Ухвала суду № 69119483, 21.09.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/27429/17-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Карабаня В.М.,

при секретарі Войтюк О.С.,

за участю прокурора Тостановської Х.В.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2,

захисників Харченка М.В., Кибало А.Я.,

та обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

17.05.2017 року до Печерського районного суду м. Києва від прокурора надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100060001375 за підозрою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

17.05.2017 року ухвалою суду вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового розгляду.

Під час судового засідання прокурор вважав за можливе призначити провадження до судового розгляду.

Потерпілий та його представник думку прокурора підтримали.

Обвинувачений та захисники проти призначення обвинувального акту до судового розгляду заперечували та просили суд повернути обвинувальний акт прокурору.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши в нарадчій кімнаті обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування приходить до наступного висновку.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення.

Аналізуючи зміст направленого на адресу суду обвинувального акту, суд приходить до висновку, що він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містять формулювання обвинувачення відповідно до положень закону, зокрема: у викладеному в обвинувальному акті формулюванні обвинувачення не містяться об'єктивні дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті КК України можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Згідно ж п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. № 8 суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення.

Не дивлячись на вищевикладене в обвинувальному акті не зазначено час, місце та обстановку, в якій між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 виник словесний конфлікт; час, місце та обстановку, причини виникнення та період тривалості словесного конфлікту між ОСОБА_5 та ОСОБА_1; не розкрита суть, приводи і підстави «малозначного приводу» та не визначається його період виникнення та протікання; не визначено чому і на яких підставах виникли між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 неприязні стосунки, не встановлено скільки вони продовжувалися; не встановлено причину та умисел нанесення ОСОБА_1 лише одного удару і не досліджено чому ОСОБА_5 не продовжував наносити потерпілому ще удари та що було б перепоною для припинення їх нанесення.

Неконкретність обвинувачення є порушенням права обвинуваченого на захист, яке не може бути усунене судом в ході судового розгляду.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

Таким чином, суд приходить до висновку про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України та вважає за необхідне повернути означений акт прокурору.

На підставівикладеного, керуючись ст.ст.291, 314 КПК України,-

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України - повернути прокурору Київської місцевої прокуратури №6.

Ухвала про повернення обвинувального акта може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя В.М.Карабань