Рішення № 69122636, 25.09.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 243/197/17-ц

Справа № 2/243/636/2017

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2017 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді - Р.В. Кузнецова,

при секретарі І.Ю. Малиновській,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб: комісії з питань захисту прав дитини Словянської міської ради, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод відносно участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правову допомогу,-

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2017 року до Словянського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб: комісії з питань захисту прав дитини Словянської міської ради, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод відносно участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правову допомогу.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з відповідачем він перебував у фактичних шлюбних відносинах. За час перебування у фактичних шлюбних відносинах у них народилася спільна дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після припинення спільного проживання із ОСОБА_2, остання перешкоджає його спілкуванню сином, внаслідок чого він змушений був звернутися до Органу опіки та піклування Словянської міської ради із заявою про визначення способів спілкування із сином. Згідно витягу з протоколу від 15.11.2012 року №20 комісія з питань захисту прав дитини при виконкомі Словянської міської ради було визначено способи його спілкування з дитиною у вигляді систематичних побачень, але ОСОБА_2 це рішення не виконує та не дозволяє йому спілкуватись із сином. Усвідомлюючи свій батьківський обовязок приймати участь у вихованні сина, як самодостатня людина, позивач має велике бажання зустрічатися з сином та приймати участь у його вихованні, віддаючи своє тепло, батьківську любов та турботу. Створення відповідачкою перешкод у спілкуванні з дитиною порушує не тільки його права як батька, а й порушує права дитини та суперечить його інтересам. Позивач просить визначити способи його участі у спілкуванні з сином та його вихованні у вигляді систематичних побачень з понеділка до пятниці з 15 години до 18 години щотижнево за місцем навчання, мешкання або перебування дитини, першу половину літніх канікул перебування з батьком, другу з матірю, безперешкодне спілкування без обмеження у часі з сином за телефоном та іншими способами звязку, якщо святкові дні припадають на день побачення позивача з сином або цей день передує дню побачення, або є наступним після нього, то такі дні син проводить з батьком, у день його побачення із сином він має право забирати його із школи або з дому особисто, зобовязати відповідачку за два дні до його зустрічі із сином повідомляти йому точну адресу перебування, навчання, проживання дитини, а у разі будь яких змін, то повідомляти його особисто на наступний день таких змін, стягнути з відповідачки судові витрати, моральну шкоду у розмірі 5000 грн., витрати за послуги адвоката у розмірі 1500 грн.

Позивач у судове засідання не зявився, проте надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просить за задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не зявився, проте надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просить за задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не зявилася, хоча повідомлялася про час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Представники третіх осіб у судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії І-НО № 731172 (а.с. 10).

Рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 06.11.2009 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15).

Відповідно до листа Словянського МВ ГУМВСУ в Донецькій області від 04.06.2015 року за № 2/5451 позивача було повідомлено, що розгляд його заяви стосовно встановлення місцезнаходження його дитини ОСОБА_3 припинено. Місцезнаходження ОСОБА_2 та його сина встановлено (а.с. 12).

Згідно витягу з протоколу від 15.11.2012 року №20 комісія з питань захисту прав дитини при виконкомі Словянської міської ради з питань встановлення днів зустрічей вбачається, що позивачу встановлено дні зустрічей з його сином ОСОБА_3, 26.11.2008 року, кожна середа з 16.00 до 08.00 наступного дня, а також кожна субота з 10.00 год. до 18.00 год. у відсутності матері дитини (а.с. 13).

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно з ст.153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Умовами повноцінного виховання дитини є постійний контакт з батьками та контакт з іншими родичами. Вказана стаття закріплює право на спілкування в широкому розумінні, яке включає в себе не тільки особисті зустрічі, але й спілкування по телефону, поштою, електронною поштою та іншими засобами зв'язку.

У відповідності до ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно до ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Таким чином, позовні вимоги щодо зобовязання ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з його сином підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини. Метою законодавчого закріплення права батьків на спілкування з дитиною і є насамперед захист інтересів дитини. Здійснення батьками своїх прав і виконання обов'язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дитини і її людської гідності.

Отже, із системного тлумачення ч. 3 ст. 9 Конвенції «Про права дитини», ст.ст. 7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини.

Суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною є законними і обґрунтованими.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між тим з батьків, хто проживає окремо, і дитиною повинний існувати постійний, систематичний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дитини з батьками, а батьків зі своїми дітьми служить задоволенню життєво важливих потреб дитини. Крім того, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Дитина має рости під опікою і відповідальністю обох батьків. Суд вважає, що участь батька у вихованні дитини, спілкування між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивача, а буде відповідати й інтересам дитини.

Аналізуючи докази у справі, суд приходить до висновку, що як позивач, так і відповідач позитивно ставляться до спільної дитини, при цьому батько дитини має на меті приймати активну участь у вихованні сина, спілкуванні з ним.

Оскільки позивач ОСОБА_1 проживає окремо від дитини, суд, встановлюючи порядок участі позивача у вихованні сина, спілкуванні з ним, вважає, що спілкування батька і сина повинно бути регулярним, однак з пріоритетним врахуванням інтересів дитини, його віку, стану його здоров'я, режиму дня, тощо.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача з дитиною буде перешкоджати його нормальному розвитку, оскільки діти для повного і гармонійного розвитку їх особистості потребують любові і розуміння. Вони мають, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

При цьому, суд враховує п.п. 47, 48 Рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України» (Заява № 39948/06), якими визначено, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, євтручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі «МакМайкл проти Сполученого Королівства» (McMichael v. the United Kingdom) від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, № 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві» (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87). Визначаючи, чи було конкретне втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд повинен оцінити у контексті всієї справи загалом чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи «Кутцнер проти Німеччини» (Kutzner v. Germany), № 46544/99, п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та «Зоммерфельд проти Німеччини» (Sommerfeld v. Germany), [GC], №31871/96, п. 66, ЄСПЛ 2003-VIII).

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що для забезпечення інтересів дитини, з метою створення умов для виконання батьком, який проживає окремо, обов'язку по вихованню дитини та здійснення ним права на особисте спілкування з ним, необхідно визначити спосіб участі позивача у вихованні сина.

При визначенні часу спілкування позивача з сином, суд враховує, що позивач як батько має право на особисте спілкування з дитиною, на вікові особливості сина, і вважає, що в цьому віці доцільно встановити такий порядок участі позивача у вихованні дитини, як: особисте спілкування: побачення пять разів на тиждень, а саме: понеділок, вівторок, середа, четвер та пятниця з 15-00 год. до 18-00 год. за місцем проживання, перебування позивача; спільний відпочинок: першу половину літніх канікул ОСОБА_3 проводить з ОСОБА_1 ;необмежене спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 особисто, засобами телефонного та іншого засобу звязку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином; в день побачення з сином ОСОБА_1 має право забирати ОСОБА_3 з дому/школи особисто, якщо святкові дні припадають на день побачення позивача з сином або цей день передує дню побачення, або є наступним після нього, то такі дні син проводить з батьком, що є задоволенням позовних вимог позивача в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення на його користь з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

Вирішуючи позовні вимоги в цій частині, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоровя; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України, встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Враховуючи всі обставини по справі і виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 року установлений прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1600 грн.

Таким чином, розмір судового збору, який підлягав сплаті позивачем при зверненні до суду складає 640 грн. за окрему вимогу майнового та немайнового характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Стосовно вимог про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 ч. 3ст. 79 ЦПК України визначено, що до витрат, повязаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно зі ст. ст.84,88 ЦПК України та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Склад та розмір витрат, повязаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, повязаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем було надано ордер на надання правової допомоги та договір про надання правової допомоги.

Таким чином з відповідачки підлягає стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 1500 грн.

ОСОБА_1, як інвалід 2 групи звільнений від сплати судового збору, а тому судовий збір із ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь держави.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 9 Конвенції про права дитини, ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства", ст.ст. 7, 141, 153, 157, 159 СК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб: комісії з питань захисту прав дитини Словянської міської ради, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод відносно участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правову допомогу задовольнити.

Зобовязати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з його сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначити наступні способи участі ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1:

- особисте спілкування: побачення пять разів на тиждень, а саме: понеділок, вівторок, середа, четвер та пятниця з 15-00 год. до 18-00 год. за місцем проживання, перебування дитини.

- спільний відпочинок: першу половину літніх канікул ОСОБА_3 проводить з ОСОБА_1;

- необмежене спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 особисто, засобами телефонного та іншого засобу звязку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином;

- в день побачення з сином ОСОБА_1 має право забирати ОСОБА_3 з дому/школи особисто.

- якщо святкові дні припадають на день побачення позивача з сином або цей день передує дню побачення, або є наступним після нього, то такі дні син проводить з батьком.

Зобовязати ОСОБА_2, своєчасно надавати ОСОБА_1 точну інформацію щодо фактичного місця проживання, навчання, перебування дитини, а у разі настання змін, повідомити про це позивача особисто.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП: НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5 моральну шкоду у сумі 5 000 (пять тисяч) грн. 00 коп., а токож витрати на правову допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча пятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 640 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Суддя Словянського

міськрайонного суду ОСОБА_4