Рішення № 69127527, 14.05.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/21/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.12 Справа № 5009/964/12

м. Запоріжжя

за позовною заявою: приватного підприємства БІЗОН-ТЕХ 2006,

юридична адреса: 70600, Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Максима Горького, 18/1

адреса для листування: 69005, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 11

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР, 70431, Запорізька область, Запорізький район, с. Лежине, вул. Садова, 11

про стягнення 447 923, 87 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 05.01.12 № 03/12

від відповідача: ОСОБА_2, доручення від 10.04.12 б/н

СУТЬ СПОРУ:

13.03.12 до господарського суду Запорізької області звернулось приватне підприємство БІЗОН-ТЕХ 2006 (надалі ПП БІЗОН-ТЕХ 2006) з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР (далі ТОВ ІНТЕР) за договором поставки насіння від 12.03.11 № ЗП-Н-92 заборгованості у розмірі 447 923,87 грн. з яких: 277 352,25 грн. - основний борг, 83 205,67 грн. - штраф та 87 365,95 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 21 ГПК України, 13.03.12 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву ПП БІЗОН-ТЕХ 2006 до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 13.03.12 судом порушено провадження у справі № 5009/964/12, судове засідання призначено на 18.04.12. Справі присвоєно номер провадження 17/21/12. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 18.04.12 судом відкладено розгляд справи на 14.05.12 у звязку з неявкою в судове засідання уповноваженого представника відповідача.

У засіданні суду 14.05.12, на підставі ст. ст. 821, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін розяснено про час написання рішення у повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві за вих. від 02.03.12 № 16/12-юр, пояснював наступне. 12.03.11 між сторонами у справі укладено договір поставки насіння № ЗП-Н-92, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 538 429,75 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи. Однак, свої зобовязання щодо оплати поставленого товару в строк, визначений у договорі, відповідач виконав частково, внаслідок чого, станом на час розгляду справи в суді, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 277 352,25 грн. Також, зазначав, що відповідач сплатив 12.03.12 суму в розмірі 10 000 грн. в якості оплати за прийнятий товар. За порушення строків виконання основного зобовязання відповідачу нараховано 83 205,67 грн. штрафу та 87 365,95 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. На підставі викладеного, позивач просить суд керуючись ст.ст. 15, 16, 509, 525, 526, 536, 549, 612, 625, 629, ч. 3 ст. 692, ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 199, 230 Господарського кодексу України позов задовольнити.

Відповідач у відзиві за вих. від 11.05.12 № 11/05/12 позовні вимоги в частині суми основного боргу в розмірі 277 352,25 грн. визнав повністю. В частині нарахування позивачем на суму основного боргу штрафу та процентів за користування чужими грошовими коштами зазначав, що ТОВ ІНТЕР було сплачено позивачу більшу частину боргу, а виникнена заборгованість є наслідком недоотримання відповідачем врожаю через неякісний посівний матеріал та у звязку з кризовим становищем, яке сталось на підприємстві. Відповідач вказує, що сума штрафних санкцій, заявлених позивачем, майже відповідає сумі основного боргу. Позивач не бере до уваги те, що відповідач частково розрахувався з ним за поставлений товар. Крім того, як зазначає відповідач, з 2010 р. ТОВ ІНТЕР взяло на себе кредитні зобовязання перед ПАТ Мета банк та на теперішній час майже рухоме і нерухоме майно знаходиться у іпотеці банку. З огляду на складність економічного становища, відповідач просить суд позовні вимоги задовольнити частково в розмірі суми основного боргу, що складає 277 352,25 грн. та керуючись ст. 233 Господарського кодексу України просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

12.03.11 між приватним підприємством БІЗОН-ТЕХ 2006 (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю ІНТЕР (Покупець) укладено договір поставки насіння №ЗП-Н-92, за змістом якого (п. 1.1. договору) у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором та Специфікаціями до нього, Постачальник зобовязався поставляти та передавати у власність Покупця насіння для сівби, а Покупець зобовязався приймати цей товар та оплачувати його.

Найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в Специфікаціях до договору, які є невідємними його частинами. Усі підписанні представниками сторін в період дії договору Специфікації та накладні з поставки (відпуску) Покупцю насіння є невідємною частиною цього договору, навіть якщо в них не має посилання на реквізити цього договору (п.п. 2.1., 2.4. договору).

Згідно з п. 9.1. договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до кінця року в якому він був укладений. Якщо сторони в наступному році не укладуть новий договір поставки, але фактично будуть здійснюватись поставки товару покупцю, то цей договір продовжує діяти і в наступному році аж до моменту укладання нового договору поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 4.3. договору, дата (строк) поставки товару вказуються в Специфікаціях.

Як вбачається з матеріалів справи № 5009/964/12, на виконання умов спірного договору поставки між сторонами підписано Специфікацію від 12.03.11 № 1, згідно з п. 3 якої сторони узгодили, що товар оплачується покупцем в порядку, вказаному в договорі, та в такі строки:

- авансовий платіж у сумі 160 118,04 грн. перераховується Покупцем Постачальнику у строк не пізніше 20 березня 2011 року;

- другий платіж у сумі 189 155,87 грн. перераховується Покупцем Постачальнику у строк не пізніше 25 серпня 2011 року;

- третій платіж у сумі 189 155,84 грн. перераховується Покупцем Постачальнику у строк не пізніше 15 жовтня 2011 року.

Поставка товару здійснюється тільки після одержання Постачальником повністю авансового платежу (з урахуванням суми індексації ціни товару).

Матеріали справи свідчать, що позивачем 27.04.11 та 13.05.11 було поставлено відповідачу товар, обумовлений в Специфікації від 12.03.11 № 1 до договору поставки від 12.03.11. Загальна вартість товару становить 538 429,75 грн.

Факт здійснення поставки товару на вказану суму підтверджується належними чином засвідченими копіями видаткових накладних, а саме: від 27.04.11 № ЗП3158, від 13.05.11 № ЗП4205, від 13.05.11 № ЗП4206, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей: від 27.04.11 № 54, від 12.05.11 № 25, від 13.05.11 № 55 та податковими накладними, які містяться в матеріалах справи. Також відповідач не заперечував в ході розгляду цієї господарської справи в суді проти одержання товару на суму 538 429,75 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як встановлено судом, відповідач взятих на себе договірних зобовязань належним чином не виконав, оплату за прийнятий товар в строк, визначений у договорі, здійснив частково. Отже, відповідач порушив умови договору.

Так, згідно банківських виписок, які містяться в матеріалах цієї справи, відповідачем 13.04.11 та 18.11.11 були перераховані грошові кошти на загальну суму 261 077,50 грн.

Крім того, в ході розгляду справи позивач повідомив суд про часткову оплату відповідачем 12.03.12 суми заборгованості в розмірі 10 000 грн. Доказом такої оплати є залучена до матеріалів справи належним чином посвідчена копія банківської виписки від 12.03.12 на суму 10 000 грн.

При цьому, як свідчать матеріали справи, до суду жодної заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України не надходило. У звязку з чим, судом розглядаються позовні вимоги, викладені у позовній заяві від 02.03.12 № 16/12-юр, в т.ч. у прохальній частині позовної заяви.

Надана банківська виписка від 12.03.12 підтверджує, що сума боргу в розмірі 10 000 грн. погашена відповідачем до звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі № 5009/964/12.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором від 12.03.11 № ЗП-Н-92 в розмірі 10 000 грн. заявлені безпідставно. У звязку з чим, суд відмовляє в задоволені позову в частині стягнення з відповідача 10 000 грн. боргу за спірним договором.

Факт наявності основної заборгованості у розмірі 267 352,25 грн. підтверджується матеріалами справи й визнаний відповідачем повністю.

Оскільки відповідач в ході розгляду цієї справи не надав суду доказів сплати ним заборгованості, суд вважає, що позовна вимога в частині стягнення 267 352,25 грн. основного боргу на підставі договору поставки насіння від 12.03.11 № ЗП-Н-92 доведена, обґрунтована, підтверджена доданими документами та підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобовязання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобовязаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з п. 8.1.3. договору, за прострочення строків виконання грошових зобовязань понад 20 календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф в розмірі 30 % від простроченої суми.

З огляду на викладене, позивачем нараховано на суму простроченої заборгованості з оплати товару 277 352,25 грн. суму штрафу в розмірі 83 205,67 грн.

Факт прострочення грошового зобовязання з оплати товару в сумі 277 352,25 грн. понад 20 календарних днів матеріалами справи доведено.

З огляду на викладене, вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 83 205,67 грн. є доведеними та задовольняються судом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами (ч. 1). Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2).

Частиною 3 ст. 692 ЦК України унормовано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п. 8.5. договору, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу Покупець сплачує Постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП = (СПП х 0,5 х Д): 100, де СП сума процентів, що підлягає сплаті Покупцем Постачальнику, СПП сума простроченого платежу, Д кількість календарних днів прострочення платежу.

На підставі п. 8.5. договору, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 87 365,95 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 87 365,95 грн. за період з 19.11.11 по 20.01.12 позивачем здійснений вірно, а отже, вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву керуючись ст. 233 Господарського кодексу України просив суд, враховуючи складність економічного становища ТОВ ІНТЕР, зменшити розмір штрафних санкцій - процентів за користування чужими грошовими коштами та штрафу. Позивач повністю заперечив проти таких тверджень відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій усно.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 (із змінами внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду від 23.03.2012) визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до Специфікації від 12.03.11 № 1, загальна сума товару, що підлягає поставці становить 538 429,75 грн.

Як встановлено вище матеріалами цієї господарської справи, сума простроченого відповідачем основного зобовязання станом на 12.03.12 складала 277 352,25 грн. та станом на час розгляду справи в суді становить 267 352,25 грн.

Отже, наведене вище свідчить, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок суми штрафу в розмірі 83 205,67 грн. не перевищує суми простроченого відповідачем основного зобовязання.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження звернення відповідача до позивача із повідомленнями про неможливість належного виконання зобовязання за договором поставки насіння від 12.03.11 № ЗП-Н-92 у звязку з складним фінансовим становищем ТОВ ІНТЕР та необхідністю відстрочення або розстрочення платежу.

Крім того, умовами договору поставки насіння від 12.03.11 №ЗП-Н-92 та Специфікацією від 12.03.11 № 1 сторони обумовили оплату товару не після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, а з авансовим платежем в сумі 160 118,04 грн. до 20.03.11 та з розстроченням решти платежів у строк до 15.10.11.

Таким чином, враховуючи тривалий час належного невиконання відповідачем прийнятого на себе зобовязання, поведінку винної сторони (в т.ч. вжиття чи не вжиття нею заходів до виконання зобов'язання), винятковість випадку, умов договору щодо оплати товару, а також майнові інтереси обох сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій. Також, відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання суд виходить з того, що нормами ч. 1 ст. 233 ГК України передбачено можливість суду зменшення розміру саме штрафних санкцій, до яких відносяться в розумінні ч. 1 ст. 230 ГК України - неустойка, штраф, пеня. Проценти за користування чужими грошовими коштами в даному випадку не є штрафними санкціями, а отже, і застосування до нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами норм ч. 1 ст. 233 ГК України є необґрунтованим. У звязку з викладеним, у задоволенні вищенаведеного клопотання судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 8 758,48 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 43, 45,22,33, 34, 49, 69, 82, 821, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР (70431, Запорізька область, Запорізький район, с. Лежине, вул. Садова, 11, код ЄДРПОУ 00849043, р/р 26001304611001 в ЗРУ ПАТ КБ ПриватБанк м. Запоріжжя, МФО 313582) на користь приватного підприємства БІЗОН-ТЕХ 2006 (юридична адреса: 70600, Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Максима Горького, 18/1, адреса для листування: 69005, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 11, код ЄДРПОУ 34216986, р/р 26001877301 в АБ Метабанк м. Запоріжжя, МФО 313582) - 267 352 (двісті шістдесят сім тисяч триста пятдесят дві) грн. 25 коп. основного боргу, 83 205 (вісімдесят три тисячі двісті пять) грн. 67 коп. штрафу, 87 365 (вісімдесят сім тисяч триста шістдесят пять) грн. 95 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 8 758 (вісім тисяч сімсот пятдесят вісім) грн. 48 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.Л. Корсун

Повне рішення складено 18.05.2012.