Ухвала суду № 69102107, 21.09.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1520/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Авраменко Т. М.

УХВАЛА

Іменем України

21.09.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Авраменко Т.М.,

суддів: Суровицької Л.В., Чельник О.І.

секретар Бодопрост М.М.

за участю позивача та її представника

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

Зазначала, що 30 грудня 2015 року померла її двоюрідна сестра ОСОБА_5, після смерті якої відкрилась спадщина. Оскільки спадкоємці 1-4 черги після смерті ОСОБА_5 відсутні, вона, як спадкоємець 5 черги за законом звернулась до приватного нотаріуса Бобринецького районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 Інші спадкоємці 5 черги відсутні. 01 березня 2016 року за її заявою приватним нотаріусом заведено спадкову справу № 23/2016. Встановлено, що між ОСОБА_5 та відповідачкою ОСОБА_3 26 червня 2015 року укладено договір позики, за умовами якого відповідачка у присутності двох свідків позичила у ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 55300 грн., які зобовязалась повернути у строк до 01 жовтня 2015 року. Грошові кошти відповідачка у вказаний строк не повернула. Частину грошових коштів в сумі 5000 грн. відповідачка повернула вже після закінчення строку, встановленого договором.

Просила стягнути з відповідачки на її користь заборгованість за договором позики в сумі 159241 грн., яка складається з основної суми боргу 50300 грн. та пені 108941 грн.

Рішенням Бобринецького районного суду від 12 червня 2017 року позов задоволено частково. Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики в загальній сумі 100600 грн., з яких: 50300 грн основна сума боргу, 50300 грн. пеня, та судовий збір в сумі 1003 грн. 22 коп. В задоволенні іншої частини вимог відмовив. Суд дійшов висновку, що розмір неустойки (пені) є неспівмірним із розміром основного боргу адже значно його перевищує, тому вимогу про стягнення пені задовольнив частково в сумі 50300 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в позові. Зазначає, що суд не взяв до уваги, що відповідач договір позики не складала та не підписувала, підпис на договорі позики зроблено іншою особою. Матеріали справи не містять доказів того, що саме відповідач підписувала вказаний договір, а тому докази отримання нею коштів відсутні. Суд відмовив в задоволенні заявленого клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Також суд відмовив в задоволенні клопотання про виклик свідків для встановлення факту підписання відповідачем спірного договору. В судовому засіданні позивач не надала доказів того, що ОСОБА_5 мала можливість надати в борг таку значну суму 55300 грн.

В засіданні апеляційного суду позивач та її представник просили відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду є законним та справедливим, пояснили, що відповідач в м.Бобринці має багато боргів, гроші в сумі 55300 грн. вона позичала на весілля доньки, гроші у позикодавця були, оскільки вона продала автомобіль та інше майно і цим скористалася відповідач, повернула вона лише 5000 грн., для написання договору позики принесла свій паспорт і реквізити його зазначені безпосередньо в договорі позики, крім позикодавця та позичальника, в договорі позики також розписалися два свідки.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_2 про час та місце розгляду повідомлений під розписку (а.с.146,148,165,176), а також смс-повідомленням (а.с.167), в засідання апеляційного суду не прибув повторно, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.

Вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі (ч.5 ст.76 ЦПК УКраїни).

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.305 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначенні родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей такого ж роду та такої якості (ст.1046 ЦК України). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

В постановах Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі 6-1103 цс 16, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, від 02 липня 2014 року у справі №6-79 цс 14, від 18 вересня 2013 року № 6 - 63 цс 13 висловлена правова позиція про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобовязанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Оригіналом договору позики підтверджується, що 26 червня 2015 року відповідач ОСОБА_3 в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 взяла у ОСОБА_5 в борг 55300 грн., які зобовязалася повернути до 01 жовтня 2015 року, у випадку прострочення позичальник виплачує позикодавцю пеню в розмірі 1% від суми за кожен день прострочення (а.с.110).

Зазначеному оригіналу договору позики суд дав належну оцінку відповідно до ст.212 ЦПК України та дійшов обґрунтованого висновку, що вони є доказом укладення договору позики та посвідчують факт передання грошової суми позичальнику. Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують.

Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5 є позивач ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом (а.с.99).

Згідно з вимогами ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (ст.60 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.59 ЦПК України).

Ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду відповідач не надав належні та допустимі докази того, що вона не брала гроші в борг, а договір позики не підписувала.

Матеріалами справи підтверджується, що позов подано до суду 18 квітня 2016 року (а.с.2). 10 травня 2016 року між відповідачем ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги, в тому числі здійснення представництва (правової допомоги) прав та інтересів ОСОБА_3 в судах України, з правом оскаржень рішень суду (а.с.29-30).

З 10 травня 2016 року адвокат представляв інтереси відповідача в суді першої інстанції, що підтверджується журналом судового засідання, розгляд справи за його клопотанням неодноразово відкладався (а.с.31-32, 38-39), письмові заперечення на позов, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та про виклик свідків представником відповідача, зустрічний позов про визнання договору позики недійсним не подавалися.

12 червня 2017 року представник відповідача заявив клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для вирішення питання про призначення почеркознавчої експертизи та зясування позиції у справі, проте клопотання про призначення почеркознавчої експертизи представник відповідача в суді першої інстанції не заявляв (а.с.112-116), не заявлялося таке клопотання і в апеляційній скарзі.

Зазначеним спростовуються доводи апеляційної скарги, що суд відмовив в призначенні почеркознавчої експертизи, оскільки таке клопотання відсутнє в матеріалах справи, що підтверджується і журналом судового засідання.

В засідання апеляційного суду 13 вересня 2017 року представник відповідача не прибув, подав клопотання про відкладення розгляду справи в звязку з неможливістю забезпечити явку свідків в засідання апеляційного суду (а.с.163), проте клопотання про виклик свідків в апеляційний суд від представника відповідача не надходило.

Відповідно до абз. 2 ч.1 ст.1051 ЦК України, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичальником ) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Наявність у позивача оригіналу договору свідчить про неповернення боргу відповідачем і суд дійшов правильного висновку про задоволення позову про стягнення боргу за договором позики, оскільки в суді першої інстанції відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано факт підписання позичальником договору позики.

Суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень доказів, яким дав належну оцінку.

Інші докази, які б спростували висновки суду першої інстанції, представником відповідача не надано, а клопотання про дослідження доказів, в дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено, не подавалося.

В межах доводів апеляційної скарги підстав для зміни або скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12 червня 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: Л.В.Суровицька

ОСОБА_8