Рішення № 69120408, 25.09.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11649/17

провадження № 2/753/5521/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"25" вересня 2017 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючого-судді Комаревцевої Л.В., при секретарі Гаврилюк О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» до ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в:

У червні 2017 року ПАТ «АСК «Інго Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на те, що 24.05.2016 року з вини відповідача ОСОБА_3 сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, який було застраховано за договором добровільного страхування автотранспорту №250523052.16, укладеним ТОВ "КЛААС Україна" із ПАТ «АСК «Інго Україна».

ПАТ «АСК «Інго Україна» страхове відшкодування в сумі 22 839,48 грн. виплатило страхувальнику, відповідно до платіжного доручення №4206 від 10.06.2017 року.

Таким чином, фактичні витрати ПАТ «АСК «Інго Україна», пов"язані з даним страховим випадком складають 22 839,48 грн., які потребують відшкодуванню позивачу, як страховику.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи у її відсутність до суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до ст.ст.169 ч.4, 224-226 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 24.05.2016 року о 14 год. 00 хв. на пр. Охтирському, 7 в м.Києві, керувала автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2 не дотрималась безпечної дистанції, в результаті чого здійснила зіткнення з автомобілем «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів, чим порушила п.п. 13.1 ПДР України, тобто здійснила дії передбачені ст.124 КУпАП України.

Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 27.05.2016 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у страховій компанії ПАТ «АСК «Інго Україна», згідно договору добровільного страхування автотранспорту №250523052.16, який укладено із ТОВ "КЛААС Україна".

Відповідно до звіту №338 від 02.06.2016 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 складає 24 908,07 грн. з урахуванням ПДВ.

Вказана дорожньо-транспортна пригода ПАТ «АСК «Інго Україна» була визнана страховим випадком, про що 02.06.2016 року було складено страховий акт №140644.

Відповідно до платіжного доручення №4206 від 10.06.2016 року ПАТ «АСК «Інго Україна» сплатило ТОВ "КЛААС Україна" страхове відшкодування у сумі 22 839,45 грн.

Частиною 1 ст.1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом, що передбачено ч. 1 ст. 1191 ЦК України.

Згідно зі ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Тойота" д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована у страховій компанії ПАТ "СК «АХА Страхування», яка перерахувала на рахунок позивача регресне відшкодування у сумі 10 153,52 грн., що не заперечується позивачем, однак залишилась невідшкодованою сума у 12 685,97 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити.

Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 131, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» до ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (код ЄДРПОУ 35333145) сплачене страхове відшкодування у порядку регресу у сумі 12 685 (дванадцять тисяч шiстсот вiсiмдесят п`ять) грн. 97 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ Л.В. КОМАРЕВЦЕВА