Рішення № 69113642, 21.09.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/7643/17

Провадження № 2/161/2650/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2017 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого судді Івасюти Л.В.

при секретарі Маковецькій Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 свою заяву мотивує тим, що 27 червня 2002 року помер його батько ОСОБА_2, який був власником квартири, яка знаходиться за адресою:м.Луцьк на проспекті ГрушевськогоАДРЕСА_1. Він та його мати ОСОБА_3 є спадкоємцями після смерті батька ОСОБА_2 Вони прийняли спадщину фактично вступивши у володіння та управління спадковим майном. 01 квітня 2015 року померла ОСОБА_3 , після її смерті залишилась спадщина-половина квартири, яка розташована у м. Луцьку, на проспекті ГрушевськогоАДРЕСА_1. Заповіту, у якому б ОСОБА_3 розпорядилась подальшою долею належного їй майна, остання по собі не залишила. В даному випадку має місце спадкування за законом, він є єдиним спадкоємцем вищевказаного майна. Спадщину після смерті матері прийняв шляхом звернення із заявою про прийняття спадщини до ОСОБА_4, державного нотаріуса Першої Луцької Державної нотаріальної контори. Дана обставина стверджується матеріалами спадкової справи. Однак, йому було відмовлено в прийнятті спадщини, так як не було встановлено факту прийняття спадщини, що стверджується відповідною постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій. Нотаріусом було розяснено йому право на звернення до суду із даним позовом. Після смерті матері і понесених затрат на допомогу у її лікуванні та похорон, він опинився у скрутному матеріальному становищі. В нього не було коштів на оформлення спадщини в установленому законом порядку, а також всіх документів для цього. Він не мав постійного місця роботи, заробітки були періодичними і не постійними. Після смерті матері він зазнав психологічної травми, що спричинило довготривалий термін погіршення його здоровя, що стало причиною пропущення ним строків. Впродовж життя його матері він постійно дбав про її здоровя, забезпечував усім необхідним: продуктами харчування, одягом, ліками тощо, а також проживав з нею, та піклувався про неї. Іншого житла, крім спадщини, у нього не має.

Посилаючись на наведене, позивач, згідно уточненої позовної заяви, просить суд визнати за ним право власності на нерухоме майно: квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Представник позивача подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, згідно з якою позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

Представник Луцької міської ради подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, покладається на думку суду.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

З копії свідоцтва про смерть серії І-ЕГ № 108530 від 01 липня 2002 року, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Луцького міського управління юстиції Волинської області вбачається, що 27 червня 2002року помер ОСОБА_2. (а.с.6).

Судом встановлено, що після смерті останнього відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається, в тому числі, з квартири, яка знаходиться за адресою: м. Луцьк на проспекті ГрушевськогоАДРЕСА_1.

В судовому засіданні встановлено, що на момент смерті ОСОБА_2, позивач був зареєстрований та проживав разом з ним та матірю ОСОБА_3 у вищевказаній квартирі. Відповідно до статті 549 ЦК УРСР, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вважаються такими, які фактично прийняли спадщину, вступили у володіння та управління спадковим майном квартирою, яка знаходиться за адресою: м.Луцьк на проспекті ГрушевськогоАДРЕСА_1.

З копії свідоцтва про смерть серії І-ЕГ № 168550 від 01 квітня 2015 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області вбачається, що 01 квітня 2015року ОСОБА_3 померла. (а.с.7).

У статті 1216 ЦК України зазначено, що спадкуванням є перехід та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1233 Цивільного кодексу України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно дост. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за законом чи за заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її .

В судовому засіданні встановлено, що спадщину після смерті матері ОСОБА_3 позивач прийняв шляхом звернення із заявою про прийняття спадщини до ОСОБА_4, державного нотаріуса Першої Луцької Державної нотаріальної контори, про що свідчать матеріали спадкової справи.

Отже, відповідно до ч.3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, позивач вважається таким, що фактично прийняв спадщину.

Також судом встановлено, що інших спадкоємців, які б могли претендувати на частку спадкового майна після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , крім позивача ОСОБА_1 немає.

Відповідно до ч.1 статті 1297 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 за життя не оформила у передбаченому законом порядку право власності на вищезазначене спадкове майно, а тому при зверненні позивача до ОСОБА_4, державного нотаріуса Першої Луцької Державної нотаріальної контори, йому було відмовлено в прийнятті спадщини, так як не було встановлено факту прийняття спадщини його матірю після смерті батька , що стверджується відповідною постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 18.04.2017р. №711/02-31 (а.с.13), з якої вбачається, що 18квітня 2017 року син спадкодавця - ОСОБА_1 звернувся в Луцьку державну нотаріальну контору за видачею йому свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3. Згідно

даних Спадкового реєстру спадкова справа після смерті 01 квітня 2015 року ОСОБА_3,: не заводилась.

Проте, судом встановлено, що ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_2, фактично вступивши у володіння та управління спадковим майном, про що свідчать, в тому числі,чеки про сплату комунальних послуг:

Як слідує із змісту статті 1296 ч.3 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Отже, за таких обставин, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити та визнати за позивачем право власності на вищевказане спадкове майно після смерті батька ОСОБА_2, який помер 27 червня 2002 року, та після смерті матері ОСОБА_3К, яка померла 01 квітня 2015 року.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 328, 1216, 1217, 1223, 1296 ЦК України, ст.ст. 526, 527, 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою:м.Луцьк на проспекті ГрушевськогоАДРЕСА_1. після смерті батька ОСОБА_2, який помер 27 червня 2002 року, та після смерті матері ОСОБА_3, яка померла 01 квітня 2015 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання скарги про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В. Івасюта