Рішення № 69111577, 21.09.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 744/487/17 Провадження № 22-ц/795/1733/2017 Суддя у I інстанції Гнип О. І.Категорія: цивільна Доповідач-суддя ОСОБА_1

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

21 вересня 2017 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

голови судового засідання - судді Кузюри Л.В.,

суддів: Губар В.С., Шарапової О.Л.,

з участю секретаря судового засідання Шапко В.М.,

представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 13 липня 2017 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 10.02.2015 року в загальній сумі 26 994 грн. 11 коп., а також судових витрат. Вимоги мотивувало тим, що відповідачем порушено умови зазначеного договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, а тому, окрім зазначеного, просило стягнути пеню, комісії та штраф, що є предметом позовних вимог.

Рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 13 липня 2017 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» ставило питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що висновок суду про відсутність доказів укладення між сторонами договору на отримання кредиту у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку суперечить фактичним обставинам справи та наявним доказам на підтвердження позовних вимог банку.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за вказаним кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів укладення між сторонами договору на отримання кредиту у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку.Зокрема, за висновком суду, в анкеті-заяві відсутній підпис відповідача, копія паспорта, подана суду, оформлена неналежним чином, надіслане електронною поштою фото клієнта не містить відомостей про дату отримання кредиту та не свідчить про зображення на фото саме ОСОБА_3, оскільки через погану якість зображення неможливо ідентифікувати особу, яку зображено на фотокартці, а крім того, в період з 09 лютого 2015 року по 28 лютого 2015 року відповідач проходив підготовку за спеціальною програмою, а згодом брав участь в антитерористичній операції по 01 квітня 2016 року, що у сукупності дало підстави суду для висновку про відсутність достовірних доказів на підтвердження наявності кредитних правовідносин між сторонами.

Проте, апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду, оскільки вони суперечать матеріалам справи та положенням закону.

З матеріалів справи вбачається, що 10.02.2015 року ОСОБА_3, ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, копія якої міститься у справі на аркуші 7, відповідно отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту.

При укладенні кредитного договору ОСОБА_3 в анкеті-заяві особистим підписом засвідчив, що він згоден з тим, що його заява разом із запропонованими банком Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які були надані йому в письмовому вигляді, що становлять договір про надання банківських послуг (а.с. 7). При цьому, виконання відповідачем у графі заяви «підпис» власноручного підпису у вигляді слова «Варанкін» не свідчить про відсутність особистого підпису відповідача, яким було вчинено підпис на власний розсуд саме у такому вигляді.

Таким чином, укладення кредитного договору від 10.02.2015 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» мало місце за погодженням сторін та в повній мірі відповідає приписам ч. 1, 2 ст. 207, ст. 634, 638, 639, 1054 ЦК України. Факт укладення вказаного договору та видачі кредитної картки відповідачеві підтверджуються витягами з технічного комплексу разом з фотокартками та випискою по рахункам відповідача (а.с.6), наданими суду ПАТ КБ «ПриватБанк».

Положеннями ст. 204 ЦК України визначено принцип презумпції правомірності правочину, який полягає у тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин, зважаючи на те, що кредитний договір, укладений між сторонами, не було визнано недійсним в судовому порядку, він має всі реквізити, передбачені цивільним законодавством, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено укладення між сторонами договору на отримання кредиту у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку, не відповідає фактичним обставинам справи та наявним доказам.

З розрахунку, поданого позивачем суду, встановлено, що відповідач порушив умови кредитного договору, що призвело до того, що станом на 26.04.2017 року утворилась заборгованість в загальній сумі 26 994 грн. 11 коп.

Вказана сума заборгованості складається з 12 497 грн. 40 коп. заборгованості за тілом кредиту, 4 883 грн. 60 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 7 851 грн. 49 коп. - заборгованості по за пенею, 500 грн. штрафу (фіксованої частини) та 1261 грн. 62 коп. штрафу (процентної складової).

Посилання суду першої інстанції на ту обставину, що в період з 09 лютого 2015 року по 28 лютого 2015 року відповідач проходив підготовку за спеціальною програмою, а згодом брав участь в антитерористичній операції по 01 квітня 2016 року, як на обставини, якими заперечується наявність кредитних правовідносин між сторонами, не можна вважати такими, оскільки зазначені обставини не перешкоджали укладенню відповідачем договору з банком, а з виписки щодо руху коштів по картковому рахунку було встановлено, що активне користування ОСОБА_3 карткою мало місце після звільнення його з військової служби, після 01 квітня 2016 року.

Оскільки під час розгляду даної справи судом першої інстанції зазначені обставини не знайшли належної правової оцінки та судом не було враховано приписи ст. 526, 527, 599 ЦК України, судове рішення підлягає скасуванню, з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк».

З огляду на зазначені обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню, на підставі ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» підлягають стягненню судові витрати, понесені банком на сплату судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст.509, 525, 526, 530, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.88, 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 13 липня 2017 року скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Стягнутина користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором б/н від 10.02.2015 року в сумі 26994 (двадцять шість тисяч дев»ятсот дев»яносто чотири) грн 11 коп., судові витрати в сумі 3360 (три тисячі триста шістдесят) грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Голова судового засідання: Судді: