Постанова № 69113324, 21.09.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2017 р. Справа № 917/440/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В. О. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників

позивача ОСОБА_1 (дов. від 12.12.2016р.)

відповідача ОСОБА_2 (дов. від 19.09.2017р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради (вх. №2289 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 23.05.2017р. у справі №917/440/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком", м. Полтава,

до Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради, м. Миргород,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фінансове управління виконавчого комітету Миргородської міської ради, м. Миргород, Управління державної казначейської служби України у Миргородському районі Полтавської області, м. Миргород

про стягнення 358664,80 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.05.2017р. у справі №917/440/17 (суддя Паламарчук В.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком" 358664,80 грн. основної заборгованості, 5379,97 грн. судового збору.

Відповідач з вказаним рішенням не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Полтавської області від 23.05.2017р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Укртелеком» особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком" про стягнення боргу в сумі 358664,80 грн. та суми судового 5379, 97 грн. відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення норм Бюджетного кодексу України та приписів Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.) від 27.07.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 21.08.2017р.

15.08.2017р. від відповідача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника управління (вх.№8520).

16.08.2017р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8590).

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.08.2017р. у звязку з відпусткою судді Пуль О.А. для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В., суддя Фоміна В.О.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про судове рішення від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

На підставі викладеного, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2017р. відкладено розгляд справи на 21.09.2017р.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 23.05.2017р. у справі №917/440/17 без змін.

Представники третіх осіб у судове засідання не зявились.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та заперечення на неї, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

ПАТ "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. № 295, інших законодавчих актів України.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з січня 2016 по грудень 2016 Полтавською філією ПАТ "Укртелеком" були надані послуги зв'язку на пільгових умовах населенню м. Миргород, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювалась дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", п.16 ст. 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ч. 5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" на загальну суму 358664,80 грн.

Всупереч положенням Бюджетного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» та затвердженого вказаною постановою відповідного Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету №256, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в період з січня 2016 по грудень 2016 не відшкодовані, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 358664,80 грн.

ПАТ "Укртелеком" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком" 358664,80 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуги звязку) на пільгових умовах.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог задовольнив їх у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, враховуючи наступне.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

В статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" закріплено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено Законом України "Про жертви нацистських переслідувань", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до пункту 3 статті 63 Закон України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Отже, норми відповідних законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян, за якими передбачено безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільги визначеним категоріям громадян, якому кореспондується обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Статтею 89 та частиною 1 статті 102 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 2 статті 97 Бюджетного кодексу України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 затверджено "Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (Порядок, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), який відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування) за рахунок субвенцій з державного бюджету.

В пунктах 2, 3 вказаного Порядку зазначено, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

В даному випадку головним розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг у м. Миргород є Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради.

Згідно з пунктами 5, 7, 8 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення); Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати. Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів. Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби; отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг, у тому числі на оплату пільг з послуг зв'язку, зокрема безпровідного доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законодавчих актів і не залежать від бажання сторін.

Окрім того, законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, або повне чи часткове звільнення від обов'язку щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Враховуючи вищенаведені положення Порядку та Постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, обов'язок щодо розрахунку з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікації, які є постачальниками телекомунікаційних послуг покладено на головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, яким в даному випадку є відповідач Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради, а підставою для сплати коштів є підписані обома сторонами акти звірки розрахунків.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, він на виконання пункту 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року №117 (надалі - Положення), надавав відповідачу розрахунки видатків на відшкодування витрат (за формою « 2-пільга»), повязаних з наданням пільг за спірний період з поіменним списком абонентів за формою « 2-пільга».

Згідно пункту 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, уповноважений орган щомісяця: звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга".

Позивачем до матеріалів справи надано розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за період з січня 2016р. по грудень 2016р. (включно) та акти звірки розрахунків за надані населенню послуги форми 3-пільга, які підписано представниками позивача та відповідача. За даними, які містяться у розрахунках та актах звірки заборгованість відповідача за надані телекомунікаційні послуги у спірний період складає 358664,80 грн.

Відповідачем доказів сплати заборгованості не надано.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) унормовує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст.193 ГК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради має відповідати за зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону, а тому у відповідача були усі наявні правові підстави для відшкодування позивачу вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення за період з січня 2016 по грудень 2016 (включно).

Колегія суддів зазначає, що відповідачем жодним чином не заперечується правильність проведеного розрахунку, будь яких зауважень щодо розбіжностей у розрахунках, необхідності їх коригування, невірно визначеного розміру пільг тощо, ним надано.

Проте, відповідач вказує, що видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям, здійснюється з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України. Через Управління соціального захисту населяння проводяться компенсаційні виплати надавачам послуг лише в тому випадку, коли з державного бюджету надходить відповідна субвенція місцевим бюджетам. В той же час, Законом України «Про Державний бюджет на 2016 рік» таку субвенцію не передбачено.

За змістом частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446).

Частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Листом від 30.06.2011 № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що "деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Отже, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Колегія суддів зазначає, що положеннями законодавства передбачено відшкодування позивачу понесених витрат на надання послуг на пільгових умовах, яке повинно здійснюватися головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, яким у даній справі є Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради (орган, уповноважений державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах), а відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України, неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для позбавлення позивача, як особи, що надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, права на відшкодування вказаних вище витрат.

Щодо доводів Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради про те, що воно не є належним відповідачем у справі, то вони є безпідставними, адже у цих спірних правовідносинах саме Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради (розпорядник коштів бюджетного фінансування) виступає як зобов'язана сторона і є належним відповідачем.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Полтавської області від 23.05.2017р. у справі №917/440/17.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 23.05.2017р. у справі №917/440/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 26.09.17

Головуючий суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Фоміна В. О.

Суддя Шевель О. В.