Ухвала суду № 69106839, 21.09.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 152/1439/15-ц Провадження № 22-ц/772/543/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 5Доповідач Медяний В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Медяного В.М.,

суддів: Денишенко Т.О.,Сопруна В.В.,

за участю секретаря Сніжко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», Шаргородської міської ради Вінницької області, реєстраційної служби Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Орган опіки та піклування Шаргородської міської ради Вінницької області та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - відділ Держгеокадастру у Шаргородському районі Вінницької області, про визнання протиправною приватизації земельної ділянки та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 до Шаргородської міської ради Вінницької області, ОСОБА_3 про визнання протиправною приватизації земельної ділянки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 22 березня 2016 року,

встановила:

У серпні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона є власником частини житлового будинку, розташованого по вул. Леніна, 170 (теперішня назва - ОСОБА_5), а також усього житлового будинку по вул. Леніна, 172 (теперішня - ОСОБА_5) у м. Шаргород Вінницької області. Обидва домоволодіння були обєднані з присвоєнням єдиної адреси - вул. Леніна, 172 (теперішня -ОСОБА_5).

Частина домоволодіння по вул. Героїв Майдану,170 належить ОСОБА_3, який придбав його у 2007 році.

У липні 2015 року позивачу ОСОБА_2 стало відомо, що ОСОБА_3 приватизував присадибну земельну ділянку не тільки під своєю частиною домоволодіння, а й під фундаментом її домоволодіння, не залишивши їй доступу ззовні до її власності, чим позбавив позивача можливості утримувати та реконструювати будинок.

Проектну документацію для приватизації ОСОБА_3 земельної ділянки виготовляв ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», а затверджувала цю документацію Шаргородська міська рада Вінницької області.

Посилаючись на те, що при розробці та затвердженні технічної документації для приватизації ОСОБА_3 земельної ділянки були порушені її права, оскільки ОСОБА_3 отримав у власність земельну ділянку більшу за ту, яку йому погоджували суміжні землекористувачі, у тому числі і позивач, тому позивач, з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, просила ухвалити рішення, яким;

- визнати недійсною технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_3 на території м. Шаргород, вул. Леніна, 170, виготовлену ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»;

- визнати протиправним та скасувати пункт 1.11 та пункт 4 рішення 17 сесії 6 скликання Шаргородської міської ради Вінницької області № 233 від 4 січня 2013 року, в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою вул. Леніна, 170 у м. Шаргород Вінницької області, площею 0,0143 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_3 та передачі йому у власність цієї земельної ділянки з видачею державного акта на право власності на неї;

- скасувати рішення Реєстраційної служби Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області № 2163024 від 8 травня 2013 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 0525310100050150160, розташовану за адресою вул. Леніна, 170 у м. Шаргород Вінницької області;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер: 3256113 від 8 травня 2013 року на земельну ділянку площею 0,0142 га, кадастровий номер 0525310100050150160 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою вул. Леніна, 170 у м. Шаргород Вінницької області.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4М також звернулася до суду з позовом до Шаргородської міської ради Вінницької області, ОСОБА_3 про визнання протиправною приватизації земельної ділянки. Посилається на те, що вона є власником житлового будинку по вул. Леніна, 168 (теперішня назва - ОСОБА_5) у м. Шаргород Вінницької області, який знаходиться поруч із будинками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Приватизація останнім спільної для усіх них прибудинкової території між будинками № 168, № 170 та № 172 по вул. Леніна, (теперішня назва - ОСОБА_5) у м. Шаргород Вінницької області, створила їй перешкоди ОСОБА_4 у доступі до її будинку, у звичній та багато років існуючій формі.

У липні ОСОБА_4 дізналася про те, що протягом 2008 2014 років ОСОБА_3 приватизував присадибну земельну ділянку, не тільки під своєю частиною домоволодіння, а й під її та ОСОБА_2 домоволодіннями.

Зазначає, що Шаргородська міська рада Вінницької області перед затвердженням технічної документації для приватизації ОСОБА_3 земельної ділянки не перевірила чи дотримано чинне законодавство і чи не обмежуються цією документацією права суміжних користувачів, та чи погоджували вони саме такі межі земельної ділянки.

Посилаючись на зазначене вище, а також на те, що, погоджуючи ОСОБА_3 межі земельної ділянки, вона мала на увазі виключно земельну ділянку під частиною його домоволодіння, ОСОБА_4 просила ухвалити рішення, яким:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1.11 та пункт 4 рішення 17 сесії 6 скликання Шаргородської міської ради Вінницької області № 233 від 4 січня 2013 року, в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою вул. Леніна, 170 у м. Шаргород Вінницької області, площею 0,0143 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_3 та передачі йому у власність цієї земельної ділянки з видачею державного акта на право власності на неї.

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 22 березня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 1.11 та пункт 4 рішення 17 сесії 6 скликання Шаргородської міської ради Вінницької області № 233 від 4 січня 2013 року, в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою вул. Леніна, 170 у м. Шаргород Вінницької області, площею 0,0143 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_3 та передачі йому у власність цієї земельної ділянки з видачею державного акта на право власності на земельну ділянку.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер: 3256113 від 8 травня 2013 року на земельну ділянку площею 0,0142 га, кадастровий номер 0525310100050150160 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою вул. Леніна, 170 у м. Шаргород Вінницької області.

Скасовано рішення Реєстраційної служби Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області № 2163024 від 8 травня 2013 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 0525310100050150160, розташовану за адресою вул. Леніна, 170 у м. Шаргород Вінницької області.

У іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Шаргородської міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_2 121 грн. 80 коп. судового збору та 500 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 365 грн. 40 коп. судового збору та 500 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнуто з Реєстраційної служби Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області на користь ОСОБА_2 243 грн. 60 коп. судового збору та 500 грн. витрат на правову допомогу.

Позов третьої особи ОСОБА_4 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 1.11 та пункт 4 рішення 17 сесії 6 скликання Шаргородської міської ради Вінницької області № 233 від 4 січня 2013 року, в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою вул. Леніна, 170 у м. Шаргород Вінницької області, площею 0,0143 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_3 та передачі йому у власність цієї земельної ділянки з видачею державного акта на право власності на земельну ділянку.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 243 грн. 60 коп. судового збору.

Стягнуто з Шаргородської міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_4 243 грн. 60 коп. судового збору.

У апеляційній скарзі відповідач у справі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування пункту 1.11 та пункту 4 рішення 17 сесії 6 скликання Шаргородської міської ради Вінницької області № 233 від 4 січня 2013 року, в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передачі у власність земельної ділянки, а також скасування рішення Реєстраційної служби Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області № 2163024 від 8 травня 2013 року, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.05.2013 року та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовів в повному обсязі, а в іншій частині рішення залишити без змін. Посилається нанеповне зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник апелянта відповідач ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_6 апеляційну скаргу повністю підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Позивач ОСОБА_2 та її представник адвокат ОСОБА_7, а також третя особа ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнали та заперечили проти її задовольнити, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, просили рішення залишити без змін.

Представник ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» ОСОБА_8 апеляційну скаргу визнала та не заперечувала проти її задоволення, посилаючись на її обґрунтованість та невідповідність висновків місцевого суду обставинам справи.

Представники інших осіб, які беруть участь у справі до суду не зявилися, тому відповідно до вимог ст. 74,76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у їх відсутність.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін у справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобовязаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобовязана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч.1-3 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів переконана, що рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам Закону повністю відповідає.

Судом установлено, що згідно з договором дарування від 1 березня 1994 року ОСОБА_2 є власником жилого будинку № 172 по вул. Леніна у м. Шаргород Вінницької області.

На підставі договору дарування частки житлового будинку від 19 березня 2002 року ОСОБА_2 є власником 1/2 частки житлового будинку № 170 по вул. Леніна у м. Шаргород Вінницької області.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 квітня 2003 року ОСОБА_4 є власником житлового будинку № 168 по вул. Леніна у м. Шаргород Вінницької області.

На підставі договору дарування частини жилого будинку від 19 листопада 2007 року ОСОБА_3 є власником 1/2 частки житлового будинку № 170 по вул. Леніна у м. Шаргород Вінницької області.

Пунктом 1.32. рішення 10 сесії 5 скликання Шаргородської міської ради Вінницької області № 251 від 22 серпня 2008 року передбачено передати ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0082 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по вул. Леніна, 170 у м. Шаргород Вінницької області.

26 грудня 2011 року ОСОБА_3 звернувся до ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» з заявою про виконання землевпорядних робіт по складанню документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, розташовану по вул. Леніна, 170 у м. Шаргород Вінницької області площею 0,0082 га.

Відповідно до викопіювання з чергового кадастрового плану землекористування Шаргородської міської ради Вінницької області, виданого ОСОБА_3, площа земельної ділянки, розташованої по вул. Леніна, 170 у м. Шаргород, яка підлягає передачі ОСОБА_3 складає 0,0082 га.

На виконання рішення 10 сесії 5 скликання Шаргородської міської ради Вінницької області № 251 від 22 серпня 2008 року представником ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» ОСОБА_9, ОСОБА_3 та представником міської ради ОСОБА_10 21 лютого 2012 року в присутності суміжних землекористувачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 складено протокол про те, що в натурі (на місцевості) проведено встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_3 по вул. Леніна, 170 у м. Шаргород Вінницької області.

Згідно із цим протоколом межі земельної ділянки ОСОБА_3 проходять по вже існуючим межам, межові знаки без зазначення їх кількості передані ОСОБА_3 Окрім того, у протоколі зазначено, що суміжними землекористувачами ніяких претензій при встановленні меж не заявлено, спірні питання відсутні, абрис зовнішніх меж земельної ділянки знаходиться на зворотній стороні протоколу.

Відповідно до абрису зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_3, суміжні землекористувачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 та представник міської ради погодили ОСОБА_3 межі земельної ділянки, форма якої є прямокутною.

Згідно із кадастровим планом земельної ділянки ОСОБА_3, який міститься на звороті витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, форма земельної ділянки суттєво відрізняється від тої, яка погоджувалась суміжними землекористувачами, а її площа відрізняється від площі, зазначеної у пункті 1.32. рішення 10 сесії 5 скликання Шаргородської міської ради Вінницької області № 251 від 22 серпня 2008 року.

4 січня 2013 року Шаргородська міська рада Вінницької області на 17-й сесії 6 скликання Шаргородської міської ради Вінницької області ухвалила рішення № 233, пунктами 1.11 та 4 якого затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою вул. Леніна, 170 у м. Шаргород Вінницької області, площею 0,0143 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_3 та передано йому у власність цю земельну ділянку з видачею державного акта на право власності на неї.

8 травня 2013 року державний реєстратор Реєстраційної служби Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області ОСОБА_11 видала ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 3256113, згідно з яким ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0142 га, кадастровий номер 0525310100050150160 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою вул. Леніна, 170 у м. Шаргород Вінницької області.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області № 2163024 від 8 травня 2013 року зареєстровано право власності ОСОБА_3 на зазначену вище земельну ділянку.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, щозатверджуючи технічну документацію ОСОБА_3, Шаргородська міська рада Вінницької області належним чином її не перевірила, що призвело до ухвалення радою незаконного рішення, яке порушує права ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Також суд зазначив, що конфігурація земельної ділянки ОСОБА_3 суттєво відрізняється від тієї, яка погоджувалась суміжними землекористувачами і її площа, яка погоджувалась Шаргородською міською радою в розмірі0,0082 га, суттєво відрізняється від земельної ділянки, яка приватизована відповідачем - 0,0142 га. При затвердженні технічної документаціїОСОБА_3 не були враховані вимоги Державних будівельних норм України «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» ДБН 36-92, які визначають, що для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань між бічною межею ділянки і стіною житлового будинку або господарської будівлі треба приймати не менше 1,0 м, що фактично не було дотримано.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновок суду першої інстанції, оскільки він є правильний, законний та справедливий.

Так, відповідно до ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 ст. 193 ЗК України встановлено, що державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Державний земельний кадастр включає: а) кадастрове зонування; б) кадастрові зйомки; в) бонітування ґрунтів; г) економічну оцінку земель; ґ) грошову оцінку земельних ділянок; д) державну реєстрацію земельних ділянок; е) облік кількості та якості земель (ст. 196 ЗК України).

Статтею 198 ЗК України передбачено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Згідно з пунктом «е» ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобовязані, зокрема, дотримуватися правил добросусідства, зміст якого визначений статтею 103 ЗК України.

Відповідно до ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Отже, погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації на конкретну земельну ділянку, метою погодження меж земельної ділянки є уникнення подальших спорів між суміжними власниками та землекористувачами щодо меж земельних ділянок та технічних помилок і без такого погодження, технічна документації не може бути затверджена органом місцевого самоврядування.

Згідно зі статтями 19, 55 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтями 152, 155 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтями 11 та 212 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статей 10, 57-60 ЦПК України кожна сторона зобовязана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Звертаючись до суду із даними позовами, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 посилались на те, що погоджуючи ОСОБА_3 межі земельної ділянки, вони мали на увазі земельну ділянку виключно під його частиною будинку, тоді як у власність він фактично отримав не тільки земельну ділянку під своїм будинком, а й землю, яка впритул підходить до фундаменту будинку ОСОБА_2 та раніше була спільною для усіх власників будинків під№168, №170, № 172 по вул. Леніна у м. Шаргород Вінницької області. Отримання ОСОБА_3 у власність земельної ділянки більшої площі, ніж це погоджувалось, та іншої конфігурації, порушує їх права, як суміжних землекористувачів, оскільки позбавляє їх можливості обслуговувати належним чином їх домоволодіння.

В свою чергу під час розгляду справи відповідач ОСОБА_3Р суду пояснив, що звертаючись до Шаргородської міської ради Вінницької області з проханням передати йому у власність земельну ділянку, він мав на увазі виключно земельну ділянку, під його частиною житлового будинку по вул. Леніна, 170 у м. Шаргород Вінницької області. Те, що йому окрім землі під будинком належить ще й інша прилегла до будинку земельна ділянка, він дізнався лише у 2015 році, коли між ним та ОСОБА_4 виник спір з приводу землекористування.

Як вбачається з матеріалів справи, площа земельної ділянки, яка погоджувалась Шаргородською міською радою Вінницької області для приватизації ОСОБА_3 - 0,0082 га - суттєво відрізняється від земельної ділянки, яка фактично приватизована ОСОБА_3 - 0,0142 га. Проте, рішень із приводу внесення змін до рішення 10 сесії 5 скликання від 22 серпня2008 року № 251 щодо площі даної земельної ділянки Шаргородська міська рада Вінницької області не ухвалювала.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції надано правильну оцінку доводам позовних вимог про те, що технічна документація, яка виготовлялася ОСОБА_3, суперечить рішенню Шаргородської міської ради Вінницької області, при її затвердженні ОСОБА_3 не були враховані вимоги Державних будівельних норм України «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» ДБН 36-92, пунктом 3.25., якими передбачено, що для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань між бічною межею ділянки і стіною житлового будинку або господарської будівлі треба приймати не менше 1,0 м, оскільки судом встановлено, що приватизована ОСОБА_3 земельна ділянка впритул прилягає до стіни житлового будинку ОСОБА_2, про що не заперечує також і ОСОБА_3

Таким чином доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга позивача не містить.

Також колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно вирішено питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

За таких обставин колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та переконана, що дане рішення є законним та справедливим, а доводи апеляційної скарги відповідача, що наведені на їх обґрунтування, висновків суду належними та допустимими доказами не спростовують і не дають підстав для висновку про на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду у даній справі підлягає залишенню без змін.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 22 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : /підпис/ ОСОБА_12

Судді : /підпис/ ОСОБА_13

/підпис/ ОСОБА_14

Згідно з оригіналом: