Рішення № 69112451, 18.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2017№910/14230/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Галичфарм"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. ОСОБА_1

2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

3. Національний банк України

про внесення змін до договорів

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Луцький М.І. за довіреністю № 54 від 04.07.2017;

від відповідача: Ходюк О.Я. за довіреністю № 3-243000/5338 від 04.09.2017;

від третьої особи-1: ОСОБА_1;

від третьої особи-2: Шевчук О.І. за довіреністю № 27-13961/17 від 05.07.2017;

від НБУ: Бойко С.М. за довіреністю № 18-0011/49056 від 14.07.2017.

Вільний слухач: ОСОБА_7

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Галичфарм" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про внесення змін до іпотечного договору №2006ЦИК/0307 від 28.03.2007, договору про відновлювальну кредитну лінію №1195-01-07 від 19.09.2007, договору про відновлювальну кредитну лінію №1252-08 від 13.06.2008, договору про відновлювальну кредитну лінію №1318-10 від 21.05.2010, договору про відновлювальну кредитну лінію №1319-10 від 26.05.2010, договору про відновлювальну кредитну лінію №1320-10 від 29.06.2010, договору про відновлювальну кредитну лінію №1321м-10 від 29.06.2010 та договору про відновлювальну кредитну лінію №1440-12 від 15.11.2012 в редакції, запропонованій позивачем, у зв'язку з істотною зміною обставин внаслідок загострення соціальної та економічної ситуації на сході України та проведення антитерористичної операції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2016 (суддя Дупляк О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 (колегія суддів у складі: Корсакова Г.В., Власов Ю.Л., Тарасенко К.В.), позов задоволено частково: 1) Внесено зміни до договору про відновлювальну кредитну лінію №1195-01-07 від 19.09.2007 (з подальшими змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ПАТ "Галичфарм" в частині встановлення та продовження строків (термінів) повернення кредитних коштів та сплати нарахованих за ними процентів на 36 місяців, починаючи з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року, з встановленням порядку повернення (погашення) заборгованості по всіх видах платежів: шляхом викладення положень договору у наступних редакціях, а саме:

- відповідної частини абзацу 1 пункту 1.1. договору в наступній редакції: "…, а Позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 01 жовтня 2019 року";

- абзацу 1 пункту 2.4. договору у наступній редакції: "Позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти та сплатити комісійну винагороду Банку до 01 жовтня 2019 року";

- абзацу 4 та 5 пункту 2.5 договору щодо порядку та строків виплати комісійної винагороди вилучити

- пункту 3.4. договору в наступній редакції: "Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Проценти, нараховані до 01 жовтня 2016 року та непогашені Позичальником, підлягають сплаті з 01 квітня 2019 року по 01 жовтня 2019 року щомісячно пропорційно рівними платежами.

Сплата процентів, які підлягають нарахуванню за користування кредитними коштами за період з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року здійснюється щомісячно в строк з 26 числа кожного наступного місяця після місяця, в якому нараховуються проценти, та не пізніше за останній робочий день такого наступного місяця.

Позичальник сплачує проценти за останній звітній період (тобто звітній період, в якому настає термін повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний в п. 1.1. цього договору.

Якщо Позичальник скористається своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити заборгованість за всім кредитом або його частиною, то одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (чи його частиною) Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за увесь строк користування, нараховані на суму заборгованості за кредитом (на частину заборгованості за кредитом, яка погашається) до терміну його погашення";

2) Внесено зміни до договору про відновлювальну кредитну лінію №1252-08 від 13.06.2008 (з подальшими змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ПАТ "Галичфарм" в частині встановлення та продовження строків (термінів) повернення кредитних коштів та сплати нарахованих за ними процентів на 36 місяців, починаючи з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року, з встановленням порядку повернення (погашення) заборгованості по всіх видах платежів: шляхом викладення положень договору у наступних редакціях, а саме:

- відповідної частини абзацу 1 пункту 1.1. договору в наступній редакції: "…, а Позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 01 жовтня 2019 року";

- абзацу 1 пункту 2.4. договору у наступній редакції: "Позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти та сплатити комісійну винагороду Банку до 01 жовтня 2019 року";

абзацу 4 та 5 пункту 2.5 договору щодо порядку та строків виплати комісійної винагороди вилучити;

- пункту 3.4. договору в наступній редакції: "Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Проценти, нараховані до 01 жовтня 2016 року та непогашені Позичальником, підлягають сплаті з 01 квітня 2019 року по 01 жовтня 2019 року щомісячно пропорційно рівними платежами.

Сплата процентів, які підлягають нарахуванню за користування кредитними коштами за період з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року здійснюється щомісячно в строк з 26 числа кожного наступного місяця після місяця, в якому нараховуються проценти, та не пізніше за останній робочий день такого наступного місяця.

Позичальник сплачує проценти за останній звітній період (тобто звітній період, в якому настає термін повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний в п. 1.1. цього договору.

Якщо Позичальник скористається своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити заборгованість за всім кредитом або його частиною, то одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (чи його частиною) Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за увесь строк користування, нараховані на суму заборгованості за кредитом (на частину заборгованості за кредитом, яка погашається) до терміну його погашення";

3) Внесено зміни до договору про відновлювальну кредитну лінію №1318-10 від 21.05.2010 (з подальшими змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ПАТ "Галичфарм" в частині встановлення та продовження строків (термінів) повернення кредитних коштів та сплати нарахованих за ними процентів на 36 місяців, починаючи з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року, з встановленням порядку повернення (погашення) заборгованості по всіх видах платежів: шляхом викладення положень договору у наступних редакціях, а саме:

- відповідної частини абзацу 1 пункту 1.1. договору в наступній редакції: "…, а Позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 01 жовтня 2019 року";

- абзацу 1 пункту 2.4. договору у наступній редакції: "Позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти та сплатити комісійну винагороду Банку до 01 жовтня 2019 року";

абзацу 4 та 5 пункту 2.5 договору щодо порядку та строків виплати комісійної винагороди вилучити;

- пункту 3.4. договору в наступній редакції: "Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Проценти, нараховані до 01 жовтня 2016 року та непогашені Позичальником, підлягають сплаті з 01 квітня 2019 року по 01 жовтня 2019 року щомісячно пропорційно рівними платежами.

Сплата процентів, які підлягають нарахуванню за користування кредитними коштами за період з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року здійснюється щомісячно в строк з 26 числа кожного наступного місяця після місяця, в якому нараховуються проценти, та не пізніше за останній робочий день такого наступного місяця.

Позичальник сплачує проценти за останній звітній період (тобто звітній період, в якому настає термін повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний в п. 1.1. цього договору.

Якщо Позичальник скористається своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити заборгованість за всім кредитом або його частиною, то одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (чи його частиною) Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за увесь строк користування, нараховані на суму заборгованості за кредитом (на частину заборгованості за кредитом, яка погашається) до терміну його погашення";

4) Внесено зміни до договору про відновлювальну кредитну лінію №1319-10 від 26.05.2010 (з подальшими змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ПАТ "Галичфарм" в частині встановлення та продовження строків (термінів) повернення кредитних коштів та сплати нарахованих за ними процентів на 36 місяців, починаючи з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року, з встановленням порядку повернення (погашення) заборгованості по всіх видах платежів: шляхом викладення положень договору у наступних редакціях, а саме:

- відповідної частини абзацу 1 пункту 1.1. договору в наступній редакції: "…, а Позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 01 жовтня 2019 року";

- абзацу 1 пункту 2.4. договору у наступній редакції: "Позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти та сплатити комісійну винагороду Банку до 01 жовтня 2019 року";

абзацу 4 та 5 пункту 2.5 договору щодо порядку та строків виплати комісійної винагороди вилучити;

- пункту 3.4. договору в наступній редакції: "Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Проценти, нараховані до 01 жовтня 2016 року та непогашені Позичальником, підлягають сплаті з 01 квітня 2019 року по 01 жовтня 2019 року щомісячно пропорційно рівними платежами.

Сплата процентів, які підлягають нарахуванню за користування кредитними коштами за період з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року здійснюється щомісячно в строк з 26 числа кожного наступного місяця після місяця, в якому нараховуються проценти, та не пізніше за останній робочий день такого наступного місяця.

Позичальник сплачує проценти за останній звітній період (тобто звітній період, в якому настає термін повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний в п. 1.1. цього договору.

Якщо Позичальник скористається своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити заборгованість за всім кредитом або його частиною, то одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (чи його частиною) Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за увесь строк користування, нараховані на суму заборгованості за кредитом (на частину заборгованості за кредитом, яка погашається) до терміну його погашення";

5) Внесено зміни до договору про відновлювальну кредитну лінію №1320-10 від 29.06.2010 (з подальшими змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ПАТ "Галичфарм" в частині встановлення та продовження строків (термінів) повернення кредитних коштів та сплати нарахованих за ними процентів на 36 місяців, починаючи з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року, з встановленням порядку повернення (погашення) заборгованості по всіх видах платежів: шляхом викладення положень договору у наступних редакціях, а саме:

- відповідної частини абзацу 1 пункту 1.1. договору в наступній редакції: "…, а Позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 01 жовтня 2019 року";

- абзацу 1 пункту 2.4. договору у наступній редакції: "Позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти та сплатити комісійну винагороду Банку до 01 жовтня 2019 року";

абзацу 4 та 5 пункту 2.5 договору щодо порядку та строків виплати комісійної винагороди вилучити;

- пункту 3.4. договору в наступній редакції: "Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Проценти, нараховані до 01 жовтня 2016 року та непогашені Позичальником, підлягають сплаті з 01 квітня 2019 року по 01 жовтня 2019 року щомісячно пропорційно рівними платежами.

Сплата процентів, які підлягають нарахуванню за користування кредитними коштами за період з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року здійснюється щомісячно в строк з 26 числа кожного наступного місяця після місяця, в якому нараховуються проценти, та не пізніше за останній робочий день такого наступного місяця.

Позичальник сплачує проценти за останній звітній період (тобто звітній період, в якому настає термін повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний в п. 1.1. цього договору.

Якщо Позичальник скористається своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити заборгованість за всім кредитом або його частиною, то одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (чи його частиною) Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за увесь строк користування, нараховані на суму заборгованості за кредитом (на частину заборгованості за кредитом, яка погашається) до терміну його погашення";

6) Внесено зміни до договору про мультивалютну кредитну лінію № 1321м-10 від 29.06.2010 (з подальшими змінами та доповненнями) укладеного між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ПАТ "Галичфарм" в частині встановлення та продовження строків (термінів) повернення кредитних коштів та сплати нарахованих за ними процентів на 36 місяців, починаючи з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року, з встановленням порядку повернення (погашення) заборгованості по всіх видах платежів: шляхом викладення положень договору у наступних редакціях, а саме:

- відповідної частини абзацу 1 пункту 1.1. договору в наступній редакції: "…, а Позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 01 жовтня 2019 року";

- абзацу 1 пункту 2.5. договору у наступній редакції: "Позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти та сплатити комісійну винагороду Банку до 01 жовтня 2019 року";

абзацу 3 та 4 пункту 2.6 договору щодо порядку та строків виплати комісійної винагороди вилучити;

- пункту 3.4. договору в наступній редакції: "Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Проценти, нараховані до 01 жовтня 2016 року та непогашені Позичальником, підлягають сплаті з 01 квітня 2019 року по 01 жовтня 2019 року щомісячно пропорційно рівними платежами.

Сплата процентів, які підлягають нарахуванню за користування кредитними коштами за період з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року здійснюється щомісячно в строк з 26 числа кожного наступного місяця після місяця, в якому нараховуються проценти, та не пізніше за останній робочий день такого наступного місяця.

Позичальник сплачує проценти за останній звітній період (тобто звітній період, в якому настає термін повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний в п. 1.1. цього договору.

Якщо Позичальник скористається своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити заборгованість за всім кредитом або його частиною, то одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (чи його частиною) Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за увесь строк користування, нараховані на суму заборгованості за кредитом (на частину заборгованості за кредитом, яка погашається) до терміну його погашення";

7) Внесено зміни до договору про відновлювальну кредитну лінію №1440-12 від 15.11.2012 (з подальшими змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ПАТ "Галичфарм" в частині встановлення та продовження строків (термінів) повернення кредитних коштів та сплати нарахованих за ними процентів на 36 місяців, починаючи з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року, з встановленням порядку повернення (погашення) заборгованості по всіх видах платежів: шляхом викладення положень договору у наступних редакціях, а саме:

- відповідної частини абзацу 1 пункту 1.1. договору в наступній редакції: "…, а Позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 01 жовтня 2019 року";

- абзацу 1 пункту 2.4. договору у наступній редакції: "Позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти та сплатити комісійну винагороду Банку до 01 жовтня 2019 року";

абзацу 4 та 5 пункту 2.5 договору щодо порядку та строків виплати комісійної винагороди вилучити;

- пункту 3.4. договору в наступній редакції: "Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Проценти, нараховані до 01 жовтня 2016 року та непогашені Позичальником, підлягають сплаті з 01 квітня 2019 року по 01 жовтня 2019 року щомісячно пропорційно рівними платежами.

Сплата процентів, які підлягають нарахуванню за користування кредитними коштами за період з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року здійснюється щомісячно в строк з 26 числа кожного наступного місяця після місяця, в якому нараховуються проценти, та не пізніше за останній робочий день такого наступного місяця.

Позичальник сплачує проценти за останній звітній період (тобто звітній період, в якому настає термін повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний в п. 1.1. цього договору.

Якщо Позичальник скористається своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити заборгованість за всім кредитом або його частиною, то одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (чи його частиною) Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за увесь строк користування, нараховані на суму заборгованості за кредитом (на частину заборгованості за кредитом, яка погашається) до терміну його погашення".

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.06.2017 рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у справі № 910/14230/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва від 16.06.2017 № 05-23/1863 призначено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого справу № 910/14230/16 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2017 суддею Літвіновою М.Є. прийнято справу № 910/14230/16 до свого провадження, її розгляд призначено на 05.07.2017 року.

05.07.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача в судове засідання 05.07.2017 року не з'явився, проте через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 19.07.2017 року.

19.07.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національний банк України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.07.2017 року на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національний банк України, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено перерву до 14.08.2017 року.

14.08.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові пояснення у справі, в яких позивач, зокрема просить суд відкласти розгляд справи та продовжити строку розгляду спору у справі № 910/14230/16 на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2017 в порядку статті 69 ГПК України продовжено строк розгляду спору у справі № 910/14230/16 на 15 днів, відповідно до статті 77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 23.08.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.08.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 11.09.2017 року.

В судовому засіданні 11.09.2017 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 18.09.2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні 18.09.2017 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.09.2017 року проти задоволення позову заперечив.

Представники третіх осіб в судовому засіданні 18.09.2017 року надали пояснення щодо заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні 18.09.2017 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами були укладені декілька кредитних договорів та договір іпотеки, зокрема:

- 19.09.2007р. між позивачем і відповідачем було укладено договір про відновлювану кредитну лінію №1195-01-07 на загальну суму 55000000 грн. зі строком повернення до 18.09.2008р., додаткової угодою від 05.10.2015 до договору про відновлювану кредитку лінію №1195-01-07 від 19.09.2007 було встановлено розмір кредитної лінії - 68 815 284 грн., а також кінцевий строк погашення до 12.05.2016р.;

- 13.06.2008р. між позивачем і відповідачем було укладено договір про відновлювану кредитну лінію №1252-08 на загальну суму 50 000 000 грн. зі строком повернення до 12.06.2010р., додаткової угодою від 05.10.2015 до договору про відновлювану кредитну лінію №1195-01-07 від 19.09.2007 було встановлено розмір кредитної лінії - 108 750 000 грн., а також кінцевий строк погашення до 10.06.2016р.;

- 21.05.2010р. між позивачем і відповідачем було укладено договір про відновлювану кредитну лінію №1318-10 на загальну суму 78 000 000 грн. зі строком повернення до 20.05.2013, додатковою угодою від 20.05.2013 кінцевий строк погашення встановлено 19.05.2016р.;

- 26.05.2010р. між позивачем і відповідачем було укладено договір про відновлювану кредитну лінію №1319-10 на загальну суму 78 000 000 грн. зі строком повернення до 20.05.2013р., додатковою угодою від 20.05.2013 кінцевий строк погашення встановлено 19.05.2016р.;

- 29.06.2010р. між позивачем і відповідачем було укладено договір про відновлювану кредитну лінію №1320-10 на загальну суму 77 000 000 грн. зі строком повернення до 28.06.2013р., додатковою угодою від 27.06.2013 кінцевий строк погашення встановлено 26.06.2016р.;

- 29.06.2010 між позивачем і відповідачем було укладено договір про мультивалютну відновлювану кредитну лінію №1321-10 на загальну суму 76 000 000 грн. зі строком повернення до 28.06.2013р., додатковою угодою від 27.06.2013 кінцевий строк погашення встановлено 27.06.2016р.;

- 15.11.2012 між позивачем і відповідачем було укладено договір про відновлювану кредитну лінію №1440-12 на загальну суму 78 000 000 грн. зі строком повернення до 14.11.2015р.

Згідно з наявними в матеріалах справи доказами розмір заборгованості позивача по тілу кредитів станом на 30.08.2016р. є таким: за договором про відновлювану кредитну лінію №1195-01-07 від 19.09.2007 - 68815284 грн.; за договором про відновлювану кредитну лінію №1252-08 від 13.06.2008 - 108450000 грн.; за договором про відновлювану кредитну лінію №1318-10 від 21.05.2010 - 61272576,91 грн.; за договором про відновлювану кредитну лінію №1319-10 від 26.05.2010 - 77600000 грн.; за договором про відновлювану кредитну лінію №1320-10 від 29.06.2010 - 76600000 грн.; за договором про мультивалютну кредитну лінію № 1321м-10 від 29.06.2010 - 67 284 870 грн.; за договором про відновлювану кредитну лінію № 1440-12 від 15.11.2012 - 77 668 918, 09 грн.

Загальний розмір заборгованості позивача по тілу кредитів, що не заперечується сторонами, становить 537 691 649 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань по договору про відновлювану кредитну лінію № 1252-08 від 13.06.2008 між позивачем і відповідачем було укладено договір іпотеки єдиного майнового комплексу № 2006ЦИК/0307 від 28.03.2007, яким було передано в іпотеку будівлі та споруди майнових комплексів за адресами: Львівська область, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, загальною площею 31921,3 кв.м.; Львівська область, м. Львів, вул. Балкова, 1, загальною площею 872,7 кв.м.; Львівська область, м. Львів, вул. Заклинських, 5, загальною площею 1770,6 кв.м.; блок складських та допоміжних приміщень (літ. С-3, С'-1), Львівська область, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, загальною площею 2268,1 кв.м. Узгоджена сторонами вартість предмету іпотеки становила 412 631 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з пропозиціями щодо реструктуризації заборгованості за кредитними договорами, а саме в частині строків (термінів) повернення траншів (процентів за ними, комісійної винагороди і пені), у зв'язку з погіршенням становища на ринку та втратою ринку збуту на території проведення АТО, посилаючись на те, що сталася істотна зміна обставин, що унеможливлює виконання кредитних договорів на умовах, які досягнуто сторонами при їх укладенні.

При цьому, позивач пропонував відповідачу внести зміни в договір іпотеки № 2006ЦИК/0307 від 28.03.2007 шляхом поширення дії забезпечення по договору на всі кредитні договори, укладені між сторонами.

Однак, сторони не дійшли згоди стосовно зміни договорів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З аналізу вищевказаних приписів чинного законодавства вбачається, що істотні умови Кредитного договору, в тому числі термін його дії, визначаються лише за згодою сторін, що кореспондується з положеннями статті 627 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За загальними правилами, закріпленими в частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказані положення кореспондуються з приписами частини 1 статті 188 Господарського кодексу України, згідно з якою зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

При цьому, частинами 2, 3, 4 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Суд наголошує, що згідно зі статтями 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одночасно суд зазначає, що Цивільний кодекс України базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань, прийнятих на себе за договором. Можливість розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, з яких сторони виходили при укладанні договору, Кодекс пов'язує з певними визначеними випадками, на які безпосередньо вказується у статті 652 Цивільного кодексу України.

Так, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (частина 1 статті 652 Цивільного кодексу України).

Положеннями частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

При цьому, частиною 4 вказаної статті передбачено, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, зі змісту статті 652 Цивільного кодексу України вбачається, що укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, в ході виконання договору можуть виявлятися обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначені його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

Таким чином, закон пов'язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених за приписами чинного законодавства. При вирішенні спорів про розірвання договорів з підстав, передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України, необхідним є з'ясування питань стосовно доведення у чому саме обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору та як саме змінились і чому зміна обставин є істотною.

При цьому, сама істотна зміна обставин не є підставою для зміни договору. Вимагаючи зміни договору на цій підставі, позивач, з урахуванням вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування, повинен довести, зокрема, впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане.

Загальновідомим є те, що на час проведення антитерористичної операції з метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1035 "Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію" заборонено на період тимчасової окупації поставки товарів (робіт, послуг) під всіма митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію.

Судом також встановлено, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2015 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку" розпочато процедуру ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" з 18.12.2015 р. по 17.12.2017 р. включно.

Предметом даного спору, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 09.09.2016, є вимоги Товариства про внесення змін до укладених з Банком іпотечного договору № 2006ЦИК/0307 від 28.03.2007, договору про відновлювальну кредитну лінію № 1195-01-07 від 19.09.2007, договору про відновлювальну кредитну лінію № 1252-08 від 13.06.2008, договору про відновлювальну кредитну лінію № 1318-10 від 21.05.2010, договору про відновлювальну кредитну лінію № 1319-10 від 26.05.2010, договору про відновлювальну кредитну лінію № 1320-10 від 29.06.2010, договору про відновлювальну кредитну лінію № 1321м-10 від 29.06.2010 та договору про відновлювальну кредитну лінію № 1440-12 від 15.11.2012 в редакції, запропонованій позивачем.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що у зв'язку з загостренням соціальної та економічної ситуації на сході України і проведенням антитерористичної операції сталася істотна зміна обставин, яка виразилася у погіршенні становища на ринку та втраті певних ринків збуту для позивача (на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей), що унеможливлює виконання ним кредитних договорів на умовах, які було досягнуто сторонами при їх укладанні, а тому на підставі ст.652 ЦК України до кредитних договорів слід внести зміни шляхом продовження термінів повернення траншів (процентів за ними, комісійної винагороди і пені) на 36 місяців (до 01.10.2019р.).

Проте, суд вважає, що обставини, на які послався позивач в обґрунтування позовних вимог, не є істотними в розумінні статті 652 Цивільного кодексу України, оскільки сторони знаходяться у рівних соціально-економічних умовах. Позичальник (позивач) отримавши кошти банку та використавши їх відповідно до умов Кредитного договору, несвоєчасним поверненням кредиту та процентів за його користування позбавляє іншу сторону (Банк) того, на що останній розраховував при укладенні Кредитного договору, тобто не існує порушення співвідношення майнових інтересів сторін Кредитного договору.

Суд зазначає, що по шести кредитних договорах (№1195-01-07 від 19.09.2007, №1252-08 від 13.06.2008, №1318-10 від 21.05.2010, №1319-10 від 26.05.2010, №1320-10 від 29.06.2010, №1321м-10 від 29.06.2010), навіть з урахуванням додаткових угод про тривале перенесення первісних строків погашення кредитів, кінцевий строк їх повернення настав у травні-червні 2016 року, тоді як з позовом у даній справі позичальник звернувся лише у серпні 2016 року. При цьому, за кредитним договором №1440-12 від 15.11.2012 строк погашення кредиту настав ще 14.11.2015 р.

Крім того, позивачем всупереч приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено понесення ним збитків від втрати певних ринків збуту для позивача (на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей) з огляду на постійне зростання обсягу реалізації продукції ПАТ "Галичфарм" в грошовому виразі протягом 2013-2015рр. та доходів від продажу готової продукції за цей період згідно загальнодоступної річної інформації емітента цінних паперів, розміщеної на сайті Товариства.

При цьому, суд звертає увагу, що втрата ринку збуту, споживачів та активів у Донецькій та Луганській областях через проведення АТО стосувалась не лише позивача, а й відповідача.

Суд зазначає, що місцезнаходженням позивача та його виробничих потужностей є місто Львів, а не зона антитерористичної операції, чим спростовується доводи позивача в частині того, що проведення антитерористичної операції припало на кінцеві терміни повернення кредитних коштів, що практично унеможливило їх належне повернення внаслідок зупинення нормальної роботи підприємства.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що одним з наслідків війни на сході України та проведення антитерористичної операції Національним банком України визнано знецінення національної валюти, наслідком цього стало збільшення собівартості виробництва у зв'язку з тим, що закупівля сировини для виробництва лікарської продукції здійснюється в доларах США, відтак, співвідношення інтересів сторін суттєво змінилось за умов необхідності вибірки кредитних коштів, сума яких планувалась для їх витрачання, в тому числі на закупівлю товарів, необхідних для забезпечення виробничих процесів.

Обставини, на які посилався позивач, мають загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін договору, а тому не можуть бути віднесені до обставин, якими сторони керувалися при укладенні оспорюваних договорів і вважали, що вони не настануть, у зв'язку з якими виконання договорів порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договорів, а тому суд підкреслює, що наведене не є підставами для внесення змін до спірних договорів.

Одночасно, суд зазначає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 Господарського кодексу України) і здійснюється на основі, зокрема, власного комерційного ризику, а тому, у даному випадку ризик зміни обставин несе позивач.

У пункті 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України 24.11.2014 № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів», також зазначено, що зміна економічної ситуації та коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є комерційними ризиками сторін договору та не можуть бути підставами для зміни чи розірвання кредитного договору, оскільки це не є істотною зміною обставин у розумінні статті 652 ЦК України.

Аналогічну правову позицію в частині того, що економічна та політична ситуація в країні, яка призвела до нестабільності грошової одиниці України та її суттєве знецінена не є істотною зміною обставин, якими сторони договору керувалися при його укладенні, оскільки зазначені обставини носять загальний характер та стосуються обох договірних сторін, відтак, це саме по собі не може бути підставою для зміни договору в судовому порядку, неодноразово висловлювали як Верховний Суд України, так і Вищий господарський суд України під час розгляду зазначеної категорії справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Позивач в якості умов для істотної зміни обставин визначає такі загальновідомі суспільно-політичні події на сході України (на території Донецької та Луганської областей), як масові заворушення, захоплення будівель державних установ, проведення бойових та військових дій, які призвели до різкого погіршення умов ведення господарської діяльності Товариства в регіоні проведення АТО та втрати ним певних ринків збуту своєї продукції.

Однак, суд зауважує, що наведені позивачем обставини відносяться до форс-мажорних обставин, передбачених статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

Таким чином, позивач безпідставно ототожнює форс-мажорні обставини з істотною зміною обставин, правові наслідки настання яких по-різному регулюються чинним законодавством.

При цьому, суд враховує, що згідно з ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Адже, кредитні договори та додаткові угоди до них не містять положень щодо форс-мажорних обставин та звільнення боржника від господарської відповідальності в разі їх виникнення, як це передбачено ч.4 ст.219 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) повинні засвідчуватися сертифікатом Торгово-промислової палати України або уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат, наявності якого в розрізі спірних кредитних правовідносин сторін з матеріалів справи не вбачається та судами не встановлено.

У зв'язку з наведеним, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що попри складну політичну та соціально-економічну ситуацію на території Донецької та Луганської областей, позичальник не відмовляється від виконання своїх зобов'язань за кредитними договорами, навпаки, використання позивачем такого способу захисту як внесення змін до договорів має на меті саме забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитними договорами в цілях забезпечення отримання коштів відповідачем у повному обсязі.

З огляду на те, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2015 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку" розпочато процедуру ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" з 18.12.2015 р. по 17.12.2017 р. включно, тобто на час пред'явлення позову Банк вже знаходився в процедурі ліквідації, на спірні правовідносини поширюються дії спеціального закону - Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень якого законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відтак, стаття 652 Цивільного кодексу України як норма загального закону має застосовуватися судами лише в частині, що не суперечить Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Зокрема, згідно імперативних приписів ч. 5 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд має право здійснювати реструктуризацію кредитної заборгованості на строк, що не перевищує строк ліквідації банку.

Отже, у випадку задоволення позову та внесення змін до оспорюваних договорів буде фактично запроваджено реструктуризацію кредитної заборгованості Товариства на 36 місяців (до 01.10.2019 включно), що є грубим порушенням вимог ч. 5 ст. 48 і п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

При цьому, суд не приймає до уваги як такі, що мають характер припущень, доводи позивача про те, що згідно з ч. 5 ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до двох років з можливістю повторного продовження на строк до одного року, а Банк не позбавлений як права передати свої права кредитора за кредитними договорами, так і права вимагати дострокового повернення виданих кредитних коштів та виплати процентів у разі прострочення оплати процентів позичальником.

Так, з матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення про продовження процедури ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" після 17.12.2017 року.

Крім того, уступка прав вимоги за кредитними договорами, так само як і вимога дострокового повернення кредитних коштів та виплати процентів є не обов'язком Банку, а його правом, яке він здійснює вільно, на власний розсуд.

При цьому, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 12 Цивільного кодексу України особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

Крім того, передача Банком своїх прав кредитора за кредитними договорами під час процедури його ліквідації не відповідає вимогам ч. 1 ст. 38 та п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно яких Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку, а також Фонд вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.

Водночас, суд зазначає, що майнові права Національного банку України за вищенаведеними кредитними договорами, заборгованість за якими просить реструктуризувати позивач, входять до складу предмета застави за договором застави майнових прав № 24/ЗМП від 24.03.2014, укладеним між Національним банком України (заставодержатель) та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (заставодавець) (докази чого надані суду та знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позивач не довів наявність одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, які б підтверджували наявність визначених законом підстав для внесення змін до оспорюваних договорів, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Згідно з п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено необґрунтованість заявлених позовних вимог, вони не підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.09.2017.

Суддя М.Є. Літвінова