Рішення № 69112818, 21.09.2017, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 вересня 2017 рокуСправа № 921/454/17-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

Розглянув справу

розглянувши матеріали справи

за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", вул. Євгена Сверстюка, 23, оф. 1016, м. Київ

до відповідача Фізичної особи- підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про cтягнення заборгованості в сумі 14 459, 51 грн.

За участі представників сторін:

позивача: уповноважений Михайлів Михайло Михайлович, довіреність № б/н від 20.01.17 р.

відповідача: не з'явився

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав", м. Київ звернулась 26.07.17 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду вх. № 485 від 26.07.2017р.) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Кременець, Тернопільська область, про cтягнення заборгованості в сумі 14 459, 51 грн.

Ухвалою Господарського суду від 28.07.2017 порушено провадження у справі, витребувано від відповідача обґрунтований відзив та призначено судове засідання на 10.08.2017, з подальшим неодноразовим відкладенням (востаннє на 21.09.2017).

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі та з врахуванням письмових пояснень б/н від 12.09.2017 просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'являвся, витребуваного судом відзиву на позов не подав, причин неявки суду не повідомив, жодних клопотань не заявив. Процесуальні документи надсилались йому судом за адресою, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1, проте, відділенням поштового зв'язку на адресу Господарського суду повертались по причині «за закінченням встановленого строку зберігання».

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що явка відповідача не визнавалася судом обов'язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.22 ГПК України, процесуальні документи надсилалися судом за юридичною адресою відповідача, вказаною у позовній заяві, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому, з урахуванням приписів ч.1 ст.64 ГПК України, п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/140 від 15.03.2010р. "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві", господарський суд вважає, що відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відтак, застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні, за правилами ст.75 ГПК України.

У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався (востаннє на 21.09.2017 ) для надання можливості сторонам прийняти участь у її розгляді та подати витребувані судом документи.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

01.07.2015 року між Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» (надалі - «УЛАСТ») та ФОП ОСОБА_2 (надалі - «Користувач») було укладено Договір № КБР-03/07/15 (надалі - Договір) відповідно до п. 3.1. якого Користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає Користувачу на умовах, визначених Договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання Творів. Користувач, в свою чергу, зобов'язався виплачувати Винагороду (Роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього Договору та Закону (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору Користувач зобов'язався перерахувати на рахунок позивача винагороду (роялті) узгоджену Сторонами у відповідних Додатках до Договору не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж.

Сторони дійшли згоди, що у разі, якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більше ніж 4 місяці, то Користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання Винагороди (Роялті) за Строк в повному об'ємі (п. 3.6. Договору).

Строк дії Договору визначено в п. 6.1. Договору, відповідно до умов якого він набрав чинності з моменту його підписання, тобто з 01.07.2015, і діяв до 01.07.2016, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання.

При цьому у пункті 6.2. Договору зазначено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 6.1. дати припинення дії Договору, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах. І так як в матеріалах справи відсутні будь-які письмові повідомлення Сторін про припинення дії Договору, а відтак даний Договір слід вважати таким, що продовжує свою дію на момент розгляду справи.

Також 01.07.2015 Сторонами підписано Додаток №1 та Додаток №2 до Договору № КБР-03/07/15 від 01.07.2015, у яких сторонами правочину узгоджено наступне:

- у Додатку №1 до Договору визначено перелік закладів, в яких Користувач здійснює використання Творів;

- у пункті 1 Додаткової угоди №2 Сторони дійшли згоди, що винагорода (Роялті) нараховується на підставі Закону та Договору і виплачується Користувачем УЛАСПу щоквартально рівними платежами. Сторонами також погоджено наступний розмір щоквартального платежу за використання Творів:

1.1. Розмір щомісячного платежу має складати 333,33 грн за кожен заклад Користувача, зазначений у відповідних Додатках до Договору;

1.2. Загальний розмір щоквартального платежу з дня набуття чинності Договору становить 1000 грн. Зазначена сума щоквартально перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору.

Позивач стверджує, що відповідач взяті на себе зобов'язання згідно з умовами Договору по оплаті платежів за використання Творів виконав частково, сплативши лише один щоквартальний платіж в сумі 1000 грн за увесь період дії Договору, тоді як станом на 29.06.2017 його заборгованість перед УЛАСП за період з жовтня 2015 по липень 2017 склала 7 333 грн, що стало підставою для звернення Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" до Господарського суду Тернопільської області з позовом про їх стягнення в примусовому порядку, а також стягнення 931,67 грн інфляційних нарахувань, 194,67 грн 3% річних, 5999,94 грн штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке:

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 ГК України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, цивільні права та обов'язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами та одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 629 ЦК України).

Частиною другою статті 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами у даній справі виникли зобов'язання, що випливають із ліцензійного договору, що регулюється положеннями ст.1109 ЦК України, в силу якого одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір (п. 3 ст. 1109 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на наведене, судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 взяті на себе згідно з умовами Договору зобов'язання по сплаті винагороду (роялті), розмір якої узгоджений Сторонами у Додатку №2 від 01.07.2015 до Договору, у строк, визначений п. 3.3 Договору, у повному обсязі не виконала, допустивши станом на 29.06.2017 заборгованість за період з жовтня 2015 по липень 2017 в розмірі 7333 грн 26 коп.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань по сплаті винагороди (роялті) та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору учасниками судового процесу не надано і в матеріалах справи такі відсутні.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 7333 грн 26 коп основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача вказаної суми боргу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Належне виконання зобов'язань Користувачем щодо своєчасної оплати вартості поставленого товару забезпечено сторонами у п. 3.6 Договору шляхом нарахування штрафу, що складає 100% від розміру простроченого платежу у разі, якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більше ніж 4 місяці.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

З огляду на вказане, згідно поданого позивачем розрахунку, він просить стягнути з відповідача 5999,94 грн штрафу, нарахованого за період з жовтня 2015 по березень 2017.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку розмір втрат від інфляції за період з жовтня 2015 по липень 2017 складає 931 грн 67 коп, а три проценти річних від простроченої суми за період з жовтня 2015 по липень 2017 становлять 194 грн 64 коп.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Господарський суд, враховуючи положення названих норм законодавства, умови Договору та матеріали справи, оцінивши поданий позивачем розрахунок, а також, здійснивши власний арифметичний їх перерахунок, дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 7 333 грн боргу, 931,67 грн інфляційних нарахувань, 194,64 грн 3% річних, 5999,94 грн штрафу, як обґрунтовано заявлених, належним чином доведених та по суті неоспорених відповідачем.

Судові витрати, у відповідності з вимогами ст.ст. 44, 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір", покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (вул. Євгена Сверстюка, 23, оф. 1016, м. Київ, ідент. код 37396233) 7 333 (сім тисяч триста тридцять три) грн 26 коп. боргу, 931 (дев'ятсот тридцять одну) грн 67 коп. інфляційних нарахувань, 194 (сто дев'яносто чотири) грн 64 коп. 3% річних, 5999 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 94 коп. штрафу та 1600 (одну тисячу шістсот) грн 79 коп. в повернення сплаченого судового збору .

Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 26.09.2017р.

Суддя Н.М. Бурда