Ухвала суду № 69098616, 20.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2017 року м. Київ К/800/8585/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівЄрьоміна А.В. Стрелець Т.Г. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду міста Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року

в с т а н о в и л а :

У липні 2016 року ОСОБА_4 у Дніпровському районному суді міста Києва пред'явив позов до Головного управління Пенсійного фонду міста Києва (далі - ГУПФ м. Києва) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Просив:

- визнати протиправними дії ГУПФ щодо припинення нарахування та виплати позивачу пенсії за вислугу років з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року;

- зобов'язати ГУПФ м. Києва нарахувати та виплатити йому пенсію за вислугу років за період 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2016 року позов задоволено.

Зобов'язано ГУПФ м. Києва відновити ОСОБА_4 виплати пенсійного забезпечення за вислугу років з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 551,29 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року постанову суду першої інстанції змінено, виклавши абзаци перший та другий резолютивної частини постанови у наступній редакції:

"Позов ОСОБА_4 до ГУПФ про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Зобов'язати ГУПФ поновити ОСОБА_4 виплату пенсійного забезпечення за вислугу років з 01 червня 2015 року".

В решті постанову суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 працює на посаді судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

З 16 лютого 2011 року позивач перебуває на обліку в ГУПФ і отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII), виплата якої була припинена з 01 квітня 2015 року.

Вважаючи протиправними дії ГУПФ м. Києва щодо припинення нарахування та виплати пенсії з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, ОСОБА_4 звернувся до суду з цим позовом.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 01 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI), у зв'язку з чим передбачені статтею 54 Закону № 2262-XII підстави для невиплати йому пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали, а тому, відновлення її виплати підлягає з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Змінюючи постанову суду першої інстанції в частині дати, з якої пенсія позивача підлягає поновленню, апеляційний суд послався на те, що з 01 червня 2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом № 2453-VI, втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за вислугу років, призначена відповідно до Закону № 2262-XII.

Крім того, апеляційним судом вказано на помилковий висновок суду першої інстанції щодо обмеження поновлення виплати пенсії кінцевим терміном - 31 грудня 2015 року з тих підстав, що це обмежувало б право позивача на отримання пенсії, яка має виплачуватись постійно, протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну та строку її виплати.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

1 квітня 2015 року набрав чинності Закон України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213-VIII), яким внесено зміни до статті 54 Закону України № 2262-XII та визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються; після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Пунктом п'ятим Прикінцевих положень Закону № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Оскільки Закон № 213-VIII не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закони щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийняті не були, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України № 2453-VI.

Отже, виходячи з наведених норм закону, з 1 червня 2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом № 2453-VI, втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за вислугу років, призначена відповідно до Закону № 2262-XII.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 24 травня 2016 року (справа № 21-948а16).

Тому, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що призначена ОСОБА_4 пенсія відповідно до Закону України № 2262-XII підлягає відновленню саме з 01 червня 2015 року без обмеження її кінцевим строком, оскільки за наявності права на отримання пенсії це обмежуватиме таке право.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни немає.

Доводи касаційної скарги правильність висновку суду не спростовують.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2016 року у не зміненій частині та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду міста Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - без зміни.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Єрьомін А.В.

Стрелець Т.Г.