Постанова № 69113402, 19.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2017 р. Справа№ 910/22567/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Іоннікової І.А.

Куксова В.В.

За участю представників:

Від позивача: Шемідько Г.В.

Від відповідача : не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "УКРГАЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 у справі №910/22567/16 (суддя Шкурдова Л.М.)

За позовом Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"

до Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "УКРГАЗ"

про стягнення 5 878 451,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано доведеністю вимог позивача щодо порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі - продажу № ПГ-Т/16-005/44 від 20.05.2016 в частині оплати за поставлений товар на суму 4 738 222,72 грн. у встановлений договором строк. Крім того, судом першої інстанції на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України присуджено до стягнення 3% річних в сумі 57 091,70 грн., 217 958,25 грн. інфляційних втрат, а на підставі п 5.4 договору - 580 885,39 грн. пені, та штраф в сумі 47 382,23 грн. (1%) та 236 911,14 грн. (визначивши розмір 5% за порушення зобов'язання на строк понад 10 календарних днів).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ГК "УКРГАЗ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 у справі №910/22567/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" - повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи що привело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, апелянт посилався на те, що оскаржуване судове рішення прийнято без участі представника відповідача, а також необґрунтовано відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у рішенні суду наведено лише доводи позивача, неповно з'ясовано обставини справ, покладено в основу рішення недоведені обставини щодо розрахунку штрафних санкцій.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 26.04.2017, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "УКРГАЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 у справі №910/22567/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Сулім В.В. та Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2017 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю ГК "УКРГАЗ" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 у справі №910/22567/16, апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.06.2017.

13.06.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача (апелянта) у справі надійшли: клопотання про зупинення провадження у справі та клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату та час, продовження строку розгляду справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "УКРГАЗ" на рішення суду першої інстанції на 15 днів.

13.06.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його відповідність нормам матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 продовжено строк розгляду спору в справі №910/22567/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "УКРГАЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 11.07.2017.

07.07.2017 від апелянта через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшло повторно клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду іншої пов'язаної справи.

11.07.2017 судове засідання у справі не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого суді на лікарняному.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2017, у зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №910/22567/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.07.2017 для розгляду справи №910/22567/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "УКРГАЗ" сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Іоннікова І.А., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 справу №910/22567/16 прийнято до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Куксов В.В., Іоннікова І.А., для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "УКРГАЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017, розгляд справи призначено на 19.09.2017.

В судове засідання 19.09.2017 з'явився представник позивача.

Відповідач в судове засідання 19.09.2017 своїх представників - не направив, про розгляд справи повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження (ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження від 28.04.2017 вручена згідно поштового повідомлення 0101035850288, ухвала від 25.07.2017 - вручена згідно поштового повідомлення 0101037836967).

Згідно з ч.3 п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції враховує і те, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

П.п. 3.9.1. п.п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Дослідивши наявні матеріали, враховуючи те, що усі сторони були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, зокрема і апелянт, апелянт був обізнаний про наявність апеляційного провадження, і неявка представників апелянта не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, визначених ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників апелянта за наявними у справі матеріалами.

Також, в судовому засіданні 19.09.2017 Київським апеляційним господарським судом розглянуто клопотання апелянта про зупинення провадження у справі до розгляду іншої пов'язаної справи № 910/9483/17 за позовом ТОВ «Укргаз» до ТОВ «ВК «Укрнафтобуріння» про визнання частково недійсним договору купівлі - продажу № ПГ-Т/16-005/44 від 20.05.2016, яка перебуває в провадженні Господарського суду міста Києва.

Клопотання мотивовані тим, що договір купівлі - продажу № ПГ-Т/16-005/44 від 20.05.2016 оспорюється ТОВ «Укргаз» в частині встановлення штрафної санкції за договором у вигляді штрафу (1% за несвоєчасне виконання зобов'язань та 5% за прострочення виконання зобов'язань понад 10 календарних днів), і результат вирішення спору за даним позовом вплине на оцінку обставин у даній справі, що є підставами для зупинення провадження у справі №910/22567/16 до вирішення пов'язаної справи №910/9483/17.

Представник позивача в судовому засіданні 19.09.2017 проти клопотань заперечував, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріали справи, дійшла висновку про відхилення клопотань відповідача (апелянта) про зупинення провадження у справі з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Пунктом 3.16 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року №18, статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 Господарського процесуального кодексу України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що обумовлені ст. 79 Господарського процесуального кодексу України підстави для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/9483/17 за позовом ТОВ «Укргаз» до ТОВ «ВК «Укрнафтобуріння» про визнання частково недійсним договору купівлі - продажу № ПГ-Т/16-005/44 від 20.05.2016, яка перебуває в провадженні Господарського суду міста Києва - відсутні, оскільки під час перегляду даної справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не позбавлений права, але й зобов'язаний вирішити відповідний спір в контексті спірних правовідносин з урахуванням усіх доводів сторін.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не встановив обставин неможливості розгляду даної справи до вирішення справи №910/9483/17 за позовом ТОВ «Укргаз» до ТОВ «ВК «Укрнафтобуріння» про визнання частково недійсним договору купівлі - продажу № ПГ-Т/16-005/44 від 20.05.2016, яка перебуває в провадженні Господарського суду міста Києва.

За вищенаведених підстав, клопотання про зупинення провадження у справі, заявлені відповідачем (апелянтом) на стадії апеляційного перегляду справи, судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на відсутність підстав згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України для зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 19.09.2017 суд апеляційної інстанції перейшов до розгляду апеляційної скарги по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 19.09.2017 надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, посилаючись на його відповідність нормама матеріального та процесуального права.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача 4 738 222,72 грн. заборгованості за договором купівлі - продажу № ПГ-Т/16-005/44 від 20.05.2016, а також 3% річних в сумі 57 091,70 грн., 217 958,25 грн. інфляційних втрат, а на підставі п 5.4 договору - 580 885,39 грн. пені, та штраф в сумі 47 382,23 грн. (1%) та 236 911,14 грн. (5% за порушення зобов'язання на строк понад 10 календарних днів).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі - продажу № ПГ-Т/16-005/44 від 20.05.2016 в частині оплати за поставлений товар у встановлений договором строк.

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 20.05.2016 між приватним акціонерним товариством "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №ПГ-С/16-005/43 від 20.05.2016 року (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. договору купівлі - продажу № ПГ-Т/16-005/44 від 20.05.2016, продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець-прийняти і сплатити на умовах Договору природний газ (надалі-Газ). Продавець являється видобувним підприємством. Покупець не є кінцевим споживачем природного Газу.

Згідно з п.1.3 договору купівлі - продажу № ПГ-Т/16-005/44 від 20.05.2016, плановий обсяг газу, який продавець зобов'язується передати звітному місяці - травні 2016 року, а покупець прийняти та оплатити складає 824,033 тис.м3.

Відповідно до п.1.4. договору купівлі - продажу № ПГ-Т/16-005/44 від 20.05.2016, загальна вартість газу, який продавець передає покупцю, визначається загальною вартістю обсягу фактично переданого газу на підставі актів приймання-передачі газу, вказаних в п.3.3. Договору.

Згідно з п.2.1. договору купівлі - продажу № ПГ-Т/16-005/44 від 20.05.2016, ціна 1000 м куб. газу, що передається в звітному місяці - травні 2016 року, складає разом з ПДВ - 5750 грн. 04 коп.

Відповідно до п.2.2. договору купівлі - продажу № ПГ-Т/16-005/44 від 20.05.2016, загальна вартість газу, що передається згідно п.1.3. договору складає 4 738 222, 72 грн. з ПДВ. Ціна та вартість газу не включає в себе вартість транспортування магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз".

Відповідно до п. 2.4 договору купівлі - продажу № ПГ-Т/16-005/44 від 20.05.2016, оплата загальної вартості газу проводиться на поточний рахунок продавця в розмірі 100 % від загальної вартості Газу - до 30 числа місяця, що слідує за звітним.

Відповідно до п.3.3. договору купівлі - продажу № ПГ-Т/16-005/44 від 20.05.2016, передачу фактичного обсягу газу за звітний місяць оформляється сторонами актом прийому-передачі газу.

Згідно з актом приймання - передачі природного газу від 31.05.2016, який підписано представниками продавця (позивача) та покупця (відповідача) та посвідчено печатками обох сторін, продавцем було передано покупцю, а останнім прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар - газ в обсязі 824,033 тис.м3 на загальну суму 4 738 222 грн. 72 коп. з ПДВ.

Як зазначав позивач у позові, відповідач не здійснив у обумовлений договором купівлі - продажу № ПГ-Т/16-005/44 від 20.05.2016 строк оплату вартості отриманого газу на суму 4 738 222 грн. 72 коп., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість в сумі 4 738 222, 72 грн., претензія щодо оплати якої була надіслана позивачем відповідачу 01.09.2017.

Позивачем у позові зазначено, що заборгованість відповідача складає 4 738 222 грн. 72 коп., і щодо стягнення якої і заявлено позовну вимогу.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку оплатити заборгованість за придбаний товар, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за порушення зобов'язання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України.

Згідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, за наслідками апеляційного перегляду справи, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем на виконання умов договору купівлі - продажу № ПГ-Т/16-005/44 від 20.05.2016 було передано, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар (газ) в обсязі 824,033 тис.м3 на загальну суму 4 738 222 грн. 72 коп., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 31.05.2016, який підписано представниками продавця (позивача) та покупця (відповідача) та посвідчено печатками обох сторін.

Проте, відповідачем всупереч умов п. 2.4 договору купівлі - продажу № ПГ-Т/16-005/44 від 20.05.2016 не було оплачено у повному обсязі та у визначений строк (до 30 числа місяця, що слідує за звітним, тобто до 30.06.2016 включно) отримані обсяги газу на суму 4 738 222, 72 грн., у звґязку з чим у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 4 738 222,72 грн. грн., зі сплати якої відповідачем допущено прострочення виконання.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору щодо своєчасного виконання зобовґязання по оплаті отриманого товару на суму 4 738 222, 72 грн., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справі підтверджується наявність у відповідача непогашеної заборгованості перед позивачем по договору купівлі - продажу № ПГ-Т/16-005/44 від 20.05.2016 в сумі 4 738 222, 72 грн., належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України оплати наведеної заборгованості матеріали справи не містять і відповідачем такі докази не подано ні станом на момент вирішення спору судом першої інстанції, ні під час перегляду справи в апеляційному порядку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції в порядку перегляду справи в апеляційному порядку дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4 738 222, 72 грн. за отриманий, але не оплачений у встановлений договором купівлі - продажу № ПГ-Т/16-005/44 від 20.05.2016 строк - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за порушення зобов'язання з своєчасної оплати отриманого товару по договору купівлі - продажу № ПГ-Т/16-005/44 від 20.05.2016, позивачем у позові заявлено до стягнення з відповідача з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України: 3% річних в сумі 57 091,70 грн., 217 958,25 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 01.07.2016 по 24.11.2016, а на підставі п 5.4 договору - 580 885,39 грн. пені за період прострочення з 01.07.2016 по 24.11.2016, та штраф в сумі 47 382,23 грн. (1%) та 236 911,14 грн. (5% за порушення зобов'язання на строк понад 10 календарних днів).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем допущено порушення виконання своїх зобов'язань за договором купівлі - продажу № ПГ-Т/16-005/44 від 20.05.2016 щодо своєчасного розрахунку, а тому наявні обумовлені ст. 625 Цивільного кодексу України підстави для застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а також застосування штрафних санкцій у вигляді пені та штрафів (1% від суми простроченого платежу та за прострочення оплати на строк понад 10 календарних днів - 5% від суми простроченого платежу) згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 230, 232 ч. 6 Господарського кодексу України, а також п. 5.4 договору купівлі - продажу № ПГ-Т/16-005/44 від 20.05.2016.

Відповідно до п.5.4. договору купівлі - продажу № ПГ-Т/16-005/44 від 20.05.2016, за порушення покупцем грошових зобов'язань (умов та строків розрахунків) згідно з п.2.4. та п.2.5. Договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, - пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується від суми простроченого платежу, та додатково - штраф у розмірі 1 % (один відсоток) від суми простроченого платежу, а у разі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів - додатково штраф у розмірі 5% (п'ять відсотків) від суми простроченого платежу.

Так, позивачем здійснені нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені за період прострочення з 01.07.2016 (оскільки 30.06.2016 - останній день виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару (згідно з п. 2.4. договору) по 24.11.2016 (дата, визначена позивачем самостійно, як гранична щодо нарахування), з яким суд апеляційної інстанції погоджується і вважає вказаний період таким, що відповідає матеріалам справи та приписам ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230, 232 ч. 6 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, перевіривши нарахування позивача та суду першої інстанції, а також здійснивши власний перерахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені за період прострочення з 01.07.2016 по 24.11.2016, з врахуванням відповідних загальновідомих ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: 3% річних в сумі 57 091,70 грн., 217 958,25 грн. інфляційних втрат, 580 885,39 грн. пені.

Крім того, суд апеляційної інстанції, перевіривши нарахування позивача та суду першої інстанції, а також здійснивши власний перерахунок, дійшов висновку що з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню 47 382,23 грн. 1% штрафу від суми простроченого платежу та 236 911,14 грн. 5% штрафу за прострочення оплати на строк понад 10 календарних днів.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши наявні у справі докази в сукупності, за наслідками перегляду справи в апеляційному порядку згідно з ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: 4 738 222,72 грн. - сума основного боргу, 3% річних в сумі 57 091,70 грн., 217 958,25 грн. інфляційних втрат, а на підставі п 5.4 договору - 580 885,39 грн. пені, та штраф в сумі 47 382,23 грн. (1%) та 236 911,14 грн. ( 5% за порушення зобов'язання на строк понад 10 календарних днів).

Доводи апелянта, наведені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та відхиляються судом апеляційної інстанції, з огляду на те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, подавав у справу заяви та клопотання, і не був позбавлений права надати свої заперечення на позов шляхом їх надання через канцелярію суду або поштовим направленням на адресу суду, а також надавши контрозрахунок заявлених до стягнення показників. При цьому, контрозрахунок не було надано апелянтом і під час апеляційного перегляду справи, а судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи перевірено заявлені позивачем до стягнення показники та здійснено їх перерахунок.

Крім того, згідно з ч.3 п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 у справі №910/22567/16 - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "УКРГАЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 у справі №910/22567/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 у справі №910/22567/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/22567/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді І.А. Іоннікова

В.В. Куксов