Постанова № 69111760, 20.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 року Справа № 912/379/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Гольцової Л.А.,

Козир Т.П.

за участю представників:

позивача - Белашова К.В.,

відповідачів - Котенка В.О., Колісника О.В.,

третіх осіб - не з'явилися,

прокурора - Суходольського С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідвелс" та Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2017

та на рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2016

у справі № 912/379/15-г

за позовом Лейнмарк Трейдінг ЛТД (LANEMARK TRADING LTD)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідвелс" та Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Публічного акціонерного товариства "СпецЗовнішКомплект";

2) Приватного нотаріуса Світловодського міського нотаріального округу Кіровоградської області Бабенка Вячеслава Михайловича;

3) ОСОБА_6;

4) ОСОБА_7

за участю Прокуратури Кіровоградської області

про визнання недійсним рішення, іпотечного договору, вилучення обтяження іпотекою комплексу будівель, зняття заборони відчуження

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Лейнмарк Трейдінг ЛТД (LANEMARK TRADING LTD) (далі - Компания) звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідвелс" (далі - Товариство), Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - Банк) про:

- визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом № 3 загальних зборів учасників Товариства від 22.08.2013;

- визнання недійсним іпотечного договору № 22 від 28.08.2013, укладеного Банком та Товариством посвідченого приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Кіровоградської області та зареєстрованого в реєстрі за № 1577 (далі - Договір іпотеки);

- вилучення обтяження іпотекою цілого комплексу будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 28 679 м2, та належать Товариству, реєстраційний номер об'єкту НОМЕР_1;

- зняття заборони відчуження цілого комплексу будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 28 679 м2 та належать Товариству, реєстраційний номер об'єкту НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог Компанія, яка володіє часткою у розмірі 95,3% статутного фонду Товариства, стверджує про неповідомлення її про проведення 22.08.2013 загальних зборів учасників Товариства, рішення яких є предметом спору та відсутність на цих зборах особи, яка мала право на представництво і вчинення дій від імені Компанії. У зв'язку з наведеними обставинами позивач вважає оспорювані загальні збори учасників Товариства неправомочними, а всі ухвалені рішення недійсними.

У частині позовних вимог про визнання недійсним Договору іпотеки позивач послався на відсутність волевиявлення Товариства на укладення цього договору, а також стверджував про те, що визнання недійсним Договору іпотеки є підставою для вилучення обтяження іпотекою та зняття заборони відчуження цілого комплексу будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалами господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2015 і від 18.03.2015 до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено: Публічне акціонерне товариство "СпецЗовнішКомплект", приватного нотаріуса Світловодського міського нотаріального округу Кіровоградської області Бабенка Вячеслава Михайловича, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

У квітні 2015 року заступник прокурора Кіровоградської області заявив про вступ у дану справу з метою захисту державних інтересів у сфері діяльності державного банку.

Товариство позовні вимоги визнало з огляду на відсутність довіреності на ОСОБА_7 щодо представництва Компанії у 2013 році та інші факти, викладені у позовній заяві.

Заперечуючи проти позову, Банк зазначив про відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення загальних зборів учасників Товариства та Іпотечного договору, а також для вилучення обтяження іпотекою та зняття заборони відчуження, з огляду на те, що у директора Товариства не було жодних сумнівів щодо наявності в ОСОБА_7 повноважень представника Компанії на оспорюваних загальних зборах учасників Товариства.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2016 (судді Макаренко Т.В., Наливайко Є.М., Шевчук О.Б.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 (колегія суддів у складі: Науменко І.М., Чус О.В., Кузнецов В.О.), позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Сідвелс", оформлене протоколом № 3 загальних зборів учасників ТОВ "Сідвелс" від 22.08.2013. В іншій частині в позові відмовлено.

Товариство у касаційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 26.12.2016, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним іпотечного договору, вилучення обтяження іпотекою і зняття заборони відчуження та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Касатор стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено ст.ст. 203, 215, 241 ЦК України. При цьому, на думку касатора, господарськими судами не надано оцінку тому факту, що єдиним органом, який уповноважений схвалювати угоди, вчинені директором товариства з перевищенням наданих йому повноважень є загальні збори товариства і будь-які документи, виготовлення яких відбулось без згоди загальних зборів учасників Товариства не можуть слугувати доказами наступного схвалення Договору іпотеки.

Банк у касаційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 26.12.2016, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 в частині визнання недійсним оспорюваного рішення загальних зборів учасників Товариства та прийняти нове рішення, яким у позові в цій частині відмовити. Касатор стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 92, 241 ЦК України та вважає помилковим висновок про порушення прав Компанії у зв'язку з недотриманням процедури скликання учасників Товариства, з огляду на те, що згідно з протоколом № 3 зборів учасників Товариства збори були проведені за присутності всіх учасників Товариства, а тому відсутні підстави для сумнівів у правомочності рішення загальних зборів учасників товариства. Також Банк стверджує, що довіреність, видана Компанією ОСОБА_7 для участі в оспорюваних загальних зборах учасників Товариства була засвідчена апостилем, що дає підстави вважати, що ОСОБА_7 мав повноваження на прийняття рішень від імені Компанії.

Компанія у своєму відзиві підтримує доводи касаційної скарги Товариства, мотивуючи тим, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, а саме, статей 41, 92 Конституції України, оскільки господарські суди попередніх інстанцій частково захистили право Компанії участь у загальних зборах Товариства, однак не відновили порушеного права та законного інтересу Компанії на управління майном Товариства. Водночас, Компанія просить відмовити в задоволенні касаційної скарги Банку, оскільки вважає її безпідставною.

Перший заступник прокурора Кіровоградської області підтримує вимоги касаційної скарги Банку оскільки вважає, що наявні матеріали справи спростовують твердження Компанії про відсутність Генеральної довіреності від 28.03.2013 на ім'я повіреного ОСОБА_7, виданої Компанією за підписом Westhold Limited від імені якої діяв ОСОБА_12, з огляду на те, що Міністерство юстиції та Громадського порядку Республіки Кіпр за інформацією від 09.03.2016 підтвердило справжність підпису та статусу особи, що підписала зазначену довіреність. Водночас касаційну скаргу Товариства прокурор просить відхилити, оскільки вважає, що господарськими судами правомірно відмовлено в решті позовних вимог.

Банк у відзиві на касаційну скаргу Товариства просить судові рішення в частині відмови в задоволенні позову залишити без змін, а скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що сам лише факт вчинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке:

Вирішуючи справу в частині позовних вимог про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом № 3 від 22.08.2013, господарські суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини:

- Товариство створено та зареєстровано 18.02.2013;

- відповідно до п. 1.3. Статуту Товариства, зареєстрованого 18.02.2012, номер запису № 14461020000001464, учасниками Товариства є: кіпрська компанія Лейнмарк Трейдінг ЛТД та фізична особа - громадянка України - ОСОБА_6;

- відповідно до п. 8.1. Статуту Товариства, статутний фонд товариства складає 11 278,00 грн. і розподілений між учасниками таким чином: Лейнмарк Трейдінг ЛТД - 10741,00 грн., що становить 95,2% частки статутного капіталу товариства, ОСОБА_6 - 537,00 грн., що становить 4,8% частки статутного капіталу товариства;

- з протоколу № 3 від 22.08.2013 загальних зборів учасників Товариства, на якому наявна печатка Компанії, вбачається, що 22.08.2013 відбулися вказані збори, за результатами яких прийнято рішення про майнове поручительство товариства за зобов'язаннями Публічного акціонерного товариства "СпецЗовнішКомплект" перед Банком та передачу в іпотеку банку комплексу будівель. Зокрема рішенням зборів визначено, що Товариство виступить майновим поручителем за Кредитним договором № 5 від 07.10.2011 з максимальним лімітом кредитування 37 500 000 грн., терміном користування 48 місяців, уповноваженою особою на укладання від імені Товариства Іпотечного договору з Банком є директор Товариства ОСОБА_13;

- докази належного повідомлення Компанії за адресою реєстрації: АДРЕСА_2 про проведення Товариством загальних зборів 22.08.2013 господарському суду не надані;

- згідно з протоколом № 3 від 22.08.2013 загальних зборів учасників Товариства у вказаних зборах у якості представника Компанії брав участь громадянин України ОСОБА_7 на підставі Генеральної довіреності від 28.03.2013;

- Генеральна довіреність від 28.03.2013 на представництво Компанії у ОСОБА_7 відсутня;

- у приватного нотаріуса, який засвідчував справжність підпису перекладача ОСОБА_15 на офіційному перекладі Генеральної довіреності від 28.03.2013 на ім'я ОСОБА_7 копія цієї довіреності відсутня;

- листом від 20.01.2015 Компанія повідомила Товариство про те, що в 2013 році віна не призначала своїх законних представників в Україні;

- листом від 05.03.2015 Компанія повідомила, що згідно з внутрішніми правилами компанії, а також свідоцтвом про реєстрацію, засновницьким договором та статутом, справжній та повноважний представник повинен мати письмову резолюцію директорів, секретарів та акціонерів компанії, щоб вчиняти дії від імені та в інтересах компанії;

- за інформацією Міністерства юстиції та Громадського порядку Республіки Кіпр від 09.03.2016 апостиль № 131321/13 від 10.05.2013, проставлений на Генеральній довіреності, виданій Компанією на ім'я повіреного ОСОБА_7 відповідає даним, внесеним до Реєстру апостилів Міністерства, проте з метою засвідчення вірності апостилю необхідно подати документ, про який йдеться (оригінал Генеральної довіреності на ім'я повіреного ОСОБА_7);

- оригінал Генеральної довіреності Компанії на ім'я повіреного ОСОБА_7 від 28.03.2013 господарському суду учасниками процесу не поданий.

Оцінивши встановлені фактичні обставини господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відсутність належного повідомлення Компанії про проведення 22.08.2013 Товариством загальних зборів учасників та відсутність повноважного представника Компанії на цих зборах, оскільки протилежне не було доведено під час розгляду справи.

Вищий господарський суд України відхиляє наведені у касаційній скарзі Банку доводи щодо доведеності факту присутності на оспорюваних загальних зборах учасників Товариства повноважного представника Компанії, з огляду на те, що такі доводи ґрунтуються на оцінці одного з доказів у справі, який містить інформацію Міністерства юстиції та Громадського порядку Республіки Кіпр від 09.03.2016 апостиль № 131321/13 від 10.05.2013, проставлений на Генеральній довіреності, виданій Компанією на ім'я повіреного ОСОБА_7 відповідає даним, внесеним до Реєстру апостилів Міністерства, у той час як господарські суди попередніх інстанцій у відповідності до приписів ст. 43 ГПК України правомірно виходили з всіх наведених вище обставин справи в їх сукупності, які свідчили про відсутність у ОСОБА_7 повноважень представляти Компанію на оспорюваних загальних зборах учасників Товариства.

У зв'язку з наявністю даного факту, Вищим господарським судом України також відхиляється ствердження Банку про те, що наявність печатки Компанії на оспорюваному рішенні загальних зборів учасників Товариства свідчить про обізнаність Компанії про підписання ОСОБА_7 зазначеного протоколу.

З наданою господарськими судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наведених вище фактичних обставин Вищий господарський суд України погоджується з огляду на наступне:

Право позивача, як учасника товариства брати участь в управлінні Товариством встановлено абзацом другим частини першої статті 88 ГК України та пунктом "а" частини першої статті 10 Закону України "Про господарські товариства".

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Отже, своє право на участь в управлінні товариством з обмеженою відповідальністю серед іншого учасник реалізує шляхом участі у загальних зборах товариства. При цьому, рішення, які приймаються загальними зборами учасників за своєю правовою природою є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, тобто для учасників товариства.

У разі, коли внаслідок недотримання товариством вимог закону про скликання і проведення загальних зборів учасник товариства не зміг взяти участь у загальних зборах, права учасника товариства на участь в управлінні товариством є порушеними, що є правовою підставою для визнання недійсними відповідних рішень загальних зборів учасників товариства, якщо про це заявив позовні вимоги учасник.

Частиною 5 ст. 61 вказаного вище Закону встановлено, що про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до п. 11.11 Статуту ТОВ "Сідвелс" загальні збори учасників скликаються виконавчим органом шляхом надіслання на адресу учасників простого листа, листа з повідомленням про вручення, отримання листа під розписку або телефаксу чи телеграми. У повідомленні вказується дата, час і місце проведення та порядок денний загальних зборів учасників. Повідомлення повинно бути зроблене не пізніше як за 30 днів до скликання загальних зборів учасників.

Згідно з роз'ясненнями, наданими у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13, рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої ст.ст. 43, 61 Закону України "Про господарські товариства". Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, станом на 28.08.2013) передбачалося, що загальні збори вважаються правомочними, якщо на них присутні учасники або їх представники, які мають у загальній сумі більше 60% голосів у статутному капіталі товариства.

Аналогічну умову щодо правомочності загальних зборів учасників Товариства, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, містить п. 11.14 Статуту Товариства.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є, зокрема, прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства".

Враховуючи наведене та встановивши, що загальні збори учасників Товариства, оформлені протоколом № 3 від 22.08.2013, були скликані з порушенням норм Закону України "Про господарські товариства" та Статуту товариства, проведені без участі представника Компанії за відсутності кворуму, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність у даному випадку правових підстав для визнання недійсними оспорюваних рішень загальних зборів Товариства.

Крім того, Вищий господарський суд погоджується з висновком господарських судів про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним Договору іпотеки № 22 від 28.08.2013 з огляду на таке:

Вирішуючи питання щодо недійсності Договору іпотеки господарські суди встановили наступні фактичні обставини:

- 28.08.2013 Банком (іпотекоджержатель) та Товариством (іпотекодавець) укладено Договір іпотеки № 22, відповідно до п. 1.1.1 якого предметом іпотеки є цілий комплекс будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (три) (далі - Предмет іпотеки). Предмет іпотеки належить Товариству на підставі Договору купівлі-продажу, що укладений 28 серпня 2013 року між Товариством та Приватним підприємством "СпецЗовнішКомплект", який посвідчений приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за № 1568.

- Договір іпотеки укладено в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Договором кредитної лінії № 5 від 07.10.2011, який укладено Приватним підприємством "СпецЗовнішКомплект" (позичальник), Банком та Товариством;

- Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу 28.08.2013, про що внесено запис до реєстру за № 1577. На відчуження Предмету іпотеки приватним нотаріусом, відповідно до норм ст. 73 Закону України "Про нотаріат" накладено заборону. Вказана заборона зареєстрована в реєстрі заборон за № 1578. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, індексний № 9008136 від 06.09.2013, право іпотекодержателя Банку на Предмет іпотеки зареєстровано 05.09.2013, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1;

- Договір іпотеки підписано директором Товариства ОСОБА_13, як уповноваженим на підписання цього договору рішенням загальних зборів товариства від 22.08.2013;

- пунктом 12.1 Статуту Товариства передбачено, що виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є директор;

- директор Товариства забезпечує виконання рішень загальних зборів учасників, прийняття рішення про укладення правочинів, розпорядження майном товариства (в тому числі грошовими коштами) на суму, що не перевищує 1 000 000,00 грн. Директор має право, зокрема, укладати правочини та інші юридичні акти, видавати доручення, відкривати в банках розрахунковий та інші рахунки, в межах визначених Статутом (п. 12.4, 12.5 Статуту Товариства);

- на виконання п. 3.3.17 Іпотечного договору Товариство, згідно з актом приймання-передачі документів на зберігання, підписаним 28.08.2013, передало на зберігання Банку правовстановлюючі документи на предмет іпотеки;

- на виконання до п. 3.3.4 Іпотечного договору, згідно з яким Іпотекодавець зобов'язаний протягом одного місяця з дати укладення цього Іпотечного договору забезпечити страхування предмета іпотеки у страховій компанії Товариство уклало:

- 30.10.2013 договір добровільного страхування майна МН/ВГ-13 №1871-КВ- 0204. за яким застрахувало предмет іпотеки та 30.10.2013 і 22.01.2014 здійснило внесення страхових платежів згідно умов цього Договору (копії договору та платіжних доручень додаються). У відповідності до даного Договору вигодонабувачем вказано Банк;

- 29.04.2014 договір добровільного страхування майна № 004/009- 080196/019МА, за яким застрахувало предмет іпотеки та 30.04.2014 здійснило внесення страхового платежу згідно умов цього Договору. У відповідності до даного Договору вигодонабувачем вказано Банк;

- підписані двосторонні акти перевірки стану нерухомого майна, переданого у забезпечення згідно Іпотечного договору;

- у відповідності до п. 3.1.1 Іпотечного договору Іпотекодержатель має право здійснювати перевірки наявності, стану, умов зберігання та користування, розміру та якості предмету іпотеки, а також вимагати будь-яку необхідну документацію для здійснення контролю за виконанням Іпотекодавцем своїх зобов'язань;

- пунктом 3.3.8 Договору іпотеки передбачений обов'язок Іпотекодавеця не чинити жодних перешкод, всіма способами та засобами сприяти здійсненню Іпотекодержателем фактичної та документальної перевірки наявності та стану Предмета іпотеки.

- Товариством виконувалися вказані умови Договору іпотеки, предмет іпотеки безперешкодно надавався для перевірки, підтвердженням чого є двосторонні акти перевірки заставленого майна від 29.08.2013, 28.08.2014, 07.10.2014, 17.10.2014, 14.11.2014, 18.12.2014.

Надавши правову оцінку наведеним вище обставинам господарські суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним Договору іпотеки.

Вищий господарський суд України погоджуючись з таким висновком господарських судів попередніх інстанцій виходить з наступного:

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За положеннями ч. 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" та ч. 1 ст. 145 ЦК України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Статтею 97 ЦК України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу (частина перша статті 98 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 237 та ч. 2 ст. 244 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.

З огляду на приписи ст.ст. 92, 203, 215, 237, 244 ЦК України, договір, укладений від імені юридичної особи її виконавчим органом (директором) з третьою особою, може бути визнаний недійсним із підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, якщо відповідні обмеження існували на момент укладення оспорюваного договору.

У разі визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, яким визначені повноваження виконавчого органу, це рішення є недійсним з моменту його прийняття. Для вирішення в подальшому спору про визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства в той період, коли рішення загальних зборів учасників товариства було дійсне, зазначена обставина має правове значення. Вона підтверджує, що станом на час укладення оспорюваного договору повноваження щодо представництва юридичної особи у виконавчого органу були відсутні чи обмежені.

Разом з тим ч. 3 ст. 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень. Для третьої особи, яка уклала договір із юридичною особою, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

З огляду на наведене, визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства саме по собі не може слугувати єдиною підставою для висновку про недійсність договору. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-62цс16.

Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій цілком правомірно виходили з того, що позивач не довів тієї фактичної обставини, що Банк знав, чи за всіма обставинами не міг не знати про відсутність повноважень у представника Товариства при укладені Договору іпотеки.

Крім того, відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Господарськими судами попередніх інстанцій також обґрунтовано взято до уваги вчинення Товариством дій, що розцінені як наступне схвалення Товариством Договору іпотеки. У цьому ж зв'язку господарські суди правильно відмовили в задоволенні позовних вимог про вилучення обтяження іпотекою Предмету іпотеки, оскільки вони є похідними від вимоги про визнання недійсним Договору іпотеки.

Вищий господарський суд України відхиляє наведені у касаційній скарзі доводи Товариства про відсутність факту наступного схвалення Товариством Договору іпотеки, оскільки такі доводи ґрунтуються на переоцінці доказів, що не входить до повноважень господарського суду касаційної інстанції згідно з приписами ст. 1117 ГПК України, а також виходячи з того, що наведені доводи не спростовують висновку про застосування до спірних правовідносин наведених вище приписів ч. 3 ст. 92 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що господарськими судами з дотриманням норм процесуального законодавства до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права та враховуючи висловлену Верховним Судом України у постанові від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14 правову позицію про те, що суд касаційної інстанції повинен використовувати свої повноваження на виправлення фундаментального порушення, яке допустили суди попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність правових підстав для зміни або скасування прийнятих у справі рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідвелс" та Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2016 у справі № 912/379/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: Л. Гольцова Т. Козир