Ухвала суду № 69117410, 19.09.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/2959/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2166/17Головуючий у 1-й інстанції Шелудяков Л. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І.

при секретарі Ткаченко Т.І.

за участю позивачки ОСОБА_2, представника позивачки - ОСОБА_3, представника відповідача Новікова Є.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 11 липня 2017 року та рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 липня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи, треті особи в.о. головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи Шпилько Лариса Олександрівна, Шпилько Лариса Олександрівна про скасування наказу про звільнення, як такого, що є незаконним та поновлення на посаді.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом до Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи, вобґрунтування якого зазначила, що наказом Управління охорони здоров'я виконавчого комітету Полтавської обласної ради народних депутатів від 21 вересня 1995 року № 92-К § 3 її призначено на посаду головного лікаря Полтавського обласного Центру медико-соціальної експертизи. Розпорядженням голови Полтавської обласної ради № 97 від 21 травня 2015 року «Про головного лікаря Полтавського обласного Центру медико-соціальної експертизи» її звільнено із займаної посади відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України 22 травня 2015 року у зв'язку з закінченням терміну дії трудового контракту. На виконання вище зазначеного розпорядження наказом департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної адміністрації № 40-К від 21 травня 2015 року «Про головного лікаря Полтавського обласного Центру медико-соціальної експертизи» вона звільнена на підставі п.2 ст.36 КЗпП України 22 травня 2015 року. Судовим рішенням вказані розпорядження та наказ скасовані та її поновлено на посаді головного лікаря Полтавського обласного Центру медико-соціальної експертизи з 22 травня 2015 року.

Рішенням третьої сесії сього скликання ( перше засідання ) Полтавської обласної ради від 29 січня 2016 року № 49 її поновлено на посаді головного лікаря Полтавського обласного Центру медико-соціальної експертизи з 22 травня 2015 року та цим же рішенням її звільнено з вказаної посади з 22 травня 2015 року відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України у зв'язку з закінченням терміну дії трудового контракту. Судовим рішенням вказане рішення визнано незаконним та скасовано, а її поновлено на посаді головного лікаря Полтавського обласного Центру медико-соціальної експертизи з 22 травня 2015 року.

Наказом № 48-к від 28 травня 2015 року «Про призначення ОСОБА_2» п.1 її призначено на посаду лікаря-терапевта обласної МСЕК № 1 з 28 травня 2015 року та доручено їй за згодою, виконання поряд з основною роботою, обумовленою трудовим договором, обов'язків голови цієї ж комісії з 28 травня 2015 року, а п.3 наказу встановлено доплату до заробітної плати за виконання обов'язків голови обласної МСЕК №1 в розмірі 25% посадового окладу за основною посадою.

Наказом № 106-К від 11.09.2015 року скасовано п.п.2, 3 наказу від 28 травня 2015 року № 48-К.

Наказом обласного центру МСЕ від 29 лютого 2016 року № 24-к з 01 березня 2016 року її переміщено з посади лікаря-терапевта обласної МСЕК № 1 на посаду лікаря-терапевта спеціалізованої психіатричної МСЕК, а наказом обласного центру МСЕ від 15 липня 2016 року № 122-К її звільнено з вказаної посади за прогули без поважних причин 15 липня 2016 року згідно п.4 ст.40 КЗпП України.

Вважає, що наказ Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи від 15 липня 2016 року № 122-К про її звільнення винесено з порушенням норм трудового права.

Так, на виконання рішення Полтавського районного суду від 03 червня 2016 року нею написана заява до Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи від 06 червня 2016 року про негайне виконання рішення суду та надання їй робочого місця, однак заява її не задоволена.

З 06 червня 2016 року по 14 червня 2016 року вона з'являлась до адміністрації відповідача з вимогою надати їй робоче місце відповідно до рішення суду, однак до робочого місця допущена не була.

До того ж, наказ обласного центру МСЕ від 29 лютого 2016 року № 24, яким її переміщено на посаду лікаря-терапевта спеціалізованої психіатричної МСЕК з 01 березня 2016 року виданий під час перебування її на лікарняному, а згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених у п.24 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», невихід працівника на роботу в зв'язку з незаконним переведенням не можна вважати прогулом без поважних причин.

Також зазначила, що їй з вини відповідача завдано моральну шкоду, оскільки завдяки порушення її трудових прав призвело до моральних та душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи вказане, прохала визнати незаконним і скасувати наказ Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи № 122-К від 15 липня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_2 з посади лікаря-терапевта спеціалізованої МСЕК»; поновити її на посаді лікаря-терапевта спеціалізованої МСЕК з 15 липня 2015 року; стягнути з Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи всі суми, що належали їй при звільненні; стягнути з Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 15 липня 2016 року по час розгляду справи в суді з розрахунку середньоденної заробітної плати, що становить 405 грн. 96 коп.; стягнути з відповідача на її користь заподіяну моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

В судовому засіданні в суді першої інстанції позивачка, пославшись на допущені в позовній заяві технічні помилки, прохала визнати незаконним і скасувати наказ Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи № 122-К від 15 липня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_2 з посади лікаря-терапевта спеціалізованої психіатричної МСЕК»; поновити її на посаді лікаря-терапевта обласної МСЕК Полтавського обласного центру МСЕ з 15 липня 2016 року; стягнути з Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 15 липня 2016 року по час розгляду справи в суді з розрахунку середньоденної заробітної плати, що становить 243 грн. 68 коп.; стягнути з відповідача на її користь заподіяну моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Позовну вимогу про стягнення з Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи всіх сум, що належали їй при звільненні, прохала залишити без розгляду.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 11 липня 2017 року клопотання позивачки ОСОБА_2 задоволено.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи в частині стягнення з Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи всіх сум, що належали їй при звільненні, що викладені в п. 3 позовної заяви залишено без розгляду. Роз'яснено право на повторне звернення до суду з заявою після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 липня 2017 року позов ОСОБА_2 до Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи, треті особи : в.о. головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи Шпилько Лариса Олександрівна, Шпилько Лариса Олександрівна про скасування наказу про звільнення, як такого, що є незаконним та поновлення на посаді задоволено частково.

Визнано незаконним і скасовано наказ Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи № 122-К від 15 липня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_2 з посади лікаря-терапевта спеціалізованої психіатричної МСЕК».

Поновлено ОСОБА_2 на посаді лікаря-терапевта обласної МСЕК Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 15 липня 2016 року.

Стягнуто з Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 15 липня 2016 року по час розгляду справи в суді 11 липня 2017 року з розрахунку середньоденної заробітної плати, що становить 243 грн. 68 коп., а саме в сумі 60 676 грн. 32 коп. ( шістдесят тисяч шістсот сімдесят шість гривень 32 копійки ).

Стягнуто з Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи на користь ОСОБА_2 5000 грн. ( п'ять тисяч гривень ) на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи в дохід держави судовий збір в сумі 2260 грн. 36 коп. (дві тисячі двісті шістдесят гривень 36 копійок).

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.

З ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 11 липня 2017 року про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи в частині стягнення з Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи всіх сум, що належали їй при звільненні, що викладені в п. 3 позовної заяви, не погодився Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи, представник якого Новіков Є.С. у поданій апеляційній скарзі прохає скасувати вказану ухвалу з підстав порушення судом норм процесуального права як незаконну та необґрунтовану та направити справу до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що матеріали справи не містять доказів повідомлення осіб, які беруть участь у справі, відповідно до вимог ст. 74 ЦПК України. Подана позивачкою заява про виправлення технічних помилок не передбачена положеннями ЦПК України. Також посилається на порушення порядку проведення заочного розгляду. Крім цього, вказує на те, що суд відмовив представнику відповідача в ознайомленні з матеріалами справи та не надіслав заяву про зміну позовних вимог, що унеможливило подачу заперечень.

Також Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи не погодився з рішенням суду від 11.07.2017 року, оскарживши його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прохає скасувати рішення районного суду та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2

Вважають, що суд неправильно застосував до правовідносин ст. 235 КЗпП України, а матеріали справи не містять доказів повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки, представника позивачки адвоката ОСОБА_3, представника відповідача Новікова Є.С., перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги на ухвалу, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд: відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Постановляючи ухвалу про залишення без розгляду п. 3 позовної заяви ОСОБА_2, місцевий суд виходив з положень п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 05.07.2017 р. ОСОБА_2 надала місцевому суду заяву, в якій серед іншого прохала залишити без розгляду позовну вимогу № 3 про стягнення з Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи всіх сум, що належать їй при звільненні (а.с. 109-110).

У відповідності з ч. 3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною другою ст. 11 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

Враховуючи законодавчо закріплений принцип диспозитивності, що виражається внаданій законом можливості стороні в позовному провадженні розпоряджатися своїми суб'єктивними матеріальними і процесуальними правами, суд першої інстанції на підставі поданої позивачкою заяви та керуючись п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України дійшов вірного висновку про її задоволення та залишення без розгляду частини позовних вимог ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції вірних висновків суду не спростовують, тому на увагу колегії суддів не заслуговують.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на порушення місцевим судом положень ст. 74 ЦПК України, до уваги не приймаються, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що судова повістка про виклик до суду на 10:00 годину 11.07.2017 р. була вручена особисто представнику Полтавського обласного центру МСЕК під розписку в приміщенні суду (а.с. 108) та, крім цього, 05.07.2017 р. направлена судом на електронну адресу відповідача (а.с. 118).

В справі відсутні докази щодо повідомлення позивачки та її представника про виклик до суду на 10:00 11.07.2017 р. Разом з тим, позивачка та її представник ОСОБА_3 з'явилися в судове засідання 11.07.2017 р. Клопотань про відкладення розгляду справи з підстав неналежного повідомлення не заявляли. Крім того, в судовому засіданні 11.07.2017 р. приймав участь і представник відповідача ОСОБА_6, який був повідомлений про час і місце розгляду справи у відповідності до ч.ч. 4,6 ст. 74 ЦПК України.

Третя особа Шпилько Л.О. в судове засідання не з'явилася, проте також була повідомлена про час і місце розгляду справи засобами електронного зв'язку (а.с.119), що не заборонено чинним законодавством та узгоджується з положеннями ч. 6 ст. 74 ЦПК України, якою передбачено, що особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Крім цього, в справі наявний акт, складений працівниками місцевого суду 06.07.2017 р., який засвідчує відмову відповідальної особи - секретаря Полтавського обласного центру МСЕК отримати судову повістку про виклик до суду Шпилько Л.О. на 10:00 11.07.2017 р. (а.с. 115).

Відповідно до ст. 31 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

З матеріалів справи вбачається, що 05.07.2017 р. позивачкою ОСОБА_2 до початку судового розгляду подана письмова заява про виправлення технічних помилок в позовних вимогах № 2 в частині назви установи, в якій поновити її на посаді, а також № 4 щодо розміру середньоденної заробітної плати з 405,96 грн. на 243,68 грн. (а.с. 109-110), що фактично є уточненням вимог, а не зміною предмета та підстав позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги представника відповідача на ухвалу є надуманими, безпідставними, вірних висновків суду не спростовують, тому на увагу колегії суддів не заслуговують.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги на рішення суду, виходячи з підстав, передбачених ст. 308 ЦПК України.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 згідно наказу № 92-к §3 від 21.09.1995 року Управління охорони здоров'я виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів 21.09.1995 року була призначена на посаду головного лікаря Полтавського обласного Центру медико-соціальної експертизи.

Згідно розпорядження голови Полтавської обласної ради від 21.05.2015 року № 97 «Про головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи» ОСОБА_2, головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи, звільнено із займаної посади відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України 22.05.2015 року, в зв'язку із закінченням терміну дії трудового контракту.

На виконання зазначеного розпорядження Департаментом охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації видано наказ № 40-к від 21.05.2015 року, яким ОСОБА_2 звільнено з посади головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України 22.05.2015 року у зв'язку із закінченням терміну дії трудового контракту.

Наказом № 48-к від 28 травня 2015 року «Про призначення ОСОБА_2.» п.1 призначено ОСОБА_2 на посаду лікаря-терапевта обласної МСЕК №1 з 28 травня 2015 року з посадовим окладом згідно зі штатним розписом та доручено їй за її згодою, виконання поряд з основною роботою, обумовленою трудовим договором, обов'язків голови цієї ж комісії з 28 травня 2015 року, а п.3 наказу встановлено доплату до заробітної плати за виконання обов'язків голови обласної МСЕК №1 в розмірі 25% посадового окладу за основною посадою ( а.с. 16).

Наказом № 106-К від 11.09.2015 року скасовано пункти 2, 3 наказу від 28 травня 2015 року № 48-К ( а.с. 17 ).

Рішенням Полтавського районного Полтавської області від 17.09.2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області від 14.01.2016 року та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.05.2016 року, скасовано розпорядження голови Полтавської обласної ради «Про головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи» № 97 від 21.05.2015 року про звільнення ОСОБА_2 з посади головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22.05.2015 року у зв'язку з закінченням терміну дії трудового контракту та наказ Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації № 40-к від 21.05.2015 року про звільнення ОСОБА_2 з посади головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22.05.2015 року в зв'язку із закінченням терміну дії трудового контракту (п.2 ст. 36 КЗпП України). Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22.05.2015 року. Стягнуто з Полтавської обласної ради заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 23.05.2015 року по 17.09.2015 року включно за 81 робочий день у сумі 32 882,76 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення розміру заробітку за один місяць та в частині поновлення на роботі (а.с. 114-116).

Після ухвалення рішення про поновлення ОСОБА_2 на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи остання до роботи не допускалась, трудових контрактів з нею не укладалось.

Рішенням Полтавської обласної ради третьої сесії сьомого скликання (перше засідання) від 29.01.2016 року № 49 «Про головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи» відповідно до пункту 2 ст. 36 КЗпП України та на підставі рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17.09.2015 року у справі 545/1491/15ц, пунктом 1 поновлено ОСОБА_2 на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22.05.2015 року. Пунктом 2 звільнено ОСОБА_2 з посади головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи 22.05.2015 року відповідно до пункту 2 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку із закінченням терміну дії трудового контракту.

Рішенням третьої сесії сьомого скликання (перше засідання) Полтавської обласної ради від 29 січня 2016 року № 49 поновлено ОСОБА_2 на посаді головного лікаря Полтавського обласного Центру медико-соціальної експертизи з 22 травня 2015 року та цім же рішенням звільнено ОСОБА_2 з вказаної посади з 22 травня 2015 року відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України у зв'язку з закінченням терміну дії трудового контракту.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 03 червня 2016 року визнано незаконним та скасовано рішення третьої сесії сьомого скликання (перше засідання) Полтавської обласної ради від 29 січня 2016 року № 49 в частині «Про головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи», яким ОСОБА_2 поновлено на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22 травня 2015 року та звільнено ОСОБА_2 з посади головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи 22 травня 2015 року відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням терміну дії трудового контракту; поновлено ОСОБА_2 на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22 травня 2015 року; допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення розміру заробітку за один місяць в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі (а. с. 6-15).

Відповідно до наказу обласного центру МСЕ від 29 лютого 2016 року № 24-к ОСОБА_2 лікаря-терапевта обласної МСЕК № 1 з 01 березня 2016 року переміщено на посаду лікаря-терапевта спеціалізованої психіатричної МСЕК ( а.с. 18 ).

Наказом обласного центру МСЕ від 15 липня 2016 року № 122-К ОСОБА_2 звільнено з посади лікаря-терапевта спеціалізованої психіатричної МСЕК за прогули без поважних причин 15 липня 2016 року згідно п.4 ст.40 КЗпП України ( а.с. 19, 20 ).

При цьому, в наказі зазначено, що ОСОБА_2 15 липня 2016 року була відсутня на робочому місці, однак з'явилась в адміністрацію закладу з вимогою виконати рішення суду та надати їй робоче місце як головному лікарю.

Також зазначено, що адміністрацією обласного Центру МСЕ направлено подання профспілковому комітету закладу про надання згоди на розірвання трудового договору з лікарем терапевтом спеціалізованої психіатричної МСЕК ОСОБА_2, однак відповідь у визначений законом термін не надійшла ( а. с. 19, 20 ).

Згідно листа профспілкового комітету профспілкової організації Полтавського обласного центру медико-соціальної допомоги від 26 липня 2016 року, в період з 01 травня 2016 року по 15 липня 2016 року до профспілкової організації не надходило подання Полтавського обласного центру МСЕ про розірвання трудового договору з працівником лікарем-терапевтом ОСОБА_2 ( а.с. 125 ).

Як зазначено вище, на посаду лікаря-терапевта спеціалізованої психіатричної МСЕК ОСОБА_2 була переміщена з 01 березня 2016 року наказом обласного центру МСЕ від 29 лютого 2016 року № 24-к (а. с. 18).

З вказаним наказом ОСОБА_2 не погодилась та звернулась до суду з позовом до Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання його незаконним та скасування.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 15 лютого 2017 року, яке ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 16 травня 2017 року залишено без змін, вказаний позов задоволено. Наказ № 24-к від 29 лютого 2016 року Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи «Про переміщення ОСОБА_2» визнано незаконним та скасовано (а. с. 83-88 ).

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції встановив, що згідно посадової інструкції лікаря-терапевта обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 до обов'язків, обумовлених трудовим договором останнього на відміну від лікаря-терапевта спеціалізованої психіатричної медико-соціальної експертної комісії, що є підрозділом нижчої ланки у структурі Полтавського обласного центру МСЕ, входило здійснення контролюючих та перевіряючих функцій, зокрема контроль за діяльністю спеціалізованих комісій, перевірка правомірності та зміна прийнятих ними рішень, повторний огляд осіб, які оскаржують рішення спеціалізованих комісій. Огляд осіб що зверталися за встановленням інвалідності проводився лише, як виключення, у складних випадках за направленням спеціалізованих комісій.

Виконання обов'язків передбачених посадовою інструкцією лікаря-терапевта спеціалізованої психіатричної МСЕК згідно повноважень медико-соціальних експертних комісій відповідного рівня визначених у постанові Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 до кола обов'язків, обумовлених трудовим договором ОСОБА_2 не входило.

Таким чином, суд встановив, що при переміщенні ОСОБА_2 без її згоди в експертну комісію іншої ланки відповідно до вказаного наказу роботодавець змінив істотні умови праці останньої на власний розсуд, вимагаючи виконання роботи не обумовленої трудовим договором, чим вийшов поза межі умов останнього.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу про звільнення її з роботи та поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що переміщення ОСОБА_2 на посаду лікаря-терапевта спеціалізованої психіатричної МСЕК визнано незаконним рішенням суду від 15.02.2017 року, яке набрало законної сили. Тому невихід позивачки на роботу на яку її переведено незаконно, не є прогулом. За таких обставин звільнення ОСОБА_2 з підстав, визначених п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є неправомірним.

Такі висновки місцевого суду відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на законі.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України прогулом визнається відсутність працівника без поважних причин на своєму робочому місці як протягом всього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, у п.24 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», невихід працівника на роботу в зв'язку з незаконним переведенням не можна вважати прогулом без поважних причин.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Приймаючи до уваги те, що наказ № 24-к від 29 лютого 2016 року Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи «Про переміщення ОСОБА_2» рішенням суду від 15.02.2017 року, яке набрало законної сили, визнаний незаконним, суд першої інстанції обґрунтовано визнав незаконним наказ Полтавського обласного центру МСЕ за № 122-К від 15.07.2016 року «Про звільнення ОСОБА_2 з посади лікаря терапевта спеціалізованої психіатричної МСЕК за прогул».

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відсутність ОСОБА_2 на роботі у період з 01.03.2016 року по 29.04.2016 р. була зумовлена поважними причинами, а саме перебуванням на лікарняному, про що свідчать копії листків непрацездатності (а.с.22-24).

Невихід позивачки на роботу у травні та червні 2016 р., 15.07.2016 р. у зв'язку з незаконним переміщенням ОСОБА_2 на посаду лікаря-терапевта спеціалізованої психіатричної МСЕК не є прогулом без поважних причин, що узгоджується з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, у п.24 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Крім того, згідно показів свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 15 липня 2016 року протягом дня вони були на прийомі у лікаря ОСОБА_2, про що зроблені відповідні записи у її медичній картці.

Згідно ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір та одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За вказаних обставин, а також приймаючи до уваги те, що наказ № 24-к від 29 лютого 2016 року Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи «Про переміщення ОСОБА_2» визнаний незаконним, тому поновлення її на посаді лікаря-терапевта спеціалізованої психіатричної МСЕК є неможливим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про поновлення позивачки на посаді лікаря-терапевта Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 15 липня 2016 року.

Також суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дати її звільнення 15 липня 2016 року по день розгляду справи в суді 11 липня 2017 року у відповідності до ст.27 Закону України «Про оплату праці», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за №100, з урахуванням довідки про доходи позивачки на посаді лікаря-терапевта, голови обласної МСЕК № 1 від 22 червня 2015 року, наданої відповідачем при розгляді справи № 545/1491/15-ц, на аркуші справи № 63, згідно якої середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 складає 243 грн. 68 коп.

Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, наведений в судовому рішенні, здійснений правильно, відповідачем не спростований. Так, судом підраховано, що кількість робочих днів з часу незаконного звільнення позивачки з 15 липня 2016 року по 11 липня 2017 року становить 247, (в липні 2016 року з часу звільнення позивачки - 11 робочих днів; в серпні 2016 року - 22, у вересні 2016 року - 22; в жовтні 2016 року - 20; в листопаді 2016 року - 22; у грудні 2016 року - 22; в січні та лютому 2017 року по 20 робочих днів; в березні 2017 року - 22; у квітні - 19; в травні 2017 року - 20; у червні - 20; у липні 2017 року по час постановлення рішення у справі -7 робочих днів).

Таким чином, розрахунок середнього заробітку складає 247 робочих днів помножених на середньоденну заробітну плату в розмірі 243 грн. 68 коп., що дорівнює 60 188 грн. 96 коп.

За таких обставин, судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивачки 60 188 грн. 96 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, позивач послалася на те, що відповідач порушив її законні трудові права, що призвело до моральних та душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, внаслідок чого вона змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Моральну шкоду позивачка оцінила в 10000 грн.

Згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрат нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції з урахуванням положень ст. 237-1 ЦПК України та наведених у Постанові Пленуму ВСУ роз'яснень, прийшов до вірного висновку про те, що незаконним звільненням позивачки відповідач грубо порушив її трудові права, чим суттєво змінив звичайний уклад її життя, внаслідок чого вона змушена докладати додаткових зусиль для його організації, що також призвело до погіршення стану її здоров'я та виникла необхідність у неодноразовому тривалому лікуванні, про що в справі наявні консультаційні висновки спеціалістів - невропатолога та кардіолога (а.с. 135,136).

Враховуючи характер, глибину та тривалість обсягу моральних страждань, яких зазнала позивачка та які тривають і по даний час, суттєвих вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках саме з винних дій відповідача внаслідок грубого порушення її конституційних трудових прав, її неодноразових незаконних звільнень з роботи відповідачем, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, та з урахуванням майнового стану відповідача, який є державною установою, суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивачки 5 000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Не заслуговують на увагу колегії суддів посилання представника апелянта стосовно того, що ОСОБА_2 може бути поновлена лише на тій посаді, з якої її звільнено, оскільки рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 15 лютого 2017 року, що набрало законної сили, наказ № 24-к від 29.02.2016 року Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи «Про переміщення ОСОБА_2» з посади лікаря-терапевта обласної МСЕК на посаду лікаря-терапевта спеціалізованої психіатричної МСЕК визнано незаконним і скасовано. Тому її поновлення на посаді лікаря-терапевта Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи є обґрунтованим.

Твердження представника апелянта про порушення місцевим судом порядку проведення заочного рішення є безпідставними, оскільки судове засідання 11.07.2017 року проводилося в звичайному режимі, що зафіксовано в журналі судового засідання (а.с.153).

Рішення суду ухвалено на підставі правильно встановлених обставин, яким надано вірну правову оцінку. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 303,304, 307, п.1 ч.1 ст. 312, 308, ст.ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи на ухвалу та рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 липня 2017 року відхилити.

Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 11 липня 2017 року та рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвалаапеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий-суддя /підпис/ О. В. Чумак

Судді /підпис/ Л.І. Пилипчук

/підпис/ Т.О.Кривчун

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного

суду Полтавської області О.В.Чумак