Постанова № 69113209, 21.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2017 р. Справа№ 910/22863/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Мальченко А.О.

секретар: Іванов О.О.

за участю представників

прокуратури: Зарудяна Н.О.;

позивача-1: Зеленко Д.С.;

позивача-2: не зявився;

відповідача-1: не зявився;

відповідача-2: Кубік Я.С.;

відповідача-3: Бережной Д.С.;

третьої особи-1: не зявився;

третьої особи-2: не зявився;

третьої особи-3: Дьячук Н.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан 11"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 18.07.2017, винесену за результатами розгляду заяви про

зміну способу виконання постанови Вищого господарського

суду України від 14.12.2016

у справі №910/22863/15 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах

держави в особі:

1) Міністерства освіти і науки України

2) Головного управління охорони культурної спадщини Київської

міської державної адміністрації

до 1) Фонду державного майна України

2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по

місту Києву

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан 11"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Департамент культури виконавчого органу Київської

міської ради (Київської міської державної адміністрації)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1) Державна наукова установа "Інститут інноваційних технологій

і змісту освіти"

2) Державне підприємство "Інфоресурс"

про визнання недійсним договору оренди та договору купівлі-продажу,

визнання незаконними та скасування наказів, повернення

нежитлових нежитлових приміщень

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 було відмовлено в задоволенні заяви відповідача-3 про зміну способу виконання постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2016 у справі № 910/22863/15.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду, відповідач-3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі №910/22863/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву відповідача-3 про зміну способу виконання постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2016 у справі №910/22863/15, а саме:

- змінити спосіб виконання постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2016 у справі №910/22863/15 в частині зобовязання відповідача-3 повернути державі нежитлові приміщення загальною площею 555,8 кв. м, розташовані у будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27-А;

- в порядку зміни способу виконання постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2016 у справі №910/22863/15 зобовязати відповідача-3 повернути нежитлові приміщення загальною площею 555,8 кв. м, розташовані у будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27-А державі в особі Фонду державного майна України.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача-3 мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно зясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права. Зокрема, відповідач-3 звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- постанова Вищого господарського суду України від 14.12.2016 у справі №910/22863/15 в частині зобов'язання відповідача-3 повернути нежитлові приміщення державі в особі Міністерства освіти і науки України, є такою, яку неможливо виконати, а тому спосіб виконання постанови суду касаційної інстанції підлягає зміні;

- спірне нерухоме майно може бути повернено державі лише в особі Фонду державного майна України, як державному органу приватизації, що проводив його відчуження за договором купівлі-продажу. Однак Вищий господарський суд України в своїй постанові від 14.12.2016 у справі №910/22862/15 зобов'язав відповідача-3 повернути спірні нежитлові приміщення державі не в особі Фонду державного майна України, а в особі Міністерства освіти і науки України;

- виконання постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2016 у справі №910/22863/15 шляхом повернення відповідачем-3 нежитлових приміщень державі в особі Міністерства освіти і науки України суперечить ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України та абзацу 2 пункту 1 Порядку повернення об'єктів приватизації.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача-3 було передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Зубець Л.П. та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.08.2017.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.08.2017, у звязку з перебуванням судді Мартюк А.І. у відпустці з 21.08.2017, для розгляду справи №910/22863/15 було визначено наступний склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Мальченко А.О. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 22.08.2017.

21.08.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача-3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у звязку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника у судове засідання, призначене на 22.08.2017.

22.08.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача-1 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він зазначав про безпідставність доводів апеляційної скарги та просив суд залишити скаргу без задоволення.

В судове засідання 22.08.2017 зявилися лише прокурор, представники позивача-1, позивача-2, відповідача-2 та третьої особи-1 ( Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)).

Решта учасників судового процесу у судове засідання не зявилися, про поважність причин не зявлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 22.08.2017 представник позивача-1 подав клопотання про продовження строку розгляду справи відповідно до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане клопотання було задоволено судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2017, на підставі ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду апеляційної скарги було продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 21.09.2017.

21.09.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача-3 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.09.2017.

Колегія суддів задовольнила вказане клопотання.

В судовому засіданні 21.09.2017 представник відповідача-3 підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі №910/22863/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву відповідача-3 про зміну способу виконання постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2016 у справі №910/22863/15.

В судовому засіданні 21.09.2017 представники прокуратури, позивача-1, та третьої особи-3 (ДП "Інфоресурс") заперечували проти апеляційної скарги, просили суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду без змін як таку, що була винесена з повним, всебічним та обєктивним зясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права.

В судовому засіданні 21.09.2017 представник відповідача-2 залишив вирішення апеляційної скарги на розсуд суду.

Представники позивача-2, відповідача-1, третьої особи-1 (Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)) та третьої особи-2 (Державна наукова установа "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти") в судове засідання 21.09.2017 не зявилися, про поважність причин незявлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін, третіх осіб та прокуратури у судові засідання не була визнана судом обовязковою, зважаючи на обмеженість строку розгляду апеляційної скарги на ухвали суду, а також приймаючи до уваги наявні у справі докази належного повідомлення представників сторін та третіх осіб про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представників позивача-2, відповідача-1, третьої особи-1 та третьої особи-2 за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 21.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача-1, відповідача-2, відповідача-3 та третьої особи-3, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Заступник Генерального прокурора України (далі прокуратура) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (далі позивач-1) та Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації (далі позивач-2) до Фонду державного майна України (далі відповідач-1), Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан 11" (далі відповідач-3) про:

- визнання незаконним та скасування в цілому з моменту видання наказу відповідача-2 від 11.08.2011 №1047 "Про прийняття рішення щодо укладення договору оренди державного нерухомого майна за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27а";

- визнання наказу відповідача-2 від 16.07.2011 №934 "Про затвердження висновку про вартість майна" незаконним в частині п.5, яким затверджено висновок суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "Слав-Консалтінг" про вартість майна - нежитлових приміщень площею 519,0 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27а станом на 28.02.2011 та скасування з моменту його видання;

- визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.08.2011 №5930 (зі змінами від 27.06.2011 та від 11.02.2013), укладеного між відповідачем-2 та відповідачем-3;

- визнання незаконним та скасування в цілому з моменту видання наказу відповідача-1 від 30.05.2013 №741 "Щодо визначення дати оцінки";

- визнання незаконним та скасування в цілому з моменту видання наказу відповідача-1 від 23.07.2013 №1119 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна Украйни від 30.05.2013 №741";

- визнання незаконним та скасування в цілому з моменту видання наказу відповідача-1 від 16.12.2013 №4290 "Щодо завершення приватизації об'єкта";

- визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта державної власності групи А - нежитлових приміщень загальною площею 555, 8 кв. м., розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27а, що приватизуються шляхом викупу, від 06.12.2013 №408, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-3;

- зобов'язання відповідача-3 повернути нежитлові приміщення загальною площею 555, 8 кв. м., розташовані у будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27а, загальною вартістю 6 680 716,00 грн. державі в особі позивача-1.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 у справі №910/22863/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2015, в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю. Присуджено до стягнення з позивачів в доход державного бюджету України по 5 481,00 грн. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016 було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 у справі №910/22863/15. Матеріали справи №910/22863/15 направлено до місцевого господарського суду на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 за результатами нового розгляду у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 у справі №910/22863/15 було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 у справі №910/22863/15 було скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено, а саме:

- визнано незаконним та скасовано з моменту видання наказ відповідача-2 від 11.08.2011 №1047 "Про прийняття рішення щодо укладення договору оренди державного нерухомого майна, за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27а";

- визнано наказ відповідача-2 від 15.07.2011 №934 "Про затвердження висновку про вартість майна" незаконним у частині п.5, яким затверджено висновок субєкта оціночної діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Слав-Консалтінг" про вартість майна нежитлових приміщень площею 519,0 кв. м., розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27а, станом на 28.02.2011 та скасувати з моменту його видання;

- визнано недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.08.2011 №5930 (зі змінами від 27.06.2011 та від 11.02.2013), укладений між відповідачем-2 та відповідачем-3;

- визнано незаконним та скасовано з моменту видання наказ відповідача-1 від 30.05.2013 №737 "Про включення до переліку обєктів державної власності групи А, що підлягають приватизації";

- визнано незаконним та скасовано з моменту видання наказ відповідача-1 від 30.05.2013 №741 "Щодо визначення дати оцінки";

- визнано незаконним та скасовано з моменту видання наказ відповідача-1 від 23.07.2013 №1119 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 30.05.2013 №741";

- визнано незаконним та скасовано з моменту видання наказ відповідача-1 від 16.12.2013 №4290 "Щодо завершення приватизації обєкта"»

- визнано недійсним договір купівлі-продажу обєкта державної власності групи А нежитлових приміщень загальною площею 555, 8 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 27-А, що приватизується шляхом викупу, від 06.12.2013 №408, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-3;

- зобовязано відповідача-3 повернути нежитлові приміщення загальною площею 555,8 кв. м., розташовані у будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27-А державі в особі позивача-1;

- присуджено до стягнення з відповідачів в доход Державного бюджету України по 3 654,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 8 038,80 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг та 8 769,60 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційних скарг.

13.01.2017 на виконання постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2016 були видані накази у справі №910/22863/15.

У липні 2017 відповідач-3 звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про зміну способу виконання постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2016 у справі №910/22863/15, в якій просив суд:

- змінити спосіб виконання постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2016 у справі №910/22863/15 в частині зобов'язання відповідача-3 повернути державі нежитлові приміщення загальною площею 555,8 кв. м, розташовані у будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27-А;

- зобов'язати відповідача-3 повернути нежитлові приміщення загальною площею 555,8 кв. м, розташовані у будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27-А державі в особі відповідача-1.

В обґрунтування своїх вимог відповідач-3 посилався на те, що спірне нерухоме майно може бути повернуто державі лише в особі відповідача-1, як державного органу приватизації, що проводив його відчуження за укладеним з відповідачем-3 договором купівлі-продажу. Однак Вищий господарський суд України в резолютивній частині своєї постанови від 14.12.2016 у справі №910/22863/15 зобов'язав відповідача-3 повернути нежитлові приміщення загальною площею 555,8 кв. м., розташовані у будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27-А державі в особі позивача-1, що суперечить ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України та абзацу 2 п.1 Порядку повернення об'єктів приватизації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у задоволенні вищевказаної заяви відповідача-3 було відмовлено з посиланням на її безпідставність та необґрунтованість.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а також вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд за власною ініціативою, за заявою сторони виконавчого провадження, за заявою виконавця, поданою на підставі заяви сторони виконавчого провадження, або за заявою державного виконавця, поданою з власної ініціативи, у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", суд, який видав виконавчий документ, може змінити спосіб та порядок виконання рішення, ухвали, постанови у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом (аналогічна правова позиція наведена в п.п.7.1.1, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Як вірно зазначив у своїй ухвалі місцевий господарський суд, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 14.12.2016 у справі №910/22863/15 встановив, що нежитлові приміщення загальною площею 519,50 кв. м., що розміщені за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27А, в розумінні ст. 63 Закону України "Про освіту" є обєктом освіти і науки, а відповідно на вказане майно поширюється правовий режим встановлений для обєктів освіти і науки, зокрема, майно державної установи системи освіти, що фінансується з бюджету не може бути обєктом оренди для цілей не повязаних з освітньою та науковою діяльністю. Враховуючи, що спірний договір купівлі-продажу обєкта приватизації в силу ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є недійсним, приписи ст. 216 Цивільного кодексу України та з огляду на правовий механізм, визначений законодавством щодо повернення обєктів приватизації у державну власність та повернення покупцям коштів, сплачених за обєкти приватизації, у разі визнання недійсним договору купівлі-продажу недійсним, позовні вимоги заступника Генерального прокурора України щодо зобовязання відповідача-3 повернути нежитлові приміщення загальною площею 555,8 кв. м., розташовані у будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27-А державі в особі позивача-1 (Міністерства освіти і науки України) є законними та обґрунтованими.

Таким чином, з наведеного вище випливає, що спірні нежитлові приміщення є обєктом освіти і науки, а відтак мають бути повернуті державі саме в особі Міністерства освіти і науки України (позивача-1).

Як уже зазначалося вище, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішенні, суд не може змінювати останнє по суті (аналогічна правова позиція викладена в п.п.7.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 (із змінами та доповненнями) «Про деякі питання практики виконання рішень, постанов господарських судів України» ).

Дослідивши заяву відповідача-3, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що названа заява за своєю суттю не є заявою про зміну порядку виконання рішення суду, оскільки відповідач-3 своєю заявою фактично намагається змінити постанову Вищого господарського суду України від 14.12.2016 у справі №910/22863/15, довести її невідповідність змісту нормам матеріального права, перевівши при цьому відповідача-1 в статус особи, на користь якої прийнято судове рішення, що є неприпустимим.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За результатом перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що в даному випадку відсутні докази, які б свідчили про наявність обставин, що ускладнюють виконання постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2016 у справі №910/22863/15 у розумінні положень ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з чим заява відповідача-3 задоволенню не підлягає.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обовязки.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обовязки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем-3 не надано доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та обєктивно зясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми процесуального права, у звязку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача-3 (апелянта).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-106, 121 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сан 11 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі №910/22863/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі №910/22863/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/22863/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

А.О. Мальченко