Ухвала суду № 69129580, 27.09.2017, Миколаївський районний суд Миколаївської області

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 480/1234/15-к

Провадження № 1-кп/480/14/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Шаронової Н.О.,

за участю:

секретаря Бойко В.Д.;

прокурора Вільчака З.І.;

обвинуваченого ОСОБА_1;

захисника ОСОБА_2,

під час розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві кримінального провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4; проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України, -

встановив:

У провадженні Миколаївського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України.

У підготовчому судовому засіданні 27 вересня 2017 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись на наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, які наведені в клопотанні і доведеність їх існування відповідними доказами, а також особу обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого та захисника, розглянувши клопотання, суд дійшов такого.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобовязаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоровя підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних звязків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною пятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років (п. 4) ч. 2 ст. 183 КПК України).

Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, суддя враховує: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні; його вік; задовільний стан здоров'я; сімейний стан, майновий стан, наміри працевлаштуватися; наявність місця проживання та соціального зв'язку у виді проживання разом з матір'ю, особу ОСОБА_1

У ході судового розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_1 є повнолітньою, дорослою особою, має задовільний стан здоров'я, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше не судимий; має зареєстроване місце проживання, однак наразі проживає в іншому місці - разом з матір'ю.

Також, суд враховує те, що з 27 квітня 2016 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України було зупинено, у зв'язку з розшуком обвинуваченого ОСОБА_1

Стосовно свого розшуку обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що так йому відомо було, що вирок відносно нього був скасований, однак судові виклики він не отримував, а тому до суду не з'являвся. Крім цього, під час перебування у розшуку, обвинувачений ОСОБА_1 офіційно працював у м. Києві, що підтверджується записами у трудовій книжці.

Звертаючись до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, однак не конкретизує їх.

За результатами розгляду клопотання суд вбачає в діях обвинуваченого ОСОБА_1 єдиний ризик, визначений ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, враховуючи поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 раніше.

Всі інші ризики, а саме: ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується не підтверджені матеріалами клопотання про обрання запобіжного заходу, а тому суд вважає безпідставними.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш мяких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш мяким запобіжним заходом є особисте зобовязання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Суд вважає, що докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні про обрання запобіжного заходу не дають достатніх підстави вважати, що застосування виключно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого і не зможе запобігти вищевказаним ризикам. А отже, у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених

статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш мякий запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обовязки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно з приписами ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Суд вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, з покладенням на обвинуваченого обовязків: прибувати за кожною вимогою до Миколаївського районного суду Миколаївської області; не залишати місце простійного проживання без дозволу суду в період часу з 20 години до 06 години наступного дня; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; не відвідувати місця масового скупчення людей, а також громадські місця де здійснюється продаж спиртних напоїв на розлив та їх вживання, буде достатнім для запобігання ризику, зазначеному у клопотанні прокурора.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 186, 193, 194, 196, 200 КПК України, -

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання начальника Миколаївського районного відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1.

ОСОБА_1 обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, без використання електронних засобів контролю.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючочго за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 такі обов'язки:

- прибувати за кожною вимогою до Миколаївського районного суду Миколаївської області;

- не залишати місце простійного проживання без дозволу суду в період часу з 20 години до 06 години наступного дня;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- не відвідувати місця масового скупчення людей, а також громадські місця де здійснюється продаж спиртних напоїв на розлив та їх вживання.

Строк дії ухвали закінчується 27 листопада 2017 року.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Суддя Н.О. Шаронова

27.09.2017