Ухвала суду № 69111615, 26.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26 вересня 2017 року Справа № 907/1032/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі) Короткевича О.Є., Полякова Б.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Виноградівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Закарпатській областіна постанову та ухвалувід 12.06.2017 Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 господарського суду Закарпатської області у справі№ 907/1032/15 господарського суду Закарпатської областіза заявоюВиноградівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Закарпатській областідо Публічного акціонерного товариства "Затисянський хімічний завод"провизнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Подана Виноградівською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Закарпатській області (далі - Виноградівська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області) касаційна скарга №199/10/10-00 від 29.06.2017 не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, Виноградівська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області оскаржує в касаційному порядку постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2017, що винесена за результатами здійснення перегляду в апеляційному порядку ухвали господарського суду Закарпатської області від 27.03.2017, якою було задоволено клопотання арбітражного керуючого Хлібейчук І.М. та стягнуто з Виноградівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області на користь арбітражного керуючого Хлібейчук І.М. 16447,00 грн. грошової винагороди арбітражного керуючого у за період з 02.10.2015 по 31.03.2016 за виконання повноважень розпорядника майна у справі №907/1032/15 про банкрутство ПАТ "Затисянський хімічний завод".

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 8 Закону Україну "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 № 4212- VІ, що набрала законної сили з 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство), якою визначено особливості оскарження судових рішень у процедурі банкрутства, ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 41 ГПК України, якою встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 11113 ГПК України ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу.

В свою чергу, нормами п. 10 ч.1 ст.106 вказаного кодексу передбачено, що окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до наявних матеріалів справи, провадження у даній справі про банкрутство було порушено ухвалою господарського суду Закарпатської області від 02.10.2015. Постановою господарського суду Закарпатської області від 28.04.2016 ПАТ "Затисянський хімічний завод" визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру.

Таким чином, ухвала місцевого господарського суду, за результатами перегляду якої була прийнята оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, винесена відповідно до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 № 4212-VІ, що набрала законної сили з 19.01.2013.

Згідно норм ч. 3 ст. 8 Закону в зазначеній редакції, у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, наведений перелік судових рішень, що підлягають оскарженню в касаційному порядку, є вичерпним.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що з моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому ч. 3 ст. 8 Закону про банкрутство слід розуміти таким чином, що нею встановлено деякі особливості та обмеження у реалізації права на касаційне оскарження судових рішень у процедурі банкрутства, які полягають, зокрема, у завершенні розгляду питання про стягнення грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна у справі про банкрутство із завершенням відповідного апеляційного провадження.

Аналогічний висновок наведений в постановах Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 916/2019/13, від 18.11.2015 у справі № 910/15007/14, від 23.12.2015 у справі № 903/33/15, від 27.01.2016 у справі № Б11/009-12, від 27.01.2016 у справі № 922/4908/13 та ін.

Таким чином, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції від 12.06.2017, що прийнята за результатами перегляду ухвали місцевого суду від 27.03.2017 про стягнення з кредитора грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна у справі про банкрутство, не підлягає оскарженню до суду касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.62 ГПК України суд відмовляє у прийнятті позовної заяви (у даному випадку - касаційної скарги), якщо вона не підлягає розгляду в господарських судах України.

Враховуючи викладене, у прийнятті касаційної скарги Виноградівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 та ухвалу господарського суду Закарпатської області від 27.03.2017 слід відмовити.

З урахуванням наведеного та керуючись нормами ст. 129 Конституції України, ч. 3 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.41,п. 1 ч. 1 ст. 62, ст.ст. 86, 106, 107, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

УХВАЛИВ:

Відмовити Виноградівській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Закарпатській області в прийнятті касаційної на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 та ухвалу господарського суду Закарпатської області від 27.03.2017 у справі № 907/1032/15.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

Б.М. Поляков