YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Рівненська область

/

Рівненський апеляційний господарський суд

Постанова № 69113490, 19.09.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

Дата ухвалення

19.09.2017

Номер справи

902/390/17

Номер документу

69113490

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2017 р. Справа № 902/390/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Коломис В.В.

при секретарі Вавринчук А.І.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 міської ради на рішення господарського суду Вінницької області від 08.06.17 р. у справі № 902/390/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "Барський машинобудівний завод"

до ОСОБА_3 міської ради

про стягнення 33 000 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 08.06.17 року у справі № 902/390/17 (суддя Білоус В.В.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 міської ради на користь Приватного акціонерного товариства "Барський машинобудівний завод" 33 000 грн. збитків, 1 600 грн. для відшкодування судових витрат на судовий збір.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ОСОБА_3 міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить останнє скасувати з підстав порушенням норм матеріального права та процесуального права. Зазначає, що предметом договору укладеного між сторонами даного спору є лише будівництво, а не консервація об'єкта будівництва. Вважає, що для того щоб законсервувати об'єкт будівництва необхідно укласти новий (додатковий) договір (угоду), або змінити договір підряду № 25 від 22.07.2013р. Зазначає, що обов'язок підрядника по забезпеченню охорони будівельного майданчика визначений в п. 71 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 та п. 6.1.5 договору підряду. З огляду на вказане просить апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду Вінницької області від 08.06.17 року у справі № 902/390/17 скасувати.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просить її задоволити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, проти доводів апелянта заперечив. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні підтримав заперечення викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Вінницької області від 08.06.17 року у справі № 902/390/17 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 у справі № 902/634/16 (яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2017 у справі № 902/634/16) скасовано рішення господарського суду Вінницької області від 27.09.2016 у вказаній справі та прийнято нове рішення яким позов задоволено.

Зокрема вищезазначеною постановою вже встановлено наступне: "Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2013 р. між ОСОБА_3 міською радою (замовник) та Публічним акціонерним товариством "Барський машинобудівний завод" (підрядник) було укладено договір підряду № 25 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати якісно і своєчасно роботи по будівництву сміттєсортувальної станції на території полігону твердих побутових відходів за межами м. Калинівка, Вінницька область (поблизу дороги "Стара Гута-Калинівка-Турбів") та провести пусконалагоджувальні роботи відповідно до умов договору, проектно-кошторисної документації та документації конкурсних торгів, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх (п. 1.1 Договору).

Як вбачається із матеріалів справи, будівництво обєкту, що є предмету договору підряду не завершено. При цьому в договір підряду його сторонами неодноразово вносились зміни щодо строків фінансування та виконання підрядних робіт.

03 липня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Барський машинобудівний завод" звернулося до ОСОБА_3 міської ради з листом №1123 від 03.07.2015 року про прийняття рішення про консервацію обєкта незавершеного будівництва.

Відповідно до інформації, наявної у листі Департаменту регіонального економічного розвитку Вінницької обласної державної адміністрації від 26.03.2015 року №742/2-1, ОСОБА_3 міською радою не подавався запит на фінансування будівництва сміттєсортувальної станції на території полігону побутових відходів у 2015 році.

Крім того, листом Департаменту регіонального економічного розвитку Вінницької обласної державної адміністрації від 14.08.2015 року №2104/21 позивачу повідомлено, що рішення про консервацію сміттєсортувальної станції має приймати замовник ОСОБА_3 міська рада. Станом на 14.05.2015 року ОСОБА_3 міська рада не надавала пропозицій щодо консервації.

Також матеріалами справи підтверджено, що позивачем за період з вересня 2015 року по червень 2016 року здійснено витрати на зберігання предмету підряду (обєкту будівництва) відповідно до договору зберігання №7 від 01.02.2014 року, укладеного між ПАТ "Барський машинобудівний завод" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, із внесенням до нього відповідних змін згідно додаткових угод №1 та №2. При цьому факт надання послуг, їх оплата та вартість в сумі 57000,00 грн. підтверджуються актами прийому-передачі наданих послуг та відповідними платіжними дорученнями. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 77 ЦК України передбачено, що шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1173 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом ст. 1173 ЦК України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Постановою Барського районного суду Вінницької області від 18.12.2015 року у справі №125/1838/15-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року, визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради щодо не прийняття рішення про консервацію обєкта будівництва сміттєсортувальної станції на території полігону твердих побутових відходів за межами м. Калинівка Вінницької області, а також зобовязано виконавчий комітет ОСОБА_3 міської ради на своєму засіданні розглянути питання щодо консервації обєкта будівництва сміттєсортувальної станції на території полігону твердих побутових відходів за межами м. Калинівка Вінницької області в порядку та у спосіб, передбачений Положенням про порядок консервації та розконсервації обєктів будівництва, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 21.10.2005р. №2, та прийняти належне у відповідності до чинного законодавства рішення.

В ході розгляду справи №125/1838/15-а судом, зокрема, встановлено:

"За змістом п. 1.1 "Положення про порядок консервації та розконсервації об'єктів будівництва" затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 21.10.2005 року № 2 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2005 р. за N 1582/11862, це Положення визначає порядок та умови проведення консервації та розконсервації об'єктів та будов (далі - об'єкт (будова) з нового будівництва, реконструкції та технічного переоснащення діючих підприємств, капітального ремонту будівель і споруд виробничого та невиробничого призначення (далі - будівництво).

Консервації підлягають об'єкти (будови), будівництво та введення в дію яких не забезпечене фінансуванням або технічний рівень яких не відповідає сучасним вимогам.

Положення є обов'язковим для використання під час проведення консервації та розконсервації об'єктів (будов), будівництво яких здійснюється із залученням державних і змішаних інвестицій, та має рекомендаційний характер для об'єктів (будов), будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування.

Згідно з п.2.1 Положення, рішення про консервацію об'єкта (будови) приймаються органами виконавчої влади - головними розпорядниками бюджетних коштів, за поданням відповідних органів виконавчої влади - розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, та суб'єктами господарської діяльності - замовниками (забудовниками) будівництва, які приймали рішення про будівництво об'єкта (будови), що консервується.

В силу п. 2.2 Положення, органи виконавчої влади, суб'єкти господарської діяльності, зазначені в пункті 2.1, які прийняли рішення про консервацію об'єкта (будови), видають наказ або інший розпорядчий документ (далі - розпорядчий документ) про консервацію об'єкта (будови).

Разом з тим, питання щодо консервації об'єкта будівництва не регулюється договірними відносинами сторін, а має вирішуватись виключно та односторонньо розпорядником бюджетних коштів за наявності чітко визначених обставин: відсутність фінансування або невідповідність технічного рівня будови сучасним вимогам. При цьому, за наявності вказаних обставин, розпорядник бюджетних коштів видає розпорядчий акт. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вирішення питання щодо консервації об'єкта будівництва відноситься до повноважень виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради як суб'єкта владних повноважень, що здійснює владні управлінські функції.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що протиправність бездіяльності виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради є доведеною, оскільки позивач внаслідок відсутності фінансування постійно несе витрати на утримання та охорону будівельного майданчику, та не може спрогнозувати своєї фінансово-господарської діяльності з огляду на невизначеність довкола ситуації з відсутністю фінансування з боку відповідача, що є прямим порушенням принципу юридичної визначеності".

Колегія суддів зазначає, що дане рішення суду в межах виконавчого провадження №50868927 не було виконано, про що свідчить постанова відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про закінчення виконавчого провадження від 29.06.2016 року.

Разом із тим в матеріалах справи наявна ухвала Барського районного суду Вінницької області у справі №125/1838/15-а від 30.08.2016 р., якою визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради №115 від 20 квітня 2016 року Про виконання постанови Барського районного суду Вінницької області від 18.12.2015р. у справі №125/1838/15-а. Вказана ухвала залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 у справі № 125/1838/15-а.

Вказаними судовими рішеннями, зокрема, встановлено:

"Відповідно до вимог ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а згідно ст.11 даного нормативного акту виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. З огляду на викладене вирішення питання щодо консервації об'єкта будівництва відноситься до повноважень виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради як суб'єкта владних повноважень, що здійснює владні управлінські функції. Дане твердження було визначене і у рішенні Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року справа № 125/1838/15-а. З огляду на викладене суд вважає, що виконавчий комітет ОСОБА_3 міської ради під час прийняття рішення № 115 від 20 квітня 2016 року допустив порушення діючого законодавства і фактично не виконав постанову Барського районного суду від 18 грудня 2015 року у справі № 125/1838/15".

Окрім того, ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 09.09.2016 р. у справі № 125/1838/15, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 р., визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради № 168 від 18.05.16 "Про виконання виконавчого листа Вінницького апеляційного адміністративного суду по справі № 125/1838/15-а, виданого 11.04.2016 р."

Вказаним судовим рішенням, зокрема, встановлено:

"Як визначено абз. З пп. 1.1 Положення, дане Положення є обов'язковим для використання під час проведення консервації та розконсервації об'єктів (будов), будівництво яких здійснюється із залученням державних і змішаних інвестицій (коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, інших місцевих бюджетів, власні та позичкові кошти державних підприємств, установ та організацій).

Відповідно до абз. 2 п. 1.1 Положення консервації підлягають об'єкти (будови), будівництво та введення в дію яких не забезпечене фінансуванням або технічний рівень яких не відповідає сучасним вимогам.

Таким чином, нормативними підставами для прийняття рішення про консервацію є: 3) не забезпечення фінансування об'єкта будівництва; 4) невідповідність технічного рівня об'єкта сучасним вимогам.

Отже, у випадку наявності однієї з вказаних підстав відповідний суб'єкт владних повноважень зобов'язаний прийняти рішення про консервацію.

Варто зазначити, що жодних інших умов, наявність яких є необхідною для прийняття рішення про консервацію об'єкта будівництва, Положення не містить.

Під час розгляду справи № 125/1838/15-а в судах першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 міською радою не забезпечено фінансування об'єкта будівництва - "Сміттєсортувальна станція на території полігону твердих побутових відходів за межами м. Калинівка Вінницької області (поблизу автодороги Стара Гута - Калинівка - Турбів)".

Таким чином, ОСОБА_3 міська рада в особі її виконавчого органу - виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради - була зобов'язана прийняти саме рішення про консервацію об'єкта будівництва - "Сміттєсортувальна станція на території полігону твердих побутових відходів за межами м. Калинівка Вінницької області (поблизу автодороги Стара Гута - Калинівка - Турбів)".

Як вбачається зі змісту виконавчого листа Вінницького апеляційного адміністративного суду по справі № 125/1838/15-а, виданого 11.04.2016 року, виконавчий комітет ОСОБА_3 міської ради зобов'язано розглянути питання щодо консервації об'єкта будівництва "Сміттєсортувальна станція на території полігону твердих побутових відходів за межами м. Калинівка Вінницької області (поблизу автодороги Стара Гута - Калинівка - Турбів) в порядку та у спосіб, передбачений Положенням про порядок консервації та розконсервації об'єктів будівництва, затвердженого наказом міністерства будівництва, архітектури та житлово- комунального господарства України від 21.10.2005 р. № 2, та прийняти належне у відповідності до чинного законодавства рішення.

Відповідно, прийняття рішення про відмову у консервації за наявності вказаних вище підстав свідчить про те, що згадане рішення прийняте не у відповідності до Порядку та чинного законодавства, що фактично свідчить про невиконання Відповідачем судових рішень" На підставі викладеного та враховуючи, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку органу місцевого самоврядування) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій посадової особи цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, колегія суддів дійшла висновку, що в бездіяльності ОСОБА_3 міської ради наявні всі необхідні елементи відповідальності за заподіяну шкоду.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини мають позадоговірний характер та врегульовані Положенням про порядок консервації та розконсервації обєктів будівництва, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 21.10.2005 № 2.

Відповідно до розділу 3 "Обов'язки замовника будівництва під час консервації об'єкта (будови)" Положення про порядок консервації та розконсервації обєктів будівництва після прийняття рішення про консервацію об'єкта (будови) замовник будівництва зобов'язаний: у місячний термін за участю підрядника та проектної організації скласти: перелік робіт з проведення консервації об'єкта (будови); перелік робіт і заходів, необхідних для забезпечення збереження законсервованого об'єкта (будови) або його конструктивних елементів; у 2-місячний термін: оплатити підряднику у разі необхідності проведення консервації об'єкта (будови) з незалежних від сторін обставин за виконані до консервації обсяги будівельно-монтажних робіт та відшкодувати йому пов'язані з консервацією витрати, в тому числі витрати з перевезення матеріальних цінностей на інші об'єкти, якщо інше не передбачено договором підряду; скласти (або доручити складання проектній організації) та затвердити кошториси на проведення робіт з консервації об'єкта (будови) та витрат, необхідних для забезпечення збереження законсервованого об'єкта (будови) або його конструктивних елементів.

Крім того, згідно п. 4.8 Положення про порядок консервації та розконсервації обєктів будівництва, фінансування робіт та витрат, які забезпечують збереження законсервованого обєкта (будови), здійснюються замовником за рахунок коштів, виділених на зазначені цілі відповідно до наказу або іншого розпорядчого документа про консервацію об'єкта (будови).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що витрати в сумі 57000,00 грн. на зберігання обєкта будівництва сміттєсортувальної станції на території полігону твердих побутових відходів за межами м. Калинівка Вінницької області повинні здійснюватися ОСОБА_3 міською радою відповідно до п.п. "б" п. 3.1 та п. 4.8 Положення про порядок консервації та розконсервації обєктів будівництва, який затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства № 2 від 21.10.2005 р.

Таким чином, з ОСОБА_3 міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Барський машинобудівний завод" підлягають стягненню збитки в розмірі 57000,00 грн.".

Приписами ст. 35 ГПК України встановлено що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.