Ухвала суду № 69126228, 25.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 вересня 2017 року Справа № 905/1637/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САВІ"на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 03.07.2017 у справі№ 905/1637/15 господарського суду Донецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта-Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс"простягнення 17 618 674,32 грн.,та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс"доПублічного акціонерного товариства "Дельта-Банк"провнесення змін кредитного договору,в с т а н о в и в:

Подана Товариством з обмеженою відповідальністю "САВІ" касаційна скарга на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2017 у справі № 905/1637/15 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

У якості доказів надсилання копії касаційної скарги Публічному акціонерному товариству "Дельта-Банк" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс" до касаційної скарги додано копії описів вкладення у цінний лист від 18.07.2017 та копії фіскальних чеків поштової установи від 18.07.2017.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Згідно з п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затверджено наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис".

Пунктом 5.26 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" передбачено, що відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи.

З урахуванням викладеного, додані до касаційної скарги копії описів вкладення у цінний лист від 18.07.2017 та копії фіскальних чеків поштової установи від 18.07.2017 не є належними доказами надсилання копії касаційної скарги Публічному акціонерному товариству "Дельта-Банк" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс", оскільки всупереч вимогам ч. 2 ст. 36 ГПК України не засвідчена належним чином.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору.

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

Згідно з пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, що діє з 01.01.2017, ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня - 1 600 гривень.

Враховуючи викладене, розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання касаційної скарги, становив 1 600,00 грн.

Однак, до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору.

Натомість скаржник звернувся до Вищого господарського суду України із заявою про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по справі № 905/1637/15.

Обґрунтовуючи зазначену заяву, скаржник посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "САВІ" немає необхідних оборотних коштів, фактичної можливості ведення фінансово-господарської діяльності та забезпечення безпеки функціонування підприємства, в результаті чого перебуває у тяжкому фінансовому стані. Також, скаржник зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "САВІ" має фінансові проблеми в зв'язку з бойовими діями у регіоні, відтоком капіталу, руйнуванням інфраструктури та відсутністю коштів на банківських рахунках. У зв'язку з викладеним, зважаючи на фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю "САВІ", скаржник на разі не може сплатити судовий збір у розмірі, передбаченому законом України "Про судовий збір".

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як роз'яснено у пп. 3.1 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст. 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Аналіз правового змісту ст. 8 Закону України "Про судовий збір" свідчить про те, що відстрочення скаржнику сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, які свідчать про об'єктивну неможливість сплатити судовий збір під час подання касаційної скарги.

Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановлених порядку і розмірі.

З урахуванням ст. 8 Закону України "Про судовий збір", заявником не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність достатніх підстав для відстрочення скаржнику сплати судового збору, та не обґрунтовано належними і допустимими доказами відсутність можливості сплатити судовий збір у встановлених законом порядку і розмірі.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "САВІ" не надано доказів на підтвердження того, що матеріальне становище скаржника зміниться протягом визначеного ст. 1118 ГПК України строку розгляду касаційної скарги, і скаржник зможе сплатити судовий збір, враховуючи, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може відстрочити сплату судового збору не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

З огляду на викладене, враховуючи принцип рівності перед законом і судом усіх учасників судового процесу, у суду відсутні правові підстави для відстрочення сплати судового збору, а тому клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "САВІ" підлягає поверненню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 111, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

у х в а л и в:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "САВІ" у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2017 у справі № 905/1637/15.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САВІ" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2017 у справі № 905/1637/15 повернути скаржнику.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук