Рішення № 69113048, 19.09.2017, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2017 року Справа № 923/509/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., при секретарі Мальцевій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КВАДРО ЦЕНТР", м.Київ

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Восток-Н", м.Херсон

про стягнення 19460 грн. 33 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (НОМЕР_1, виданий Вишгородським РВ ГУ МВС України в Київській області 05.06.2007р.), представник, довіреність від 18.05.2017р.,

від відповідача: ОСОБА_3 (НОМЕР_2, виданий Комсомольським РВХМУУМВС України в Херсонській області 23.05.1997р.), представник, довіреність від 01.06.2017р.

Позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Квадро Центр", м.Київ звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Восток-Н", м.Херсон про стягнення 19460,33 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 02.06.2017р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.06.2017р.

22.06.2017р. відповідачем на виконання вимог суду надано відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 27.06.2017р. за клопотанням позивача розгляд справи відкладено на 13.07.2017р.

05.07.2017р. і 13.07.2017р. позивачем подано до матеріалів справи додаткові матеріали та пояснення.

24.07.2017р. ТОВ "Квадро Центр" подано до суду заперечення на відзив відповідача.

24.07.2017р. позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої, з посиланням на помилковий розрахунок розміру пені, 3 відсотків річних та інфляційних збитків, просить стягнути з відповідача 16981,37 грн. основного боргу та 19,54 грн. 3% річних.

25.07.2017р. відповідачем надано додаток до відзиву.

В судовому засіданні 25.07.2017р. представник позивача підтримав клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 16981,37 грн. заборгованості та 19,54 грн. 3% річних за період з 17.05.2017р. по 30.05.2017р.

Розглянувши клопотання позивача про зменшення позовних вимог та заслухавши представника, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Пунктом 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. зазначено, що передбачені частиною 4 статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Відповідно до частини 3 статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

За наведених обставин судом прийнято до розгляду клопотання позивача про зменшення позовних вимог та ухвалено про розгляд справи з урахуванням наведеного клопотання.

Ухвалою господарського суду від 25.07.2017р., за клопотанням представника позивача, ухвалено про розгляд справи за межами ст. 69 ГПК України у розумні строки, з урахуванням приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини) та відкладено судове засідання на 06.09.2017р.

31.08.2017р. позивачем надано додаткові докази і пояснення.

04.09.2017р. відповідачем подано додаткові пояснення до відзиву.

Ухвалою суду від 06.09.2017р. розгляд справи відкладено на 19.09.2017р.

15.09.2017р. ТОВ "Квадро Центр" надано додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні 19.09.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила, просить відмовити в його задоволенні.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи, 01.07.2015р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Квадро Центр" (Виконавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Восток-Н" (Клієнт) було укладено договір №020715 транспортно-експедиторського обслуговування з протоколом розбіжностей (т.1 а.с.14-24), за умовами якого виконавець зобов'язується за плату і за рахунок клієнта надати та/або організувати надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним транспортом територією України та іноземних держав, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так укладений між позивачем та відповідачем договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до положень ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Як зазначено у позовній заяві та представником позивача в судовому засіданні, на виконання укладеного між сторонами договору та по замовленню відповідача позивач надав ТОВ "Торговий дім "Восток-Н" послуги з організації перевезення вантажів останнього у вагонах №№29823390, 29000932 (далі - вагони) по маршруту слідування Херсон (Україна)-Кзил-Орда (Республіка Казахстан), Херсон (Україна)-Новоустькаменогорськ (Республіка Казахстан) через прикордонні станції Озинки, Красноє, що знаходяться на території Російської Федерації.

У відповідності до складених між сторонами актів надання послуг №156 від 31.05.2016р. та №224 від 18.08.2016р. (т.1 а.с. 42-45) означені послуги з організації перевезення вантажу у вагонах №№29823390, 29000932 були прийняті відповідачем без претензій по обсягу, якості та строкам надання послуг і оплачені у повному обсязі, що підтверджено копіями платіжних доручень №454 від 15.06.2016р., № 757 від 30.08.2016р. (т.2 а.с.58, 62).

При цьому, як зазначає позивач, при виконанні умов договору в частині надання послуг відповідачеві, ним також було понесено додаткові витрати в інтересах останнього.

Так постановою №276 від 06.04.2016р. Урядом Російської Федерації, для можливості здійснення перевезення вантажів через територію Російської Федерації, з 15.04.2016р. було запроваджено обов'язковість встановлення на вагонах засобів ідентифікації (пломб), що функціонують на основі технології глобальної навігації супутникової системи ГЛОНАСС.

Як зауважив позивач, у зв'язку з введенням в дію зазначеної постанови, для виконання належним чином своїх обов'язків з організації перевезення вантажів у вагонах №№29823390, 29000932 та можливості слідування таких вагонів через територію Російської Федерації за встановленим відповідачем маршрутом, він в інтересах відповідача організував встановлення засобів ідентифікації (пломб) на вагонах шляхом залучення для цього компанії SIA "Modo Transport company".

Встановлення засобів ідентифікації (пломб) на вагонах позивач підтверджує актами №4/779 від 29.06.2016р., №6/5225 від 21.06.2016р., №1/1055 від 22.06.2016р., №4/314 від 16.05.2016р., №6/4150 від 12.05.2016р, №1/547 від 11.05.2016р. (т.1 а.с.36-41).

Внаслідок накладання та використання на вагонах засобів ідентифікації, як стверджує позивач, він поніс відповідні витрати в сумі 644,56 доларів США, що підтверджується листом SIA "Modo Transport company" від 20.11.2016р. №20 (т.1 а.с.35).

09.12.2016р. позивач направив на адресу відповідача лист №КВ-500/1 від 06.12.2016р. з вимогою компенсувати понесені витрати в сумі 16981,37 грн., до якого було додано акт надання послуг №323 від 17.11.2016р., додаток до акту надання послуг №323 від 17.11.2016р., акт звірки взаєморозрахунків за листопад 2016р. та копія листа SIA "Modo Transport company" №20 від 20.11.2016р. (т.1 а.с.46-51), які отримані представником відповідача 12.01.2017р. (т.1 а.с.48).

Листом від 06.02.2017р. №1-06/02/17 (т.1 а.с.52) ТОВ "Торговий дім "Восток-Н" повідомив позивача про відсутність підстав для компенсації додаткових витрат з огляду на відсутність узгодження між сторонами маршруту перевезення вантажу через територію Російської Федерації а також не отримання попередньої згоди клієнта щодо вказаних витрат.

20.04.2017р. за вихідним №КВ-143/1 (т.1 а.с.53-54) позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості з понесених ним додаткових витрат в сумі 16981,37 грн., до якої було додано копію листа SIA "Modo Transport company" №20 від 20.11.2016р., рахунок №528 від 06.12.2016р. на суму 16981,37 грн., акт надання послуг №323 від 17.11.2016р. та додаток до нього.

Також 19.05.2017р. позивачем було направлено претензію про сплату 16981,37 грн. (т.1 а.с.55-58).

Як зазначив позивач, відповідно до положень п.3.4.16 договору №020715 транспортно-експедиторського обслуговування від 01.07.2015р., протягом 5 робочих днів з дати отримання від виконавця акту надання послуг та звіту до нього клієнт зобов'язується їх розглянути, підписати та один примірник підписаного акту надання послуг та звіту до нього разом з оригіналом Заявки повернути виконавцю. У разі наявності зауважень, підписати відповідний акт надання послуг та звіт до нього із зауваженнями і повернути їх виконавцю у вказаний строк з оригіналом Заявки.

У разі відсутності письмових зауважень до акту надання послуг та /або звіту до нього після закінчення 5 робочих днів з дати отримання ним відповідного акту надання послуг та звіту до нього, акт надання послуг та/або звіт до нього вважаються прийнятими клієнтом, а послуги, обумовлені в них, наданими виконавцем в повному обсязі, належним чином відповідно до вимог клієнта та підлягають сплаті клієнтом виконавцю.

Якщо клієнт відмовляється підписати акт надання послуг та/звіт до нього, не надаючи при цьому виконавцю мотивованих зауважень в письмовому вигляді, акт надання послуг та звіт до нього, підписані виконавцем в односторонньому порядку, є підставою для сплати клієнтом наданих йому послуг у повному обсязі, а також підтвердженням того, що обумовлені у акті надання послуг та звіті до нього послуги надані виконавцем клієнту належним чином відповідно до його вимог.

Проте, акт надання послуг та додаток до нього відповідачем підписані не були, у зв'язку з чим, на думку позивача, послуги у вигляді компенсації витрат, пов'язаних з встановленням та використанням пломб ГЛОНАСС на вагонах на суму 16981,37 грн. є погодженими з відповідачем та такими, що надані позивачем в повному обсязі, належним чином відповідно до вимог відповідача, а складений в односторонньому порядку позивачем акт надання послуг №323 від 17.11.2016р. та додаток до нього підлягає оплаті у повному обсязі.

Разом з тим, понесені позивачем додаткові витрати компенсовані не були, що і стало підставою для звернення до господарського суду із даним позовом про стягнення суми основного боргу та 3 відсотків річних (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Відповідач свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, в яких, зокрема, зазначив, що, в порушення умов п.4.3 укладеного між сторонами договору, позивач не узгоджував додаткові витрати з відповідачем; з наданих до матеріалів справи актів загальної форми слідує, що при встановленні та знятті засобів ідентифікації з вагонів були присутні працівники залізничної станції та АО ИПК "Страж", отже з наданих позивачем документів вбачається, що компанія SIA "Modo Transport company" відношення до встановлення або зняття засобів ідентифікації на вагонах відповідача не мала, участі в цьому не приймала; позивачем не доведено, яким чином визначена сума заборгованості за додаткові витрати, оскільки відповідно до листа компанії SIA "Modo Transport company" №20 від 20.11.2016р. вартість послуг визначена в доларах США, в той час як відповідно до умов п.4.2 договору валютою платежу за даним договором є національна валюта України (гривня), при цьому процедура переведення іноземної валюти у національну сторонами не узгоджувалась.

Крім цього, в судовому засіданні представник відповідача зауважила, що надані позивачем послуги з перевезення вантажу були прийняти відповідачем без зауважень та оплачені у повному обсязі, при цьому будь-які посилання щодо додаткових витрат на дату виставлення позивачем рахунків на оплату наданих послуг були відсутні.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Як вже зазначалось, 01.07.2015р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Квадро Центр" (Виконавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Восток-Н" (Клієнт) було укладено договір №020715 транспортно-експедиторського обслуговування з протоколом розбіжностей (т.1 а.с.14-24), за умовами якого виконавець зобов'язується за плату і за рахунок клієнта надати та/або організувати надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним транспортом територією України та іноземних держав, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача понесених позивачем додаткових витрат з встановлення та використання на вагонах засобів ідентифікації (пломб), що функціонують на основі технології глобальної навігації супутникової системи ГЛОНАСС в сумі 16981,37 грн. та 19,54 грн. 3% річних (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

За приписами ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Так на виконання укладеного між сторонами договору та по замовленню відповідача позивач надав ТОВ "Торговий дім "Восток-Н" послуги з організації перевезення вантажів останнього у вагонах №№29823390, 29000932 (далі - вагони) по маршруту слідування Херсон (Україна)-Кзил-Орда (Республіка Казахстан), Херсон (Україна)-Новоустькаменогорськ (Республіка Казахстан) через прикордонні станції Озинки, Красноє, що знаходяться на території Російської Федерації.

При цьому, як зазначає позивач, при виконанні умов договору в частині надання послуг відповідачеві, ним також було понесено додаткові витрати в інтересах останнього у зв'язку із запровадженням з 15.04.2016р. на підставі постанови №276 від 06.04.2016р. Уряду Російської Федерації встановлення на вагонах засобів ідентифікації (пломб), що функціонують на основі технології глобальної навігації супутникової системи ГЛОНАСС для можливості здійснення перевезення вантажів через територію Російської Федерації.

Відповідно до ст.929 Цивільного кодексу України договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з абзацом 4 ч.1 ст.10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор має право на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Згідно п.4.3 договору від 01.07.2015р., укладеного між сторонами, у разі виникнення у виконавця додаткових витрат, оплати неустойок або здійснення інших платежів в інтересах клієнта та/або з вини клієнта і пов'язаних з виконанням цього договору, в тому числі в разі перевищення об'єму фактично організованого перевезення, запланованого та оплаченого клієнтом, виконавець після попередньої згоди з клієнтом, пред'являє до оплати клієнтові факсом або електронною поштою рахунок, що підлягає оплаті клієнтом протягом трьох банківських днів з моменту його пред'явлення до оплати.

В даному випадку позивачем (виконавцем) 09.12.2016р. було направлено на адресу відповідача лист №КВ-500/1 від 06.12.2016р. з вимогою компенсувати понесені витрати в сумі 16981,37 грн., до якого було додано акт надання послуг №323 від 17.11.2016р., додаток до акту надання послуг №323 від 17.11.2016р., акт звірки взаєморозрахунків за листопад 2016р. та копія листа SIA "Modo Transport company" №20 від 20.11.2016р. (т.1 а.с.46-51) без попереднього погодження з позивачем (клієнтом) обсягу та вартості додаткових витрат. Заявки відповідача чи інші документи, в яких би сторони узгодили вартість виставленої до оплати суми в частині додаткових витрат, позивачем не надано.

При цьому суд критично ставиться до позиції позивача, викладеної у додаткових поясненнях від 20.07.2017р. (т.1 а.с.176-183), відносно того, що в п.4.9 договору визначено, що додаткові (непередбачені додатками до договору) витрати можуть погоджуватись сторонами шляхом підписання додатків та додаткових угод до цього договору. За наведеного, на думку позивача, словосполучення "можуть погоджуватися" необхідно сприймати таким чином, що додаткові витрати не обов'язково погоджувати у додатках чи додаткових угодах до договору, а за відсутності визначених сторонами договору форми попередньої згоди клієнта а також строку, протягом якого вона може бути отримана, то така згода може бути отримана у будь-якій формі та у будь-який час. Таким чином, як стверджує позивач, відсутність зауважень позивача до акту №323 від 17.11.2016р. та складений односторонньо позивачем акт, з урахуванням положень абз.2, 3 п.3.4.16 договору, свідчать про надання позивачем послуг належним чином відповідно до вимог відповідача, а тому підлягають оплаті відповідачем.

Вказані доводи позивача судом до уваги не приймаються, оскільки суперечать змісту вказаних положень договору, яким не передбачено звільнення виконавця від погодження із замовником обсягів та вартості (ставки та розцінки) додаткових послуг.

Суд також відхиляє посилання позивача на ч.2 ст.12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" в обґрунтування доводів щодо обов'язковості відшкодування відповідачем (клієнтом) у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, документально підтверджених витрат, понесених експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування, оскільки, по-перше, в цій нормі йдеться про здійснення такого відшкодування у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, тобто за погодженням замовника, як це і встановлено п.4.3 договору транспортно-експедиторського обслуговування від 01.07.2015р. По-друге, обов'язок клієнта відшкодувати додаткові витрати експедитора кореспондується з правом останнього на відшкодування таких витрат в погоджених з клієнтом обсягах, що врегульовано абзацом 4 ч.1 ст.10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та умовами договору від 01.07.2015р.

Крім цього, за приписами ст.9 Закону України ст.12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

На підтвердження понесених додаткових витрат в інтересах відповідача позивачем надано копію листа компанії SIA "Modo Transport company" №20 від 20.11.2016р., акти здачі-прийняття робіт №00118 від 31.05.2016р., №00123 від 30.06.2016р., №00125 від 31.07.2016р. та розшифровки до них, складені між позивачем та компанією SIA "Modo Transport company", платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах №306 від 17.06.2016р., №320 від 16.08.2016р. (т.1 а.с.35, 132-137, 166-167).

Як слідує з наведених актів виконаних робіт та платіжних доручень, останні містять посилання на договір №MQ26/01 від 26.11.2013р.

25.07.2017р. представником позивача подано до матеріалів справи копію означеного договору №MQ26/01 від 26.11.2013р., укладеного між компанією SIA "Modo Transport company" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Квадро Центр", з додатковими угодами (т.1 а.с.207-214).

Так за умовами вказаного договору SIA "Modo Transport company" (Експедитор) зобов'язується за винагороду та за рахунок ТОВ "Квадро Центр" (Клієнт) виконати або організувати виконання комплексу транспортно-експедиторських послуг (транспортно-експедиторського обслуговування), пов'язаних з перевезенням вантажів номенклатури клієнта в контейнерах та конвенційно, в експортному, імпортному, транзитом та внутрішньому сполученні залізничним, водним, автомобільним та авіа транспортом. Послуги можуть включати перевалку вантажів в портах та прикордонних пунктах, виконання митних та інших формальностей, зберігання, відстеження та інші види ТЕО.

Транспортно-експедиторські послуги надаються на підставі окремих доручень (заявок) клієнта за ставками, узгодженими сторонами.

Згідно п.2.2 договору, з метою виконання своїх зобов'язань експедитор зобовязаний залучати третіх осіб, укладати з ними відповідні договори та здійснювати розрахунки за надані ними послуги.

Разом з тим, позивачем не надано до матеріалів справи докази (договір, заявки, доручення) на підтвердження залучення компанії SIA "Modo Transport company" до виконання договору транспортно-експедиторського обслуговування від 01.07.2015р., укладеного між позивачем та відповідачем.

Крім цього суду звертає увагу на те, що між SIA "Modo Transport company" та позивачем договір №MQ26/01 укладено 26.11.2013р., в той час як зміни в законодавстві Російської Федерації щодо обов'язковості встановлення на вагонах засобів ідентифікації відбулись в квітні 2016р., при цьому доказів узгодження між позивачем та компанією SIA "Modo Transport company" питання надання за договором №MQ26/01 від 26.11.2013р. послуг з встановлення на вагонах засобів ідентифікації (пломб), що функціонують на основі технології глобальної навігації супутникової системи ГЛОНАСС, суду не надано.

Суд також звертає увагу на те, що згідно актів загальної форми №4/779 від 29.06.2016р., №6/5225 від 21.06.2016р., №1/1055 від 22.06.2016р., №4/314 від 16.05.2016р., №6/4150 від 12.05.2016р, №1/547 від 11.05.2016р. (т.1 а.с.36-41), при встановленні та знятті засобів ідентифікації були присутні уповноважені представники російської залізниці та АО ИПК "Страж". Відомостей щодо участі уповноважених представників компанії SIA "Modo Transport company" вказані акти не містять.

У листі від 17.08.2016р. №121 (т.1 а.с.125), адресованому ТОВ "Квадро Центр", компанія SIA "Modo Transport company" зазначила, що остання понесла додаткові витрати з встановлення засобів ідентифікації в інтересах ТОВ"«Квадро Центр", які були стягнуті організатором перевезення ТОВ "Алпа Центрумс".

Також позивачем було надано до матеріалів справи копію листа компанії SIA "Alpa Centrums" від 19.07.2017р. №132/07 (т.1 а.с.194), в якому, зокрема, йдеться про надання компанії SIA "Modo Transport company" послуг, пов'язаних з накладанням та використанням засобів ідентифікації та залучення для цього третіх осіб (ТОВ "Інтелектуальні транспортні системи" (уповноважена структура АО ИПК "Страж").

В той же час суд зауважує, що відповідно до п.4 Правил навішування (зняття) та застосування засобів ідентифікації (пломб), в тому числі тих, які функціонують на основі технології глобальної навігаційної супутникової системи ГЛОНАСС, при здійсненні міжнародних транзитних автомобільних та залізничних перевезень вантажу з території України на територію Республіки Казахстан через територію Російської Федерації, затверджених постановою Уряду Російської Федерації від 06.04.2016р. №276, навішування (зняття) пломб здійснюється за рахунок відправника вантажу або отримувача вантажу: при здійсненні залізничних перевезень - уповноваженою особою залізничного перевізника.

Таким чином суду не доведено, які саме послуги були надані третіми особами при навішуванні та знятті засобів ідентифікації, якщо такі дії мають бути здійсненні виключно відповідальною особою залізничного перевізника.

За наведених обставин суд не приймає в якості належних доказів понесення позивачем додаткових витрат акти здачі-прийняття робіт №00118 від 31.05.2016р., №00123 від 30.06.2016р., №00125 від 31.07.2016р. та розшифровки до них, складені між позивачем та компанією SIA "Modo Transport company", платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах №306 від 17.06.2016р., №320 від 16.08.2016р., оскільки останнім не доведено факт залучення компанії SIA "Modo Transport company" до договору транспортно-експедиторського обслуговування від 01.07.2015р., укладеного між ТОВ "Квадро Центр" і ТОВ "Торговий дім "Восток-Н".

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких ґрунтуються його заперечення проти позову.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Позовні вимоги повинні бути доведені і не можуть базуватись на припущеннях.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Окремо слід зауважити, що сторони спору є рівними у своїх правах та охоронюваних законом інтересах.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Квадро Центр" не доведено належними доказами факт залучення третьої особи до виконання укладеного між сторонами у справі договору, а також не надано доказів узгодження додаткових витрат з відповідачем, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними, а тому в позові в частині стягнення основного боргу слід відмовити.

У зв'язку із відмовою у задоволенні позову в частині стягнення основної заборгованості, вимоги в частині стягнення 3% річних також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у зв'язку з відмовою в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано

відповідно до вимог ст.84 ГПК України - 25.09.2017р.

Суддя М.Б. Сулімовська