Постанова № 69113148, 21.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2017 р. Справа№ 910/5187/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мальченко А.О.

Алданової С.О.

секретар: Іванов О.О.

за участю представників

від позивача: Ковтанюк Ю.А.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: не з'явився;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Публічного

акціонерного товариства" Українська залізниця"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 18.07.2017 (суддя Демидов В.О.), винесену за результатами

розгляду заяви про виправлення помилки у наказі

у справі №910/5187/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в

особі філії "Центр забезпечення виробництва"

Публічного акціонерного товариства" Українська залізниця"

до 1) Відділу примусового виконання рішень Департаменту

державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

2) Департаменту державної виконавчої служби Міністерства

юстиції України

3) Державної казначейської служби України

про стягнення боргу 2 145 632,30 грн. та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі №910/5187/16 у задоволенні заяви позивача про виправлення помилки у наказі від 07.06.2016 №910/5187/16 було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі №910/5187/16 скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити клопотання про виправлення помилки, допущеної при оформленні або видачі наказу Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 №910/5187/16.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями від 08.08.2017 апеляційну скаргу позивача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.08.2017.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.08.2017, у зв'язку з перебуванням судді Мартюк А.І. у відпустці з 21.08.2017, для розгляду справи №910/5187/16 було визначено наступний склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мальченко А.О., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мальченко А.О., Алданова С.О.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.08.2017.

В судове засідання 22.08.2017 з'явився лише представник позивача. Представники відповідачів не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 22.08.2017 представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи відповідно до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане клопотання було задоволено судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2017, на підставі ст. ст. 69, 77, 102 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи було продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 21.09.2017.

21.09.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання, призначене на 21.09.2017.

В судовому засіданні 21.09.2017 представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі №910/5187/16 скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити клопотання про виправлення помилки, допущеної при оформленні або видачі наказу Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 №910/5187/16.

Представники відповідачів в судове засідання 21.09.2017 не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, зважаючи на обмеженість строку розгляду апеляційної скарги на ухвали суду, а також приймаючи до уваги наявні у справі докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представників відповідачів за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 21.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1), Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач-2) та Державної казначейської служби України (далі - відповідач-3) про стягнення 2 145 632,30 грн. та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2016 у справі №910/5187/16 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (відповідача-3) на користь позивача грошові кошти в розмірі 2 145 632,30 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконним стягненням суми виконавчого збору згідно з постановою про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.02.2015 ВП №46280854, винесеною державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, та 32 184,48 грн. судового збору.

07.06.2016 на виконання вказаного судового рішення було видано відповідний наказ.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2017 апеляційну скаргу відповідача-3 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2016 у справі №910/5187/16 було повернуто без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

У жовтні 2016 відовідачем-3 було повторно подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2016 у справі №910/5187/16.

Постановами Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 та Вищого господарського суду України від 27.04.2017 рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/5187/16 від 19.05.2016 було залишено без змін.

У січні 2017 позивач звернувся до суду з клопотанням про виправлення помилки, допущеної при оформленні або видачі наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/5187/16 від 07.06.2016, в частині дати набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили, з урахуванням розгляду апеляційної скарги Київським апеляційним господарським судом, за результатами якого винесено постанову від 15.11.2016. При цьому позивач зазначав про те, що 02.08.2016 він звернувся до відповідача-3 з наказом Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 у справі №910/5187/16, який відповідач-3 повернув листом від 22.12.2016 №5-08/2231-21175. У вказаному листі наголошено на тому, що наданий позивачем судовий наказ містить недоліки, зокрема, в ньому невірно вказано дату набрання чинності рішенням суду з огляду на те, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 було поновлено строк на апеляційне оскарження рішення, на виконання якого було видано відповідний наказ, та за результатами апеляційного розгляду прийнято постанову від 15.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 06.03.2017 у справі №910/5187/16 в задоволенні клопотання позивача про виправлення описки в наказі відмовлено, з посиланням на її безпідставність.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 було скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва у справі №910/5187/16 від 06.03.2017 та направлено справу на розгляд до місцевого господарського суду для вирішення питання щодо розгляду клопотання позивача про виправлення помилки, допущеної при оформленні або видачі наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/5187/16 від 07.06.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі №910/5187/16 у задоволенні заяви позивача про виправлення помилки у наказі від 07.06.2016 №910/5187/16 було відмовлено.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

В ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Згідно з нормами ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. ст. 115-117 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій. Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Як уже зазначалося вище, заява відповідача про виправлення описки в наказі Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 у справі №910/5187/16 обґрунтована тим, що оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 було залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2016 у справі №910/5187/16, то у наказі Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 має бути зазначено, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2016 у справі №910/5187/16 набрало законної сили 15.11.2016, тобто з дати винесення постанови судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення господарський суд повідомляє, коли буде складено повне рішення. Повне рішення повинно бути складено у строк не більше п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Як вірно зазначив у своїй ухвалі місцевий господарський суд, рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2016 у справі №910/5187/16, повний текст якого підписаний 24.05.2016, набрало законної сили 04.06.2016.

Згідно зі ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Зважаючи на відсутність апеляційної скарги в строк, визначений законодавством для оскарження судового рішення, рішення у справі №910/5187/16 набрало законної сили 04.06.2016 і на виконання цього рішення 07.06.2016 було видано відповідний наказ.

Вперше відповідач-3 подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2016 у справі №910/5187/16 - 22.06.2016, тобто з порушенням строку, встановленого в ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Вказана апеляційна скарга була повернута без розгляду ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2017.

Вдруге відповідач-3 подав апеляційну скаргу на судове рішення у справі №910/5187/16 лише 11.10.2016, тобто через п'ять місяців після прийняття рішення.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначив про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Безпідставне невиконання судового рішення порушує основи такого рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє позивача, як стягувача (кредитора) можливості захистити свої права, а також знижує авторитет судового рішення.

Дійсно, в апеляційному порядку рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2016 у справі №910/5187/16 було переглянуто Київським апеляційним господарським судом лише 15.11.2016, про що винесено відповідну постанову.

Однак при цьому, колегія суддів вважає, що у разі коли за результатами апеляційного розгляду оскаржене судове рішення буде залишене без змін, новий наказ на його виконання не видається, а виконується раніше виданий наказ. Якщо на час прийняття судового акту апеляційної інстанції строк для пред'явлення цього наказу до виконання закінчився, зазначений строк підлягає відновленню згідно із ст. 119 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція викладена в п.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 (із змінами та доповненнями) «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

З урахуванням викладених обставин в їх сукупності, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що в даному випадку відсутні підстави для внесення виправлень до наказу Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 у справі №910/5187/16, оскільки цей наказ було видано з дотриманням строку, передбаченого в ст. 93 Господарського процесуального кодексу України. Зміна кінцевої дати дійсності для пред'явлення наказу до виконання є незаконною, оскільки позивач, як стягувач, не звертався в порядку ст. 119 Господарського процесуального кодексу України із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм процесуального права, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 49, 75, 77, 86, 99, 101-106, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства" Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі №910/5187/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі №910/5187/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/5187/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.О. Мальченко

С.О. Алданова