Ухвала суду № 69112279, 19.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

19.09.2017Справа № 910/30495/15

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден хаус"

на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві по справі № 910/30495/15

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Хаус"

про розірвання договору, зобов'язання повернути майно та стягнення штрафних санкцій

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Кубік Я.С. (представник за довіреністю);

Григоренко І.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Банах О.Л. (представник за довіреністю);

від ВДВС - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден хаус" звернулося до господарського суду міста Києва із зазначеною скаргою.

Скарга обґрунтована тим, що рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2016 у справі № 910/30495/15, зокрема, розірвано укладений між сторонами Договір купівлі-продажу від 23.07.2010 № 1296 та зобов'язано відповідача повернути позивачу за актом приймання-передачі спортивний комплекс. Оскільки передача об'єкта приватизації внаслідок розірвання приватизаційного договору за рішенням суду підлягає виконанню відповідно до Порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 32, то дії державного виконавця щодо передачі вказаного об'єкту представнику стягувача (позивачу) за складеним на підставі ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» актом приймання-передачі є неправомірними. Відтак, скаржник просив визнати такі дії державного виконавця неправомірними та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.04.2017 № 53554510.

Представник скаржника (відповідача) у судовому засіданні підтримав вказану скаргу та просив її задовольнити.

Позивач проти задоволення даної скарги заперечував, зокрема пославшись на те, що державним виконавцем вчинено всі дії по поверненню даного майна згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження». Поряд із цим, стягувачем наразі направлено боржнику лист щодо проведення інвентаризації та оцінки цього об'єкта, що відповідає викладеним у Порядку вимогам.

Представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення та просив відмовити в задоволенні даної скарги.

Державний виконавець у своїх письмових запереченнях на скаргу послався на те, що скаржник у встановлений вимогою від 13.04.2017 строк рішення суду не виконав, у зв'язку з чим державним виконавцем організовано примусове виконання рішення та зазначене майно повернуто за актом у відповідності до вимог чинного законодавства. Водночас, вказаний Порядок є підзаконним актом та посилання на необхідність його застосування замість відповідного закону є неправомірним.

На підставі викладеного державний виконавець просив у задоволенні скарги відмовити.

Представник ВДВС у судове засідання не з'явився, проте у запереченнях на скаргу просив проводити розгляд справи без участі представника ВДВС.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому, відповідно до ст.116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі.

Пунктом 22 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) встановлено, що передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений виконавцем строк за участю сторін виконавчого провадження. У разі наявності інформації про місцезнаходження предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження вказує час та місце примусового виконання рішення про передачу стягувачу присуджених предметів, а також попереджає стягувача про повернення йому виконавчого документа на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону, якщо він не з'явиться на виконання без поважних причин.

Виконавець у присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис.

В акті зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акт підписуються виконавцем та сторонами виконавчого провадження, а також іншими особами, які беруть участь у передачі майна. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в акті (п. 23 Інструкції).

Таким чином, у разі примусового виконання судового рішення щодо передачі стягувачу певного об'єкту державний виконавець складає акт передачі, що підписується всіма сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем.

Як вбачається із резолютивної частини рішення суду від 17.03.2016 у справі № 910/30495/15, відповідача (скаржника) зобов'язано повернути позивачу за актом приймання-передачі спортивний комплекс, розташований за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 26-28/4.

Із наявної у матеріалах справи копії акту передачі від 25.04.2017 вбачається, що даний акт складено відповідно до встановленого Законом та Інструкцією порядку, він підписаний всіма учасниками виконавчого провадження та державним виконавцем, та за ним відбулась передача вищевказаного спортивного комплексу представнику стягувача за довіреністю. Тобто, підписуючи даний акт, скаржник погодився із проведеною процедурою примусового виконання рішення суду та, наразі, останнє в цій частині є фактично виконаним.

Одночасно, із наведених вище норм Закону слідує, що виконання рішень суду відбувається на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених, зокрема, у вказаному Законі та прийнятими відповідно до нього іншими законами та нормативно-правовими актами.

Отже, враховуючи, що даним Законом не передбачено спеціальної процедури примусового виконання рішень суду з повернення приватизованого майна державі, та зазначений скаржником Порядок не містить посилань щодо прийняття його у відповідності до Закону, підстави для пріоритетного застосування вказаного Порядку замість норм Закону відсутні.

З огляду на наведене, державним виконавцем правомірно вчинено дії по поверненню зазначеного майна стягувачу за відповідним актом передачі.

Таким чином, у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, виконавче провадження підлягало закінченню на підставі ч. 9 ст. 39 Закону із винесенням відповідної постанови, що державним виконавцем і було зроблено.

Відтак, скаржником не доведено підстав, з яких винесена 26.04.2017 постанова про закінчення виконавчого провадження № 53554510 має бути скасована, оскільки закінчення виконавчого провадження згідно з даною частиною ст. 39 Закону є правомірним.

Водночас, у поданій скарзі відсутнє обґрунтування наявності порушених прав чи законних інтересів скаржника, враховуючи що рішення суду є фактично виконаним.

У відповідності до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування винесеної ним постанови від 26.04.2017 про закінчення виконавчого провадження № 53554510.

Ураховуючи викладене, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден хаус" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден хаус" на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві по справі № 910/30495/15, відмовити.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Суддя Я.В. Маринченко