Постанова № 69113297, 20.09.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2017 р.Справа № 914/3366/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді:Якімець Г.Г.,

суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Коростенській О.І.,

за участю представників:

від прокуратури ОСОБА_1

від позивача ОСОБА_2

від відповідача-1 (скаржника) ОСОБА_3

від відповідача-2 не зявився

від третьої особи ОСОБА_4

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Апріорі-книга», б/н від 26 липня 2017 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 27 червня 2017 року (підписане 03.07.2017 року), головуючий суддя Фартушок Т.Б., судді: Бортник О.Ю., Манюк П.Т.

у справі №914/3366/16

за позовом В.о. керівника Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Апріорі-книга», м. Львів

до відповідача-2 Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6 комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна

в с т а н о в и в :

30 грудня 2016 року в.о. керівника Львівської місцевої прокуратури №1 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом, заявленим в інтересах держави в особі Львівської міської ради до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Апріорі-книга» та Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6 комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про витребування у відповідача-1 на користь територіальної громади м. Львова обєкт нерухомого майна нежитлові приміщення загальною площею 308,2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Дрогобича, 4 та скасування державної реєстрації права власності відповідача-1 на вказаний обєкт нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27 червня 2017 року по справі №914/3366/16 позов задоволено. Суд вирішив: скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «АПРІОРІ-КНИГА» (79000, м. Львів, вул. Ю.Дрогобича, 4, ідентифікаційний код 38821367) на об'єкт нерухомого майна нежитлові приміщення загальною площею 308,2 м.кв., які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Ю.Дрогобича, 4, вчиненої 17.03.2016р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (індексний №28790876, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 840427846101). Поряд з тим, суд вирішив витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «АПРІОРІ-КНИГА» на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради обєкт нерухомого майна нежитлові приміщення загальною площею 308,2 м.кв., які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Ю.Дрогобича, 4.

Суд у рішенні зазначив, що згідно пояснень прокурора, позивача та наявних в матеріалах справи документів, будинок за адресою: м. Львів, вул. Ю.Дрогобича в цілому є у комунальній власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради (дата прийняття рішення про державну реєстрацію 06.08.2008 року), а підставою виникнення права власності є рішення Галицького (Ленінського) райвиконкому м. Львова від 14.04.1987 року №222. Відтак, суд, посилаючись на положення ст.388 ЦК України, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується реєстрація за позивачем права власності на весь будинок за адресою м. Львів, вул. Ю.Дрогобича, 4, беручи до уваги те, що відповідачеві-1 було відомо про наявність права власності у позивача на спірне майно (з врахуванням наявних орендних відносин щодо спірного майна), враховуючи те, що спірне майно вибуло з володіння позивача поза його волею неправомірно, дійшов висновку про задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Апріорі-книга» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 27 червня 2017 року по справі №914/3366/16 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що в даному спорі відсутній інтерес держави, у звязку з чим, прокурором належним чином не обґрунтовано порушення інтересів держави, при звернення до суду з даним позовом. Крім того, апелянт наголошує, що позивачем не доведено права власності на спірні приміщення, оскільки, станом на час прийняття рішення виконавчого комітету Галицької (Ленінської) районної ради народних депутатів №202 від 14 квітня 1987 року, на яке позивач посилається як на підставу набуття права власності, житловий фонд перебував у державній власності та лише у віданні місцевих рад, більше того, спірне приміщення є нежитловим, яке не входило до житлового фонду та не могло бути передане у власність місцевої ради, при цьому, апелянт наголошує, що позивачем не подано та у матеріалах справи відсутні рішення, які б свідчили про передачу спірного приміщення з державної у комунальну власність. З огляду на наведене, скаржник вважає, що міська рада не вправі звертатись до суду з даним позовом в порядку ст.387 ЦК України, оскільки, остання не є власником спірного приміщення. Поряд з тим, апелянт вказує, що спірне нежитлове приміщення перероблене самим відповідачем-1 за наявності всіх дозволів та внаслідок здійсненої реконструкції існуючих приміщень, відновлення підвальних приміщень та облаштування нових приміщень, збільшилася загальна площа реконструйованого приміщення, що свідчить про неможливість повернення позивачу спірного приміщення, а відповідач-1 набув право власності на спірне приміщення внаслідок передачі останнього до статутного капіталу товариства.

Представник відповідача-1 (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 27 червня 2017 року по справі №914/3366/16 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Прокурор, представники позивача та третьої особи в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечили, просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзивах на апеляційну скаргу. Зокрема, зазначали, що право власності позивача на спірне приміщення підтверджується постановою Кабінету Міністрів України №311 від 05 листопада 1991 року «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», а будинок по вул. Дрогобича, 4 зареєстрований на праві комунальної власності за територіальною громадою м. Львова в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, з огляду на що, позивач вважає себе власником спірного майна, а позов підставним та обґрунтованим. Поряд з тим, позивач заперечує створення відповідачем-1 нової речі в розумінні ст.331 ЦК України, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня реєстрація права власності на новостворений обєкт по вул. Дрогобича, 4 у м. Львові. Одночасно, наголошує на тому, що реєстрація права власності на спірний обєкт за ОСОБА_7 проведена на підставі не існуючого розпорядження Галицької районної адміністрації, яка взагалі не наділялась повноваженнями щодо вирішення таких питань. Окрім того, Львівська міська рада стверджувала, що нежитлове приміщення по вул. Дрогобича, 4 є складовою частиною будинку по вул. Дрогобича, 4, право власності на який зареєстровано за Львівською міською радою, а відтак, остання є власником і спірних нежитлових приміщень.

Представник відповідача-2 в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Оскільки явка представника відповідача-2 не визнавалась обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, відповідача-1 та третьої особи, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 24 жовтня 2013 року між ОСОБА_6 комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Апріорі-книга» укладався договір оренди №Г-8835-13, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, загальною площею 313,8 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Дрогобича, 4, з індексами приміщень 11-1 11-12 відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 06.08.2013 року, інвентарний №890, вартість обєкта оренди становить 382 490 грн.; термін дії договору закінчився 13 червня 2015 року. Інші договори оренди не укладались.

Поряд з тим, судом встановлено, що 13 лютого 2016 року між громадянами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень по вул. Дрогобича, 4 у м. Львові, посвідчений приватним нотаріусом Львівського МНО ОСОБА_9 за №257.

Відповідно до п.2 вказаного Договору право власності ОСОБА_7 на нежитлові приміщення, що є предметом зазначеного договору зареєстровано 20 січня 2016 року за реєстраційним номером обєкта нерухомого майна 840427846101, номер запису про право власності 13117710, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 лютого 2016 року.

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для внесення 20.01.2016 року державним реєстратором Львівського міського управління юстиції запису про право власності за ОСОБА_7 на спірне нерухоме майно стало розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №346 від 20.12.2002 року.

В подальшому, за актом приймання-передачі майна від 01 березня 2016 року громадянин ОСОБА_8, як учасник (засновник) Товариства з обмеженою відповідальністю «Апріорі-книга», передав спірне нежитлове приміщення до статутного капіталу вказаного товариства.

Враховуючи наведене вище, на підставі акту приймання-передачі від 01 березня 2016 року, спірне нерухоме майно зареєстровано за ТзОВ «Апріорі-книга» (номер запису про право власності 13738634, дата державної реєстрації 14.03.2016 року), що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна №55361426 від 17 березня 2016 року.

Із пояснень представника апелянта судом встановлено, що після зміни власника і керівництва ТзОВ «Апріорі-книга» в кінці 2015 року новому власнику нічого не відомо про договір оренди від 2013 року, а в бухгалтерії відсутня інформація про такий договір.

Будучи власником спірного приміщення, ТзОВ «Апріорі-книга» отримало дозвіл на реконструкцію спірних приміщень.

Так, висновком ОСОБА_6 охорони історичного середовища Львівської міської ради від 15 червня 2016 року погоджено можливість реконструкції спірних приміщень.

05 вересня 2016 року Департаментом містобудування Львівської міської ради видано наказ №А-134 «Про затвердження ТзОВ «Апріорі-книга» вимог до архітектурно-планувальної частини проекту реконструкції нежитлових приміщень будівлі під літ. «А-3» на вул. ОСОБА_10 із розширенням за рахунок простору горища під офіс з використанням існуючих входів» про затвердження вимог до архітектурно-планувальної частини проекту реконструкції спірного приміщення.

У відповідності до експертного звіту Філії ДП «Укрдержбудекспертиза» у Львівській області №14-2325-16 від 22 вересня 2016 року встановлено відповідність до міцності, надійності та довговічності проекту «Реконструкція нежитлових приміщень будівлі під літ. «А-3» з розширенням за рахунок простору горища з використанням існуючих входів».

03 жовтня 2016 року Інспекцією ДАБК у м. Львові зареєстровано відповідачу-1 декларацію про початок будівельних робіт «Реконструкція нежитлових приміщень будівлі під літ. А-3 з розширенням за рахунок простору горища під офіс з використанням існуючих входів на вул. Ю.Дрогобича,4 у м. Львові».

За даними висновку експертного будівельно-технічного дослідження 07.04.2017 року №270/17, складеним Науково-дослідним інститутом судових експертиз та права на замовлення відповідача-1, останнім здійснено покращення спірних нежитлових приміщень на суму 1 984 290 грн.

В грудні 2016 року в.о. прокурора Львівської місцевої прокуратури №1 звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом, заявленим в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Апріорі-книга» та приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6 комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про витребування в ТзОВ «Апріорі-книга» на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради обєкту нерухомого майна нежитлових приміщень загальною площею 308,2 м. кв., які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Ю.Дрогобича, 4 та скасування державної реєстрації права власності ТзОВ «Апріорі-книга» на об'єкт нерухомого майна нежитлові приміщення загальною площею 308,2 м. кв., які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Ю.Дрогобича, 4, вчиненої 17.03.2016 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (індексний №28790876, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 840427846101).

Прокурор вказує на те, що право власності на будинок №4 по вул. Ю.Дрогобича у м. Львові визнано за територіальною громадою м. Львова на підставі рішення Галицького (Ленінського) райвиконкому м. Львова від 14.04.1987 року №222, а відтак, спірні приміщення належать до комунальної власності територіальної громади м. Львова. Разом із тим, зазначає, що слідчим відділом Галицького ВП ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому 25.08.2016 року №42016141040000088 за фактом незаконного заволодіння невідомими особами нежитловими приміщеннями по вул. Ю.Дрогобича, 4, вул. Левицького, 22, вул. Стецька, 11, вул. Б.Хмельницького, 37, вул. Зелена, 202, пл. Св. Теодора, 5 у місті Львові.

Як зазначалось вище, рішенням місцевого господарського суду позов задоволено в повному обсязі, однак, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Згідно з ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України).

Статтею 388 (ч.1) ЦК України передбачено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

При розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідачем у справах цієї категорії є особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором.

Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Вважаючи себе власником спірних нежитлових приміщень, Львівська міська рада посилається на рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів №222 від 14 квітня 1987 року «Про затвердження реєстру житлових будинків належних місцевим радам», однак вказане рішення стосується передачі місцевим радам лише житлового фонду, в той час як спірні приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Дрогобича, 4, є нежитловими приміщеннями та до житлового фонду не відносились.

Згідно з ч.2 ст.60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими субєктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували передачу спірного нежитлового приміщення у комунальну власність та прийняття такого приміщення до комунальної власності. Як зазначалось вище, рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів №222 від 14 квітня 1987 року стосувалося лише житлового фонду.

З наведеного вище вбачається, що ні прокурором ні міською радою не доведено належними та допустимими доказами належність спірних нежитлових приміщень територіальній громаді в особі Львівської міської ради, тобто їх належність до комунальної власності.

Разом з тим, від добросовісного набувача майно може бути витребуване лише в передбачених законом випадках (ст.388 ЦК), а саме: у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом; у всіх випадках добросовісного заволодіння річчю на підставі безвідплатного договору з особою, яка не мала права на її відчуження.

Об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову.

Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилась, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень гл. 83 ЦК, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ. Відповідно до положень ч. 1 ст. 184 ЦК річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ставши власником спірного нежитлового приміщення, ТзОВ «Апріорі-книга» здійснило його реконструкцію за наявності дозволів від уповноважених на те органів, внаслідок чого, нежитлове приміщення, яке просить витребувати у відповідача-1 міська рада, припинило існувати як річ, визначена індивідуальними ознаками, яка була до здійснення відповідачем-1 реконструкції.

03 жовтня 2016 року Інспекцією ДАБК у м. Львові зареєстровано відповідачу-1 декларацію про початок будівельних робіт «Реконструкція нежитлових приміщень будівлі під літ. А-3 з розширенням за рахунок простору горища під офіс з використанням існуючих входів на вул. Ю.Дрогобича,4 у м. Львові», а відповідно до даних висновку експертного будівельно-технічного дослідження 07.04.2017 року №270/17, складеного Науково-дослідним інститутом судових експертиз та права відповідачем-1 здійснено покращення нежитлових приміщень на суму 1 984 290 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 13 лютого 2016 року та акту приймання-передачі майна від 01 березня 2016 року, предметом останніх були спірні нежитлові приміщення площею 308,2 кв. м.

Згідно з експертним звітом Філії ДП «Укрдержбудекспертиза» у Львівській області №14-2325-16 від 22 вересня 2016 року загальна площа приміщень до реконструкції становила 308,20 кв. м, після реконструкції 630 кв. м, поряд з тим, до реконструкції нежитлове приміщення мало один поверх, після реконструкції два.

З наведеного вбачається, що нежитлове приміщення площею 308,2 кв. м, яке просить витребувати у відповідача-1 прокурор та міська рада, станом на момент звернення до суду з даним позовом та станом на час розгляду справи припинило своє існування в розумінні «речі, визначеної індивідуальними ознаками», відтак, його повернення в натурі є неможливим.

Поряд з цим, згідно з листом Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 09.06.2016 року, згідно інвентаризаційних матеріалів БТІ нежитлові приміщення під індексами від 11-1 до 11-12 загальною площею 313,8 кв. м, що розташовані на першому поверсі трьох поверхового житлового будинку на вул. Дрогобича, 4 у м. Львові станом на 06.07.2013 року є ізольованими, не належать до житлового фонду, не є допоміжними та не перебувають у загальному користуванні мешканців будинку.

Щодо розпорядження Галицької районної адміністрації від 20.12.2002 року №346, яке слугувало підставою для реєстрації права власності на спірні приміщення за гр. ОСОБА_7, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що таке розпорядження не існувало станом на момент реєстрації такого права та взагалі адміністрацією не видавалось, натомість, прокурор та позивач посилаються лише на відсутність такого розпорядження в архівних матеріалах адміністрації.

Отже, гр. ОСОБА_7 набуто у встановленому законом порядку право власності на нежитлові приміщення площею 308,2 кв. м в м. Львові по вулиці Дрогобича, 4, які не перебували у власності інших осіб.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи все наведене вище, а також беручи до уваги не доведення позивачем права власності на спірні нежитлові приміщення, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення віндикаційного позову а також скасування державної реєстрації права власності ТзОВ «Апріорі-книга» на спірний об'єкт нерухомого майна.

Статтею 103 ГПК України передбачено право апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, серед іншого, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З огляду на наведене, рішення Господарського суду Львівської області від 27 червня 2017 року по справі №914/3366/16 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У звязку з скасуванням рішення місцевого господарського суду та відмовою в позові, з прокуратури Львівської області на користь скаржника слід стягнути 8 930 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.49, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Апріорі-книга» задоволити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 27 червня 2017 року по справі №914/3366/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Прокуратури Львівської області (79005, м. Львів, проспект Шевченка, 17-19, і.к. 02910031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Апріорі-книга» (79000, м. Львів, вул. Ю. Дрогобича, 4, і.к. 38821367) 8 930 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №914/3366/16 повернути до Господарського суду Львівської області.

Повну постанову складено 25.09.2017 року

Головуючий-суддяЯкімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

ОСОБА_11