Постанова № 69134703, 26.09.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2017 року № 810/537/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Орлан-Інвест Груп" про скасування реєстрації декларації,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Орлан-Інвест Груп" про скасування реєстрації декларації від 26.10.2016 №КС143163001651 про готовність до експлуатації обєкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, що знаходиться за адресою: вул. Єсеніна, 30, м. Ірпінь, Київська область.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проведення відповідачем реєстрації декларації від 26.10.2016 №КС143163001651 про готовність до експлуатації обєкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, що знаходиться за адресою: вул. Єсеніна, 30, м. Ірпінь, Київська область, здійснена з порушенням вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30.03.2016 у справі №367/4282/15-а, яка набрала законної сили 18.05.2016, вжито заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони КП "Ірпіньжитлоінвестбуд" та ТОВ "Орлан-Інвест Груп" та іншим юридичним та фізичним особам до вирішення справи по суті проводити будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,5 га (кадастровий номер 3210900000:01:170:0047), яка розташована за адресою: вул. Єсеніна, 30, м. Ірпінь, Київська область. Однак, незважаючи на зупинення будівельних робіт, ТОВ "Орлан-Інвест Груп" продовжило здійснювати будівельні роботи з будівництва багатоквартирного житлового будинку без права на їх виконання. Враховуючи наведене, позивач вважає, що в декларації від 26.10.2016 №КС143163001651 про готовність до експлуатації обєкта зазначені недостовірні данні.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що реєстрація декларації від 26.10.2016 №КС143163001651 про готовність до експлуатації обєкта була здійснена у відповідності до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461. Крім того, відповідач зазначив, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30.03.2016 у справі №367/4282/15-а не була передбачена заборона реєстрації декларації про готовність обєкта до експлуатації, а тому у Інспекції були відсутні підстави для відмови у реєстрації такої декларації. Також відповідач зауважив про безпідставність позовних вимог з огляду на те, що позивачем не наведено підстав порушення його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Третя особа позов не визнала, надала суду письмові заперечення, в яких просила суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем не доведено та не надано будь-яких належних доказів порушення його прав, свобод та інтересів щодо реєстрації декларації від 26.10.2016 №КС143163001651 про готовність обєкта до експлуатації. Крім того, третя особа зазначила, що на час винесення ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 30.03.2016 у справі №367/4282/15-а про забезпечення позову будівельні роботи на земельній ділянці за адресою: вул. Єсеніна, 30, м. Ірпінь, Київська область, були завершені, а виконувались лише тільки оздоблювальні роботи.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач та третя особа у судових засіданнях просили суд відмовити у задоволенні позову, оскільки вважають, що відповідачем правомірно було зареєстровано декларацію від 26.10.2016 №КС143163001651 про готовність до експлуатації обєкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, що знаходиться за адресою: вул. Єсеніна, 30, м. Ірпінь, Київська область. Також наголошували на тому, що позивачем не надано доказів порушення його прав під час проведення реєстрації спірної декларації.

У судове засідання, призначене на 20.09.2017, зявився позивач.

Відповідач та третя особа, які належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не зявились. Натомість, подали до суду письмові клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України суд після заслуховування всіх пояснень та доводів позивача, протокольною ухвалою від 20.09.2017, у звязку з відсутністю потреби заслуховувати свідка чи експерта, ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30.03.2016 у справі №367/4282/15-а вжито заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Комунальному підприємству "Ірпіньжитлоінвестбуд" та ТОВ "Орлан-Інвест Груп" та іншим юридичним та фізичним особам до вирішення справи по суті проводити будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,5 га, 3210900000:01:170:0047, яка розташована за адресою: м. Ірпінь, вул. Єсеніна, 30.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 05.04.2016 скасовано заходи забезпечення адміністративного позову по справі №367/4282/15-а, вжитих ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 31.03.2016.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 06.04.2016 виправлено описку в ухвалі Ірпінського міського суду Київської області від 05.04.2016, а саме : змінено у резолютивній частині ухвали запис "31.03.2016 року" на запис "30.03.2016 року".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 скасовано ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 05.04.2016.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Орлан-Інвест Груп" було подано до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області Декларацію про готовність до експлуатації обєкта, який належить до І-ІІІ категорії складності за обєктом "Будівництво багатоквартирного житлового будинку, Київська область, м. Ірпінь, вул. Єсеніна, 30.

26 жовтня 2016 року за наслідками перевірки Декларації Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації обєкта, який належить до І-ІІІ категорії складності за обєктом "Будівництво багатоквартирного житлового будинку, Київська область, м. Ірпінь, вул. Єсеніна, 30, за номером КС143163001651.

Замовником будівництва у спірній декларації вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "Орлан-Інвест Груп".

Однак, не погоджуючись із реєстрацією декларації про готовність до експлуатації обєкта від 26.10.2016 № КС143163001651, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При цьому, обґрунтовуючи своє звернення до суду із даним позовом, позивач стверджує, що замовник оформив спірну декларацію з порушенням установлених вимог, зазначивши в ній недостовірні дані, оскільки ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30.03.2016 у справі №367/4282/15-а заборонено Комунальному підприємству "Ірпіньжитлоінвестбуд" та ТОВ "Орлан-Інвест Груп" та іншим юридичним та фізичним особам до вирішення справи по суті проводити будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,5 га, 3210900000:01:170:0047, яка розташована за адресою: м. Ірпінь, вул. Єсеніна, 30. Тому, позивач вважає, що відповідачем протиправно вчинено дії щодо реєстрації даної декларації.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 №687-XIV будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлюються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI від 17.02.2011 (далі - Закон №3038-VI).

Пунктом 2 частини 1 статті 34 Закону № 3038-VI передбачено, що виконувати будівельні роботи щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності замовник має право після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону №3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на обєктах, що належать до I-III категорій складності, підключення обєкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Згідно частини 2 цієї ж статті, реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону №3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, що належать до I-III категорій складності, та обєктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність обєкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Форма декларації про готовність обєкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частиною четвертою вказаної статті Закону №3038-VI визначено, що прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність обєкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону №3038-VI датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта є дата реєстрації декларації про готовність обєкта до експлуатації або видачі сертифіката.

При цьому, ч. 10 ст. 39 Закону №3038-VI передбачено, що замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність обєкта до експлуатації, та за експлуатацію обєкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначає Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 (далі - Порядок №461).

Пунктом 3 Порядку №461 передбачено, що прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).

Відповідно до п. 17 Порядку №461 замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю два примірники декларації щодо обєктів, які належать до I-III категорії складності, за формою, наведеною у додатку 3до цього Порядку.

Згідно п. 18 Порядку №461 орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру.

Після проведення реєстрації один примірник декларації повертається замовнику (його уповноваженій особі) особисто або рекомендованим листом з описом вкладення з повідомленням про вручення, другий - залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який її зареєстрував.

Пунктом 19 Порядку №461 встановлено, що у разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Суд звертає увагу на те, що з аналізу вищевказаних норм Порядку №461 та Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вбачається, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю перед здійсненням реєстрації декларації перевіряє лише повноту зазначених в ній даних, а відповідальність за достовірність викладених в декларації даних, як власне і за здійснення будівництва, несе безпосередньо замовник.

Як вбачається з матеріалів справи, до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області із декларацією про готовність до експлуатації обєкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, що знаходиться за адресою: вул. Єсеніна, 30, м. Ірпінь, Київська область, звернувся замовник будівництва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Орлан-Інвест Груп".

Дослідивши зміст зазначеної декларації, суд приходить до висновку, що всі необхідні дані, визначені Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461, в спірній декларації вказані, а тому у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області були відсутні підстави для її повернення замовнику.

Водночас, відповідальність за наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації наступає згідно п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

При цьому, контроль за достовірністю даних, зазначених у поданій замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації може здійснюватися відповідачем не під час вирішення питання про реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації (яке повинно бути вирішеним протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів), а за процедурою визначеною Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 №553, відповідно до якого Інспекція може проводити перевірку після звернення осіб. Проте, як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось позивачем, жодних звернень до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю ним не направлялось.

З приводу доводів позивача, що в спірній декларації зазначено недостовірні дані, оскільки ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30.03.2016 у справі №367/4282/15-а заборонено Комунальному підприємству "Ірпіньжитлоінвестбуд" та ТОВ "Орлан-Інвест Груп" та іншим юридичним та фізичним особам до вирішення справи по суті проводити будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,5 га, 3210900000:01:170:0047, яка розташована за адресою: м. Ірпінь, вул. Єсеніна, 30, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30.03.2016 у справі №367/4282/15-а вжито заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Комунальному підприємству "Ірпіньжитлоінвестбуд" та ТОВ "Орлан-Інвест Груп" та іншим юридичним та фізичним особам до вирішення справи по суті проводити будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,5 га, 3210900000:01:170:0047, яка розташована за адресою: м. Ірпінь, вул. Єсеніна, 30.

Разом з тим, даною ухвалою не було встановлено заборони відповідачу здійснювати дії щодо реєстрації декларації від 26.10.2016 №КС143163001651 про готовність до експлуатації обєкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, що знаходиться за адресою: вул. Єсеніна, 30, м. Ірпінь, Київська область, а тому відповідач мав права реєструвати таку декларацію.

Крім того, в ході розгляду справи не підтвердились доводи позивача, що під час дії ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 30.03.2016 у справі №367/4282/15-а третьою особою були проведені будівельні роботи, оскільки відповідні докази в матеріалах справи відсутні, а позивач таких доказів суду не надав.

Також, при прийнятті рішення у даній справі суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у звязку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності субєктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Право на судовий захист має лише та особа, яка є субєктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем в момент здійснення ним оскаржуваних дій чи рішень.

Аналогічна правова позиція підтверджується, зокрема, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/1997 від 25 листопада 1997 року за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України та № 9-рп/1997 від 25 грудня 1997 року за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України, зі змісту яких випливає, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту субєктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен зясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

У постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2015 року в справі № 21-617а14 зроблено правовий висновок, що завданням адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Водночас, звертаючись з даним адміністративним позовом, позивач не зазначив, у чому полягає порушення відповідачем його прав та інтересів або прав та інтересів інших осіб. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження порушення оскаржуваною декларацією його прав та інтересів, а також не вказано, яким чином скасування реєстрації декларації відновить його порушені права та інтереси.

Право на захист це самостійне субєктивне право, яке зявляється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього, тобто, відсутність у будь-кого прав чи обовязків у звязку з прийняттям спірного рішення не породжує для нього і права на судовий захист, тобто права на звернення з адміністративним позовом.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 28.02.2017 (справа №21-3829а16).

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, як зазначив Верховний Суд України, право, яке захищає суд, повинно існувати на день ухвалення судового рішення.

Отже, за відсутності порушення прав позивача, він не є належним субєктом для звернення до суду з таким позовом.

Водночас, як зазначено в пункті 21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", право на захист виникає за умови доведення позивачем факту застосування до нього норм оскаржуваного рішення, або того, що він є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано це рішення, при цьому, законність оскаржуваного рішення може бути перевірена лише після встановлення у позивача права на його оскарження.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Обовязок доказування визначений у статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, частина перша даної норми встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина друга даної статті визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, ці норми одночасно покладають обовязок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Проте, позивачем не було доведено суду обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводів відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.