Ухвала суду № 69098683, 20.09.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2017 р.Справа № 550/233/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чутівського районного суду Полтавської області від 25.07.2017р. по справі № 550/233/17

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області , ОСОБА_2

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Чутівського районного суду Полтавської області з позовом до Виконавчого комітету Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, в якому, після зміни позовних вимог, просив суд: визнати рішення посадової особи Чутівської селищної ради - доглядача кладовища ОСОБА_2 щодо здійснення під поховання ОСОБА_3 між місцями поховань ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з порушенням п. 1.7 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховання, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19.11.2003р. №193 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.09.2004р. за №1113/9712, протиправним; зобов'язати Виконавчий комітет Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області усунути порушення діючого законодавства, регламентуючого порядок утримання кладовищ та інших місць поховання, зокрема п. 1.7 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховання, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19.11.2003р. №193 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.09.2004р. за №1113/9712, шляхом забезпечення дотримання відстані між земельної ділянкою поховання гр. ОСОБА_4 та земельною ділянкою поховання гр. ОСОБА_3 у розмірі не менше ніж 0,5 м.

Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 06.07.2017 р. було залучено до участі у справі в якості другого відповідача ОСОБА_2.

У судовому засіданні суду першої інстанції позивач та його представник підтримали адміністративний позов та просили його задовольнити.

Представник першого відповідача та другий відповідач проти адміністративного позову заперечували, просили залишити його без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Позивач, в свою чергу, пояснив, що про те, що між могилою гр. ОСОБА_4 та могилою гр. ОСОБА_5 наявне свіже підпоховання гр. ОСОБА_3, здійснене, на думку позивача, з захватом місць земельних ділянок поховань гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 та з порушенням зокрема п. 1.7 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховання, він дізнався напередодні Великодня 2016 року, тобто напередодні 1 травня 2016 року. У зв'язку з наведеним, просив визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 25.07.2017 року в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_6 про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними було відмовлено. Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідачів: Виконавчого комітету Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області; ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті ухвали, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 55 Конституції України, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», ст.ст. 6, 9 КАС України та неповне з'ясування судом обставин справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та залишаючи адміністративний позов без розгляду, виходив з того, що 23.06.2016 позивач достеменно знав про порушення своїх прав та мав змогу звернутись до суду за їх захистом, але адміністративний позов подано лише 15.03.2017. Таким чином позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позвом, поважні причини пропуску строку відсутні.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Згідно з ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, початок шестимісячного строку звернення до суду визначено альтернативно - це день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Згідно з ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Колегія суддів зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права. Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Колегія суддів зауважує, що КАС України не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку звернення до суду. Отже, це питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

Таким чином, питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується адміністративним судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що батьком та матір'ю позивача, що підтверджується свідоцтвом про його народження (актовий запис № 11 від 23.01.1957), є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (і посвідка про шлюб № 84 від 07.07.1946), останні померли 05.05.1994 та 20.12.2000 відповідно. Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_8 (актовий запис № 0733275 від 30.04.1924) її матір'ю є ОСОБА_4.

В 2016 році позивач, приїхавши в чергове поприбиратись на могилі своєї бабці, яка похована на кладовищі смт. Чутове, виявив між могилами бабусі та покійного ОСОБА_5 свіже підпоховання гр. ОСОБА_3, що здійснене із захватом земельних ділянок поховань ОСОБА_4 та ОСОБА_5

23.06.2016 позивач, виклавши вказані обставини в листі, звернувся до виконавчого комітету Чутівської селищної ради, на яку отримав відповідь № 565 від 11.07.2016. 29.08.2016 на підставі заяви позивача про вчинення наруги над могилою ОСОБА_4 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за фактом вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 297 КК України № 12016170350000427.

26.09.2016 за результатами досудового розслідування старшим слідчим СВ Чутівського ВП ГУНП в Полтавській області винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 297 КК України.

09.11.2016 позивач, не погоджуючись з постановою слідчого про закриття кримінального провадження, подав до Чутівського районного суду Полтавської області скаргу про її скасування. Ухвалою слідчого судді Чутівського райсуду від 22.11.2016, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 23.01.2017, у задоволенні скарги відмовлено.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивач скористався одним із способів захисту своїх порушених прав, а саме звернувся до правоохоронних органів. Пройшов весь шлях у порядку кримінального процесуального законодавства, зокрема, з початку відкриття кримінального провадження (день внесення відомостей по даному факту в ЄДР 29.08.2016 р.) та до його закриття (постановления ухвали Апеляційним судом Полтавської області від 23.01.2017р.).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що про можливість звернутися до суду з адміністративним позовом, позивач дізнався саме 23.01.2017 р. і звернувся до суду з даним позовом 15.03.2017 р. про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду.

Однак, незважаючи на вищевказане, суд першої інстанції зауважив, «що постанова про закриття кримінальної справи була винесена 29.08.2016р., тобто також більше ніж за пів року до дати звернення позивача з адміністративним позовом».

Колегія суддів зазначає, що право особи на судовий захист гарантується Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, а тому має пріоритетне значення під час здійснення правосуддя, зокрема, при вирішенні судом питання щодо надання можливості його реалізації особою, якій воно надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійша висновку про те, що доводи позивача щодо поважності пропуску строку для звернення до суду з адміністративним позовом є обгрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відмова в задоволенні клопотання позивача про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом, в даному випадку призведе до порушення прав позивача, а саме права доступу до суду.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні ухвали були порушені норми чинного процесуального та матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, п. 4 ст. 204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Чутівського районного суду Полтавської області від 25.07.2017р. по справі № 550/233/17 скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області , ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в силу ч. 2 ст. 211 КАС України, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Кононенко З.О. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 25.09.2017 р.