Ухвала суду № 69116732, 26.09.2017, Решетилівський районний суд Полтавської області

Справа № 546/645/17

Провадження № 2/546/335/17

У Х В А Л А

іменем України

26 вересня 2017 року с-ще Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області, у складі:

головуючого-судді Беркути Л.Г.

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

13 липня 2017 року позивач ПАТ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

18 липня 2017 року суддею Решетилівського районного суду Полтавської області мною відкрито провадження у справі за даною позовною заявою.

25 вересня 2017 року мною було заявлено про самовідвід з посиланням та те, що оскільки відповідач ОСОБА_2 є рідним сином племінниці моєї дружини, тому у сторін можуть виникнути цілком підставні сумніви в моїй обєктивності та неупередженості при розгляді даної справи.

Як зазначено в узагальненні Апеляційного суду Полтавської області судової практики застосування судами Полтавської області протягом січня жовтня 2015 року чинного процесуального законодавства при заявленні самовідводів, інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Відвід (самовідвід) дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

Згідно п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів, передбачено, що при винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 20 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в обєктивності та неупередженості судді.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що в ході судового провадження у даній справі у сторін можуть виникнути сумніви у обєктивності та неупередженості судді, а тому заяву про самовідвід слід задовольнити.

Керуючись ст. 24 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву судді Беркути Л.Г. про самовідвід від участі у розгляді цивільної справи№ 546/645/17 за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя