Постанова № 69111771, 26.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року Справа № 904/10492/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат", м. Покров Дніпропетровської області (далі - Товариство),

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2017

зі справи № 904/10492/15

за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Індустріал-Сервіс", м. Нікополь Дніпропетровської області (далі - Об'єднання),

на дії Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, м. Нікополь Дніпропетровської області (далі - Відділ ДВС),

зі справи № 904/10492/15

за позовом Товариства

до Об'єднання

про стягнення штрафу та зобов'язання виконати дії.

Судове засідання проведено за участю представників:

Товариства - Касьянова О.О., Переяславської М.В.,

Об'єднання - Носової В.І.,

Відділу ДВС - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2017 (суддя Ярошенко В.І.) відхилено скаргу Товариства на дії Відділу ДВС.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 (колегія суддів у складі: Широбокова Л.П. - головуючий, Сизько І.А. і Орєшкіна Е.В.):

- задоволено апеляційну скаргу Товариства;

- згадану ухвалу місцевого господарського суду скасовано;

- прийнято нове рішення;

- скаргу Товариства на дії/бездіяльність Відділу ДВС задоволено частково;

- визнано незаконними дії Відділу ДВС щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження №51826031 у відповідності з пунктом 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), а саме у зв'язку з тим, що боржником вимоги виконавчого документа не виконані;

- визнано недійсною постанову заступника начальника Відділу ДВС Кутової Т.В. від 01.12.2016 про закінчення виконавчого провадження №51826031 у відповідності з пунктом 11 частини першої статті 39 Закону;

- зобов'язано Відділ ДВС прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження № 51826031 у відповідності до пункту 9 частини першої статті 39 Закону у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

- у решті вимоги скарги відхилено;

- з Товариства стягнуто на користь Об'єднання витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 1 600 грн.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи від 13.03.2017, а ухвалу місцевого господарського суду від 30.01.2017 залишити без змін. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, неповним з'ясуванням цим судом обставин справи.

У відзиві на касаційну скаргу Об'єднання заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність, та просить у задоволенні скарги відмовити, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

Від Відділу ДВС відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

До Вищого господарського суду України надійшов лист Товариства від 15.09.2017 №101-682 (з додатками до нього), в якому повідомляється, що "згідно протоколу загальних зборів акціонерів №1/2017 від 21.06.2017 року публічне акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" було перейменовано у публічне акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат". Учасники судового процесу мають право звертатися до господарського суду з клопотаннями (стаття 22 ГПК України), а в передбачених цим Кодексом випадках - із заявами, скаргами. Згаданий лист під ознаки жодного з названих процесуальних документів не підпадає, оскільки не містить ніякого прохання (вимоги) до суду. Суд, своєю чергою, не уповноважений формулювати прохання (вимоги) учасника судового процесу замість такого учасника та будувати здогади про те, що він мав на увазі, надсилаючи відповідного листа.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з урахуванням такого.

Суд першої інстанції у винесенні ухвали від 30.01.2017 з цієї справи виходив з таких обставин та висновків.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2016 з цієї справи: частково задоволено позов Товариства до Об'єднання; останнє зобов'язано виконати належним чином роботи з капітального ремонту умформерів постійного струму D-5101 типу U 20/1/1 у кількості 3 одиниці для електровозу серії EL-21 згідно умов договору №У2431/03 на виконання робіт з капітального ремонту умформерів постійного струму D-5101 типу U 20/1/1 електровозу серії EL-21; з об'єднання стягнуто на користь Товариства штраф у сумі 39 120,84 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

27.04.2016 на виконання цього рішення було видано накази.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 згадане рішення місцевого господарського суду скасовано в частині зобов'язання поставити на адресу Товариства умформери постійного струму D-5101 типа U 20/1/1 у кількості 3 одиниці для електровозу серії EL-21; у решті рішення залишено без змін; з Товариства стягнуто на користь Об'єднання 757, 90 грн. витрат зі сплати судового збору.

13.06.2016 на виконання цієї постанови було видано накази.

23.12.2016 Об'єднанням подано до господарського суду Дніпропетровської області скаргу на дії Відділу ДВС у виконавчому провадженні № 51826031. Цю скаргу обґрунтовано тим, що: Відділом ДВС 02.08.2016 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51826031 з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2016 №904/10492/15 щодо зобов'язання Об'єднання виконати належним чином роботи з капітального ремонту умформерів; Об'єднання, на його думку, виконало цей ремонт, але Товариство відмовилося від прийняття умформерів з ремонту з посиланням на те, що останні не проходять випробування на станції замовника.

Об'єднання звернулося до ДВУЗ "Приазовський державний технічний університет" для надання експертного висновку на предмет якості ремонту умформерів. За висновком названого закладу, ремонт виконано належним чином.

Об'єднання з посиланням на згаданий висновок звернулося до Відділу ДВС із заявою про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду (належним ремонтом умформерів).

Однак 01.12.2016 заступником начальника Відділу ДВС Кутовою Т.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону, тобто у зв'язку з невиконанням боржником рішення, якщо таке рішення не може бути виконане без його участі.

Відтак Об'єднання й оскаржило до суду дії Відділу ДВС та просило:

визнати незаконною бездіяльність Відділу ДВС щодо неврахування експертного науково-технічного висновку від 18.10.2016 під час прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження;

визнати незаконними дії Відділу ДВС щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження у відповідності з пунктом 11 частини першої статті 39 Закону, - у зв'язку з тим, що боржником вимоги виконавчого документа не виконані;

визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження у відповідності з пунктом 11 частини першої статті 39 Закону;

зобов'язати Відділ ДВС прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження у відповідності до пункту 9 частини першої статті 39 Закону у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З пояснень стягувача вбачається, що на момент винесення державним виконавцем постанови від 01.12.2016 про закінчення виконавчого провадження та на час розгляду судом згаданої скарги належний ремонт умформерів не здійснено, а тому вимоги виконавчого документа не виконано.

Згаданий висновок ДВУЗ "Приазовський державний технічний університет" судом не прийнято як належний доказ, оскільки можливість визначення третіми особами факту виконання судового рішення не передбачено законодавством України, так само як і обов'язок державного виконавця керуватися таким доказом у визначенні підстав для закінчення виконавчого провадження.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та зазначено таке.

Визначення факту виконання робіт належним чином потребує спеціальних знань, та для з'ясування відповідних питань державний виконавець повинен був скористатися правом, наданим йому статтею 20 Закону, щодо винесення постанови про залучення експерта або спеціаліста (експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності.

Натомість державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону (надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 Закону) із зазначенням про невиконання боржником вимог виконавчого документа, виконати які без участі боржника неможливо, та внесено подання Нікопольському відділу поліції при ГУ національної поліції у Дніпропетровській області про вчинення боржником кримінального правопорушення.

За згаданим експертним науково-технічним висновком від 18.10.2016: виконано капітальний ремонт якоря електродвигуна, якоря генератора, магнітної системи електродвигуна, магнітної системи генератора, підшипникових вузлів та корпусу; генератор придатний до експлуатації, відповідає експлуатаційним вимогам; двигун до подальшої експлуатації не придатний в зв'язку з його довготривалою експлуатацією (1981 рік випуску) та його ремонт можливий лише на заводі-виготовлювачі.

Інших експертиз державний виконавець не призначав, інших спеціалістів не залучав.

Стягувач даного висновку по суті не заперечував, а наголошував на відсутності у навчального закладу повноважень щодо надання подібних висновків.

Боржник підтвердив виконання ним своєї частини робіт з ремонту обладнання.

У згаданому експертному висновку відсутні будь-які посилання на виконання судового рішення, а є лише технічні висновки з предмета дослідження.

Доказів невиконання наказу господарського суду в цій справі стягувачем та державним виконавцем не подано.

Вимоги скарги про визнання незаконною бездіяльності Відділу ДВС щодо неврахування експертного науково-технічного висновку від 18.10.2016 під час прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження підлягають відхиленню з огляду на приписи статті 20 Закону та право державного виконавця врахувати будь-які інші докази щодо виконання/невиконання робіт.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Товариства із задоволенням (частковим) апеляційним господарським судом скарги Об'єднання на дії органу Державної виконавчої служби.

Відповідно до статті 1212 ГПК України скарга на скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів може бути подана, зокрема, боржником. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

Як зазначено в пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватись, зокрема, положення ГПК України, якими врегульовано відповідні питання, у тому числі статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 64, розділів XI, XII, XII1 ГПК України тощо.

Аналогічну за змістом правову позицію викладено в підпункті 9.9 пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", із зазначенням, зокрема, статей 41 і 42 ГПК України.

Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вказано, що, "як слідує з матеріалів справи, між сторонами наявний спір щодо виконання рішення суду, оскільки боржник стверджує про належне виконання рішення суду, а стягувач всупереч встановленого рішенням суду у цій справі обов'язку прийняти роботи (а.с.171 т.1), роботи не приймає".

З урахуванням обставин, з'ясованих попередніми судовими інстанціями під час розгляду скарги Об'єднання на дії органу Державної виконавчої служби, одним з визначальних для правильності такого розгляду питань було виконання Об'єднанням належним чином робіт з капітального ремонту певного обладнання (умформерів для електровозу).

Роз'яснення відповідного питання, безумовно, потребувало спеціальних знань у галузі техніки, які і в суду, і в державного виконавця вочевидь відсутні.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів).

А відповідно до частини першої статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Із встановлених судовими інстанціями обставин вбачається, що державним виконавцем у здійсненні виконавчого провадження №51826031 експерт або спеціаліст не залучався. Тому суд, з'ясувавши це, не тільки був вправі, а й повинен був згідно з наведеним положенням статті 41 ГПК України призначити для роз'яснення відповідних питань судову експертизу.

Проте цього ні місцевий, ані апеляційний господарські суди не здійснили. Натомість вони вдалися до дослідження наявного у справі документа під назвою "експертний науково-технічний висновок" від 18.10.2016, наданого ДВНЗ "Приазовський державний технічний університет". При цьому місцевий господарський суд розцінив його як неналежний доказ у справі, а апеляційний, навпаки, по суті, поклав його в основу своєї постанови зі справи. Однак з обома такими висновками названих судових інстанцій погодитися не можна.

Як вже зазначалося, за змістом імперативних приписів статті 20 Закону експерт (або спеціаліст) у виконавчому провадженні залучається тільки і виключно державним виконавцем на підставі винесеної останнім відповідної постанови. У даному разі цього не відбулося. Отже, згаданий висновок від 18.10.2016 не підпадає під ознаки експертного в розумінні згаданої статті Закону. Зрозуміло, що не є він і висновком судового експерта (стаття 42 ГПК України), оскільки судова експертиза у справі не призначалася. Тому твердження апеляційного господарського суду про те, що "Експертний науково-технічний висновок від 18.10.2016 р. є належним доказом виконання робіт" слід вважати передчасним як таке, що ґрунтується на неправильному застосуванні ним статті 20 Закону.

Суд першої інстанції, своєю чергою, неправомірно відкинув згаданий висновок від 18.10.2016 як доказ у справі взагалі: адже згідно з частиною першою статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Отже, даний висновок підлягав оцінці судами, але нарівні і в сукупності з іншими доказами у даній справі; при цьому він, однак, з урахуванням наведеного вище, НЕ замінював собою висновку експерта (спеціаліста), залученого державним виконавцем (стаття 20 Закону), або висновку судового експерта (стаття 42 ГПК України). У пункті 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" також зазначено, що пояснення спеціаліста (в тому числі надані у вигляді висновку) не є висновком експерта.

Таким чином, попередні судові інстанції у розгляді скарги Об'єднання на дії органу Державної виконавчої служби:

- неправильно застосували статтю 20 Закону;

- не застосували статті 41 і 42 ГПК України, які підлягали застосуванню;

- припустилися неправильного застосування правил оцінки доказів, наведених у статті 43 ГПК України, згідно з якими така оцінка має ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Зазначені порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції в силу припису частини другої статті 1117 ГПК України, за якими названа інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Адже таке усунення потребує встановлення обставин справи та оцінки доказів у ній із вчиненням відповідних процесуальних дій, яке можливе лише в суді першої або апеляційної інстанції.

Отже, прийняті по суті розгляду згаданої скарги ухвала і постанова відповідно до пункту 3 статті 1119 та частини першої статті 11110 ГПК України підлягають скасуванню з передачею справи (у частині розгляду відповідної скарги Об'єднання) на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини та вчинити процесуальні дії, зазначені в цій постанові, дати цим обставинам, доводам сторін та поданим ними, а, за необхідності, й додатково одержаним доказам належну правову оцінку і розглянути скаргу Об'єднання на дії органу Державної виконавчої служби згідно із законом. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу відповідних судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.

2.Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 зі справи № 904/10492/15 скасувати.

Справу в частині розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Індустріал-Сервіс" на дії Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Студенець