джерел її обґрунтування та була необхідність застосування різних підходів до оцінки товарів.

Застосований митницею резервний метод визначення митної вартості (стаття 64 МК України) базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Суд критично оцінює посилання позивача на те, платіжні доручення в іноземній валюті від 26.09.2016 свідчать про оплату вартості автомобіля, з якої митний орган був зобовязаний здійснити митне оформлення товару.

Як вже було зазначено вище, одне з платіжних доручень на суму 1220 Євро оформлене не на позивача, а на його дружину ОСОБА_4. В подальшому така сума була сплачена ОСОБА_7.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 МК України, декларант особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ФОП ОСОБА_5 було укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг по декларуванню та митному оформленні від 13.10.2016 (а.с. 10).

Зі змісту митної декларації вбачається, що декларантом є ФОП ОСОБА_5 (графа 14 декларації), а одержувачем визначено ОСОБА_1 (графа 8 декларації).

Тобто, ОСОБА_4, на імя якої оформлено платіжне доручення на суму у розмірі 1220 Євро, не являється ні декларантом, ні одержувачем, ні фінансово відповідальною особою, в розумінні норм Митного кодексу України.

Окрім того, позивач зазначив, що за придбаний автомобіль ним було здійснено попередню оплату, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 13.10.2016 (а.с. 35).

Проте, такий доказ не можна вважати належним та допустимим, зокрема, і при здійсненні митного оформлення товару, оскільки платником згідно даного платіжного доручення являється ОСОБА_8, який жодного відношення до операції з придбання автомобіля не має. Сума у розмірі 72924 грн. 00 коп., вказана у платіжному дорученні від 13.10.2016 №1, сплачена з рахунку №26258008036140, який позивачу не належить.

Відповідно до статті 33 Митного кодексу України, митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.

Так, митну вартість імпортованого транспортного засобу визначено на підставі інформації, щодо ціни аналогічного транспортного засобу, наявної у довіднику Schwackeliste 10/2016, сторінка 857 (з терміном експлуатації 53 місяці)

Нормативний пробіг для даної категорії транспортного засобу (5.3) з терміном експлуатації 54 місяця (дата першої реєстрації 20.04.2012) становить 87419 км. Заявлений декларантом фактичний пробіг 178403 км, більший за нормативний на 90984 км. ОСОБА_6 методики Eurotax, та даних довідника Schwacke 2016 PKW-D/2016, коригування на перепробіг, що дорівнює 65000 км, для даної категорії транспортного засобу, здійснюється у розмірі 19%. ОСОБА_6 про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 14.10.2016 №209100501/2016/00466, ОСОБА_6 про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 23.09.2016 Б/Н та фотографій, наданих декларантом, імпортований автомобіль має пошкодження, що впливають на вартість автомобіля, відсоткове значення показників зниження вартості транспортного засобу згідно фізичних пошкоджень становить 9%. Крім того, до базової комплектації не включена автоматична коробка передач (+2%).

Розрахунок числового значення митної вартості відповідачем здійснено наступним чином: 10750- (10750-9750)/12х1- (19%+9%) +2%=7833,60 євро або 220996,74 грн. за курсом НБУ на день подання товару до митного оформлення.

У зв'язку з ненаданням позивачем належних документів на підтвердження заявленої митної вартості, у відповідача не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, тому при здійсненні митної оцінки відповідачем правомірно застосований резервний метод визначення митної вартості товарів.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість прийнятого контролюючим органом Рішення про коригування митної вартості, а відтак заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Судові витрати, сплачені позивачем, на підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості залишити без задоволення.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя К.М. Недашківська