Рішення № 69112710, 18.09.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2017 р.Справа № 916/1068/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Омега-Автопоставка»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» в особі Одеської філії ТОВ «Експансія»

про стягнення 12433,91 грн.

Представники:

Від позивача: не з`явився.

Від відповідача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

Встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК «Омега-Автопоставка» (далі ТОВ «ТПК «Омега-Автопоставка», позивач), звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» в особі Одеської філії ТОВ «Експансія» (далі Одеська філія ТОВ «Експансія», відповідач) про стягнення 13608,10 грн., з яких 6688,32 грн. основного боргу, 611,99 грн. штрафних санкцій (0,05% від простроченої суми), 5743,50 грн. інфляційних збитків, 564,29 грн. 3%річних, нарахованих у звязку з неналежним виконанням зобовязань за договором поставки №200 від 15.08.2012р.

ТОВ «ТПК «Омега-Автопоставка» звернувся до господарського суду Одеської області з уточненою позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача: 12433,91 грн. заборгованості з яких: 6110,88 грн. основного боргу, 559,15 грн. штрафних санкцій (0,05% від простроченої суми), 5248,42 грн. інфляційних збитків, 515,46 грн. 3%річних.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з відповідачем договору поставки№200 від 15.08.2012р., передачу відповідачу товару відповідно до умов договору, видаткові накладні №ХВ-0272976 від 26.03.2014р. на суму 5108,88 грн.; № ХВ-0343625 від 11.04.2014р. на суму 3137,76 грн. невиконання відповідачем своїх зобовязань щодо оплати послуг та на інші вказані у позовній заяві та уточненнях до неї обставини.

Відповідач надав відзив на позовну заяву (зареєстрований за вхід №17150/17 від 04.08.2017 р.) в якому вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки товар за вказаними позивачем накладними, оплатив в повному обсязі, а саме:

- 5109,32 грн. за платіжним дорученням № 2403532 від 30.05.2014 р.;

- 577,44 грн. за платіжним дорученням № 3602710 від 10.11.2016р.;

- частково у вигляді повернення товару позивачу на суму 2560,32 грн.

Крім того у судовому засіданні 10.09.2017 р. представник відповідача звернувся до суду з заявою (зареєстрована за вхід. 2-4936/17 від 18.09.2017 р.) про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, оскільки він перевищує строк встановлений Господарським кодексом України.

У судовому засіданні від 18.09.2017 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст.85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

15.08.2012р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був підписаний договір №200 поставки (Договір), за умовами якого постачальник зобовязується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов Договору.

Відповідно до п.1.2 товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами договору в специфікації (додаток № 1), яка є невідємною частиною договору. Кількість товару та асортимент конкретної партії вказується в замовлені, узгодженому сторонами у встановленому договором порядку.

Оплати за товар здійснюється протягом 60 календарних днів від дати поставки за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги п.2.5 договору. (п.2.6 договору).

На виконання умов договору позивач поставив товар за видатковими накладними: №ХВ-0272976 від 26.03.2014р. на суму 5108,88 грн.; № ХВ-0343625 від 11.04.2014р. на суму 3137,76 грн.

Постачальник звернувся до господарського суду Одеської області за захистом своїх прав з позовом у рамках провадження у даній справі.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із приписами ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ст.692 ЦК України закріплено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами виникли господарські зобовязання, підставами яких є договір поставки товару.

При цьому позивачем виконано належним чином взяті на себе обовязки та поставлено товар, що підтверджується дослідженими в описовій частині рішення документами.

Позивач стверджує, що товар за вказаними накладними був сплачений частково, на суму 2136,76 грн., тому непогашеною залишилась сума боргу 6110,88 грн.

Проте, відповідач стверджує, що ним було проведено оплату за отриманий товар, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення, саме: № 2403532 від 30.05.2014 р. на суму 5109,32 грн., № 3602710 від 10.11.2016р. на суму 577,44 грн., а також відповідач стверджує, що ним було повернуто товар на суму 2560,32грн. (ХВ-0020700 від 23.05.2014р.), проте доказів не надано.

Матеріалами справи дійсно підтверджено оплату за накладною №ХВ-0272976 від 26.03.2014р. на суму 5109,32 грн. (проте з порушенням строку на 5 календарних днів), та часткову оплату за накладною № ХВ-0343625 від 11.04.2014р. на суму 577,14 грн.

Враховуючи наведене, позов про стягнення основного боргу в 6110,88 грн. підлягає частковому задоволенню на суму 2560,62 грн.

В ч.1 ст.548 ЦК України закріплено, що виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст.625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В звязку з цим, з посиланням на невиконання умов договору та вказані правові норми позивачем нараховано 559,15 грн. штрафних санкцій (0,05% від простроченої суми), 5248,42 грн. інфляційних збитків, 515,46 грн. 3%річних.

З урахуванням наведеного та того, що матеріалами справи підтверджено факт невчасного невиконання відповідачем грошового зобовязання, господарський суд дійшов висновку, що відповідач має сплатити:

3% річних на суму 258,45 грн., з яких:

- 2,10грн. за період з 25.05.2017р. по 29.05.2017р. нараховані на суму 5108,88грн.;

- 227,76грн. за період з 10.06.2014р. по 09.11.2016р. нараховані на суму 3137,76грн.;

- 28,59грн. за період з 10.11.2016р. по 25.03.2017р. нараховані на суму 2560,62грн.

інфляції на суму 2635,40грн., з яких:

- 2422,90грн. за період з 10.06.2014р. по 09.11.2016 р. нарахованих на суму 3137,76грн.;

- 212,50грн. за період з 10.11.2016р. по 25.03.2017р. нарахованих на суму 2560,62грн.

Що стосується нарахованою позивачем штрафних санкцій (0,05% від простроченої суми) сумі 559,15 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п.7.2 Договору у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених Договором, покупець оплачує на користь постачальника виключну неустойку в розмірі 0,05% від простроченої суми оплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Статтею 230 Господарського кодексу встановлено що пеня є одним із різновидів штрафних санкцій які учасник господарських зобовязань повинен сплати за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань.

Відповідно до ст.231 Господарського кодексу законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Якщо мова іде про кредитні договори, які укладені між банком та субєктами підприємницької діяльності (юридичними чи фізичними особами підприємцями), то до цих правовідносин повинні застосовуватись норми Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань». Відповідно до ст. 1 та ст. 3 цього Закону розмір пені встановлюється у договорі, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України встановлено загальний строк позовної давності який складає три роки. Однак цим же Кодексом встановлено що до пені законом може бути встановлена спеціальна позовна давність. Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу до пені застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Отже для нарахування пені застосовується строк у шість місяців, а для її стягнення позовна давність в один рік.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що до пені застосовується позовна давність в один рік строк позовної давності щодо нарахування позивачем штрафних санкцій/пені (0,05% від простроченої суми) сплинув ще у 2015 р.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 559,15 грн. штрафних санкцій (0,05% від простроченої суми).

З урахуванням вказаних обставин, перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, на суму 5454,47 грн., з яких в частині стягнення основного боргу в сумі 2560,62 грн., інфляційних втрат в сумі 2635,40 грн., та 3% річних 256,35 грн.

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального Кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.525, 526, 530, 610, 548, 625,629, 692,712 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст.22, 33, 35, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Омега-Автопоставка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» в особі Одеської філії ТОВ «Експансія» про стягнення 12433,91 грн. - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» в особі Одеської філії ТОВ «Експансія» (65005, м. Одеса, вул.. Середня,83-А, код 34902541) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Омега-Автопоставка» (62495, Харківська обл., смт. Василеве, вул. Промислова,1, код 33010822) 2560/ дві тисячі пятсот шістдесят/ грн. 62 коп. основного боргу, 2635/дві тисячі шістсот тридцять пять/грн. 40 коп. інфляційних втрат, 258/двісті пятдесят вісім/ грн. 45 коп. 3% річних, 701/ сімсот одну/грн. 88 коп. витрат на сплату судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 18.09.2017р .

Повний текст рішення складений 25 вересня 2017 р.

Суддя Р.В. Волков