Рішення № 69112571, 18.09.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2017 р. Справа № 911/2118/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради

до Приватного підприємства «Мелліор»

про стягнення 184 371,71 грн.

за участю представників сторін:

позивач ОСОБА_1, предст. за дов. від 10.08.2017р.;

відповідач ОСОБА_2, предст. за дов. від 02.09.2017.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Комунальне підприємство «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради (позивач) з позовом до Приватного підприємства «Мелліор» (відповідач) про стягнення 184 371,71 грн., з яких: 168 375,09 грн. основного боргу (30 116, 36 грн. орендної плати та 138 258, 73 грн. витрат на утримання орендованого майна ), 10 760, 95 грн. пені, 1 235, 03 грн. 3% річних та 4 000,64 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2017 було порушено провадження у справі № 911/2118/17 та призначено розгляд справи на 14.08.2017 року.

14.08.2017 позивач, на вимогу суду, викладену в ухвалі, подав виписку з банку про рух коштів за період з 01.01.2017 по 10.08.2017.

На підставі ухвали суду від 14.08.2017, у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 04.09.2017.

Від відповідача на адресу суду надійшли письмові пояснення з приводу заявленого позову, в яких він позовні вимоги визнає частково, зокрема, в частині стягнення орендної плати в сумі 30 116,36 грн., в іншій частині просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 04.09.2017 було оголошено перерву до 18.09.2017 та продовжено строку вирішення спору на 15 днів, про що винесена відповідна ухвала суду від 04.09.2017.

18.09.2017 позивачем були подані письмові пояснення, на заявлені відповідачем заперечення, які залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, 18.09.2017 відповідачем було подано заяву про зупинення провадження у справі, яка мотивована тим, що ПП «Мелліор» подано до господарського суду позов про визнання недійсним Договору про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію № 27/27-БК-Е від 01.04.2016, стягнення заборгованості за яким в розмірі 138 258, 73 грн., є предметом розгляду даної справи. А тому вказана обставина, на думку відповідача, є підставою для зупинення провадження у даній справі.

Присутній в судовому засіданні представник позивача заперечив проти поданого клопотання та просив відмовити в його задоволенні.

Згідно ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Аналогічна правова позиція викладена у 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р.

Проаналізувавши подане клопотання, з урахуванням норм законодавства та обставин справи, суд зазначає про відсутність обставин, які б давали підстави для висновку про те, що наявність спору у справі про визнання недійсним договору виключає можливість з'ясуванню обставин у справі, в якій предметом спору є стягнення коштів за цим договором, у звязку з чим відмовляє в поданому клопотанні.

Аналогічна правова позиція наведена в п.2.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів".

Присутні в судовому засіданні представники сторін обґрунтували заявлені позовні вимоги та подані заперечення, додаткових доказів сторонами подано не було.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Частиною 1 статті 85 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та обєктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 18.09.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

01.04.2016 року між Комунальним підприємством «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради (орендодавець) та приватним підприємством «Мелліор» (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №27-БК.

Відповідно до даного договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: частину нежитлової будівлі «Будинок культури на 300 місць», інженерні мережі та комунікації, що є їх невідємною частиною і знаходиться на балансі орендодавця, за адресою: Київська обл., м. Славутич, пр.-т Дружби народів, 7.

Згідно акту прийому-передачі до Договору оренди, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування з 01.04.2016 р. нежитлові приміщення загальною орендованою площею 545,74 м2, що розміщені за адресою Київська обл., м. Славутич, проспект Дружби Народів, буд.7, нежитлова будівля «Будинок культури на 300 місць».

Умовами п. 3.2, 3.3. договору визначено, що розмір орендної плати за корисну площу визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Славутича і становить за перший базовий місяць оренди квітень 2016 року з ПДВ 5 150,92 грн.

Розмір орендної плати за перший місяць фіксується в договорі. За кожен наступний місяць оренди розмір орендної плати визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що публікується в поточному місяці.

06.09.2016 р. № 371 між сторонами було укладено Договір про внесення змін від 15.09.2016 № 1 до Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 27-БК від 01.04.2016 р., відповідно до пункту 1 якого, орендована площа збільшилась на 98,32 м2 та склала - 644,06 м2.

Орендна плата за користування орендованим майном на період оренди за перший базовий місяць (вересень 2016 р.) складала - 8043,27 грн. з ПДВ. Кожен наступний місяць зазначена орендна плата коригувалась з урахуванням індексу інфляції.

Згідно із пунктом 5.1.9 Договору оренди, орендар зобовязаний укласти з орендодавцем договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію протягом 6 робочих днів з дати підписання даного Договору та забезпечити належне його виконання.

Так, на виконання п. 5.1.9. Договору оренди, 01 квітня 2016 р. між Комунальним підприємством «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради та Приватним підприємством «Мелліор» було укладеного Договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію № 27/27-БК-Е (далі - договір про відшкодування).

В додатку № 1 до договору про відшкодування витрат наведений перелік запланових експлуатаційних витрат, а саме: компенсація за постачання теплової енергії в гарячій воді на опалення (незалежно від температури внутрішнього повітря в орендованому приміщенні), постачання води, електричної енергії тощо.

Відповідно до пункту 2.2. договору про відшкодування витрат, розмір відшкодування витрат орендодавця нараховується пропорційно орендованій площі та за перший базовий місяць становить 1493,81 грн. з ПДВ. Відповідно до п. 6.1. Договору відшкодування витрат, договір набирає чинності з 01.04.2016 р. і діє до закінчення терміну Договору оренди № 27-БК від 01.04.2016 р.

В звязку із внесенням змін Додатковою угодою № 1 від 15.09.2016 р. до Договору про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію № 27/27-БК-Е від 01.04.2017 р., сторони домовились внести зміни до п. 2.2. Договору про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію № 27/27-БК-Е від 01.04.2016 р. та викласти його у наступній редакції: розмір відшкодування витрат Орендодавця нараховується пропорційно орендованій площі та за перший базовий місяць становить 1781,88 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.5 Договору, орендна плата вноситься безготівковим платежем на розрахунковий рахунок орендодавця або шляхом внесення готівкових коштів в касу орендодавця, не пізніше останнього числа поточного місяця.

Згідно пункту 5.1.1 договору оренди та пункту 3.2.2. договору відшкодування витрат відповідач зобовязався своєчасно та в повному обсязі здійснювати всі платежі передбачені даними договорами.

Однак, зі слів позивача, оскільки відповідач лише частково погасив існуючу заборгованість, що підтверджується випискою банку від 13.03.2017 р. та від 15.05.2017 р., а тому за останнім утворилась в розмірі 168375,09 грн., яка складається з 30 116, 36 грн. за користування орендованим приміщенням та 138 258,73 грн. - витрат на утримання орендованого майна за січень - червень 2017 року.

Як зазначалось вище, відповідач заперечує проти позовних вимог лише в частині стягнення 138 258,73 грн. витрат на утримання орендованого майна, при цьому, в частині несвоєчасного внесення платежів за орендоване майно в сумі 30 116, 36 грн. позов визнає.

В обґрунтування поданих заперечень, відповідач вказує на те, що з початком опалювального сезону 2016-2017 року було виявлено прихований дефект обєкту оренди, а саме той факт, що передбачена проектною документацією на обєкт оренди система вентиляційно-калоріферної подачі тепла знаходиться в неробочому стані, а тому оскільки температурні показники в приміщенні не відповідали встановленим нормативним документам, це призвело до необхідності встановлення додаткових засобів обігріву приміщення за допомогою електричного обладнання.

Зазначені обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що послуги з отримання відповідачем теплової енергії не надавались у встановленому обємі, а відтак заявлені до стягнення 138 258, 73 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно п. 3.2.10. Договору відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію від 01.04.2016 р. № 27/27-БК-Е, орендар зобовязується підписувати та повертати один екземпляр «ОСОБА_1 виконаних робіт (надання послуг)» по даному Договору. У випадку, якщо у встановлений строк орендар не поверне відповідний ОСОБА_1 та не подасть письмового обґрунтування з цього приводу, послуга вважається наданою в повному обсязі.

Відповідно до ОСОБА_1 наданих послуг, які є в матеріалах справи, вбачається, що відповідачем були прийняті, підписані та повернуті на адресу позивача по одному екземпляру вищезазначених актів, а відповідачем не висловлювались заперечення щодо неякісної послуги або факту, що послуга була надана не в повному обсязі.

Згідно з частиною шостою ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 754 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частинами першою та п'ятою ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки, орендоване майно перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Славутича, до регулювання вказаних орендних правовідносин застосовуються положення ЗУ «Про оренду державного та комунального майна».

Статтею 2 вказаного закону визначено, що оренда є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Тобто, орендар зобов'язаний вносити орендодавцеві платіж за користування майном. Розмір, форма, і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (ст. 19 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що станом на день розгляду справи відповідач не виконав свої зобовязання щодо внесення в повному обсязі та своєчасно орендної плати, вимога про стягнення 30 116, 36 грн. плати за користування орендованим приміщенням, наявність якої відповідачем не заперечується, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення 138 258,73 грн. витрат на утримання орендованого майна, то суд зазнаачє, що відповідно до наявних в матеріалах справи доказів отримання наданих послуг, зокрема, актів та відсутністю заперечень на вказані акти, а також відсутністю оплати з боку відповідача, свідчить про неналежне виконання відповідачем умов Договору про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію, та наявність підстав для стягнення вказаної суми в повному обсязі.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 168 375,09 грн. (30 116,36+138258,73).

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 10 760, 95 грн. пені за несвоєчасну сплату платежів за відшкодування утримання орендованого майна за період з лютого 2017 по липень 2017 року від кожного неоплаченого рахунку окремо.

Пунктом 3.8. Договору № 27-БК від 01.04.2016, встановлено, що при несвоєчасному внесенні плати, передбаченої даним договором, орендар сплачує пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу включно, але не більше подвійної облікової ставки НБУ встановленої НБУ за період прострочення платежу. Строк нарахування пені не обмежується 6-ма місяцями згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши розрахунок за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ та періоди, зазначені позивачем, встановив, що розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справ, не перевищує подвійної ставки НБУ, у звязку з чим суд прийшов до висновку, що заявлена пеня підлягає задоволенню повному обсязі у розмірі 10 760, 95 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1235,03 грн. 3% річних (з 01.02.2017 по 04.07.2017) та 4000,64 грн. інфляційних за неналежне виконання зобовязань за період з лютого 2017року по липень 2017 року від кожного неоплаченого рахунку окремо.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 1235,03 грн. та інфляційних в розмірі 4000,64 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 168 375, 09 грн. основного боргу, 10 760,95 грн. пені, 1235,03 грн. 3% річних та 4000,64 грн. інфляційних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Мелліор» (07101, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36005574) на користь Комунального підприємства «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради (07100, Київська обл., м. Славутич, Центральна площа, буд. 5, код ЄДРПОУ 32301037) - 168 375 (сто шістдесят вісім тисяч триста сімдесят пять) грн. 09 коп. основного боргу, 10 760 (десять тисяч сімсот шістдесят) грн. 95 коп. пені, 1235 (одну тисячу двісті тридцять пять) грн. 03 коп. 3% річних, 4000 (чотири тисячі) грн. 64 коп. інфляційних втрат та 2 765 (дві тисячі сімсот шістдесят пять) грн. 57 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 26.09.2017р.

Суддя О.В. Щоткін