Рішення № 69119634, 31.08.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/38777/16-ц

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2017 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Новака Р.В.

при секретарі - Сердюк К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про визнання звільнення незаконним, зобов?язання вчинити дії, стягнення грошових коштів та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про визнання звільнення незаконним, зобов?язання вчинити дії та стягнення грошових коштів. Позовні вимоги мотивує тим, що сторони перебували в трудових правовідносинах. 07.07.2016 позивач був безпідставно звільнений з посади виконувача обов'язків старшого наукового співробітника сектору структурних зрушень відділу моделювання та прогнозування економічного розвитку НДЕІ, відповідно до ст. 7 КЗпП України. В зв'язку з чим просить визнати звільнення позивача на підставі наказу № 29-к «Про звільнення ОСОБА_1» від 07.07.2016, на підставі ст. 7 КЗпП України незаконним; зобов'язати відповідача змінити формулювання підстав звільнення позивача, здійснивши запис до трудової книжки, що позивач звільнена у зв'язку з реорганізацією, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену допомогу при звільненні та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. В ході розгляду справи, позивач збільшив позовні вимоги та простив, в тому числі, стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали позовні вимоги, просили задовольнити позов з наведених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, просив відмовити в його задоволенні.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

В ході судового розгляду справи встановлено, що сторони перебували в трудових правовідносинах.

02.10.2015 позивача було переведено на посаду виконувача обов'язків старшого наукового співробітника сектору структурних зрушень відділу моделювання та прогнозування економічного розвитку НДЕІ.

Відповідно до розпорядження КМУ від 28.10.2015 № 1118-р НДЕІ підлягає реорганізації шляхом перетворення його у державне підприємство «Науково дослідний економічний інститут».

Мініекономрозвитку наказом від 23.11.2015 № 1489 «Про реорганізацію Науково дослідного економічного інституту шляхом його перетворення» розпочало реорганізацію НДЕІ в державне підприємство.

03.12.2015 позивача було письмово повідомлено про можливе наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією, керуючись п.1 ст. 40 КЗпП України, через винесення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України наказу № 1489 від 23.11.2015 «Про реорганізацію Науково-дослідного економічного інституту шляхом його перетворення».

У встановлений законодавством України строк працівників та позивача звільнено не було.

18.02.2016 винесено наказ № 7-к «Про надання відпустки без збереження заробітної плати працівникам Науково-дослідного економічного інституту», на підставі якого, в тому числі, позивача було відправлено у відпустку з 22.02.2016 по 31.12.2016 без збереження заробітної плати.

07.07.2016 роботодавцем видано наказ № 29-к «Про звільнення ОСОБА_1» у зв'язку з порушенням встановлених правил прийняття на роботу, ст. 7 КЗпП України.

Положеннями ст. 7 КЗпП України визначені особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.

Представником відповідача не було доведено та надано доказів на підтвердження тієї обставини, що позивач, обіймаючи посаду виконувача обов'язків старшого наукового співробітника сектору структурних зрушень відділу моделювання та прогнозування економічного розвитку НДЕІ, працював у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, був тимчасовим і сезонним працівником, а також, що був працівником, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами.

При цьому слід зазначити, що ст. 40 КЗпП України визначено підстави та порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника, який у даному випадку підлягав застосуванню, саме звільнення у зв'язку з реорганізацією, керуючись п.1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на своєчасне отримання винагороди за працю.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав передбачених п.1 ст. 40 КЗпП України працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку.

В порушення норм КЗпП України відповідач допустив незаконне звільнення, а саме невірно сформулювавши його причини, здійснив невірний запис у трудовій книжці та допустив затримки у виплаті вихідної допомоги.

Так при звільненні заборгованість із виплати вихідної допомоги складає 3822,00 грн.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З моменту звільнення відповідача, до подачі позову не був проведений розрахунок, тобто заборгованість за час затримки розрахунку при звільненні складає за період з 07.07.2016 по 07.08.2016 у розмірі 3822,00 грн.

За таких обставин суд вважає дані позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Статтею 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Проаналізувавши зазначені норми закону та зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні знайшов свого підтвердження факт порушення прав позивача відповідачем, завдання позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру діями чи бездіяльністю відповідача, позивачем надано доказів наявності моральної шкоди, протиправності діяння чи без діяння відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини відповідача в її заподіянні, тому, позов в частині стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача, підлягає частковому задоволенню на суму 3000,00 грн. відповідно до ступеню та стійкості моральних переживань позивача з приводу пошкодженого автомобіля. При цьому, суд враховує принципи розумності та справедливості.

Що стосується вимоги позивача про стягнення 3000,00 грн. правової допомоги, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки, позивачем надано докази оплати правової допомоги (квитанція № 02), дана вимога підлягає задоволенню, дотримуючись при цьому вимог Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». Враховуючи те, що до позовної заяви не було додано розрахунку суд вважає за можливе визначити приблизний розмір часу витраченого представником позивача на надання останньому, правової допомоги, так, суд вважає, що представником позивача було витрачено приблизно 8 (вісім) годин на підготування позовної заяви, ознайомлення з матеріалами страхової справи, судові засідання, супроводження справи тощо. 40% відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді становить 640,00 грн. З розрахунку наведеного, 8 годин * 640,00 грн. = 5120,00 грн. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач, сплативши 3000,00 грн. за правову допомогу, не перевищив граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу.

Окремо слід зазначити, що правова позиція представника відповідача не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи, повністю та беззаперечно спростовується матеріалами справи.

Оскільки при подачі позову до суду позивач був звільнений від оплати судового збору, то відповідно до ст. 88 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову, їх слід стягнути з відповідача, в дохід Держави України, пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 40, 43, 44, 47, 83, 115-117 КЗпП України, ст.ст. 3, 10, 15, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про визнання звільнення незаконним, зобов'язання вчинити дії, стягнення грошових коштів та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати звільнення ОСОБА_1 на підставі наказу № 29-к «Про звільнення ОСОБА_1» від 07.07.2016, на підставі ст. 7 КЗпП України - незаконним.

Зобов'язати Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економічного розвитку і торгівлі України змінити формулювання підстав звільнення ОСОБА_1, здійснивши запис до трудової книжки, що ОСОБА_1 звільнений у зв'язку з реорганізацією, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Стягнути з Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (код ЄДРПОУ 02736403) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) вихідну допомогу при звільненні у розмірі 3822 (три тисячі вісімсот двадцять дві) грн. 00 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 3822 (три тисячі вісімсот двадцять дві) грн. 00 коп.

Стягнути з Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (код ЄДРПОУ 02736403) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (код ЄДРПОУ 02736403) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (код ЄДРПОУ 02736403) в дохід Держави України (УДКСУ у Печерському районі м. Києва код ЄДРПОУ 38004897) витрати з оплати судового збору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. за подання до суду позовної заяви немайнового характеру та 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. за подання до суду позовної заяви майнового характеру.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Р.В. Новак