Постанова № 69113350, 19.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2017 р. Справа№ 910/2597/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

секретар судового засідання Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: Нелин Т.М. (представник за довіреністю)

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Сорока А.В. (представник за довіреністю)

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України

на рішення господарського суду міста Києва

від 17.05.2017

у справі №910/2597/17 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"

до 1) Міністерства оборони України

2) Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова"

про стягнення збитків у розмірі 64203,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення збитків у розмірі 64203 грн. 65 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" на підставі договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів №1045308 від 31.07.2015 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля "Ніссан", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Позивач зазначає, що оскільки вина у вчиненні ДТП водієм Міністерства оборони України ОСОБА_4 встановлена у судовому порядку, який перебував у трудових відносинах з відповідачем, останній зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану своїм працівником у розмірі 64203 гривень 65 копійок.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.03.2017 залучено до участі у справі в якості відповідача-2 Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова".

16.05.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) місцевого господарського суду від позивача надійшла заява, відповідно до якої позивач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог до Міністерства оборони України, стягнути з Центра забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України 64203 грн. 65 коп., а також витрати по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.05.2017 позов Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" задоволено частково. Стягнуто з Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України на користь Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" 14203 (чотирнадцять тисяч двісті три) грн. 65 (шістдесят п'ять) коп. та судовий збір у розмірі 353 (триста п'ятдесят три) грн. 96 (дев'яносто шість) коп. В іншій частині позову відмовлено. В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" до Міністерства оборони України про стягнення збитків у розмірі 64203 грн. 65 коп. відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2017 у справі №910/2597/17 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі, скаржник зазначає зокрема про те, що огляд пошкодженого транспортного засобу відбувався за відсутності Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, який є заінтересованою особою, відповідач-2 не був належним чином повідомлений про проведення огляду транспортного засобу, що ставить під сумнів об'єктивність проведення товарознавчої експертизи транспортного засобу та відповідно визначений розмір суми матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП. Також скаржник стверджує, що позивач не має права зворотної вимоги до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України та повинен був звернутися з позовною заявою до суду про відшкодування збитків до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова", і лише після здійснення страхового відшкодування звернутися з позовною заявою до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України для відшкодування суми збитків, що не покриває поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Крім того, на думку скаржника сума збитків, яку не покриває поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності становить 3503,04 грн., виходячи з того, що позивач не є платником податку на додану вартість, про що зазначено в договорі №1045308 від 31.07.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2017 (у складі колегії суддів: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) апеляційну скаргу Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 19.09.2017.

В судове засідання апеляційної інстанції 19.09.2017 представники відповідача-1, третьої особи не з'явилися.

Оскільки явка представників сторін, третьої особи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, третьої особи про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати апеляційну скаргу у відсутність представників відповідача-1, третьої особи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 19.09.2017 представники позивача, відповідача-2 надали пояснення по суті спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

31 липня 2015 між Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТРО Кеш Енд Кері України" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів №1045308, відповідно до Додаткової угоди №7 від 18.04.2016 до договору предметом договору є страхування транспортного засобу "Ніссан", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

22.04.2016 по вул. Саперно-Слобідська у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Ніссан", реєстраційний номер МІ1436 (після державної реєстрації 29.04.2016 присвоєно державний реєстраційний номер НОМЕР_1), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "МЕТРО Кеш Енд Кері України", під керуванням ОСОБА_6, та транспортного засобу "Шевроле", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, що підтверджується довідкою №90411067 про дорожньо-транспортну пригоду.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль "Ніссан", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.07.2016 у справі №752/6739/16-п ОСОБА_4, водія транспортного засобу "Шевроле", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Звітом про визначення вартості матеріального збитку №57/16 від 12.05.2016, складеним суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_7, визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Ніссан", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 65252 грн. 57 коп.

Відповідно до страхового акту №730/16/50/ТР25/00/2 від 25.05.2016 позивач здійснив виплату страхового відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр Голосіївський" в розмірі 64203 грн. 65 коп., що підтверджується платіжним дорученням №03729 від 26.05.2016 із зазначенням призначення платежу: "страх.відшк. (Метро Кеш Енд Кері) зг.страх. акту №730/16/50/ТР25/00/2 від 25.05.2016".

08.02.2107 позивач звернувся до відповідача-1 з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 64203 грн. 65 коп., яка залишена останнім без виконання.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Виходячи зі змісту ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання зобов'язань за Договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів №1045308 від 31 липня 2015 року відповідно до Додаткової угоди №7 від 18.04.2016 до договору, предметом якого є страхування транспортного засобу "Ніссан", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було відшкодовано на користь страхувальника 64203 грн. 65 коп.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, до позивача у зв'язку із виплатою страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Як зазначалося вище, вина особи, яка керувала транспортним засобом "Шевроле", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.07.2016 у справі №752/6739/16-п, якою ОСОБА_4, водія транспортного засобу "Шевроле", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Законом України "Про страхування" та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Таким чином, реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі №3-50гс15, постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92.

Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Колегією суддів встановлено, що на час дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 22.04.2016 за участю транспортного засобу "Ніссан", реєстраційний номер МІ1436 (після державної реєстрації 29.04.2016 року присвоєно державний реєстраційний номер НОМЕР_1), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "МЕТРО Кеш Енд Кері України", під керуванням ОСОБА_6, та транспортного засобу "Шевроле", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, водій ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з Центром забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України, що підтверджується наказом начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України №11 від 25.09.2012 й посвідченням прапорщика НОМЕР_3.

Крім того, дорожнім листом від 22.04.2016 підтверджується факт перебування водія транспортного засобу "Шевроле", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4 в трудових відносинах із Центром забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України.

Таким чином, відповідальність за шкоду, заподіяну транспортному засобу "Ніссан", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, має нести саме відповідач-2 - Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України як юридична особа, з винних неправомірних дій працівника якого сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої застрахований позивачем автомобіль зазнав технічних ушкоджень.

З матеріалів справи вбачається, що на час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 22.04.2016, відповідальність водія транспортного засобу "Шевроле", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, була застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "Нова" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/2740228, розмір ліміту по майну становить 50000 грн. 00 коп., франшиза - 00 грн. 00 коп.

25.04.2016 Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" з заявою про настання страхового випадку.

Як роз'яснено в постанові пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому за змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону №85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом статті 1194 ЦК України в системному зв'язку зі статтею 993 цього Кодексу та статтею 27 Закону № 85/96-ВР можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

При цьому страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого відшкодування.

Отже, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі №6-2878цс15, від 31.05.2017 у справі №6-2969цс16.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Отже, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України та приймаючи до уваги визначені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/2740228 розміри лімітів відповідальності, суд апеляційної інстанції вважає, що особою, на яку покладено обов'язок відшкодувати позивачу суму сплаченого страхового відшкодування в межах відповідних лімітів (50000 грн.) є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова".

З огляду на викладене, враховуючи те, що до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" не пред'явлено вимог про стягнення завданої шкоди, а непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" в частині стягнення з Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України суми страхового відшкодування у розмірі 50000 грн. (в межах ліміту по майну, визначеного полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/2740228) задоволенню не підлягають. Разом з тим, враховуючи визначені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/2740228 розміри лімітів відповідальності та франшизи (64203 грн. 65 коп. сума страхового відшкодування - 50000 грн. ліміту по майну), сума страхового відшкодування у розмірі 14203 грн. 65 коп. підлягає стягненню з Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" до Міністерства оборони України про стягнення збитків у розмірі 64203 грн. 65 коп. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем-1 жодним чином не порушено право позивача.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, про те, що огляд пошкодженого транспортного засобу відбувався за відсутності Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, який є заінтересованою особою, відповідач-2 не був належним чином повідомлений про проведення огляду транспортного засобу, що ставить під сумнів об'єктивність проведення товарознавчої експертизи транспортного засобу та відповідно визначений розмір суми матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції скаржник не звертався з клопотанням про призначення у справі судової експертизи для визначення розміру збитків, завданих власнику транспортного засобу "Ніссан", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, також скаржником не надано суду належних та допустимих доказів на спростування розміру визначених матеріальних збитків за Звітом про визначення вартості матеріального збитку №57/16 від 12.05.2016, складеним суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_7

Твердження скаржника про те, що сума збитків, яку не покриває поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності становить 3503,04 грн., посилаючись на те, що позивач не є платником податку на додану вартість, про що зазначено в договорі №1045308 від 31.07.2015 є безпідставними, оскільки питання щодо статусу позивача як платника податків не впливає на розгляд правовідносин, за якими у даній справі виник спір.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва 17.05.2017 у справі №910/2597/17 - без змін.

Матеріали справи №910/2597/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко