Рішення № 69111627, 25.09.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 вересня 2017 р. Справа № 903/637/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілея", м.Хмельницький

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Луцьк

про стягнення 40876,27грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Відповідно до ст. 811 Господарського процесуального кодексу України, у випадку неявки у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гілея" звернувся до суду з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 40876,27грн, в т.ч.: 36000,00грн. - основного боргу з оплати послуг перевезення та 4876,27грн. - пені за договором №ПК/73/П на здійснення транспортних перевезень від 01.11.2016р.

В обґрунтування посилається на невиконання відповідачем умов договору №ПК/73/П на здійснення транспортних перевезень від 01.11.2016р. щодо повного та своєчасного розрахунку.

В підтвердження позовних вимог позивач подав договір №ПК/73/П на здійснення транспортних перевезень від 01.11.2016р., заявку до договору №000000200 від 28.11.2016р., претензію №03/17 від 06.03.2017р., акт надання послуг №3032 від 08.12.2016р., рахунок на оплату №3032 від 08.12.2016р., податкову накладну №57 від 08.12.2016р., квитанцію №1, виписки з банку, що підтверджують оплату 8671,00грн.відповідачем, акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2016р. - 27.07.2017р., виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців ТзОВ "Гілея" та ФОП ОСОБА_2, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань ТзОВ "Гілея", витяг з реєстру платників єдиного податку - ФОП ОСОБА_2

Представник позивача в судове засідання не прибув. 25.09.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю подав клопотання про зміну позовних вимог за вх. №01-65/195/17, в якому просить:

1.)вважати вірними позовні вимоги в частині основного боргу 00,00грн.;

2.) вважати новою ціну позову суму у розмірі пені та судового збору - 6476,27 грн.;

3.) стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1600,00грн., сплачений позивачем;

4.) стягнути з відповідача пеню за невиконання договірних обов'язків у розмірі 4876,27грн.;

5.) розглянути справу без участі представника позивача.

Додатково долучив виписки з поточного рахунку позивача за 31.08.2017р. та 06.09.2017р., акт звірки між позивачем та відповідачем станом на 21.09.2017р.

Отже, клопотання про зміну позовних вимог підлягає до задоволення в частині стягнення пені.

Позивач подаючи клопотання про уточнення позовних вимог просить вважати вірними позовні вимоги в частині основного боргу - 00,00грн.

Між тим, абсолютне визначення ціни позову не може мати нульове значення, оскільки за таких обставин втрачається правовий зміст позовної вимоги.

Разом з тим, позивач зазначає новою ціною позову суму пені в розмірі 4876,27грн. та просить позов у цій частині задоволити і розглянути справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання також не прибув. Ухвала суду від 28.08.2017р. про відкладення розгляду справи, яка була направлена рекомендованим листом на адресу (43010, АДРЕСА_1) повернута на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження ФОП ОСОБА_2, отже суд направив ухвалу від 28.08.2017р. за місцем державної реєстрації останнього.

За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р., № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представника позивача та відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

01.11.2016р. між ФОП ОСОБА_2 (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гілея" (перевізник) було укладено Договір на здійснення транспортних перевезень №ПК/73/П (а.с.11-12).

Відповідно о умов договору перевізник взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу за маршрутом Тампере (Фінляндія) - Луцьк (Україна) автомобіль:НОМЕР_3 НОМЕР_4 водій:ОСОБА_4, дата розвантаження 06/12/2016 р., а Експедитор зобов'язався оплатити перевезення в сумі 44 671,00 грн. протягом 5 банківських днів, як це вказано в п 5.4 Договору, згідно рахунку, акта виконаних робіт та оригіналу СМR та інших документів, вказаних і п 5.2. Договору.

Згідно п.5.3. Договору ціна перевезення вказується в заявці.

Згідно Заявки 000000200 від 28.11.2016р. вартість надання послуги перевезення сторони погодили в сумі 1600,00 євро в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ на дату розвантаження автомобіля Перевізника.

У заявці погоджено сторонами, що строк оплати - 5 днів після отримання Відповідачем оригіналів документів, зазначених у п 5.2 Договору.

Відповідно до умов Договорів Позивач прийняв на себе зобов'язання по організації перевезення вантажу Відповідача автомобільним транспортом, а Відповідач сплачувати позивачу встановлену плату.

Свої зобов'язання позивач за вказаним договором виконав повністю, що підтвердив актом надання послуг №3032 від 08.12.2016р., рахунком на оплату №3032 від 08.12.2016р., податковою накладною №57 від 08.12.2016р. (а.с.17-19).

Відповідач взяті на себе, згідно договорів заявки зобов'язання в частині проведення розрахунків виконав з порушенням строків оплати.

Як вбачається із матеріалів справи на рахунок позивача були перераховані грошові кошти 30.08.2017р. в сумі 20 000,00 грн. та 06.09.2017р. в сумі 16 000,00грн. ( в процесі судового розгляду справи), що підтверджується банківськими виписками.

п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 визначено, що якщо предмет спору існував на момент порушення провадження по справі та припинив існування в процесі розгляду справи провадження слід припинити.

На день розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем оплачена повністю, що підтверджено банківськими виписками від 30.08.2017р. в сумі 20 000,00 грн. та від 06.09.2017р. в сумі 16 000,00грн.

З врахуванням вищевикладеного провадження у справі про стягнення основного боргу в сумі 36000,00грн. слід припинити у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі п.1-1 ст.80ГПК України.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.307, ст.314 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та віддати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної) відповідно до вимог законодавства. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача сталися не з його вини.

Згідно ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем на рахунок позивача були перераховані грошові кошти в сумі 36000,00грн. із порушенням встановлених у п.5.4 договору строків оплати, що в свою чергу свідчить про відсутність основного боргу у відповідача та факт прострочення виконання грошового зобов'язання.

Між тим, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог відповідачу нараховано пеню за період з 29.12.2016р. по 28.06.2017р. в сумі 4876,27грн.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ» по пені,суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача - 4840,55грн. - пені.

У стягненні нарахованих 35,72грн. - пені слід відмовити, як безпідставно заявлених.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з ФОП ОСОБА_2 за договором №ПК/73/П на здійснення транспортних перевезень від 01.11.2016р., підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані підлягають задоволенню в сумі 4840,55грн. - пені. Провадження в частині стягнення 36000,00грн. основного боргу слід припинити. У стягненні 35,72грн. пені - відмовити як безпідставно заявленій.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 1598,71 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 144, 193, 306-314 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 554, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілея" (29025, м.Хмельницький, вул. Курчатова,8/1, код ЄДРПОУ 30693226) 4840,55грн. - пені та 1598,71 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження в частині стягнення 36000,00грн. основного боргу припинити.

4. У стягненні 35,72грн. пені - відмовити.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

26.09.2017р.

Суддя В. М. Дем`як