Постанова № 69098653, 21.09.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/1397/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді : Бойка А.В.,

суддів: Димерлія О.О.,

Єщенка О.В.,

за участю секретаря Шепель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Родос-15» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Родос-15» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

07.03.2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Родос-15» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.02.2017 року №0002631409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 27 688 грн., та №0002641409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 38 456 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 16.06.2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Родос-15» подало апеляційну скаргу, обґрунтовану порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також не повним з'ясуванням судом обставин справи.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не підтвердження товариством первинними документами реальності здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Нафта Торг-ЛТД», оскільки позивачем надано всі первинні документи в підтвердження реальності угоди з контрагентом, зокрема, докази того, що у перевірений податковим органом період підприємство мало в оренді автотранспорт, ремонтну зону та в штаті автослюсаря, докази отримання водіями талонів на пальне, докази використання та списання як автозапчастин, так і палива, докази зміни майнового стану платника податків. В порушення вимог ст.159 КАС України в оскаржуваній постанові відсутній аналіз наданих ТОВ «Родос-15» первинних документів та мотиви не врахування їх судом при прийнятті судового рішення.

У зв'язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 року та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Родос-15» у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Предметом спору є податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 23.02.2017 року №0002631409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 27 688 грн. (в т.ч. за податковим зобов'язанням - 27688 грн.), та №0002641409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 38 456 грн. (в т.ч. за податковим зобов'язанням - 30765 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7691 грн.).

Вказані податкові повідомлення-рішення прийнято Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі акту №34/15-32-14-09/39565546 від 10.02.2017р. про результати позапланової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Родос-15» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Нафта Торг-ЛТД» за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р., яким зафіксовано порушення позивачем: п.44.1, п.44.2 ст.44, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 30765грн. (у т.ч.: за серпень 2015 року на загальну суму 11105 грн., за вересень 2015 року на загальну суму 19660 грн.); п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.1, п.2.4, п.2.14, п.2.15 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 27688 грн. (у т.ч. у 2015 році у сумі 27688 грн.).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що відповідно до баз даних єдиного реєстру податкових накладних, ІС «Податковий блок», «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено, що ТОВ «Родос-15» у період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. мало взаємовідносини по придбанню ТМЦ (паливо и запчастини) в ТОВ «Нафта Торг-ЛТД» на загальну суму 184591,20 грн. (в т.ч. ПДВ 30765,20 грн.). В акті перевірки зафіксовано неможливість встановлення походження придбаного позивачем в його контрагента товару, зокрема, зазначено, що: товар за податковими накладними №9 від 04.08.2015р., №44 від 22.09.2015р., №3 від 02.09.2015р., №12 від 14.09.2015р., №44 від 22.09.2015р. ТОВ «Нафта Торг-ЛТД» придбано у ТОВ «БК «Оптима», ПП «Гарде-Плюс», ПП «Лагуна-Біч», які в податковій звітності не відобразили придбання відповідного товару. Також, згідно акту перевірки ТОВ «Родос-15» не надано товарно-транспортні накладні, які б засвідчували фізичне переміщення товарно-матеріальних цінностей від постачальника до покупця; у видаткових накладних №РН-0000155 та №РН-0000157 від 04.08.2015р., №РН-0000158 від 14.08.2015р., №РН-0000200 від 02.09.2015р., №РН-0000201 від 02.09.2015р., №РН-0000202 від 14.09.2015р., №РН-0000219 від 22.09.2015р. не вказано місце складання документу, відсутні відомості про одержувача ТМЦ.

На підставі викладеного, Головне управлінням ДФС в Одеській області дійшло висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій ТОВ «Родос-15» з ТОВ «Нафта Торг-ЛТД», а надані в їх підтвердження первинні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Родос-15» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.02.2017 року №0002631409 та №0002641409 суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, доведено порушення позивачем, зафіксовані актом перевірки №34/15-32-14-09/39565546 від 10.02.2017р., у зв'язку з чим визначення позивачу на підставі такого акту до сплати грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також нарахування штрафних санкцій є правомірним.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.п. «а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200 Кодексу).

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності поставки товару із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реальної поставки тощо.

Право на віднесення сум витрат до складу валових, а сум ПДВ - до складу податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання товару (роботи, послуги), тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних та інших документів на підтвердження відповідного придбання; подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Апеляційний суд встановив, що на формування спірних податкових зобов'язань позивача у перевіряємому періоді вплинули його господарські операції з контрагентом ТОВ «Нафта Торг-ЛТД» на виконання договору поставки №60 від 04.08.2015р., за умовами якого ТОВ «Нафта Торг-ЛТД» (Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ «Родос-15» (Покупець) запчастини до автомобіля ГАЗ-33021 і нафтопродукти, згідно видаткових накладних на кожну партію товару, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

В підтвердження отримання від ТОВ «Нафта Торг-ЛТД» запчастини до автомобіля ГАЗ-33021 і нафтопродуктів ТОВ «Родос-15» надано до суду:

- податкові накладні №№5, 9 від 04.08.2015р., №10 від 14.08.2015р., №№2, 3 від 02.09.2015р., №12 від 14.09.2015р., №44 від 22.09.2015р.;

- видаткові накладні №РН-0000157 від 04.08.2015р., №РН-0000155 від 04.08.2015р., №РН-0000158 від 14.08.2015р., №РН-0000200 від 02.09.2015р., №РН-0000201 від 02.09.2015р., №РН-0000202 від 14.09.2015р., №РН-0000219 від 22.09.2015р. ;

- акти списання товарів №№6, 36 від 31.08.2015р., №№9, 40, 41, 42 від 30.09.2015р.;

- платіжні доручення №281 від 23.09.2015р., №290 від 30.09.2015р., №288 від 30.09.2015р., №242 від 26.08.2015р., №233 від 19.08.2015р., №234 від 19.08.2015р., №276 від 16.09.2015р., банківські виписки по рахунку в АТ «Ощадбанк»;

- подорожні листи вантажного автомобіля за серпень-вересень 2015 року;

- відомість з обліку талонів на паливо марки 92 за серпень 2015 року.

В підтвердження наявності у користуванні ТОВ «Родос-15» автомобілів ГАЗ-33021 позивачем надано суду: договір оренди автотранспорту №3 від 01.03.2015р., укладений з ТОВ «Псомі Транс»; акт прийому-передачі 14 транспортних засобів від 01.03.2015р.; відомості про виплату коштів водіям транспортних засобів.

Також, товариством надано до суду договір суборенди нежитлового приміщення від 01.03.2015р. №1/03/15, згідно якого ТОВ «Родос-15» орендувало у ТОВ «Одеський коровай» нежитлове приміщення загальною площею 60 кв.м. по вул. Прохорівська, 47 в м.Одеса для розміщення персоналу, який проводить щоденний медичний огляд водіїв, технічного стану транспортних засобів, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів; акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.03.2015р.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, колегія суддів доходить висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Тобто, наданими ТОВ «Родос-15» документами підтверджено придбання товару (податкові й видаткові накладні), сплату за нього грошових коштів (платіжні доручення, виписки по рахунку у банку), подальше використання придбаного товару у межах господарської діяльності позивача (акти списання товарів, подорожні листи). Варто зазначити, що основним видом діяльності ТОВ «Родос-15» у перевірений період був Вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41), що узгоджується з операціями по придбанню запчастин до вантажного автотранспорту та нафтопродуктів.

В оскаржуваній постанові суд першої інстанції зазначив, що у наданих ТОВ «Родос-15» до перевірки видаткових накладних відсутні відомості про місце складання вказаних документів, а в окремих накладних, також, відсутній підпис постачальника та відповідальної особи за отримання матеріальних цінностей, а також ініціали та прізвища осіб; відсутні печатки з боку контрагентів.

Однак, апеляційний суд зазначає, що місце складання первинних документів, ініціали осіб, які їх складали, а також печатки учасників господарських операцій не визначенні статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» як обов'язкові реквізити первинних документів.

Більше того, окремі недоліки в оформленні первинних документів не роблять такі документи недійсними, якщо з інших документів являється встановити зміст господарських операцій та їх фактичне здійснення.

Апеляційний суд, також, не приймає до уваги посилання податкового органу на неможливість встановити походження придбаного ТОВ «Родос-15» у ТОВ «Нафта Торг-ЛТД» товару, оскільки діючим податковим законодавством України не передбачено колективної відповідальності платників податків за податковими зобов'язаннями перед державою, така відповідальність є індивідуальною для кожного платника податків, тому позивач не може нести відповідальність за неналежне документування господарських процесів його контрагентами по другому і дальше ланцюгу постачання.

Порушення контрагентами позивача по ланцюгах постання вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість. Факт порушення контрагентом може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагента, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

У справі, що розглядається, Головним управлінням ДФС в Одеській області, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не подано доказів того, що по спірних операціях у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагент діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Дослідивши наявний в матеріалах справи укладений ТОВ «Родос-15» договір з контрагентом ТОВ «Нафта Торг-ЛТД» апеляційний суд встановив, що вказаний договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

Під час розгляду справи судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини справи, взято до уваги доводи податкового органу, при цьому, не проаналізовано належним чином наданні позивачем первинні документи, а також порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, постановлене судове рішення, на підставі ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Родос-15».

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи документально підтверджено понесені ТОВ «Родос-15» судові витрати по справі в сумі 3360 грн., а тому, на підставі ст.94 КАС України, з Головного управління ДФС в Одеській області вказана сума підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 94, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Родос-15» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Родос-15» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 23 лютого 2017 року №0002631409 та №0002641409.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Родос-15» (код ЄДРПОУ 39565546, місцезнаходження юридичної особи: 65037, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, проспект Свободи, 6) документально підтверджені здійснені товариством судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3360 (три тисячі триста шістдесят) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко