Рішення № 69117616, 19.09.2017, Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа № 571/480/17

Провадження № 2/571/228/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2017 року смт.Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області, в складі: судді одноособово ОСОБА_1, при секретарі Колодич Ю.В., за участю представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк»), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованостізакредитним договором №б/н від 07.06.2011 року у розмірі 53813,05 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідно до укладеного договору № б/н від 07.06.2011 року ОСОБА_3 отримав кредиту розмірі 5000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобовязання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

В порушення умов договору відповідач зобов'язання належним чином не виконав у зв'язку з чим станом на 31 липня 2016 року має заборгованість у розмірі 53813,05 грн., яка складається з наступного: 4878,10 грн. - заборгованість за кредитом; 42546,23 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3350,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 2538,72 грн. - штраф (процентна складова).

Просили стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 07.06.2011 року в розмірі 53813,05 грн. та судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивача не зявився. Згідно клопотання представник позивача ОСОБА_4 просив розглядати справу у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Згідно письмових пояснень (а.с.67) представник позивача ОСОБА_4 додатково повідомляє, що 07.06.2011 року відповідач підписав анкету-заяву приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. На підставі анкети-заяви відповідачу було видано кредитну картку. 18.06.2012 року на картку було встановлено кредитний ліміт в розмірі 300,00 гривень, який у подальшому було збільшено до 5000,00 гривень. Користуватися кредитними коштами відповідач почав лише з 23.06.2012 року. Згідно Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки відповідачу була надана картка №5211537310816504 зі строком дії до 02/16, тобто строк дії картки до 29.02.2016 року. Банком подано заяву до суду 18.03.2017 року, тобто в междах строку позовної давності. Більш того, відповідно до умов договороу , а саме п.1.1.7.31, строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відмотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років, що не суперечить нормам закону. ОСОБА_3 належним чином свої зобовязання за договором не виконав, тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до заперечень, представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги вважає необгрунтованими посилаючись на те, що кредит в сумі 500,00 грн., який був наданий відповідачу в 2011 р. по договору від 07.06.2011 р. ОСОБА_3 сплатив повністю навесні 2012 р. в м.Болград Одеської області, оскільки в той час він проходив там практику. Після повного погашення кредиту, кредитну картку ОСОБА_3 було знищено (перерізано ножицями на дві частини) працівником вказаного відділення Приватбанку. Також вважає. що сума позову є недоведеною, оскільки до позовної заяви позивачем не надано розрахунку заборгованості по договору №б/н від 07.06.2011 р., до позову додано розрахунок по договору від 18.06.2012 р..

Крім того, вважаю, що в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено за спливом позовної давності. Як вбачається з позову, по кредитному договору №б/н від 07.06.2011 р. клієнт зобов'язаний сплачувати платежі помісячно. Зважаючи на те, що ОСОБА_3 по вказаному договору останній раз здійснив погашення навесні 2012 р., перебіг позовної давності розпочався навесні 2012 року, а отже на момент звернення Позивача до суду минуло більше трьох років. За вказаних обставин посилаючись на норми статтей 256,257,258,267 ЦК України просить застосувати до позовних вимог позовну давність та відмовити в задоволенні цих вимог за спливом позовної давності.

Під час судового розгляду справи представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини, зазначені у запереченні та доповнив, що в матеріалах справи наявна тільки копія заяви-анкети. Замість Умов і правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою позивачем надано копію витягу із Умов та правил надання банківських послуг, які не містять підпису ОСОБА_3, а копія витягу належним чином не оформлена (не завірена, містить порожні сторінки з 57 по 59), а Тарифи банку та Пам'ятка клієнта взагалі в матеріалах справи відсутні. Оскільки Умови не містять підпису Відповідача, це спростовує твердження позивача про ознайомлення ОСОБА_3 як взагалі з будь-якими Умовами, так і Умовами, які додані до позову, зокрема. Зважаючи на те, що ні Умови і правила надання банківських послуг, ні Тарифи банку (які взагалі відсутні в матеріалах справи), ОСОБА_3 не підписувались, то вказані документи не можна вважати частиною кредитного договору, а отже і нарахування процентів за користування кредитом у розмірі, зазначеному Позивачем в позові (та розрахунку до нього), який виконаний на основі Умов та Тарифів не можна вважати правомірним. Вказана позиція взаємоузгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у справі № 6-16цс15 (за позовом ПАТ КБ Приватбанк про стягнення заборгованості).

Крім того, з доданого Позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що він здійснений виходячи з відсоткової ставки в 30% річних в період з моменту підписання заяви-анкети до серпня 2014 р. (включно); в 34,8% в рік з вересня 2014 року по березень 2015 року (включно); в 43,2% річних з квітня 2015 року по січень 2017 року (включно). Такі зміни відсоткової ставки Позивач з ОСОБА_3 не узгоджував і взагалі про односторонню зміну відсоткової ставки його не повідомляв. Належних доказів, правомірності односторонньої зміни відсоткової ставки та ознайомлення з такими змінами Відповідача, Позивач не надав. За таких обставин, розрахунок заборгованості по процентам є неправомірним.

Просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю та за пропуском строку позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, оцінивши їх в сукупності, приходить до наступного.

Згідно умов укладеного договору №б/н від 07.06.2011 року ОСОБА_3 отримав у ПАТ КБ «Приватбанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну катку у розмірі 500 гривень та погодив, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.5,6).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦПК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №б/н від 07.06.2011 року, станом на 31.01.2017 року заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «Приватбанк» становить 53813,05 грн., яка складається з наступного: 4878,10 грн. - заборгованість за кредитом; 42546,23 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3350,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 3038,72 грн. - заборгованість по судових штрафах (а.с.3.4).

Водночас, даний розрахунок зроблений за період з 18.06.2012 року по 31.01.2017 року, тобто, за кредитним договором від 18.06.2012 року.

Не заслуговує на увагу суду твердження представника позивача про те, що на підставі анкети-заяви від 07.06.2011року на видану кредитну картку лише 18.06.2012 року на картку було встановлено кредитний ліміт в розмірі 300,00 гривень, який у подальшому було збільшено до 5000,00 гривень з огляду на наступне.

Довідкою від 24.05.2017 року, виданою ПАТ КБ «Приватбанк» встановлено, що між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено дві угоди, а саме: від 07.06.2011 року № SAMDN33000721209925 та від 18.06.2012 року № SAMDN50000064627520, за якими відповідач станом на дату видачі довідки має заборгованість (а.с.46).

Відповідно до довідки про зміну умов та правил кредитування та обслуговування кредитної картки клієнта ОСОБА_3 строк дії картки встановлено 02/16. В той же час, дана довідка містить відомості про строк дії картки за договором від 18.06.2012, а не за договором від 07.06.2011 (а.с.68 зв.).

Належних та допустимих доказів у підтвердження того, що розмір заборгованості за кредитним договором №б/н від 07.06.2011 року станом на час звернення до суду складає саме 53813,05 грн. позивачем не надано, що є підставою для відмови у задоволенні позову за недоведеністю.

Якщо ж прийняти до уваги твердження представника позивача, що згідно анкети-заяви від 07.06.2011 на кредитну картку було встановлено кредитний ліміт 18.06.2012 року, а відтак розрахунок заборгованості стосується саме зазначеного кредитного договору, судом встановлено наступне.

Згідно розрахунку заборгованості, останній платіж за кредитним договором здійснено 17.02.2014 року (а.с.3 зв.).

Зазначене підтверджується випискою від 24.05.2017 року по картці/рахунку за угодою №SAMDN50000064627520 від 18.06.2012 року (а.с.51 зв.).

До суду позивач звернувся 24.03.2017 року.

Згідно ст.257, ч.1 ст.259 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Посилання позивача на довідку (а.с.68 зв.), що термін дії кредитної картки встановлений до 02.2016 року не заслуговує на увагу суду, оскільки зазначена довідка не є належним доказом у справі.

25 травня 2017 року відповідач подав до суду заперечення у якому просить застосувати позовну давності та відмовити у позові. Суд вважає, що є правові підстави для застосування такого строку.

Аналізуючи зібрані у справі докази та правові норми суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.214, 215 ЦПК України,суд,

в и р і ш и в :

Відмовити Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 07 червня 2011 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Рокитнівський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя (підпис) Згідно з оригіналом.

Суддя Рокитнівського районного суду

Рівненської областіОСОБА_1

Повний текст рішення виготовлено 22.09.2017 р.